Рішення № 102269981, 17.12.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3338/21

Провадження № 2/758/6853/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 грудня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Скрипник О. Г. ,

за участю секретаря судового засідання - Сілюкова Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» про ненадання інформації, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» про ненадання інформації.

Позивач посилається на наступні обставини. 13.01.2021 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою, в якій просив: надати належним чином завірений кредитний договір укладений з ОСОБА_1 на його адресу проживання; надати інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, виписку щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належите сплатити, дати сплати та періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено законодавством про захист прав споживачів. Проте відповіді від Відповідача надано не було.

Ухвалою суду від 23 березня 2021 року відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 21 квітня 2021 року заява позивача про витребування доказів була задоволена. Зазначеною ухвалою суду витребовувалося від Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу»: оригінал електронного доказу, який підтверджує укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу»; кредитний договір, укладений в електронній формі; графік розрахунків.

Відповідачем ухвала суду виконана не була.

Відповідно до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Позивач в судове засідання не викликався, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідач в судове засідання не викликався, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав. Зважаючи на це та враховуючи ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд 17.12.2021 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

13.01.2021 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою, в якій просив: надати належним чином завірений кредитний договір укладений з ОСОБА_1 на його адресу проживання; надати інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, виписку щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належите сплатити, дати сплати та періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено законодавством про захист прав споживачів.

Зазначений лист отримано Відповідачем 18.01.2021 р., що підтверджується відомостями про вручення відправлення, проте відповіді від Відповідача надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно до п. 19 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Тобто, права на інформацію є про продукцію передбачено законодавством про захист прав споживачів. В даному випадку продукція це надання послуги споживчого кредитування.

Статтею 2 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно з положеннями п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Законом України "Про споживче кредитування" визначено, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У рішенні Верховного суду України, по справі № 758/9298/15-ц, зокрема зазначено, що «У ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи. Фінансові установи зобов`язані на вимогу клієнта в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», надати таку інформацію. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про фінансові .послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи повинні розкривати інформацію, що надається клієнтам відповідно до ст. 12 цього Закону. Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положень пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (з наступними змінами) у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту.»

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України «Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод», яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.

Стаття 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» наголошує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Рішенням Конституційного Суду України у справі N 1-26/2011 від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011, зазначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (стаття 1, частина четверта статті 13, частини перша, четверта статті 42 Конституції України). В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України). У рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року по справі № 1-26/2011, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону (закон "Про захист прав споживачів"), які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положень Закону "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Таким чином, вимоги законодавства про захист прав споживачів розповсюджуються на всі правовідносини, що діють між сторонами, як при підписанні кредитного договору так і впродовж всього строку його дії.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, вказана норма встановлює об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України. Способи захисту цивільного права та інтересу зазначені в ст.16 ЦК України. За приписами цієї норми кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що рівною мірою означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

В рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 р. по справі № 1-10/2004 розкривається поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України; у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений узагальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Частиною 4 ст.55 Конституції України унормовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Згідно інформаційного листа ВСУ від 01.02.2013 року «Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів» вбачається, що при вирішенні спорів про захист прав споживачів судам слід враховувати, що тягар доказування обставин, що звільняють від відповідальності за виконання чи неналежне виконання зобов`язання, в тому числі і за спричинену шкоду лежить на продавцеві товару чи послуги. Закон України «Про захист прав споживачів» містить спеціальні норми, що, превалюють над загальними.

У ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено право споживача на інформацію про продукцію. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно до ст.ст. 6,12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» клієнт має право доступу до інформації щодо кредитного договору.

У ст. 5 Закону України "Про інформацію" зазначено: - "Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів..." Відповідно до ст. 2 "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заява (клопотання) і скарги (ст. З Закону України "Про звернення громадян"). Законодавством України «Про звернення громадян» передбачено безумовне право особи на одержання відповіді на свою заяву (звернення) від будь-якого суб`єкта звернення незалежно від виду та форми власності, оскільки саме так державою гарантується забезпечення і утвердження прав, свобод та інтересів людини, закріплених Конституцією та чинним законодавством, що є головним обов`язком держави.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, відсутність спростування з боку відповідача підстав позовних вимог, суд вважає докази, які містяться в матеріалах справи достатніми та приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, абз. 2 п. 31, абз. 3 п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. 203, 215, 549, 626-628, 627, 638, 639, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» про ненадання інформації - задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» (ЄДРПОУ 42059219, 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 1А) надати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), належним чином засвідчену копію кредитного договору від 05.10.2020 року № 3387614202/317159.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» (ЄДРПОУ 42059219, 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 1А) надати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) інформацію про поточний розмір заборгованості, у разі наявності, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, виписку щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати та періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено законодавством про захист прав споживачів.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» (ЄДРПОУ 42059219, 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 1А) надати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) наступну інформацію щодо споживчого кредиту: тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача виходячи з обраних споживачем умов кредитування.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» (ЄДРПОУ 42059219, 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 1А) надати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) вищезазначену інформацію у доступній та зрозумілій для споживача формі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» (ЄДРПОУ 42059219, 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 1А) на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. Г. Скрипник