Рішення № 102278014, 28.12.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/4038/21

2/219/1972/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19. 11. 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області

в складі судді Хомченко Л.І.

секретар Гаврилюк К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Званівської сільської ради Бахмутського району Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Артемівського міськрайонного суду з позовною заявою про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, та просила визнати право власності на будинок номер АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначила, що після переселення в 1945 році до Ворошиловоргадської області (нині Луганська) Лисичанський район з с. Вапенне Горлицького повіту, Польща, її мама була направлена на роботу в колгосп де надали житло. В 1953 році її сім`ї був наданий один із житловий будинок, що були побудовані спеціально для переселенців. Після інвентаризації всього житлового фонду в 1990 році її будинку був присвоєний номер АДРЕСА_1 . Право власності на спірний будинок належав колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба». Однак на теперішній час можливість нотаріально посвідчити перехід права власності на спірний будинок є втраченою, оскільки 10.11.2011 року відбулося припинення юридичної особи Колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» номер запису про припинення 12371720005000033, підстава – спрощена процедура припинення, що вбачається з даних ЄДРПОУ 00698147. Крім того, згідно довідки Комунального підприємства «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» станом на 31.12.2012 р. у селі Верхньокам`янка Донецької області згідно облікових даних підприємства право власності на нерухоме майно на жилий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано. Тобто будинок не зареєстрований з додержанням правил реєстрації нерухомого майна, які діяли на той час. Позивачка фактично з дня реєстрації в будинку АДРЕСА_1 вступила в управління та володіння майном, що належало колишньому колгоспу (потім – Колективне сільськогосподарське підприємство) «Дружба», так як ще з жовтня 1978 року по теперішній час зареєстрована та фактично проживає у спірному будинку АДРЕСА_1 . Вона, як власник нерухомого майна, проводила поточний ремонт будинку, несла затрати по оплаті за комунальні послуги, за користування земельною ділянкою виходячи з загальної площі будинку, тобто вона відносилась до майна колишнього КСП «Дружба» як до свого. Однак ні вона, ні хто інший не ставили питання права власності на спірний будинок. Позивачка зазначає, що вона помилково вважала, що якщо вона фактично прийняла у володіння та управління спірним будинком безпосередньо, то вона зможе в любий час переоформити майно на своє ім`я, так як будинком вона користується, приймає участь в обслуговуванні та догляді за будинком, то вона вважала, що цього достатньо для оформлення в майбутньому правовстановлюючих документів на своє ім`я. В теперішній час у неї виникла необхідність оформить право власності на спірний житловий будинок. Спірний житловий будинок представляє собою окреме ізольоване житлове приміщення для проживання однієї сім`ї, тобто є неподільною річчю. Позивачка не має можливості оформити своє право власності на житловий будинок, так як в зв`язку відсутністю правовстановлюючого документа щодо первинної реєстрації права власності вирішити цю суперечку в позасудовому порядку не представляється можливим. Ця обставина й спонукала її звернутися до суду з даним позовом про визнання права власності за набувальною давністю. Зазначеним житловим приміщенням позивачка відкрито і безперервно володіє протягом понад 42 років, а взагалі ним користується більш ніж 50 років. Вона вважає, що особа, яка добросовісно заволоділа майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Протягом зазначеного терміну ні Верхньокам`янська сільська рада Бахмутського району Донецької області, ні Званівська сільська рада, як представник територіальної громади, на території якого знаходиться спірне жиле приміщення, не здійснювали дій, які свідчили б про визнання ними обов`язку повернути приміщення, а також не пред`являвся правомочною особою позов про повернення майна. Позивач також вважає, що якщо Званівська сільська рада тривалий час не виявляла наміри визнати річ своєю, то вона погодилась з його втратою, і при відсутності презумпції права державної власності слід визнати цю річ власником фактичного добросовісного власника. Таким чином, позивач на її думку має право на визнання права власності на спірний будинок АДРЕСА_1 загальною площею 50,0 кв.м.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін у справі і призначено підготовче засідання на 28.05.2021 р.

Ухвалою суду від 24.06.2021 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду загальному позовному провадженні на 14.07.2021року на 08.00год. у приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області (м. Бахмут Донецької області, вул. Миру, 5).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася та надала заяву про слухання справи у її відсутності, на позовних вимогах наполягала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився ,про час та дату розгляду справи його було повідомлено належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що жилий будинок на номер АДРЕСА_1 з приналежними до нього будівлями та спорудами, ні за ким не числиться, так як він не пройшов державну реєстрацію. Згідно технічного паспорту, що виписаний 14.06.1990 року на ім`я ОСОБА_1 будинок побудовано у 1953 році, загальна площа будинку – 50,0 кв. м, житлова площа – 29,3 кв. м, підсобні приміщення – 20,7 кв. м.

Згідно довідки №232 від 08.04.2021 ОСОБА_1 мешкає в будинку номер АДРЕСА_1 разом зі своєю дочкою та внуками , проживає у спірному будинку з 26 жовтня 1978 року по теперішній час.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 здійснювала оплату за споживання електричної енергії, водопостачання, газ та сплачувала податок на землю.

Згідно довідки №305 виданої Комунальним підприємством «Бахмутське бюро технічної документації» станом на 31.12.2021 року щодо об`єкта нерухомого майна право власності на будинок номер АДРЕСА_1 - не зареєстровано (арк..с. 00).

Статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зазначено, що: «умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за напувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Звідси йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнішнього володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності. Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України».

У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визначив, що: «за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено».

Враховуючи положення частин першої статті 555 Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), чинної на час вселення позивача у спірний будинок дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадкове майно переходить у власність держави.

З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 була обізнана про те, що власником будинку, який є предметом спору та на який вона просила визнати право власності за набувальною давністю, було Колективне сільськогосподарське підприємство «Дружба», Вона на законних підставах вселилася в спірний будинок номер АДРЕСА_1 та була зареєстрована в ньому з 26 жовтня 1978 року де і мешкає то теперішнього часу більш ніж 43 роки. Спадкоємці на даний будинок відсутні, майно не перейшло у власність держави до 2021 року, ОСОБА_1 почала ним добросовісно користуватися, сплачувати комунальні послуги, підтримувати дане майно у належному стані. Відповідач підтвердив, що позивач зі своєю сім`єю проживають у будинку більше 40 років, ніхто цим будинком не цікавився, претензій щодо належності іншим особам даного будинку ніхто не виказував.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б із ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає десять років. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст, ст. ст. 263, -265 ЦПК України ,- суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Званівської сільської ради, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ідент.код НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок номер АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення .

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 18.03.2009 року Артемівським РВ ГУ МВС України в Донецькій області, ідент. код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: будинок номер АДРЕСА_1 .

відповідач: Званівська сільська рада, адреса: Донецька область, Бахмутський район, с Званівка, проспект Перемоги, 1.

Суддя Л.І. Хомченко