Рішення № 102276784, 06.12.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/19764/19

Номер провадження № 2/521/446/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2021 року м.Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

судді Маркарової С.В.

за участю секретаря судового засідання Іськової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач : ОСОБА_1

відповідачі : ОСОБА_2

ОСОБА_3

треті особи: Одеська міська рада

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Рогатін Владислав Олексійович

Державний реєстратор філії Комунального підприємства «Комунально реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Одеської області Глущенко Андрій Олександрович.

предмет позову : визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрацій права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась із вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послалася на те, що є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1 .

Домоволодіння АДРЕСА_1 складається в цілому з одного житлового кам`яного будинку під літерою «А», житловою площею 128,3 кв.м. та надвірних споруд: «Б, Ж» - сараї, «В, Е» - гаражі, «З, Г» - вбиральня, «Д» - літня кухня, II — мостіння, № 3-10 - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 2311 кв.м.

Позивачу належить 286/1000 частин відповідного домоволодіння.

04.12.2015 року за розпорядженням органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_4 набув право власності на квартира АДРЕСА_2 загальною площею 29,9 кв.м.

17.11.2016 року ОСОБА_4 продав зазначену квартиру відповідачу ОСОБА_2

21.12.2017 року та 22.12.2017 року ОСОБА_2 продав спірне майно за двома договорами відповідачу ОСОБА_3 .

Позивач стверджувала, що відповідач ОСОБА_2 безпідставно збільшив спірне майно за рахунок сараю літ. Б , гаражу літ. Д , огорожі № 1.2, в наслідок чого загальна площа його майна збільшилась до 56,5 кв. м.

Окрім того, ОСОБА_2 здійснив виділ квартири номер АДРЕСА_3 .

Так, ОСОБА_3 за договорами купівлі продажу від 21.12.2017 року № 2091 та від 22.12.2017 №2092 набула право власності на житловий будинок номер АДРЕСА_4 , загальною площею 56.5 кв.м. із сараєм літ «Б», гаражем літ «Д», огорожею № 1,2.

Право власності зареєстровано.

Позивач вважала, що реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_3 порушує її права як співвласника спірного майна, оскільки з урахування виділу відповідачем квартири номер АДРЕСА_5 в окреме домоволодіння мав би відбутись перерахунок часток в праві спільної часткової власності.

Окрім того, в процесі виділу майна, укладення договорів купівлі-продажу відбулось заволодіння відповідачами комунальним майном – земельної ділянкою площею 26,6 кв.м., на якій розташований спірний сарай літ «Б», гараж літ «Д», огорожа № 1,2.

Підставою позову позивач визначила вимоги статей 202, 203, 215, 216 ЦК України – загальні вимоги чинності правочинів та просила суд :

-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 56.5 кв.м.

- визнати недійсними нотаріально посвідчені договіри купівлі-продажу № 2091 від 21.12.2017 року та № 2092 від 22.12.2017 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житлового будинку за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 56.5 кв.м.

-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 56.5 кв. м. , номер запису про право власності: 24091631 від 21.12.2017 року, номер запису про право власності: 24101836 від 22.12.2017 року.

Позивач в процесі розгляду справи позов підтримала.

Відповідачі позов не визнали, пославшись на відсутність порушеного права позивача.

Треті особи процесуальним правом надання пояснень не скористались, свою думку з приводу позову не висловили.

Дослідивши обставини справи, наявні докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно частини 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ст. 358 ЦК України).

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

На час вирішення спору позивач ОСОБА_1 є власником 286/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене підтверджується договором дарування від 14.07.2012 року, зареєстрованим в «КП ОМБТІ та РОН» 23.07.2012 року РН № 16240698, номер запису 2617 в кн. 212 пр. – 133.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2013 року припинено право спільної часткової власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 виділений житловий будинок літ. «А», загальною площею 75,9 кв.м., визнати право власності на домоволодіння АДРЕСА_6 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.11.2016 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2013 року скасувано.

Як вбачається з розпорядження органу приватизації № 260123 та свідоцтва про право власності на житло Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 04.12.2015 року № 260123 ОСОБА_4 набув право приватної власності на ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 29,9 кв.м.

Право власності зареєстровано в Державному реєстрі 25.03.2016 року .

17.11.2016 року ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу із відповідачем ОСОБА_2 .

Договір посвідчений нотаріально, номер 1945, предметом договорув є квартира АДРЕСА_2 зґагальною площею 29,9 кв.м.

Відповідний договір купівлі-продажу зареєстрований у Державному реєстрі права власності на нерухоме майно, форма власності - приватна.

Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру права власності на нерухоме майно № 209924568 від 22.05.2020 року.

22.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Білгород-Дністровської районної адміністрації з заявою про внесення змін до запису державного реєстру речових прав на нерухоме майно, надавши :

- договір купівлі продажу від 17.11.2016 року, номер 1945

- довідку № 143-17 від 29.03.2017 ТОВ «Бюро Консалт Сервіс»

- технічний паспорт від 29.03.2017 ТОВ «Бюро Консалт Сервіс»

Як вбачається з довідки № 143-17 інженером з інвентаризації нерухомого майна була допущена помилка в характеристиці приміщень, належних ОСОБА_2 , невірно вказана адреса.

На підставі технічного висновку про стан конструкцій квартири АДРЕСА_5 . 105 експерта з технічного обстеження будівель та споруд ОСОБА_5 квартира може експлуатуватись як житловий будинок.

Пуктом 38 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено що зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка).

Внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, записи про яку містяться у зазначеному Реєстрі, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка) за заявою власника чи іншого право набувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі, якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

22.02.2017 року державним реєстратором за заявою ОСОБА_2 , керуючись п.38 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 №1141 прийнято рішення про внесення змін до запису державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Встановлене підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №80942320 від 22.02.2017 року.

На підставі договорів купівлі продажу від 21.12.2017 року та від 22.12.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В.О. остання купила житлового будинку номер АДРЕСА_4 , який складається в цілому з житлового будинку А загальною площею 56.5 кв.м., житловою площею 40,4 кв.м та надвірних споруд Б –сарай, Д –гараж,1.2 – огорожа.

Право власності ОСОБА_3 зареєстровано.

Зазначене підтвержується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №108644417 від 21.12.2017 року та №108711236 від 22.12.2017 року.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 209925221 від 22.05.2020 року право власності на земельну ділянку площею 0,0329 за адреою АДРЕСА_4 , кадатровий номер НОМЕР_1 зареєтровано за ОСОБА_3 .

За довідкою від 22.02.2021 року ТОВ «Адвокатська компанія «БІ ЕНД ДЖІ» підписаною інженером з інвентаризації нерухомого майна Лінда Ю.О. (сертифікат серії АЕ № 002019 від 26.03.2013 року) про склад обєкта нерухомого майна на зазначені земельній ділянці житловий будинок «А», сарай літ «Б» гараж літ. «Д». відсутні.

При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд не погоджується із доводами позивача, що реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_3 порушує її права як співвласника спірного майна, оскільки з урахуваннявиділу відповідачем квартири номер АДРЕСА_5 в окреме домоволодіння мав би відбутись перерахунок часток в праві спільної часткової власності оскільки :

З наявних у справі доказів доказів - свідоцтва та розпордження Департаменту міського господарства ОМР вбачається, що попередній власник ОСОБА_4 набув право приватної власності на ізольований обєкт нерухомого майна та в подальшому відповідачу ОСОБА_2 перейшло право приватної власності на спірне майно саме як на окремий ізольований обєкт.

Так, право власності позивача і право власності відповідача ОСОБА_2 не охоплюються спільною частковою власністю в сенсі ЦК України, що виключає порушене право позивача.

Зміни, внесенні до державного реєтру щодо обєкту нерухомо майна за адресою: АДРЕСА_4 не порушують права позивача та не можуть впливати на перерахунок часток між співвласниками домоволодіння.

Порушень вимог статей 202, 203, 215,216 ЦК України, а саме загальних вимоги чинності правочинів, укладених щодо спірного майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом не встановлено.

Оцінюючи доводи позивача про заволодіння відповідачами в процесі виділу майна, укладення договорів купівлі-продажу комунальним майном – земельною ділянкою площею 26,6 кв.м., на якій розташований спірний сарай літ «Б», гараж літ «Д», огорожа № 1,2 суд враховує, що за статтею 11 Європейської хартії місцевого самоврядування (м. Страсбург, 15.10.1985 року, ратифікованої Законом України від 15.07.1997 року № 452/97-ВР) органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і поважання принципів місцевого самоврядування, які утілені в конституціїчи національному законодавстві.

Зазначене узгоджується із статтею 145 Конституції України, за якою права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

При здійснені судочинства суд не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції певного державного органу, установи, організації, підприємства, тощо…

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, органом місцевого самовпрядування – Одеською міською Радою як власником земельної ділянки жоден позов до відповідачів в межах даної цивільної справи не заявлявся.

Право власності позивача на спірну земельну ділянку – відсутнє, а порушене право позивача збільшенням спірного майна відповідачами за рахунок земель комунальної власності, як і сам його факт не доведені.

Враховуючи вищевикладене, порушене право позивача не встановлено, спростовуються матеріалами справи, остання є неналежним позивачем, тобто особою, якій не належить право вимоги.

В порядку частин 9, 10 статті 158 ЦПК України захід забезпечення позову, вжитий ухвалою суду від 17.02.2020 року підлягає скасуванню. Захід забезпечення позову зберігає свою дію до набрання законної сили рішенням суду.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову - відмовити.

Захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Малиновського районного суду від 17.02.2020 року – скасувати.

Захід забезпечення позову зберігає свою дію до набрання законної сили рішенням суду.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст.354, 355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду Малиновський районний суд м.Одеси.

Суддя Маркарова С.В.

Повний текст рішення виготовлений 20.12.2021 року.06.12.21