Рішення № 102275962, 18.05.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/4706/18

Провадження № 2/752/428/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.05.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Оджубейської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 40 150,71 гривень, а також судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.06.2016 р. між позивачем та ТОВ «Український лізинговий фонд» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0107-00265/00086, предметом якого було страхування транспортного засобу «БМВ», д.н.з № НОМЕР_1 .

17.02.2017 р. відбудась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БМВ», д.н.з № НОМЕР_1 та транспортного засобу «Мітсубісі» д.н.з № НОМЕР_2 під керуванням відповідача - ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.05.2017 року відповідача визнано винним у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди.

Керуючись умовами укладеного договору добровільного майнового страхування, позивач сплатив на користь потерпілої сторони суму страхового відшкодування у розмірі 40 150,71 грн.

Позивач, посилаючись на практику Верховного суд України, вказав, що завдана третій особі шкода має бути відшкодована безпосередньо відповідачем як особою, винною у настанні ДТП. Просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 40 150,71 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.05.2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.06.2020 року справа була прийнята до свого провадження суддею Голосіївського районного суду міста Києва Колдіною О.О. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Установлено строки на подання відзиву відповідачем. Призначено підготовче засідання по справі.

Відповідачем надано до матеріалів справи пояснення щодо позову, відповідно до якого відповідач зазначає, що вимоги позивача є необгрунтованими та безпідставними, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована полісом обов`язкового страхування АІ/9799481 в ПрАТ«СТ «Іллічівське», який на момент ДТП був чинним, а отже обов`язок щодо відшкодування завданої шкоди покладений на ПрАТ«СТ «Іллічівське». Просив відмовити у позові.

Ухвалою суду від 30.11.2020 року підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застраховано СК «Іллічівське» і покладення обов`язку по відшкодуванню шкоди в межах ліміту відповідальності страховика суперечить інституту обов`язкового страхування.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.06.2016 р. між позивачем та ТОВ «Український лізинговий фонд» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0107-00265/00086, предметом якого було страхування транспортного засобу «БМВ», д.н.з № НОМЕР_1 .

17.02.2017 р. відбудась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БМВ», д.н.з № НОМЕР_1 та транспортного засобу «Мітсубісі» д.н.з № НОМЕР_2 під керуванням відповідача - ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.05.2017 року відповідача визнано винним у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди.

В силу ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, наявність вини в діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.

Згідно вимог ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Керуючись умовами укладеного договору добровільного майнового страхування, позивач сплатив на користь потерпілої сторони суму страхового відшкодування у розмірі 40 150,71 грн.

Так, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За нормою ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов`язання, бере на себе виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, однак, в межах суми страхового відшкодування.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Верховний Суд висловив позицію, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з положенням ст.36.2 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Таким чином, з викладеного вбачається, що обов`язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди. При цьому, зобов`язаною особою, внаслідок заподіяних відповідачем - ОСОБА_1 у результаті ДТП збитків, є страховик відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Іллічівське».

В той же час, судом встановлено, що позивач не звертався до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Іллічівське» із заявою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу, та відповідно не отримував відмову страховика у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Іллічівське» на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АІ9799481 від 01.08.2016 року, то, у даному випадку, позивач мав звернутись до ПрАТ «Страхова компанія «Іллічівське» про виплату страхового відшкодування за полісом, при цьому саме страховик ПрАТ «Страхова компанія «Іллічівське» після виплати страхового відшкодування має право регресної вимоги до особи, яка завдала шкоди, у разі наявності для цього правових підстав визначених ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та відсутність підстав для задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

На підставі ст.141 ЦПК України в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 183, 229, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя