Ухвала суду № 102269063, 28.12.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5581/21

Провадження № 1-кс/461/7083/21

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

28.12.2021 року місто Львів

слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова Стрельбицький В.В., за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б., прокурора Криштановича С.С., підозрюваної ОСОБА_1 , захисника Бекерської Н.В., законного представника – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУ НП у Львівській області Наконечного Р.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, раніше несудимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021140000000302 від 07.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 307, ч. 2 ст. 255-1 КК України.

Старший слідчий слідчого управління ГУ НП у Львівській області Наконечний Р.М., за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , покликаючись на те, що остання підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, розуміючи наслідки притягнення до відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, окрім того існує наявність інших ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Слідчий просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів наведених у ньому.

Підозрювана, її законний представник та захисник, кожен окремо, клопотання заперечили з мотивів необгрунтованості. Просили обрати більш м`який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту, звернули увагу на те, що підозрювана є неповнолітньою особою, а її законний представник – мати, бере на себе зобов?язання забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбаченим у вказаній статті.

Органом досудового розслідування дії підозрюваної кваліфікуються за ч. 3 ст. 307 КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Згідно приписів ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.

Пред`явлена ОСОБА_1 підозра обґрунтовується: показаннями свідків; протоколами огляду (добровільної видачі); протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколами про контроль за вчиненням злочину; висновками експертів; речовими доказами.

Отже, обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування засвідчується долученими до матеріалів клопотання доказами зібраним в процесі досудового розслідування, які досліджені слідчим суддею. При цьому, обсяг і зміст наведених доказів підтвердження обґрунтованості підозри, є достатнім, в тому числі для переконання стороннього спостерігача у тому, що підозрюваним могло бути вчинено інкриміноване кримінальне правопорушення.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, на даній стадії розслідування слідчим та прокурором наведено переконливі факти на підтвердження обґрунтованості підозри у скоєнні правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 .

Беручи до уваги вагомість наявних доказів того, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, зважаючи на особу підозрюваної, її вік та стан здоров`я, майновий стан, ступінь соціальних зв`язків, характер інкримінованого злочину, що може спонукати підозрювану:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

- перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, приходжу до висновку, що обставини визначені ст. 177 КПК України, у світлі наявних даних про особу підозрюваної та характер вчинення злочину, в якому вона підозрюється відповідають конкретним обставинам справи на даному етапі кримінального провадження.

У даному конкретному випадку, ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.

Характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваної, дані про його соціальні зв`язки вказують на ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Так, оцінюючи ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує положення ст. ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу на свідків, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.

Крім того, той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.

При вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги дані про вік, стан здоров`я, характер вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваної, його соціальні зв`язки.

При цьому, на час розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не доведено, що зазначені у клопотанні обставини, в сукупності з відомостями про сімейне становище підозрюваної, її вік, в повній мірі, вказують на наявність передумов регламентованих п.3 ч. 1 ст. 194 КПК України, оскільки подані стороною захисту документи, а також наведені мотиви щодо заперечення доводів прокурора та слідчого, вказують на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, враховую, що в ході розгляду клопотання встановлено, що підозрювана до дати звернення слідчого з даним клопотанням належним чином виконувала свої процесуальні обов`язки та являвся на усі виклики слідчого, є неповнолітньою особою, навчається у навчальному закладі на денному стаціонарі, не заперечує свою провину та готова надати правдиві свідчення органу досудового розслідування та суду, раніше до жодного виду відповідальності не притягувалась, за місцем навчання та проживання характеризується позитивно.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватись не тільки у відповідності із основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати меті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Позбавлення свободи не повинно перетворитися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі.

Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

За таких обставин прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти ризику переховування від органів досудового розслідування.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Оцінюючи матеріали клопотання, обставини справи в їх сукупності, беручи до уваги вагомість наявних доказів того, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, зважаючи на наведені вище дані про особу підозрюваної, даних про її міцні соціальні зв`язки, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні, враховуючи вищенаведені доводи, приходжу до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам.

Таким чином у задоволенні клопотання слід відмовити та застосувати до підозрюваної альтернативний запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є співмірним з існуючим ризиком, відповідає особі підозрюваної та тяжкості пред`явленої їй підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, -

постановив:

У задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУ НП у Львівській області Наконечного Р.М.- відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з обмеженням права покидати без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, прокурора чи суду місце постійного проживання в нічний час доби з 19-ої години до 07-ої години щоденно.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1.Прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2.Не відлучатися із Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3.Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи та навчання;

4.Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі наявності таких.

5. Носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваній його обов`язки та наслідки їх невиконання.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури Криштановича С.С. та Головне управління Національної поліції у Львівській області.

Строк дії ухвали до 25 лютого 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Стрельбицький В.В.