Рішення № 102278007, 08.11.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1031/21

Провадження № 2/132/414/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"08" листопада 2021 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Ставнійчук С.В.,

за участі секретаря судового засідання Лисюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданої представником позивача - адвокатом Яцишиним Іваном Васильовичем до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (приватне) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди здоров`ю фізичної особи, відшкодування моральної шкоди

встановив:

В квітні 2021 ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Яцишина І.В. звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (приватне) (далі -АТ «СГ «ТАС» (приватне) про стягнення страхового відшкодування за шкоду, спричинену стійкою втратою працездатності, моральної шкоди.

Вимоги позовної заяви обґрунтовував тим, що 18.11.2019 року близько 13 год 05 хв в м. Гайсин Вінницької області відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль марки Chevrolet Aveo , рн НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження. За фактом настання ДТП внесено відомості до ЄРДР за №12019021020000463 від 18.11.2019 року за ознаками ч.2 ст. 286 КК України.

Внаслідок ДТП позивачу заподіяна шкода здоров`ю у виді стійкої втрати працездатності (встановлено ІІІ групу інвалідності) та моральну шкоду.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ОСОБА_2 на дату ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) поліс АО 5073573.

10.02.2020 відповідно до ст. 35, п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 надіслав на поштову адресу відповідача повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування від 10.02.2020 з усіма необхідними документами. Серед заявлених вимог: відшкодування 50076,00 грн страхового відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності (ІІІ група інвалідності) та 2503,80 грн– страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Однак, листом від 16.02.2021 №236 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до вимог ст. 35, 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» призупиняє розгляд справи, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження завершення кримінального провадження та про набрання рішенням у кримінальній справі законної сили. При наданні вироку суду розгляд справи буде відновлено з прийняттям відповідного рішення у справі.

Проте такі дії відповідача суперечать нормам законодавства, оскільки позивачем на підтвердження факту заподіяння шкоди внаслідок ДТП було підтверджено сукупністю наданих документів щодо встановлення причин інвалідності потерпілого, а транспортний засіб марки Chevrolet Aveo , рн НОМЕР_1 є джерелом підвищеної небезпеки, а тому в силу приписів ст. 1187 ЦК України володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1167 ЦК України незалежно від наявності вини, а тому відповідач безпідставно не прийняв рішення та не виплатив позивачу страхове відшкодування, розгляд справи страхування протягом 90 днів від дати одержання усіх документів – 23.02.2021 року.

Вважаючи вказані дії відповідача незаконними, позивач просив стягнути з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 50 076, 00 грн - страхове відшкодування як грошову компенсацію за спричинену шкоду стійкою втратою працездатності ; 2503,80 грн- страхового відшкодування завданої моральної шкоди; 6000,00 – судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

Від відповідача АТ «СГ «ТАС» (приватне) надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що відповідач відповідно до положень п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомив про неможливість прийняття рішення по справі та про зупинення перебігу строку прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та виплати його до моменту отримання страховиком рішення в кримінальному провадженні, яке набрало законної сили. Також повідомлено, що при наданні рішення, яке вступило в законну силу, розгляд справи страховиком буде відновлено і по справі буде прийнято відповідне рішення. Відповідач не відмовляв позивачу у виплаті страхового відшкодування, а лише призупинив строк здійснення виплати до отримання документа щодо встановлення винної особи, яке набрало законної сили.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 26.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

Ухвалою суду від 31.07.2021 провадження у справі за зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 129/665/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Ухвалою суду від 22.07.2021 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 08.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лабик Р.Р. не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Засобами електронного зв`язку від адвоката Лабика Р.Р. 08.11.2021 за вх № Еп-2858 надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника. В заяві представник підтвердив, що 20.07.2021 відповідачем було у повному обсязі виплачено страхове відшкодування , проте невирішеним залишається питання відшкодування судових витрат за подання позовної заяви. Зазначив, що відповідач при прийнятті рішення про зупинення виплати страхового відшкодування до набрання вироком законної сили не вказав жодних обставин, які можуть бути встановлені вироком суду чи матеріалами кримінального провадження та які можуть вплинути на рішення страхової про виплату страхового відшкодування. Відсутність кінцевого рішення по кримінальному провадженню не є виключною обставиною, яка не дає можливості страховику виплатити страхове відшкодування у встановлені законом строки, вимоги про стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у сумі 6000 грн підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «СГ «ТАС (приватне) в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, засобами електронного зв`язку від представника відповідача 08.11.2021 за вх № Еп-2862 надійшла заява про здійснення судового розгляду у відсутність представника відповідача.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини сторін.

18.11.2019 року близько 13 год 00 хв в м. Гайсин Вінницької області відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль марки Chevrolet Aveo , рн НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

За фактом настання ДТП внесено відомості до ЄРДР за №12019021020000463 від 18.11.2019 року за ознаками ч.2 ст. 286 КК України.

28.02.2020 було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12019021020000463 від 18.11.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та спрямовано його до суду.

Станом на день звернення з позовом 05.04.2021 рішення за результатами розгляду кримінального провадження не було прийнято.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ОСОБА_2 на дату ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) поліс АО 5073573.

10.02.2020 відповідно до ст. 35, п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 надіслав на поштову адресу відповідача повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування від 10.02.2020. Серед заявлених вимог: відшкодування 50076,00 грн страхового відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності (ІІІ група інвалідності) та 2503,80 грн– страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди.

До заяви було додано Довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 699399 від 03.02.2021 згідно з якою ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності до 01.02.2022, індивідуальну програму реабілітації інваліда №50130 від 26.01.2021, відповідь Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 09.02.2021 згідно з якою за результатами огляду рішенням Вінницької обласної МСЕК №1 від 26.01.2021 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності від загального захворювання (ураження опорно-рухового апарату) терміном на 1 рік, як наслідок травми 18.11.2019.

Листом від 16.02.2021 №236 АТ «СГ «ТАС» (приватне) повідомив позивача про те, що відповідно до вимог ст. 35, 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» призупиняє розгляд справи, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження завершення кримінального провадження та про набрання рішенням у кримінальній справі законної сили. При наданні вироку суду розгляд справи буде відновлено з прийняттям відповідного рішення у справі. Також просили надати медичну документацію, яка підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між отриманням травм що призвели до встановлення інвалідності та ДТП.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 980 ЦК України Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. №1961 (далі Закон №1961), встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону №1961 визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 23.1 ст. 23 Закону №1961 шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Згідно з пунктом 26.1,26.2, 26.3 ст. 26 Закону №1961 шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті.

Згідно з ст. 26-1 Закону №1961 страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

На момент настання ДТП мінімальний розмір заробітної плати становив 4173 грн., отже, позивачу ОСОБА_1 належить відшкодування за стійку втрату працездатності (ІІІ група інвалідності) в розмірі 50076,00 грн.= (4173 грн x12).

Відповідно до положень ст. 26-1 Закону №1961 розмір моральної шкоди становить 5% від суми страхової виплати за шкоду, завдану здоров`ю (50076,00 грн) і становить 2503,80 грн ( 50076,00 грн х 5%).

Матеріалами цивільної справи підтверджується, що цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу ОСОБА_2 , яким було здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_1 18.11.2019, внаслідок чого останньому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) поліс АО 5073573. Також, сам факт настання страхового випадку, а саме завдання моральної шкоди позивачу у зв`язку із отриманням тілесних ушкоджень внаслідок ДТП підтверджено наявними у справі матеріалами, зокрема копією затвердженого обвинувального акта у кримінальному провадженні , внесеному в ЄРДР за № 12019020120000463 від 18.11.2019. Обставин щодо відсутності підстав для здійснення страхового відшкодування що передбачені ст. 32, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідачем доведено не будо.

Окрім того, відповідно до загальних норм відшкодування шкоди, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, вона відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала (ст.1167,1187 ЦК України).

Судом встановлено, що шкода заподіяна здоров`ю потерпілого ОСОБА_1 настала в результаті наїзду на нього одного автомобіля.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у Постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Відповідачем не доведено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, а тому відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за встановлених судами обставин не виключається.

Також суд звертає увагу, що заявлена позивачем сума відшкодування шкоди, завданої стійкою втратою працездатності в розмірі 50076,00 грн та моральної шкоди на рівні 2503,80 грн не перевищує мінімального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) встановленої ст. 26-1, п. 26.2. ст. 26 Закону № 1961 на рівні 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку та 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до пункту 35.1 ст. 35 цього Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Мелехом Д.О. 10.02.2020 року було подано відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування.

Пунктами 36.1, 36.2 ст. 36 цього Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з абз. 5 пункту 36.2. ст. 36 Закону №1961 протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

З аналізу вказаних норм законодавства суд приходить до висновку, що обов`язок по прийняттю рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та здійснення виплати такого відшкодування, або ж прийняття рішення про відмову в проведенні такої виплати у відповідача виник з дня подання позивачем відповідної заяви про здійснення страхового відшкодування і повинен бути виконаний не пізніше ніж на 90 день з дня подання позивачем відповідної заяви.

В порушення наведених норм матеріального закону страхова компанія, отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, не вчинила дій передбачених ст. 34 Закону №1961 і не встановивши підстав для відмови у прийняття такого рішення згідно ст. 37 цього Закону, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені ОСОБА_1 вимоги про відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності та моральної шкоди, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняла, як і не прийняла рішення про відмову у їх задоволені, вирішивши призупинити розгляду заяви через відсутність на даний час документального підтвердження того даних про винну особу, у зв`язку із не набранням законної сили судового рішення за результатом розгляду кримінальної справи.

Доводи відповідача з приводу призупинення розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування суд вважає неспроможними з огляду на те, що відповідно до преамбули Закону №1961, він регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Статтями 5,6 цього Закону визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється та зафіксований правоохоронними органами.

За таких обставин відсутність вироку суду відносно ОСОБА_2 станом на день звернення позивача до страховика не звільняє його від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, відтак, відповідач незаконно зупинив виплату страхового відшкодування.

Про це свідчить також і позиція МТСБ України, викладена у п. 1 протоколу Президії МТСБ України № 153 від 27 квітня 2006 року, згідно якого постанова суду про накладення адміністративного стягнення не може розглядатися страховиком як єдиний і обов`язковий доказ існування підстав для притягнення особи, відповідальність якої застрахована, до цивільно-правової відповідальності. Цей документ суду має оцінюватися страховиком на рівні з іншими документальними доказами. Відсутність такого документа не може свідчити і про відсутність страхового випадку. На підставі зазначеного страховик має право прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування без наявності рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована.

22.07.2021 ОСОБА_1 під час розгляду справи подав до суду копію вироку Гайсинського районного суду Вінницької області від 27.05.2021 яким ОСОБА_2 визнано винувати у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком три роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Вирок набув законної сили 29.06.2021.

27.07.2021 відповідач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки АТ «СГ «ТАС» (приватне) після того як йому стало відомо про наявність вироку Гайсинського районного суду від 27.05.2021 здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у повному обсязі у розмірі 52 579, 80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 199112 від 20.07.2021.

Факт отримання страхового відшкодування у повному обсязі визнається позивачем.

Таким чином, станом на день ухвалення рішення суду у позивача відсутнє порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи законний інтерес з боку відповідача.

З огляду на наведене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «СГ «ТАС» (приватне) страхового відшкодування за шкоду, завдану стійкою втратою працездатності та моральної шкоди слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З заяви представника позивача вбачається, що він не підтримує заявлених позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, а також просить стягнути витрати на надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в задоволенні позову на позивача.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В матеріалах справи наявний договір про надання професійної правничої допомоги від 03.02.2021; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої допомоги від 26.03.2021 згідно з яким Адвокатське об`єднання «Автопоміч Україна» надало ОСОБА_1 правову допомогу на суму 6000 грн з розрахунку вартості однієї нормо години 1500 грн і 4 годин затраченого часу.

В постанові Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 30.10.2019 року здійснено правовий висновок про те, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата вказала, що із запровадженням з 15 грудня 2019 року змін до ЦПК законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Враховуючи зміст поданих документів на підтвердження вартості правничої допомоги, вищезазначених критеріїв, а саме що судові витрати пов`язані з цією справою, є співмірними складності справи та реальності виконаних адвокатом робіт, відповідач не надав суду заперечень щодо неспівмірності судових витрат у справі, суд дійшов висновку, що розмір судових витрат за вирішення цієї справи, підтверджений належними та допустимими доказами, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Керуючись статтями 207, 526, 530, 549, 610, 633, 634, 638, 1054 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , поданого представником позивача - адвокатом Яцишиним Іваном Васильовичем до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (приватне) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди здоров`ю фізичної особи, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (приватне) на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (приватне) (місцезнаходження пр. Перемоги, 65, м. Київ, 03117, код ЄДРПОУ 30115243).

Суддя: С.В. Ставнійчук