Ухвала суду № 102278418, 23.12.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/5874/20

2/465/1528/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Марків Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Чапля В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 28.09.2021 року підготовче провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання вкотре не з`явились, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення такого.

Представник відповідача в судове засідання не з`яився, хоча й належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення такого.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

З аналізу зазначених норм, вбачається, що суд НЕ залишає без розгляду позовну заяву лише в тому випадку, якщо позивач не з`явився в судове засідання, але подав заяву про розгляд справи без його участі.

Однак, в даній справі, заява про розгляд справи у відсутності позивача, її представника до суду не надходила. Відтак, з огляду на ч. 5 ст. 223 ЦПК суд позбавлений можливості розглянути справу по суті без відповідної заяви позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з моменту подання позовної заяви жодного разу в судове засідання не з`явилася, представник позивача з жовтня 2021 року не з`явився тричі, а саме: 19.10.2021, 06.12.2021, 23.12.2021.

Так, як вбачається з матеріалів справи в судове засідання призначене на 19.10.2021 року о 15 год. 40 хв. позивач та її представник не з`явились, від представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в розгляді іншої справи Городоцьким районним судом Львівської області. Судове засідання відкладено до 06.12.2021 року.

В наступне судове засідання, призначене на 06.12.2021 року позивач та її представник, повторно, не з`явились, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення такого шляхом направлення судової повістки про виклик до суду ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7905705379953.

06.12.2021 року від позивачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням самопочуття, що в умовах пандемії Covid-19 може нести ризики щодо життя та здоров`я учасників справи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що до поданого ОСОБА_1 клопотання не долучено жодного доказу, які б підтверджували поважність причин неявки в судове засідання.

В судове засідання 23.12.2021 року позивач та її представник вкотре не з`явились, хоча й такі були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення такого, зокрема позивач була повідомлена про дату, час та місце судового засідання засобами поштового зв`язку про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7905705415232, яке позивачка отримала 13.12.2021 року, а також шляхом скерування судової повістки про виклик до суду SMS-повідомленням на контактний номер телефону ОСОБА_1 , який нею зазначений у позовній заяві, а представник позивача був повідомлений про судове засідання 23.12.2021 засобами електронного зв`язку, про що свідчить довідка про доставку судової повістки про виклик до суду представника позивача - адвоката Подоляка Б.Р. на елетронну пошту такого - "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка ним зазначена в клопотанні від 18.10.2021 року.

Враховуючи вказане, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 та її представник протягом тривалого часу не проявляють належної зацікавленості у розгляді поданого позову, відтак така пасивна поведінка останніх свідчить про безумовну втрату інтересу до поданого позову.

Разом з тим, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» №11 від 17.10.2014, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Окрім цього, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд переконаний за необхідне зазначити наступне: як вбачається із правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Каракуця проти України» від 20 лютого 2017 року, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, оскільки вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічні висновки зазначені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2020 року у справі № 658/1141/18, де Верховний Суд наголосив, що зазначені, наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його незалежно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Окрім цього, згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-24063ск15, причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду, ураховуючи, що позивач, який не з`являється в судове засідання, має право на використання передбаченого законом права на процесуальне представництво в суді.

Згідно позиції Верховного Суду (ВС/КЦС у справі № 465/6555/16-ц від 28.10.2021) на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами. Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті. Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Крім того, у даній Постанові зазначено, що суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Враховуючи наведене та те що, від позивача не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, дослідження обставин справи є неможливим без її участі, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно слід залишити без розгляду, при цьому суд враховує те, що причини повторної неявки позивача (представника позивача) до суду процесуального правового значення не мають.

З наведених міркувань та керуючисьст.257 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Суддя Марків Ю.С