Рішення № 102278289, 17.12.2021, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/44/21 Справа №447/751/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

17.12.2021 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні у м. Миколаїв Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області, третя особа: виконувач обов`язків директора Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області Куртий Мар`ян Миколайович, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Процесуальні дії у справі.

02.03.2020 на адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області про скасування наказу Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області «Про оголошення догани сторожу школи» №01-01/26 від 13.02.2020 та стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., судових витрат і витрат на професійну правову допомогу. В обґрунтування позову наведено наступне. Вищевказаним наказом позивачу як сторожу Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків, порушення п.п. 3.5, 3.6 посадової інструкції. Позивач вважає вказаний наказ незаконним, оскільки його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що під час його чергування з 20:00 год. 11.02.2020 до 07:00 год. 12.02.2020 було вибито вікно аварійного виходу лівого крила першого поверху та проникнення сторонніх осіб у школу. Позивач вважає, що дисциплінарне стягнення застосовано до нього з порушенням встановленого ст. 149 КЗпП України порядку. Відповідач не з`ясував належним чином та не відобразив у спірному наказі ступінь тяжкості вчиненого проступку, чи завдана шкода, обставини за яких вчинено проступок. ОСОБА_1 зазначає, що описова частина наказу не містить визначення які саме дисциплінарні проступки такий вчинив. Крім того, позивач вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача він поніс моральні страждання, що виявилися у душевних хвилюваннях, відсутності сну, спокою, у нього з`явилися головокружіння, болі голови, тремтіння верхніх кінцівок, погіршився стан здоров`я. Тому, позивач змушений звернутися до суду з метою захисту його порушених прав.

Ухвалою суду від 02.03.2020 вказану позовну заяву постановлено залишити без руху, позивачу надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Позивач отримав ухвалу суду 05.03.2020, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 110).

13.03.2020 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо усунення недоліків та квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою від 13.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

Відповідач отримав ухвалу суду від 13.03.2020 та копію позовної заяви з додатками 24.03.2020, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 116).

07.04.2020 на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідача – в.о. директора Куртий М.М. просить залишити позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення, вважає такі необґрунтованими та незаконними. Посилався на те, що 05.01.2017 позивача було ознайомлено з його посадовою інструкцією сторожа №15, затвердженої наказом директора школи Петрика Р.М. від 03.01.2017, екземпляр якого було надано позивачу. Останній зобов`язався зберігати посадову інструкцію на робочому місці, про що проставив свій підпис. У вказаній посадовій інструкції чітко врегульовано умови праці позивача, його функції, посадові обов`язки, права та відповідальність. Наведені позивачем факти у позові, представник відповідача вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки 12.02.2020 завгоспом школи ОСОБА_2 було подано в.о. директора Куртому М.М. доповідну записку, у якій доведено до відома про випадок проникнення в школу сторонніх осіб. 13.02.2020 останнім винесено наказ №01-01/24 «Про створення комісії для проведення розслідування проникнення в школу сторонніх осіб». 13.02.2020 комісією складено акт «Про роботу комісії для проведення розслідування проникнення сторонніх осіб у школу через вікно аварійного виходу лівого крила першого поверху», у якому відображено результати розслідування. Комісія прийшла висновку, що вікно аварійного виходу було вибито вночі під час чергування сторожа ОСОБА_1 . Останнім не було виявлено та зафіксовано факту пошкоджень і проникнення сторонніх осіб у вказане приміщення, що свідчить про неналежне виконання посадових обов`язків позивачем. Внаслідок таких дій було винесено наказ №01-01/26 від 13.02.2020 «Про оголошення догани сторожу школи», де прописано всі обставини вчиненого. Позивачу повідомлено про вказаний наказ під розписку. Вибите вікно та пошкоджена виборча скринька є пошкодженням шкільного майна, заподіянням матеріальної шкоди, оскільки виникла необхідність проведення робіт з полагодження вікна та виборчої скриньки. Представник відповідача вказує також на те, що позивач допускає порушення вдруге за 3 місяці, оскільки у грудні 2019 року під час чергування сторожа ОСОБА_1 зі сміттєвого контейнера, що знаходиться на території школи, зникли колеса. Щодо вимог відшкодування позивачу моральної шкоди, представник відповідача вказав на те, що позивач значно гіперболізував свої переживання, та така вимога є необґрунтованою. Щодо вимоги позивача про відшкодування судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача вказав, що оскільки позов є необґрунтованим та безпідставним, він просить відмовити у задоволенні такого, то судові витрати розподілу не підлягають.

Крім того, 13.03.2020 на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області, третя особа: виконувач обов`язків директора Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області Куртий М.М., про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач просить скасувати наказ Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » №01-02/19 від 05.03.2020, поновити його на посаді сторожа Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області, стягнути з Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.03.2020, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. та присудити судові витрати. В обґрунтування позову, позивач покликається на те, що 23.03.2005 його прийнято на роботу сторожем Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області. Він відносився до своєї роботи добросовісно, належно виконував посадові обов`язки, порушень трудової дисципліни не допускав. З 02.09.2019 виконувачем обов`язків директора Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 призначено Куртого М.М., який з перших днів призначення почав упереджено відноситися до позивача. Наказом №01-02/19 від 05.03.2020 позивача звільнено з роботи за систематичне невиконання посадових обов`язків без поважних причин згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідачем не встановлено факту невиконання посадових обов`язків без поважних причин, відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України. На підставі ст. 149 КЗпП України, позивач не отримував від відповідача жодних вимог про надання письмових пояснень. Крім того, відповідач не з`ясував ступінь тяжкості вчиненого проступку, чи завдана таким шкода, обставини, за яких такий було вчинено. Відповідачем не дотримано норм ст. 149 КЗпП України, що є самостійною підставою для визнання незаконним рішення відповідача. Відповідачем не враховано трудових обов`язків позивача, коло його повноважень. Крім того, позивач вказує, що внаслідок звільнення, його покинув спокій, з`явилися інші негативні явища, як-то головний біль, душевні хвилювання, страждання, порушився уклад життя, зірвалися життєві плани, з`явилося безсоння. З метою захисту своїх порушених прав позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 13.03.2020 вказану позовну заяву постановлено залишити без руху, позивачу надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

10.04.2020 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо усунення недоліків та квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

12.05.2020 на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідача – в.о. директора Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Куртий М.М. просить залишити позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення, вважає такі необґрунтованими та незаконними. В обґрунтування відзиву представник відповідача покликається на те, що 05.01.2017 позивача було ознайомлено з його посадовою інструкцією сторожа №15, затвердженої наказом директора школи Петрика Р.М. від 03.01.2017, екземпляр якого було надано позивачу. Останній зобов`язався зберігати посадову інструкцію на робочому місці, про що проставив свій підпис. Згідно вказаної посадової інструкції, функцією сторожа є забезпечення збереження матеріальних цінностей, цілісності будівель і надвірних конструкцій на території навчального закладу. Відповідно до умов посадової інструкції, за невиконання без поважних причин Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, посадових обов`язків, встановлених інструкцією, сторож несе дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку і в межах, визначених трудовим законодавством. Представник відповідача зазначив те, що у ніч з 15.12.2019 на 16.12.2019, а саме з 20:00 год. до 07:00 год. 16.12.2019, під час чергування сторожа ОСОБА_1 пропали колеса, на яких кріпився контейнер для сміття, вартість якого складає 6 480,00 грн. Комісією школи було належним чином проведено розслідування, та така склала відповідний акт. Таким чином, внаслідок бездіяльності сторожа ОСОБА_1 у робочий час, невиконання ним своїх посадових обов`язків, байдужого ставлення до роботи та схоронності шкільного майна, зі сміттєвого контейнера пропали колеса, чим школі заподіяно матеріальних збитків. Так, згідно наведеного, 03.01.2020 було винесено наказ №01-01/03 «Про оголошення догани сторожу школи». Крім того, у ніч з 11.02.2020 на 12.02.2020 було вибито вікно аварійного виходу лівого крила першого поверху школи та у приміщення проникли сторонні особи. 12.02.2020 завгоспом школи ОСОБА_2 було подано відповідну доповідну записку в.о. директора Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. Комісією школи було встановлено факти пошкодження шкільного майна – виборчої скриньки, зафіксовані болотяні сліди від взуття, чотири пляшки від алкогольних напоїв, упаковку від чипсів та свіжі недопалки сигарет. Таким чином, з вини позивача, внаслідок неналежного виконання посадових обов`язків, школі знову було завдано майнової шкоди – вибито вікно та пошкоджено маленьку виборчу скриньку. 13.02.2020 було видано наказ №01-01/26 «Про оголошення догани сторожу школи». Крім наведеного, у період часу з 19:30 год. 15.02.2020 до 07:00 год. 16.02.2020 під час чергування сторожа ОСОБА_1 невідома особа, шляхом зламу серцевини навісного замка, відчинила вхідні двері гаражного приміщення, що знаходиться на огородженій території Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, проникла всередину та вчинила крадіжку переднього моста від автомобіля марки «Нива 2121», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був у демонтованому стані та знаходився збоку транспортного засобу. 16.02.2020 слідчим Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області Чванкіним Є.С. було внесено відомості по даному факту до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140360000052. Зважаючи на те, що за три місяці роботи ОСОБА_1 неналежно виконував посадові обов`язки, 05.03.2020 було винесено наказ «Про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа». Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що такі є значно завищеними, з копії медичної картки, наданої позивачем, не зрозуміло з приводу чого він звернувся до медичного закладу, чи встановлено йому медичний діагноз. Відтак, вказав, що всі позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Крім того, разом із відзивом 12.05.2020 до суду надійшло клопотання щодо проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін задля повного та об`єктивного розгляду справи.

13.05.2020 клопотання відповідача задоволено, постановлено ухвалу щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, призначено судове засідання у справі.

17.06.2020 представник позивача – адвокат Ратич Т.М. подав до суду клопотання, у якому просив об`єднати в одне провадження цивільну справу №447/653/20 за позовом ОСОБА_1 Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області про скасування наказу та стягнення моральної шкоди, і цивільну справу №447/750/20 за позовом ОСОБА_1 Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області, третя особа: виконувач обов`язків директора Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області Куртий М.М., про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 03.08.2020 клопотання представника позивача щодо об`єднання справ в одне провадження задоволено, постановлено ухвалу, якою справу №447/653/20 за позовом ОСОБА_1 Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області про скасування наказу та стягнення моральної шкоди та справу №447/751/20 за позовом ОСОБА_1 Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області, третя особа: виконувач обов`язків директора Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області Куртий М.М., про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, об`єднано в одне провадження та присвоєно номер 447/751/20.

19.11.2020 постановлено ухвалу щодо зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у цивільній справі №447/114/20 за позовом ОСОБА_1 до Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області про скасування наказу та стягнення моральної шкоди, оскільки оскаржуваний вищевказаним позовом наказ є одним із двох наказів, які стали підставою звільнення позивача.

19.05.2021 представник позивача подав до суду клопотання щодо поновлення провадження у справі, оскільки 08.05.2021 набрало законної сили рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/1140/20 за позовом ОСОБА_1 до Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області про скасування наказу та стягнення моральної шкоди.

25.05.2021 постановлено ухвалу щодо поновлення провадження у справі, призначено судове засідання.

08.07.2021 представник відповідача – адвокат Ощипок В.С. подав до суду клопотання, у якому зазначив, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області за позовом ОСОБА_1 до Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області про скасування наказу та стягнення моральної шкоди, до набрання законної сили яким провадження у справі було зупинено, не набрало законної сили, оскільки таке оскаржено та перебуває на розгляді у Львівському апеляційному суді.

У судове засідання призначене на 22.11.2021 представник відповідача – адвокат Ощипок В.С. не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи, що стверджується його розпискою (а.с. 198 (зворот)).

У судове засідання призначене на 01.12.2021 відповідач та третя особа не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи (а.с. 201-202).

10.12.2021 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача – адвоката Ощипка В.С. щодо відкладення розгляду справи (а.с. 212).

У судове засідання призначене на 17.12.2021 відповідач та третя особа не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення справи, шляхом надсилання таким судових повісток (а.с. 219-222).

17.12.2021 представник позивача – адвокат Ратич Т.М. подав заяву, у якій просив у зв`язку з повторною неявкою відповідача у судове засідання без поважних причин, розглянути справу за його відсутності. Крім цього, додав постанову Львівського апеляційного суду від 16.11.2021 у справі №447/114/20.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідач та третя особа, представник відповідача повторно не з`явилися у судові засідання, не надали жодних підтверджуючих документів щодо поважності причини неявки у судове засідання, зважаючи на те, що справа за клопотаннями представника відповідача – адвоката Ощипка В.С. була неодноразово відкладена, наведене свідчить про зловживання такими своїми процесуальними правами та затягуванням судового розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні ЄСПЛ від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», суд констатував, що національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Отже, враховуючи те, що відповідачем, його представником, третьою особою не надано підтвердження поважних причин неявки у судове засідання, зважаючи на можливість проведення судового засідання у режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, у порядку передбаченому ст. 212 ЦПК України у разі об`єктивної неможливості прибуття у судове засідання, тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

Згідно наказу Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області №01-01/26 від 13.02.2020 «Про оголошення догани сторожу школи», ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків, порушення пп. 3.5 посадової інструкції оголошено догану. Згідно вказаної догани, у ніч з 11.02.2020 на 12.02.2020 під час чергування сторожа ОСОБА_1 невідомі особи проникли у приміщення аварійного виходу лівого крила школи, вибили вікно та пошкодили маленьку виборчу скриньку. Крім того, у наказі містилася інформація з приводу того, що напередодні у приміщенні шкои була перевірка пожежників і приміщення було чисте та був порядок (а.с. 101, 129).

Відповідно до п. 3.5 посадової інструкції сторожа №15, затвердженої наказом директора школи ОСОБА_3 від 03.01.2017 №01-01/02, під час виконання своїх посадових обов`язків сторож обходить територію згідно схематичного плану, який передбачений інструкцією, перевіряє наявність майна на ділянках, надійність замків на вікнах та дверях (а.с. 31-32, 123-124).

Згідно п. 3.6 вищевказаної інструкції, сторож робить запис у книзі прийому чергування, зробивши зауваження відносно знайдених недоліків.

Відповідно до п. 3.11 посадової інструкції №15, сторож протягом усього встановленого часу чергування повинен знаходитися на посту, періодично обходити і оглядати об`єкти, які знаходяться під охороною, пильно нести службу.

Згідно схематичного плану, вказано маршрут сторожа під час чергування у Новороздільській ЗОШ І-ІІІ сутенів №2 (а.с. 33, 125).

Відповідно до копії пояснюючої двірника ОСОБА_4 від 12.02.2020, останній виявив вибиту віконну раму, пластмасові пляшки від пива, коли збирав пляшки о 07:30 год. (а.с. 58, 127).

Згідно копії доповідної записки завгоспа школи ОСОБА_2 від 12.02.2020, о 08:00 год. гардеробник школи ОСОБА_5 повідомила останню про те, що зі слів двірника ОСОБА_4 , вибите вікно аварійного виходу лівого крила першого поверху школи. Крім цього, було виявлено розібрану маленьку виборчу скриньку, болотяні сліди від взуття, пляшку від пива, три одинакові металеві бляшанки він енергетиків, обгортки від чипсів та недопалки від сигарет (а.с. 57, 128).

Згідно пояснюючої записки сторожа ОСОБА_1 від 13.02.2020, ОСОБА_1 здійснив о 06:15 год. обхід школи перед здачею зміни. Ним не було виявлено жодних пошкоджень чи зломів. О 06:30 год. приходять працівники їдальні, відтак, він повинен впустити їх у приміщення школи. Двірник ОСОБА_4 прийшов біля 07:00 год., після чого ОСОБА_1 пішов додому. ОСОБА_1 вважає, що таке не могло статися на його зміні (а.с. 131).

Відповідно до копії акту «Про роботу комісії з розслідування проникнення сторонніх осіб у школу через вікно аварійного виходу лівого крила першого поверху» від 13.02.2020, з урахуванням доповідних записок двірника ОСОБА_4 , завгоспа школи ОСОБА_2 , пояснюючої записки сторожа школи ОСОБА_1 , комісія прийшла висновку, що вибите вікно аварійного виходу мало місце під час чергування сторожа ОСОБА_1 (а.с. 130).

З копії наказу Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » №01-02/19 від 05.03.2020, сторожа ОСОБА_1 звільнено з роботи з 05.03.2020 за систематичне невиконання посадових обов`язків без поважних причин згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України на підставі наказів по школі «Про оголошення догани сторожу школи» №01-01/03 від 03.01.2020 та №01-01/26 від 13.02.2020 (а.с. 8, 65).

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , позивача звільнено з посади сторожа Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7 (зворот)).

Згідно рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07.04.2021 у справі №447/114/20 за позовом ОСОБА_1 до Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області про скасування наказу, стягнення моральної шкоди, позов задоволено частково. Скасовано наказ Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області «Про оголошення догани сторожу школи» №01-01/03 від 03.01.2020 (а.с. 176-178).

Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 16.11.2021, вищевказане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області без задоволення. Вказана постанова набрала законної сили 16.11.2021 (а.с. 228-232).

Оцінка суду.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідно статті 43 Конституції України, право на працю визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Частиною шостою статті 43 Основного Закону громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника визначені у статтях 40, 41 КЗпП України.

У пункті третьому частини першої статті 40 КЗпП України вказано, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

На підставі ст. 149 КЗпП України, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень, згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП України, належать догана та звільнення.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Вказане узгоджується із висновками наведеними у постановах Верховного Суду у справах №712/6576/17 від 16.05.2018, №452/970/17 від 29.05.2019.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, доки роботодавцем не доведена його вина, працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Згідно положень ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

При оспоренні до суду наказу про звільнення за ч. 3 ст. 40 КЗпП України, суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 07.04.2021 у справі №447/114/20 наказ Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 «Про оголошення догани сторожу школи» №01-01/03 від 03.01.2020 скасовано. Постановою Львівського апеляційного суду від 16.11.2021 вказане рішення залишено без змін. Таким чином, наказ, який увійшов у систему для звільнення, скасовано, відтак, відсутня систематичність невиконання обов`язків ОСОБА_1 .

При звільненні працівника, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у наказі про звільнення повинні наводитися конкретні факти допущеного працівником невиконання обов`язків, та необхідне зазначення, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Таким чином, на переконання суду, роботодавець під час винесення наказу про застосування дисциплінарного стягнення від 13.02.2020 не з`ясував всіх обставин справи, що стало причиною для хибного висновку щодо вказаного порушення ОСОБА_1 . Надані відповідачем копії пояснень двірника ОСОБА_4 , копії доповідної записки ОСОБА_2 та копії акту «Про роботу комісії з розслідування проникнення сторонніх осіб у школу через вікно аварійного виходу лівого крила першого поверху» від 13.02.2020 не доводять вину позивача, оскільки спростовуються поясненнями ОСОБА_1 від 13.02.2020. Окрім того, відповідач посилається на те, що напередодні ночі з 11.02.2020 на 12.02.2020 проводилася перевірка пожежників, приміщення було чисте та у порядку. Суду не надано акту такої перевірки, що б свідчило про те, що у вказаному приміщенні 11.02.2021 був порядок. Крім цього, згідно копії пояснень двірника ОСОБА_4 він виявив порушення о 07:30 год., після того, як о 07:00 год. ОСОБА_1 покинув робоче місце у зв`язку із закінченням робочого часу. З оглядну на наведене, наявна розбіжність у часі (тридцять хвилин), протягом яких могло статися вчинене діяння. Відтак, належними доказами не доведено, що саме під час чергування сторожа ОСОБА_1 відбулася подія, що призвела до накладення дисциплінарного стягнення на позивача. Крім цього, відповідачем при накладенні дисциплінарного стягнення не було враховано ступінь тяжкості проступку, заподіяну шкоду, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази того, що вчинений проступок позивача призвів до тяжких наслідків, чи завдав шкоди школі. Суд приходить висновку, що роботодавцем не було доведено вину ОСОБА_1 , що призвело до невиправданого формалізму та присутності суб`єктивного фактору при вирішенні питання притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника, що, у свою чергу, встановлює його невідповідність вимогам ст. 147-149 КЗпП України, та безпідставність врахування його в систему для звільнення ОСОБА_1 .

Щодо посилань відповідача у відзиві на неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 у період часу з 19:30 год. 15.02.2020 до 07:00 год. 16.02.2020, під час якого невідома особа, шляхом зламу серцевини навісного замка, відчинила вхідні двері гаражного приміщення, що знаходиться на огороджені території Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, проникла всередину та вчинила крадіжку переднього моста від автомобіля марки «Нива 2121», реєстраційний номер НОМЕР_1 , то таке не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади сторожа, адже положеннями ст. 147 КЗпП України чітко визначено види дисциплінарних стягнень і ст. 149 КЗпП України передбачено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Відповідачем не було накладено стягнення на позивача, відтак, не може прийматися судом як неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 .

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, при розгляді даної категорії справ, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку та обов`язок доведення правомірності звільнення працівника.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що позов у частині скасування наказів та поновлення на роботі є підставним та підлягає до задоволення, оскільки досліджені докази вказують на допущення порушень стосовно порядку та підстав звільнення особи з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відтак свідчать про незаконність звільнення позивача з посади.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.03.2020 по дату винесення рішення суду, тобто 17.12.2021.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки №43 від 10.03.2020 про доходи ОСОБА_1 , заробітна плата позивача за січень та лютий 2020 року становила 5 357,38 грн. та 4 723,00 грн. відповідно, при кількості робочих днів – 21 у січні 2020 року та 20 у лютому 2020 року (а.с. 10, 189, 215).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 245,86 грн.

Слід враховувати, що після звільнення позивача 05.03.2020, його позовної вимоги про поновлення на роботі, для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, кількість робочих днів у березні 2020 року становить 17 днів.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» від 29.07.2019 №1133/0/206-19, кількість робочих днів у квітні становить 21 день, у травні – 19 днів, у червні – 20 днів, у липні – 23 дні, у серпні – 20 днів, у вересні – 22 дні, у жовтні та листопаді – 21 день, у грудні – 22 дні. Таким чином, у 2020 році кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 206 днів.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» від 12.08.2020 № 3501-06/219, кількість робочих днів у січні становить 19 днів, у лютому – 20 днів, у березні та квітні – 22 дні, у травні – 18 днів, у червні – 20 днів, у липні – 22 дні, у серпні – 21 день, у вересні – 22 дні, у жовтні – 20 днів, у листопаді – 22 дні. Таким чином, у 2021 році кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 228 днів.

Кількість робочих днів у грудні 2021 року становить 13 днів, оскільки складення вступної та резолютивної частини рішення відбулося 17.12.2021.

Відтак, для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу сумарну кількість робочих днів із 06.03.2020 по 17.12.2021, що становить 447 днів, слід помножити на середньоденну заробітну плату у розмірі 245,86 грн.

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 109 899,42 гривень.

Згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Таким чином, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Крім наведеного, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати на правову допомогу та судовий збір.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх фактично сплачено стороною.

Позивач просить про відшкодування судових витрат у сумі 46 000 грн., про що свідчить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат – витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 11, 103).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.08.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Водночас, позивачем та його представником не додано належних та допустимих доказів понесення витрат на правничу допомогу, зокрема, акту виконаних робіт, детального опису наданих адвокатом послуг та здійснення ним витрат необхідних для надання правничої допомоги, відтак, позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає таку необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Так згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» №4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків із оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи наведене, позивачем, не надано суду жодних належних та допустимих доказів понесених моральних страждань, проблем зі здоров`ям, втрати нормальних життєвих зв`язків, докладання додаткових зусиль для організації свого життя, як про таке було зазначено у позовній заяві. Подана копія титульної сторінки медичної карти амбулаторного хворого та виписки за 06.03.2020 не дає можливості встановити дійсне заподіяння позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Враховуючи те, що у цій частині позов підлягає до задоволення, судовий збір слід стягнути з відповідача у дохід держави. Крім того, позов підлягає до задоволення і в частині скасування наказу Новороздільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області «Про оголошення догани сторожу школи» №01-01/26 від 12.02.2020, відтак, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 40, 147, 149, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 4, 12, 76-80, 89, 137, 141, 259, 264, 265, 430 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Скасувати наказ Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області «Про оголошення догани сторожу школи» №01-01/26 від 12.02.2020.

Скасувати наказ Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » №01-02/19 від 05.03.2020.

Визнати звільнення ОСОБА_1 із займаної посади незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області.

Стягнути з Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 109 899 (сто дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 42 копійки.

Допустити негайне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок у дохід держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач – Новороздільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області, місцезнаходження: пр. Шевченка, 11-в, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22346650.

Третя особа – виконувач обов`язків директора Новороздільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Новороздільської міської ради Львівської області Куртий Мар`ян Миколайович, місцезнаходження: пр. Шевченка, 11-в, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652.

Повний текст рішення складено 28.12.2021.

Суддя Головатий А.П.