Рішення № 102267597, 17.12.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/351/21

Справа №754/12401/19

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого суддіСаламон О.Б.з участю секретаря позивача представників позивача і третьої особиКостриця В.В. ОСОБА_2. ОСОБА_1, Чигринова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Строй-3», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 , про визнання договору недійсним, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд», ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та скасування рішення, в якій позивач просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № КМБ/02/049 від 30.12.2014, укладений між ТОВ «Глобал Строй-3», Товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд» та ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з Відкриттям розділу), індексний № 47145181 від 31.05.2019, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842506580000) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказане приміщення.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № КМБ/02/072/Н від 26 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Глобал Строй - 3», ТОВ «Київмонтажбуд», довідки ТОВ «Київмонтажбуд» від 28 березня 2017 про фінансування 100% майнових прав об`єкта нерухомості до Договору № КМБ /02/072/Н купівлі-продажу майнових прав від 26.01.2015, позивач набула майнових прав на об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення НОМЕР_3, загальною площею - 62,70 кв.м. АДРЕСА_2 . Станом на день подання позову 2 секція житлового будинку по АДРЕСА_2 не введена в експлуатацію, договір № КМБ/02/072/Н від 26 січня 2015 року. Таким чином, вона, як інвестор, яка виконала свої інвестиційні зобов`язання з інвестиційною угодою, повністю сплатила вартість об`єкта будівництва (100% передоплату) шляхом внесення суми в розмірі 616 000,00 грн. на рахунок ТОВ «Київмонтажбуд» (далі по тексту відповідач 3), здійснила всі дії, необхідні для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або придбання майнових прав на цей об`єкт. З метою рейдерського захоплення майна позивача, злочинною групою на чолі з ОСОБА_3 , який одночасно був керівником ТОВ «Глобал Строй-3», 27.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. була здійснена державна реєстрація прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу): реквізити рішення державного реєстратора: індексний № 47145181 від 31.05.2019 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення НОМЕР_3 загальною площею (кв.м.): 62,70 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842506580000, номер запису про право власності: 31808377) право власності на яку в Державному реєстрі речових прав на майно було зареєстровано за ОСОБА_3 . Підставою для цієї реєстрації став, як вбачається з інформаційної довідки, доданої до позову, договір купівлі-продажу майнових прав № КМБ/02/049, укладений 30.12.2014 між ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ОСОБА_3 . Разом з тим, на момент укладення з нею договору купівлі-продажу майнових прав, додаткових угод, довідок про 100% оплату спірного приміщення, акту приймання-передачі Технічного паспорту тощо, в тому числі з боку ОСОБА_3 , як керівника ТОВ «Київмонтажбуд», відповідачами не заперечувались її майнові права на спірне нежитлове приміщення НОМЕР_3, принаймні, з боку відповідачів оформлювались всі вищевказані документи на її ім`я без урахування «майнових прав» ОСОБА_3 , які він начебто отримав 30.12.2014, тобто, раніше, ніж ОСОБА_2 .. Таким чином, позивач вважає, що перехід права власності на проінвестоване нею приміщення відбувся незаконно (за відсутності правових підстав), що призвело до порушення її прав, які підлягають захисту у судовому порядку. Оскільки спірне нежитлове приміщення незаконно було відчужене у незаконний спосіб шляхом надання неправдивих відомостей та документів, позивач вважає, що договір № КМБ/02/049 від 30.12.2014, укладений між ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ОСОБА_3 є недійсним, а його укладання «задніми» числами між відповідачами суперечить вимогам закону. Внаслідок цього, реєстрація права власності ОСОБА_3 на це приміщення має бути визнана протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в загальному порядку.

02 жовтня 2019 року на адресу суду надійшов відзив від ТОВ «Глобал Строй-3», у відповідності до якого ТОВ «Глобал Строй-3» (далі по тексту відповідач 2) заперечує проти задоволення позову, зокрема підтверджує обставину укладення Договору № КМБ/02/049 купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 між відповідачем 3 та ОСОБА_3 , зазначаючи власну роль в укладені зазначеного договору, як «надання дозволу на укладення». Також наполягає на необізнаності у діяльності ТОВ «Київмонтажбуд» (станом на сьогодні ТОВ «ЕвроКлінт», відповідач 3) та ОСОБА_3 (далі по тексту відповідач 4), зазначає, що «за попередньою інформацією відповідач 4 здійснив оплату за майнові права»; «відповідач 2 не володіє базою відділу продаж»; «інформацію про наявність продажу об`єкту інвестування не міг перевірити та встановити такі факти». Також зазначається, що договір № КБ02/072/Н від 26.01.2015 укладався з позивачем на нежитлове приміщення № НОМЕР_4 (згідно технічного паспорту), але при оформленні Додаткової угоди № 1 від 06.09.2016 до Договору з позивачем було здійснено зміну об`єкту інвестування, натомість не було враховано факту, що об`єкт, нежитлове приміщення НОМЕР_3, вже належало відповідачу 4. (т. 1, а.с. 118-120).

02 жовтня 2019 року представником відповідача 4 - адвокатом Тюменцевою Н.Ю. був поданий до суду відзив, в якому викладені підстави для відмови у задоволенні позову по даній справі, при цьому зазначається, що 30.12.2014 між ним та відповідачем 3 (продавцем) було укладено Договір КМБ/02/049 про купівлю-продаж майнових прав за нежитлове приміщення №1 загальною площею 62,7 поверх 1, за адресою: АДРЕСА_2 ; відповідно до квитанцій № 29 від 08.04.2015р. (на суму 150 000,00 грн.), № 63 від 08.04.2015р. (на суму 200 000,00 грн.) № 24 від 09.04.2015р. (на суму 155 050,00 грн.) - ним здійснено в повному обсязі оплату майнових прав на майно по Договору № КМБ/02/049 від 20.12.2014р. та долучені копії вказаних квитанцій; Довідка від 10.04.2015р. підтверджує 100% оплату ним майнових прав за об`єкт нерухомості до Договору № КМБ/02/029 купівлі-продажу майнових прав від 30 грудня 2014р.; на момент укладення спірного договору відповідач 4 не являвся директором продавця (відповідач-3); з експлікації Додаток № 1 до Договору № КМБ/02/072/Н від 26 січня 2015 року та з експлікації, виготовленою як додаток № 1 до Додаткової угоди № 1 від 06.09.2016р. до Договору вбачається зміна позивачем об`єкту інвестування; про наявність переважного права на спірне приміщення за відповідачем 4; відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 17, ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 9, 10-1, 11, Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року№1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. №553) відповідач 4 подав всі необхідні документ, які необхідні були для проведення реєстрації права власності на нежитлове приміщення в новозбудованому будинку. (т.1, а.с.133-136).

15 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., в якому вона заперечує щодо задоволення позову та просить справу слухати без її участі. В обґрунтування зазначила, що доводи є безпідставними, такими, що не відповідають положенням чинного законодавства та судовій практиці, зокрема, в частині зазначення нотаріуса відповідачем у справах про визнання правочину недійсним. Разом з тим, реєстраційна дія була вчинена відповідачем 1 правомірно та відповідно до норм чинного законодавства. Рішення про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_3 в повній мірі відповідає чинному законодавству, приватний нотаріус у свої діях повністю дотримався усіх вимог, встановлених ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.18, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 78 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 та витребував усі документи, що ним передбачені, та необхідні для здійснення державної реєстрації речових прав на зазначений у спірному договорі об`єкт нерухомості. (т.1,а.с.143-147). На підтвердження викладеного відповідачем 1 до відзиву було долучено документи, на підставі яких було вчинено оскаржувану реєстраційну дію (т.1 а.с.148-158).

Позивачем було подано до суду уточнюючу позовну заяву (т.1 а.с.178-188), якою змінено склад учасників процесу, а саме, долучено третю особу без самостійних вимог ОСОБА_4 , яку було прийнято ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання (т.1 а.с.194-197).

29 січня 2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи за підписом її представника адвоката Чигринова А.В., в яких позов не визнається та зазначаються наступні підстави для невизнання та відхилення позовних вимог. Зокрема, вказує на те, що оскільки позивач не надала безспірних доказів того, що вона являється власницею спірного приміщення, а судом не може бути встановлено жодних із передбачених законодавством підстав набуття позивачем права власності на спірне майно, то це є безумовною підставою для відмови в позові. Наполягає на необхідності застосування до даних правовідносин ст. 388 ЦК України та зазначає, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, тому спірне нежитлове приміщення не може бути в неї витребуване. Також посилається на неналежність та недопустимість наданих позивачем доказів. (т.1 а.с.223-227).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року задоволено клопотання про витребування доказів в АТ «УкрСиббанк», в ТОВ «Глобал Строй -3, ТОВ «Київмонтажбуд».

20 травня 2019 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження по справі.

27 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

18 лютого 2021 року суд протокольною ухвалою поновив пропущений строк, задоволено клопотання та залучено копії договору, додаткової угоди та квитанцій до матеріалів справи (т.3 а.с.93-95). В рамках кримінального провадження №12019100000005648 від 03.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України по факту заволодіння приміщенням АДРЕСА_1 внаслідок шахрайських дій невстановленими особами, майнові права на яке належать ОСОБА_2 , їй стало відомо про нові обставини, які на момент подання позову не були відомі. А саме, 30.12.2014 між ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ОСОБА_3 було укладено договір №КМБ/02/049 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 22 лютого 2020 року. Сторона позивача впевнена, що спірний договір підроблено саме з цього договору, а квитанції, які були надані по даній справі в якості начебто підтвердження оплати за нежитлове приміщення №372, скоріш за все стосуються оплати за договором №КМБ/02/049 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , яку згодом придбала ОСОБА_5 .

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладене у письмовій заяві.

В судовому засіданні позивач пояснила, що в період з березня 2018 року по лютий 2019 року в спірному приміщенні нею було повністю відремонтовано та обладнано спірне нежитлове приміщення під перукарню. З квітня 2019 року, тобто, після закінчення нею ремонту приміщення, їй почали створювати навмисні перешкоди у доступі до приміщення шляхом відключення електроенергії, а оскільки на вхідних дверях приміщення були встановлені електричні ролети, то за відсутності електроенергії позивач взагалі втратила можливість потрапити до приміщення. В той же час, засновник компанії «Глобалстрой-3» ОСОБА_6 почав вимагати у позивачки копії документів, що підтверджували її майнові права на дане приміщення, аргументуючи свої вимоги необхідністю перевірки вказаних документів та обіцяючи відновити постачання електроенергії до приміщення після отримання цих документів. Копії вказаних документів вона надала, однак з боку останнього не були вжиті заходи до відновлення електропостачання до приміщення. Водночас, починаючи з квітня 2019 року, ОСОБА_6 , почав вимагати у неї, ОСОБА_2 , доплату за нежитлове приміщення в розмірі 300 000,00 гривень, при цьому не надаючи жодних офіційних документів на доплату, а тому, вважаючи, що вказані вимоги є незаконними, вона відмовились сплачувати додаткові кошти поза договірними відносинами. В подальшому, з боку ОСОБА_6 в словесній формі почали надходити погрози, що в разі, якщо позивач не сплатить вищевказану доплату, то вказане приміщення буде перепродано. Враховуючи вищевказані обставини, позивач звернулася до суду.

Представник третьої особи ОСОБА_4 - Чигринов А.В. просив відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши думку позивача та її представника, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26 січня 2015 року між позивачем, ОСОБА_2 , та ТОВ «Глобал Строй - 3», ТОВ «Київмонтажбуд» укладено договір купівлі продажу майнових прав № КМБ/02/072/Н (т.1 а.с.15-22), відповідно до п.2.2. якого сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 з наступними характеристиками: Секція 2, нежитлове приміщення 1, загальна площа 56 кв. м., поверх 1.

Відповідно до п. 4.5 зазначеного вище договору, після повної сплати покупцем вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, визначений в п.2.2 даного договору, продавець видає йому довідку про повну оплату вартості майнових прав на об`єкт нерухомості згідно цього договору.

28 січня 2015 року на р/р ТОВ «Київмонтажбуд», відкритий в відділенні № 894 АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, позивачем було здійснено 100% оплату вартості приміщення в розмірі 616 000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №1, №2, №3 від 28 січня 2015 року (т.1 а.с.35-37), Довідкою ТОВ «Київмонтажбуд» від 06 вересня 2016 року про фінансування 100% майнових прав об`єкта нерухомості до Договору №КМБ /02/072/Н купівлі продажу майнових прав від 26.01.2015 (т.1 а.с.27), а також листом АТ «Укрсіббанк» № 62-4/11/09 від 05.06.2020, наданим на запит суду від 01.06.2020 з доданими до нього відповідних платіжних доручень (т.2 а.с. 89-90).

На підставі Додаткової угоди №1 від 06 вересня 2015 року (т.1 а.с.23-25) сторони домовились викласти п. 2.2 Договору в новій редакції, зміст якої зводиться до зміни розташування об`єкту нерухомості, а саме (цитата): Секція 2, нежитлове приміщення 1, загальна площа 62 кв. м., поверх 1. Розташування об`єкту нерухомості позначено на плані-схеми зліва внизу зафарбовано темним кольором в Додатку 1 до Договору купівлі продажу майнових прав від 26.01.2015 року № КМБ/02/072/Н у редакції до Додаткової угоди від 06.09.2016 №1.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди №1 від 06 вересня 2016 року (цитата): «… У зв`язку із внесенням змін у Договір Сторони погодили замінити Додаток 1 до Договору та викласти його у новій редакції, - «Додаток 1 до Договору купівлі продажу майнових прав від 26.01.2015 року № КМБ/02/072/Н у редакції до Додаткової угоди від 06.09.2016 р. №1», яка додається до даної Угоди.

Після укладення вищевказаної Додаткової угоди позивачу було видано Довідку від 06 вересня 2016 року про фінансування 100% майнових прав об`єкта нерухомості до Договору № КМБ /02/072/Н купівлі-продажу майнових прав від 26.01.2015 (т.1 а.с.28) на підтвердження того, що зміна об`єкту інвестування не призвела до збільшення вартості приміщення та станом на 06 вересня 2016 року ОСОБА_2 не має заборгованості за цим об`єктом».

28 березня 2017 року сторонами договору був підписаний Акт приймання-передачі Технічного паспорту по договору купівлі-продажу майнових прав № КМБ/02/072/Н від 26 січня 2015 року.

У вказаному Акті прийому-передачі зазначено, що продавцями нежитлового приміщення є замовник - ТОВ «ГЛОБАЛ СТРОЙ-3» та ТОВ «Київмонтажбуд», які підписані ОСОБА_3 , зазначений як директор ТОВ «Глобал Строй - 3» (т.1 а.с.30).

Після отримання Технічного паспорту, того ж дня, між тими ж сторонами було підписано Додаткову угоду від 28 березня 2017 року, згідно якої на підставі технічного паспорту Продавець та Покупець вирішили укласти п. 2.2. Договору в редакції, в якій уточнено загальну площу нежитлового приміщення НОМЕР_3 - 62,70 кв.м. Всі інші характеристики залишились незмінними. (т.1 а.с.26).

П. 4 Додаткової угоди №1 від 06 вересня 2016 року зазначено (цитата): «Сторони цієї Угоди погодили, що за результатами обміру БТІ фактичної площі Об`єкту нерухомості жодна зі Сторін не здійснює одна одній жодних доплат», тому ОСОБА_2 правомірно не доплачувала за різницю між проектною та фактичною площею за результатами обміру БТІ в 0,20 кв.м., що підтверджується Довідкою ТОВ «Київмонтажбуд» від 28 березня 2017 про фінансування 100% майнових прав об`єкта нерухомості до Договору № КМБ /02/072/Н купівлі продажу майнових прав від 26.01.2015 року (т.1 а.с.29).

27 травня 2019 року приватним нотаріусом Мазарчук Н.В. була здійснена державна реєстрація прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу): реквізити рішення державного реєстратора: індексний №47145181 від 31.05.2019 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення НОМЕР_3 загальною площею (кв.м.): 62,70 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842506580000, номер запису про право власності: 31808377) право власності на яку в Державному реєстрі речових прав на майно було зареєстровано за ОСОБА_3 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі продажу майнових прав № КМБ/02/049, укладений 30.12.2014 між ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ОСОБА_3

25 липня 2019 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 . Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 911 344, 00 грн, яка підтверджується Висновком про вартість об`єкту оцінки від 18 червня 2019 року, що виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «СЕВЕН ГРУП ПЛЮС».

30 липня 2019 року був здійснений рейдерський захват нежитлового приміщення АДРЕСА_5 , а саме: невстановлені особи виламали замки на обох дверях, зрізали металеві ролети, зламали металопластикові двері.

На місце була викликана поліція та 30 липня 2019 року був зафіксований факт рейдерського захвату (злом замків, ролетів і дверей). Представники поліції опломбували вказане приміщення та прийняли заяву про вчинення кримінального правопорушення.

03 серпня 2019 року відомості по заяві ОСОБА_2 були внесені до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

В рамках цього кримінального провадження стало відомо про те, що 30 грудня 2014 року між ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ОСОБА_3 було укладено договір №КМБ/02/049 на кв. АДРЕСА_6 , що підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 22.02.2020. Сторона позивача впевнена, що спірний договір підроблено саме з цього договору, а квитанції, які були надані по даній справі в якості начебто підтвердження оплати за нежитлове приміщення НОМЕР_3 стосуються оплати за договором № КМБ/02/049 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_7 (згідно Додаткової угоди від 24 березня 2017 року уточнено нумерацію квартири та присвоєно АДРЕСА_4 , яку згодом придбала гр. ОСОБА_5 )

Так, нібито на виконання договору № КМБ/02/049 від 30.12.2014 в період 08-09 квітня 2015 року ОСОБА_3 було проведено 100% оплату вартості приміщення, для підтвердження чого його представником Тюменцевою Т.Ю. до Деснянського районного суду м. Києва було надано копії квитанції № 29 від 08.04.2015 (на суму 150 000 грн.), № 63 від 08.04.2015 (на суму 200 000 грн.), № 24 від 09.04.2015 (на суму 155 050 грн.) (т.1 а.с. 137-138)

В той же час, судом було задоволено клопотання сторони позивача та залучені до матеріалів справи № 754/12401/19 належним чином завірені копії протоколу допиту ОСОБА_5 , договору № КМБ/02/049 від 30.12.2014 на квартиру, яку вона придбала у ОСОБА_3 , копії квитанцій, які були надані останній для підтвердження оплати за вищевказаним договором 100% оплати за кв. АДРЕСА_3 .

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Укрсіббанк» з листом за №62-4/11/09 від 05.06.2020 були надані копії відповідних квитанцій (т.2 а.с.91), а також виписку по рахунках, з зворотньої сторони арк. 104 справи (т.2) вбачається, що 8 квітня було внесено оплату 150 000 грн. та 200 000 грн., а 09.04.2015 - 155050 грн. з призначенням «ЗГІДНО ДОГ. № КМБ/02/049 ВІД 30.12.2014 року, ВЛАСНИК ОСОБА_8 НОМЕР_1 ТОВ «КИЇВМОНТАЖБУД» Ч/З ОСОБА_9 ЗГ. ДОВ. №02 ВІД 01.09.2014».

Проте, за який об`єкт - квартиру чи нежитлове приміщення - не зазначено.

З огляду на це, суд позбавлений можливості встановити, за який об`єкт - нежитлове приміщення НОМЕР_3 або квартиру АДРЕСА_8 сплачені зазначені у квитанції кошти.

Втім, враховуючи, що оригінали квитанції представником ОСОБА_3 не були надані, а судом було встановлено шляхом звіряння оригіналів цих квитанції із наданими суду копіями, що оригінали квитанції, на які посилається ОСОБА_3 як на докази 100% оплати за спірним договором, знаходяться у ОСОБА_5 суд вважає, що навіть якщо ці кошти були внесені в якості оплати за договором № КМБ/02/049 від 30.12.2014, то саме за квартиру АДРЕСА_9 .

Також, п. 6 у листі від 05.06.2020 АТ «Укрсиббанк» (т.1 а.с.89, зв.) надано відповідь на запитання суду (цитата): «… Заяви на переказ готівки № 29 від 08.04.2015, № 24 від 09.04.2015, № 63 від ід 08.04.2015, в яких вказано платником та отримувачем ТОВ «КИЇВМОНТАЖБУД» (код ЄДРПОУ 38735603) не є підтвердженням внесення коштів для відкриття карткового рахунку, кошти вносились як виручка, згідно наданого довіреною особою призначення».

Отже, твердження представника відповідача 4 про те, що ОСОБА_3 було повністю сплачено кошти за спірним договором, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються зібраними доказами.

Також на виконання ухвали суду про витребування доказів, які були отримані ними (т. 3 а.с.52-54) жодна із сторін трьохстороннього договору № КМБ/02/049 від 30.12.2014 не надали суду свій оригінал договору.

Разом з тим, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердила, що оригінали договору договору № КМБ/02/049 від 30.12.2014 на кв. АДРЕСА_3 , копія Додаткової угоди до Договору купівлі-продажу майнових прав № КМБ/02/049 від 30 грудня 2014 року, копії квитанцій № 63 року від 08 квітня 2015, № 64 від 22 березня 2017 року, № 29 від 08 квітня 2015 року, № 24 від 09 квітня 2015 року, оригінали яких надавались на огляд суду, дійсно знаходяться у неї, що спростовує твердження відповідача 4 про наявність в нього цих документів.

З урахуванням того, що сторона позивача зазначала про необхідність проведення експертизи давності цього документу, суд вважає це навмисним уникненням від проведення такої процесуальної дії, а, між тим, опосередковано доводить правомірність доводів сторони позивача про підроблення спірного договору та підписання його заднім числом.

Наявні в матеріалах справи ксерокопії спірного договору без звіряння з оригіналом є неналежними та недопустимими доказами.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, отже вимоги про недійсність спірного договору є законними та обґрунтованими.

Суд критично відноситься до позиції відповідача-2 в частині підтвердження укладання Договору № КМБ/02/049 купівлі-продажу майнових прав від 30 грудня 2014 року між відповідачем-3 та ОСОБА_3 .

Так, з матеріалів справи (т.1 арк. 15-26, 39-44) вбачається, що ТОВ «Глобал Строй-3» є рівноправною стороною договору, яка здійснює продаж майнових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, ТОВ «Глобал Строй-3» зазначає про необізнаність у діяльності ТОВ «Київмонтажбуд» (станом на сьогодні «Євро-Клінт», відповідач-3) та ОСОБА_3 (відповідач 4), шляхом зазначення «за попередньою інформацією відповідач 4 здійснив оплату за майнові права»; «відповідач 2 не володіє базою відділу продаж»; «інформацією про наявність продажу об`єкту інвестування не міг перевірити та встановити такі факти».

Натомість така позиція спростовується фактом фізичного підписання договорів однією й тією ж особою - ОСОБА_3 , в статусі представника (директора) ТОВ «Глобал Строй-3» та ОСОБА_3 , в статусі фізичної особи.

Крім того, ТОВ «Глобал Строй-3» зазначає, що Договір № КМБ/02/072/Н від 26.01.2015р. укладався з Позивачем на нежитлове приміщення № НОМЕР_4 (згідно технічного паспорту).

В той же час, відповідачем 2 не надано жодного доказу на підтвердження такої обставини. Документи, на які посилається відповідач 2 - відсутні в матеріалах даної судової справи.

Серед іншого, ТОВ «Глобал Строй-3» зазначає, що 06 вересня 2016 року Додатковою угодою № 1 до Договору з позивачем було здійснено зміну об`єкту інвестування, натомість не було враховано того факту, що об`єкт, нежитлове приміщення НОМЕР_3, начебто вже належало відповідачу 4.

Вказане твердження спростовується тим, що визначення конкретного приміщення, як об`єкта інвестування, за позивачем - було здійснено додатковою угодою № 1 від 06 вересня 2016 року (т.1 арк.23), з відображенням у відповідній експлікації (т.1 арк.25), а за ОСОБА_3 (відповідач 4) - лише 14 листопада 2016 року, згідно Додаткової угоди від 14 листопада 2016 року. (т.1 арк. 45).

Відповідач 4 зазначає, що 30 грудня 2014 року між ним та відповідачем 3 (продавцем) було укладено Договір КМБ/02/049 про купівлю-продаж майнових прав. В той же час, як вбачається з матеріалів справи (т.1 арк.39-44), зазначений договір підписано трьома сторонами. Третьою стороною є ТОВ «Глобал Строй-3», замовник будівництва, директором якого на момент підписання вказаного Договору, та і безпосередньо підписантом - є відповідач 4 ( ОСОБА_3 ).

Крім того, відповідач-4 зазначає, що відповідно до квитанції № 29 від 08.04.2015р. (на суму 150 000 грн.), № 63 від 08.04.2015р. (на суму 200 000 грн.), № 24 від 09.04.2015р. (на суму 155 050 грн.) - ним здійснено в повному обсязі оплату майнових прав на майно по Договору № КМБ/02/049 від 20.12.2014. До відзиву долучені копії вказаних квитанцій.

Вивчивши надані документи, суд встановив, що платником і отримувачем по квитанціям вказано ТОВ «Київмонтажбуд» (код 38735603).

У відповідності до п.1.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004р. (в редакції, що діяла на дату проведення вказаних платежів), платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів.

Тобто, згідно вказаних банківських документів здійснювались перерахування готівкових грошових коштів через касу банківської установи юридичною особою на власний розрахунковий рахунок,

Відповідно до Постанови Правління НБУ № 210 від 06.06.2013р. (в редакції, що діяла на дату проведення вказаних платежів):

1. встановлено граничну суму розрахунків готівкою між фізичною особою та підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000 (ста п`ятдесяти тисяч) гривень;

2. фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150 000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок.

Тобто, Відповідач-4 не міг здійснити перерахування готівкових коштів на рахунок ТОВ «Київмонтажбуд» (Відповідач-3) в один день більше ніж на суму 150 000,00 грн.

Отже, долучені до матеріалів справи квитанції № 29 від 08.04.2015 (на суму 150 000 грн.), № 63 від 08.04.2015 (на суму 200 000 грн.), № 24 від 09.04.2015 (на суму 155 050 грн.) не є допустимими доказами на підтвердження обставини оплати ОСОБА_3 грошових коштів по Договору № КМБ/02/049 про купівлю-продаж майнових прав від 30.12.2014р. також із цих підстав.

Також, відповідач 4 зазначає, якщо порівнювати експлікацію Додаток № 1 до Договору № КМБ/02/072/Н від 26 січня 2015 року з Експлікацією виготовленою як додаток № 1 до Додаткової угоди № 1 від 06.09.2016 до Договору - можна зробити висновок про зміну позивачем об`єкту інвестування.

Зміна об`єкту інвестування підтверджена позивачем, шляхом надання відповідних експлікацій до матеріалів справи.

Натомість, суд зазначає, що договір № КМБ/02/072/Н від 26 січня 2015 року та Додаткова угода № 1 від 06 вересня 2016 року до Договору, підписані безпосередньо ОСОБА_3 (в якості директора ТОВ «Глобал-строй-3»). Отже, є очевидною обізнаність відповідача 4 про реалізацію майнових прав на спірне майно саме позивачу.

До того ж, відповідачем 4 до матеріалів справи не долучено Експлікації до власного Договору КМБ/02/049 про купівлю-продаж майнових прав від 30 грудня 2014 року. А додаткова угода до вказаного Договору, з якої вбачається можливість ідентифікувати спірне приміщення (т.1 арк. 45) датована 14 листопада 2016 року, тобто із спливом більше ніж два місяці після підписання Додаткової угоди № 1 від 06 вересня 2016 року до Договору позивача.

Враховуючи, що відповідачем 4 не надано допустимих доказів здійснення оплати на користь відповідача 3 за купівлю-продаж майнових прав на спірне приміщення та зважаючи на укладення Додаткової угоди до Договору відповідача-4 пізніше, ніж була укладена Додаткова угода № 1 до Договору позивача - твердження про наявність переважного права на спірне приміщення за відповідачем-4 є безпідставним та необґрунтованим.

Також слід додати, що відповідачем 4 долучено до матеріалів справи Довідку від 10.04.2015 про фінансування 100% майнових прав Об`єкта нерухомості до Договору № КМБ/02/049 купівлі-продажу майнових прав від «30» грудня 2014р.

Вказана довідка видана відповідачем 3 та підписана представником за довіреністю ОСОБА_9 .

Аналогічну довідку було надано відповідачем 1, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., як додаток до відзиву на позовну заяву, та як один із документів, на підставі якого була проведена державна реєстрація спірного майна.

При прийнятті рішення суд враховує існування вироку Деснянського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року, яким визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.28 ч.3, ст.366 ч.2 КК України, зокрема, видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене у складі організованої групи. Вбачається підроблення договору купівлі-продажу майнових прав від 30 грудня 2014 року № КМБ/02/049 із договору на квартиру у договір на нежитлове приміщення.

Відповідно до положень ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до норм ЦК України до первісних підстав набуття права власності належать набуття права власності на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва.

Згідно зі ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (частина друга стаття 3 Закону).

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 7, ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій й об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, а також майнові права.

Відповідно до положення ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об`єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій.

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц .

Отже, приписами чинного законодавства України та практикою Верховного Суду визначено, що інвестор як вкладник матеріальних цінностей в об`єкт інвестування має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій.

Розпорядження цими правами будь-ким, крім особи інвестора або без його згоди, порушує права інвестора та надає йому право заперечувати дійсність правочину, вчиненого із порушенням його прав на об`єкт інвестування на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Так, згідно цієї норми, «… Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)».

Згідно зі ст.ст.215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно із ст.ст. 202, 203, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст.ст.655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Стаття 208 ЦК України визначає правочини, які належить вчиняти у письмовій формі:1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Разом з тим, в процесі здобуття доказів було з`ясовано, що жодним з відповідачів не доведено ані факту укладення спірного договору, ані факту оплати повної суми коштів за придбання ОСОБА_3 майнових прав на нежитлове приміщення, що є предметом купівлі-продажу за спірним договором.

Оскільки спірне нежитлове приміщення квартира незаконно було відчужене у незаконний спосіб «заднім» числом шляхом надання неправдивих відомостей та підроблених документів, вважаємо, що договір №КМБ/02/049 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладений 30.12.2014 р. року між ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» (станом на дату розгляду даної справи має назву «Євро-Клінт») та ОСОБА_3 є недійсним, так-як його укладання між відповідачами суперечить вимогам закону.

Принаймні, в матеріалах справи містяться лише ксерокопії спірного договору, але суд був позбавлений можливості ідентифікувати наявні в матеріалах справи ксерокопії з оригіналом, а тому відповідність форми правочину ст. 208 ЦК України не знайшла свого підтвердження при розгляді даної справи.

Також, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, як вже зазначалося, відповідачами не надано належних доказів, що ОСОБА_3 були сплачені певні кошти за спірним договором, тому, за відсутності наявних доказів проведення розрахунку за спірним правочином, позивач наполягає на недобросовісності відповідачів, що свідчить про невідповідність приписам ст. 655 ЦК України спірного договору та наявність підстав для визнання такого правочину недійсним з огляду на приписи ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про відкріплення позивача у справі від об`єкта інвестування з будь-яких причин. Отже, відчуження майнових прав на нежитлове приміщення НОМЕР_3 за підробленим договором на користь ОСОБА_3 відбулось після набуття позивачем майнових прав на це приміщення.

Зазначене вказує на те, що на момент відчуження ОСОБА_3 майнових прав на нежитлове приміщення НОМЕР_3, ці майнові права належали позивачу, а не ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд», отже в розумінні положень ст. 658 ЦК України останні не мали права продажу цих майнових прав.

Відповідно до положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За наведених обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання недійсним Договору КМБ/02/049 про купівлю-продаж майнових прав від 30 грудня 2014 року, укладеного між ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки на підставі визнаного судом недійсним договору купівлі-продажу майнових прав відбулась реєстрація права власності на нежитлове приміщення НОМЕР_3 за ОСОБА_3 , саме по собі визнання договору купівлі-продажу недійсним не призведе до поновлення порушених майнових прав позивача, тому враховуючи положення абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 5 ЦПК України, як наслідок недійсності правочину та спосіб захисту порушеного права, що призведе до належного ефективного результату з повернення майна законному володільцю, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про скасування рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації прав на вказаний об`єкт нерухомості, а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з Відкриттям розділу), індексний №47145181 від 31.05.2019, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842506580000) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказане приміщення.

Частиною другою ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно пункту 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає, зокрема, рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав № КМБ/02/049 від 30.12.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Строй-3», Товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд» (яке в подальшому змінило назву на «Євро-Клінт»), ОСОБА_3 . Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з Відкриттям розділу), індексний № 41745181 від 31.05.2019, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною про проведення державної реєстрації права власності (номер запису 31808377) на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842506580000).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 80,81, 137, 141, 258, 263-265, 280-283, 354, 355 ЦПКУкраїни, ст.ст. 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Строй-3», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 , про визнання договору недійсним, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № КМБ/02/049 від 30.12.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Строй-3», Товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд» (яке в подальшому змінило назву на «Євро-Клінт»), ОСОБА_3 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з Відкриттям розділу), індексний № 41745181 від 31.05.2019, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною про проведення державної реєстрації права власності (номер запису 31808377) на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842506580000).

У задоволенні інших вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_10 .

Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна, місцезнаходження: АДРЕСА_11

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Строй-3», код ЄДРПОУ 37117755, місцезнаходження: м. Київ, вул. Драйзера, 40

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-КЛІНТ» («Київмонтажбуд»), код ЄДРПОУ 38735603, місцезнаходження: м. Харків, пр. - т Московський, 142

Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_12

Третя особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_13 .

Повний текст рішення складено 24.12.2021.

Суддя Деснянського

районного суду м. Києва О.Б.Саламон