Ухвала суду № 102279076, 28.12.2021, Вишгородський районний суд Київської області

"28" грудня 2021 р. Справа № 363/2142/16-ц

УХВАЛА

Іменем України

28 грудня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,при секретарі за участі заявниці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 20 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

20 жовтня 2016 року в цій справі ухвалено заочне рішення, яким вказаний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №490943291 від 23 липня 2015 року в розмірі 50 373 грн. 23 коп., а також судовий збір у розмірі 1 378 грн., а всього 51 751 (п`ятдесят одну тисячу сімсот п`ятдесят одну) грн. 23 (двадцять три) коп.

В поданій заяві відповідачка порушує питання про скасування згаданого рішення і необхідність призначення справи до судового розгляду.

Свої вимоги мотивувала тим, що про розгляд справи вона належним чином не повідомлена та жодних судових повісток не отримувала, оскільки з 1996 року мешкає за адресою АДРЕСА_1 , а тому не мала можливості з`явитися на розгляд справи та надати суду заперечення на позовну заяву. Зазначила, що дійсно укладала з ПАТ «Альфа-Банк» договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум») від 05 серпня 2013 року, згідно умов якого банк відкрив їй рахунок № НОМЕР_1 та надав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом 36 800 грн. Проте кредитний договір №490943292 від 23 липня 2015 року, заборгованість за яким стягнута заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 жовтня 2016 року, вона з ПАТ «Альфа-Банк» не укладала та його не підписувала. Крім того зазначила, що долучена банком виписка про сплату кредиту № №490943291 не може підтверджувати факт того, що це саме вона сплачувала ці кошти, доказом чого може бути лише квитанція з її особистим підписом та підписом банківського працівника.

ОСОБА_2 в суді просила про задоволення заяви з викладених у ній підстав.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про розгляд заяви, до суду не прибули, що згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши заявницю, дослідивши справу, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 08 червня 2016 року в провадження Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

13 червня 2016 року на виконання чинної на той час ч. 3 ст. 122 ЦПК України суд направив до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в м. Києві запит щодо доступу до персональних даних ОСОБА_2 про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) останньої (а.с. 30).

Як вбачається з відповіді адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України в Київській області від 30 червня 2016 року місце проживання відповідачки ОСОБА_2 зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 31).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01 липня 2016 року у вказаній справі відкрито провадження.

На виконання вимог чинної на той час ч. 5 ст. 74 ЦПК України копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками до неї судом направлена на адресу відповідачки, які повернулися до суду за закінченням терміну зберігання.

Як було передбачено вимогами ч. 5 ст. 74 ЦПК України, в редакції від 11 червня 2016 року, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка фізичним особам, які не мають статусу підприємців надсилається за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 76 ЦПК України, в редакції від 11 червня 2016 року, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Відтак, виклики ОСОБА_2 в судові засідання здійснювали згідно чинного на той час законодавства, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 02 грудня 2021 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) у цивільній справі №363/2142/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Як передбачено ч. 7 ст. 285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що в матеріалах справи містяться підписані позичальником ОСОБА_2 . Анкета-Заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» від 23 липня 2015 року, Оферта на укладення угоди про надання особистого кредиту №490943291 від 23 липня 2015 року та Додаток №1 до Акцепту/Оферти № №490943291 від 23 липня 2015 року – Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх сукупних послуг.

Крім того, як вбачається з виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 , 24 липня 2015 року на виконання вказаного кредитного договору банком на картковий рахунок № НОМЕР_2 зараховано кредит в розмірі 43 562 грн. 01 коп.

Разом з тим, суду відповідачкою не надано належних, допустимих і достатніх доказів у розумінні вимог ст.ст. 76-83, 285 ЦПК України на спростування обґрунтованості позову, коли суд не вправі скасувати правильне по суті заочне рішення тільки з тих підстав, що відповідачка не була належним чином повідомленою про судовий розгляд.

При цьому відповідачка не подала суду будь-яких доказів, якими б вона обґрунтовував свої заперечення проти вимог позивача та які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Твердження заяви про незгоду із кредитним договором №490943291 від 23 липня 2015 року й посилання на те, що такий договір її підпису не містить, а кредитні кошти вона не отримувала, є бездоказовими.

У заяві відповідачка піддає сумніву докази сторони позивача, однак власних доказів на користь обґрунтованості таких сумнівів суду не подано (ст.ст. 12, 13, 83, ч. 7 ст. 258 ЦПК України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Доказів на спростування презумпції правомірності правочину – укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 кредитного договору №490943292 від 23 липня 2015 року (визнання його недійсним), суду не надано.

Разом із тим згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Підстав для поновлення судового розгляду для здобуття таких доказів з огляду на принцип змагальності та диспозитивності суд не вбачає.

Відтак, суд вважає, що доводи викладені відповідачкою на правильність з`ясування обставин справи і суть спірних правовідносин та прийняте на їх основі рішення по справі вплинути не можуть.

Підстав для надання іншої юридичної оцінки вже наявним у справі доказам судом не встановлено.

Разом з тим докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, та які б суд мав дослідити в судовому засіданні і це могло б призвести до ухвалення іншого (протилежного) рішення, суду не подано.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що з викладених у заяві доводів і поданих доказів підстав для скасування рішення суду не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 260, 280-288 ЦПК України,

ухвалив:

заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Повний текст ухвали складено 29 грудня 2021 року.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту цієї ухвали шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя