Ухвала суду № 102277908, 28.12.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5876/21

Провадження № 1-кп/645/674/21

УХВАЛА

Іменем України

28 грудня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді – Іващенко С.О..

секретаря судового засідання – Костенко Л.К.,

за участю:

прокурорів – Крачек Д.В., Берестової М.В..,

обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченої - адвоката Горлач О.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначила, що підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала наявність обґрунтованої підозри та сукупність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, ризик того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, ризик вчинення нею інших кримінальних правопорушень, які на даний час не перестали існувати. Крім того, прокурор зауважила, що обвинувачена незаміжня, має двох неповнолітніх дітей, проте їх вихованням не займається, участі в їхньому житті не приймає, та не знає де проживають її діти, сама також не має постійного місця проживання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків. Тому прокурор вважала доцільним продовжити ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків.

В судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник адвокат Горлач О.С. заперечували проти клопотання прокурора, посилаючись на недоцільність обрання виключного виду запобіжного заходу як тримання під вартою та просили змінити на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що обраний обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити з наступних підстав.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12.08.2021 стосовно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Згідно матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1 в ході досудового розслідування був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 12.08.2021 року, який в подальшому продовжувався судом.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_1 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їй злочинів може вдатися до відповідних дій.

ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована, законних джерел доходу не має, відсутні міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання. Вказане свідчить, що обвинувачена, перебуваючи на волі, зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийняти спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Однак, враховуючи існування вище зазначених ризиків, оцінюючи сукупність обставин, та враховуючи, що повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є неможливим.

Також суд враховує тяжкість обвинувачення та покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною у інкримінованому злочині, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання на строк від 6 до 10 років позбавлення волі, відсутність міцних соціальних зв`язків, що у сукупності з іншими обставинами справи дають підстави вважати, що лише тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам та, з урахуванням положень ст. 183 КПК України, виключає можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо даної особи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.

Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, продовжуючи ОСОБА_1 запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування, суд вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці, переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою.

Також, в матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна в даному кримінальному провадженні.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_2 є матір`ю обвинуваченої ОСОБА_1 , та у липні 2021 року дочка заявниці ОСОБА_1 взяла без її відома у користування її мобільний телефон ТМ «Redmi». В подальшому ОСОБА_2 дізналась, що її дочка притягується до кримінальної відповідальності, а її телефон є вилученим в межах кримінального провадження та на нього накладено арешт. Заявниця зазначила, що на теперішній час жодних процесуальних дій з використанням вилученого (арештованого) майна не проводиться, у кримінальному провадженні проведено всі слідчі дії з використанням телефону, а тому необхідність в арешті даного майна відпала. Просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16.07.2021 на мобільний телефон ТМ «Redmi» моделі Note 9 imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який належить їй, ОСОБА_2 ина праві приватної власності.

Обвинувачена та її захисник підтримали дане клопотання, просили його задовольнити.

Сторона обвинувачення заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на та те, що дане майно – мобільний телефон в ході досудового розслідування визнаний речовим доказом, доля якого вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Дослідивши матеріали обвинувального акту, клопотання з додатками до нього, заслухавши думку учасників процесу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16.07.2021 накладено арешт на мобільний телефон ТМ «Redmi» моделі Note 9 imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Як вбачається зі змісту обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, мобільний телефон ТМ «Redmi» моделі Note 9 imei: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 визнаний речовим доказом.

Питання про долю речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки, зазначене в клопотанні майно визнано речовим доказом, кримінальне провадження не розглянуто, а заявником не доведено, що дане майно належить саме їй, та в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, суд вважає передчасним скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 170-175, 177-178, 184 ч.2 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 25 лютого 2022 року.

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя - С.О. Іващенко