Ухвала суду № 102277375, 04.12.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17265/21

Провадження №1-кс/369/3151/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді Волчко А.Я., при секретарі Миголь А.А., за участю прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Мокрицької І.А., захисника Бреус Є.В., підозрюваного ОСОБА_1 , перекладача Атаєва Ельхан, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання Старшого слідчого СВ ВП№1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Миронченко Р.В.,про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111380000961, від 02.12.2021 року, за ознаками злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання cтаршого слідчого СВ відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції Миронченко Р.В. у межах кримінального провадження № 12021111380000961 від 02.12.2021 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ ВП№1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені 02.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111380000961, за ознаками злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.12.2021 року близько 16 години 45 хвилин ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом підбору ключа проникли до квартири АДРЕСА_1 , впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, таємно викрали належне потерпілому ОСОБА_3 майно, а саме: наручний годинник марки «Casio», наручний годинник марки «Fossil», наручний годинник марки «Guees», наручний годинник макри «Colmi P8 Plus», наручний годинник марки «Smart- DT100+», жіночий рюкзак жовтого кольору, грошові кошти у сумі 100 доларів США, що станом на 02.12.2021 року згідно офіційного курсу НБУ становить

2722,96 гривень, 15 тисяч гривень, золоту чоловічу каблучку 585 проби, вагою близько 2 г, золоту каблучку 585 проби вагою близько 1,5 г з камінем по середині.

Після чого, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 із з місця скоєння злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на суму

17 722 грн. 96 копійок.

02.12.2021 о 20:00 год. в порядку ст. 208 КПК України затримано підозрюваного у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сухумі Руспубліки Грузія, грузина, громадянина Грузії, не одруженого, не працюючого, без місця реєстрації на території України, зі слів проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,зі слів раніше не судимого.

Підставами підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України є протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України, протокол огляду авто від 02.12.2021 за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 50, протокол допиту потерпілого ОСОБА_3 , протокол допиту свідка ОСОБА_5 , протокол допиту свідка ОСОБА_6 , протокол допиту свідка ОСОБА_7 , протокол допиту свідка ОСОБА_8 та іншими доказами у своїй сукупності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У даному випадку ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину санкція статті у випадку визнання його винним передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

У ході досудового розслідування задля об`єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні;

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній,усвідомлюючи невідворотність реального покарання за злочин у вчиненні якого він підозрюється, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, оскільки у разі визнання його винним у його вчиненні, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:

- підозрюваний не має зареєстрованого місця проживання на території України;

- підозрюваний не має постійного місця роботи, а відповідно не має постійного та законного джерела для існування, що спонукатиме останнього до вчинення аналогічних злочинів проти власності.

- підозрюваний малолітніх, неповнолітніх дітей, інших осіб на утриманні немає.

Крім цього, у провадженні СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12018110200003619 від 12.06.2018 за ознаками злочинів, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру.

Враховуючи ці обставини і тяжкість злочиного у вчиненні якого він підозрюється, існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_1 може впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання потерпілого, може незаконно впливати на нього, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань. Крім того, на даний час в органу досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду слідчих дій, встановити всіх осіб причетних до вчинення злочину, та осіб які можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні, а тому існує реальний ризик того, що КобаліяД.Г перебуваючи на свободі, буде здійснювати вплив на останніх із метою надання неправдивих показань. Такими своїми діями підозрюваний перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Враховуючи вищевикладене, відносно ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків.

Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам.

Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст. ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, з підстав, викладених в останньому.

В судовому засіданні захисник Бреус Є.В. та підозрюваний ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечували та просили слідчого суддю обрати до підозрюваного більш м`який захід забезпечення кримінального провадження не повязаний з триманням під вартою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

02.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, (кримінальному провадженні присвоєно № 12021111380000961) відносно того, що 02.12.2021 року в період часу з 08.20 год. по 18.20 год. невідомі шляхом підбору ключа проникли до квартири АДРЕСА_1 , звідки таємно викрали грошові кошти, вироби із золота та наручні годинники.

02.12.2021 о 20:00 год. в порядку ст. 208 КПК України затримано підозрюваного у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сухумі Руспубліки Грузія, грузина, громадянина Грузії, не одруженого, не працюючого, без місця реєстрації на території України, зі слів проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимого.

03.12.2021 року слідчим СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області Миронченко Р.В. за погодженням із прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Прокопович Т.В. повідомлено про підозру ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколів допитів потерпілого, свідків, протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками вбачається причетність ОСОБА_1 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Отже, виходячи із кваліфікацій кримінальногоправопорушення– ч. 3 ст. 185 КК України – застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Разом з тим, на підставі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

-чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

-чи наявні ризики кримінального провадження;

-індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України;

-чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (наприклад, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009) (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV)

Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри – це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 185 КК України.

Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненими кримінальними правопорушеннями.

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- впливати на потерпілих, свідків у вказаному кримінальному провадженні;

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі до шести років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. Досудове розслідування як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи, адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого впливу на потерпілих та свідків. Ризик незаконного впливу об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові відомості щодо кримінального правопорушення та особи підозрюваного.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу враховує такі обставини:

-надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України;

-інкримінований злочин КК України відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років;

-станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 не має зареєстрованого місяця проживання на території України, офіційно не працевлаштований;

Щодо застосування найбільш суворого запобіжного заходу, то слідчий суддя зазначає наступне.

Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), адже ці заходи пов`язані з потенційним доступом ОСОБА_1 до потерпілого, свідків, щодо яких можливий ризик впливу, без належних стримуючих заходів. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, хоча і пов`язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак, зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Слідчий суддя зазначає, що у даному випадку є можливим визначення застави, з одночасним покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі, що буде релевантним встановленим ризикам кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.176-178, 183, 194, 196, 205, 206 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП№1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Миронченко Р.В.,про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111380000961, від 02.12.2021 року, за ознаками злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сухумі Руспубліки Грузія, грузина, громадянина Грузії, не одруженого, не працюючого, без місця реєстрації на території України, зі слів проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в арештному домі ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 58 діб, тобто до 30 січня 2022 року (включно).

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання тобто з 20 год. 00 хв., 02.грудня 2021 року.

Визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою що до ОСОБА_1 , 30.06.1988 року до 20 год. 00 хв. 30 січня 2022 року(включно).

Одночасно визначити розмір застави для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 60 * 2270гривень = 136 200 гривень (сто тридцять тисяч двісті гривень).

Отримувач ТУ ДСА України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на зазначений рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державна установа Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , з-під варти, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання даного підозрюваного під вартою, та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;

- не відлучається із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя А.Я. Волчко