Ухвала суду № 102264833, 24.12.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17568/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., прокурора Богданова І.В., слідчого Деревляника О.О., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного Конар В.І., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Деревляник Олександра Олександровича, у кримінальному провадженні розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2021 за №12021071030001770, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Богданов І.В., про застосування відносно підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, офіційно не працюючого,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Ужгородського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенант поліції Деревляник Олександр Олександрович, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у кримінальному провадженні розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2021 за №12021071030001770, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Богданов І.В., про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання мотивовано тим, що як встановлено досудовим розслідування, що 22 грудня 2021 року близько 04 год. 00 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , діючи умисно, таємно, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна і звернення його в свою власність, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за попередньою змовою із невстановленою особою, перебуваючи за адресою: м. Ужгород, біля перехрестя вулиць О. Блистіва та Буковинська, біля будинку №4, шляхом підняття бетонного люка на колодязі зв`язку ККЗ2833, проник до середини, звідки за допомогою ножиців по металу зробив кінцевий зріз, та викрав близько 100 метрів телекомунікаційного кабелю ТПП 200х2х0,4, який належить АТ "Укртелеком", тим самим спричинив матеріальну шкоду вказаному підприємству.

Слідчий зазначає, що, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна, шляхом проникнення до житла чи іншого володіння особи, вчинине за попередньою группою осіб.

У клопотанні вказано, що відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з оглдяу на важкість покарання яке загрожує ОСОБА_1 , в разі визнанян його винним у вчиненні кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1 може незаконно впливати на представників потерпілих АТ «Укртелеком», а також свідків, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 які вже встановлені, та тих, що будуть встановлені, для зміни ними показань на його користь. а тому будучи на волі він зможе здійснити підкуп чи застосувати насильство до свідків, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а також зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками, які будуть встановлені та експертами, тим самим схиляти їх до зміни даних слідству показань; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки знаходячись на волі, ОСОБА_1 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Слідчий зазначає, що будучи на волі ОСОБА_1 й надалі матиме можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, разом зі своїми спільникам, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , ніде не працює, не має стійких соціальних зв`язків та позитивної репутації в суспільстві, не має законних джерел існування, в той же час продовжує вчиняти нові кримінальні правопорушення та не бажає ставати на шлях виправлення, тобто наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

У клопотанні вказано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

Слідчий зазначає, що аналіз особистості ОСОБА_5 , вказує на байдуже ставлення ним до дотримання правових норм, ігноруванням громадських інтересів, та не бажання припиняти вчинення кримінальних правопорушень та ставати на шлях виправлення. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_5 так як такі ним дотримані не будуть, та не гарантують що підозрюваний не продовжить вчинення нових кримінальних правопорушень.

У клопотанні вказано, що з наведених підстав більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України.

При цьому у клопотанні вказано, що ОСОБА_5 на підставі вагомих доказів обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який йому у випадку визнання винним, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років за ч.3 ст.185 КК України.

У клопотанні вказано, що таким чином, інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей ст.ст.40, 131, 132, 176 – 178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий просить слідчого суддю: застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, не працюючого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб, у разі обрання судом запобіжного заходу у вигляді застави, прошу суд визначити розмір застави з у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб.

Від захисника підозрюваного ОСОБА_1 , адвоката Конар В.І., надійшла скарга на незаконне затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 206 КПК України.

Скарга мотивована тим, що у провадженні слідчого СВ Ужгородського РУП Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області Деревляник О.О. знаходиться кримінальне провадження № 12021071030001770, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2021 року за ознаками злочину передбаченого ч. З ст. 185 КК України. 22.12.2021 року ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні було вручене повідомлення про підозру. 22.12.2021 року слідчий Деревляник О.О. затримав ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення на підставі ч.3 ст. 208 КПК України.

Захисник вважає, що затримання ОСОБА_1 є незаконним у зв`язку із ти, що: дані наведені в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 22.12.2021 року складеного щодо ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи. Захисник вказує н те, що згідно пояснень ОСОБА_1 він був затриманий працівниками поліції о 7-00 годині 22.12.2021 року на вулиці що проходить біля супермаркету АТБ, працівниками поліції на нього були одіті кайданки і він був доставлений у приміщення РУП на вул. Гагаріна, де на думку захисника незаконно утримувався працівниками поліції біля семи годин.

У скарзі вказано, що оформлення затримання, тобто вимоги до протоколу затримання передбачені ст. 104 та 209 КПК України, а саме час затримання та місце затримання особи, суперечить вимозі законності і самій меті ст. 5 ЄКПЛ, що є підставою оскарження затримання та визнання його незаконним.

При цьому захисник зазначає, що протокол затримання, який складений із зазначенням місця де особа не затримувалася, але куди була доставлена після затримання, а також протокол із неправильними даними про час затримання - свідчить про неможливість використання в доказуванні знайдених при обшуку затриманого речей чи документів. Окрім того, адвокат зазначає, що спотворений «Протокол затримання» є підставою для твердження про внесення завідомо неправдивих даних до офіційного документу, що є закінченим складом злочину за ч.1 ст.366 КК України.

Разом із тим, у скарзі вказано на те, що під час затримання ОСОБА_1 були грубо порушені його права, передбачені п. 4 ст. 208 КПК України, відповідно до якої «Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється».

Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 29, 55 Конституції України, ст. ст. 208, 42, 206 КПК України, ст. 5, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просить слідчого суддю: визнати затримання ОСОБА_1 від 22.12.2021 року незаконним та негайно звільнити його з-під варти.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили таке задовольнити, враховуючи зміст клопотання. Крім того просили врахувати, що ОСОБА_1 згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду від 23.09.2021 року засуджувався за ч.1 ст. 185 КК України, що вказує на ризик продовження вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні підтримав скаргу на затримання підозрюваного, заперечував проти задололення клопотання про обрання ОСОБА_1 , запобіжого заходу.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встанволено, що СВ Ужгородського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження відомості щодо якого, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2021 за №12021071030001770.

Згідно матеріалів клопотання, доосудовим розслідуванням встановлено, що 22 грудня 2021 року близько 04 год. 00 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , діючи умисно, таємно, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна і звернення його в свою власність, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за попередньою змовою із невстановленою особою, перебуваючи за адресою: м. Ужгород, біля перехрестя вулиць О. Блистіва та Буковинська, біля будинку №4, шляхом підняття бетонного люка на колодязі зв`язку ККЗ2833, проник до середини, звідки за допомогою ножиців по металу зробив кінцевий зріз, та викрав близько 100 метрів телекомунікаційного кабелю ТПП 200х2х0,4, який належить АТ "Укртелеком", тим самим спричинив матеріальну шкоду вказаному підприємству.

Так, згідно наданої прокурором, в судовому засіданні довідки про вартість викраденого майна (що надана Директором Закарпатської філії АТ «Укртелеком»), розмір матеріальної шкоди завданої потерпілому у вказаному кримінальному провадженні становить 18 522,00 грн.

Згідно протоколу затримання особи. 22.12.2021, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано працівниками поліції 22.12.2012 о 12 год. 15 хв. після вчинення кримінального правопорушення.

Разом із тим, протокол містить зауваження щодо часу затримання, так вказано, що «затримання відбулося о 07.00 год. працівниками патрульної поліції. Підстав для затримання немає, оскільки суб`єктивна складова відсутня. Фактичні обставини викладені в протоколі не відповідають дійсності».

Згідно наявного в матеріалах повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), ОСОБА_1 , 22.12.2021 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення педбаченого ч.3 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), шляхом проникнення до іншого володіння особи вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні прокурором надано для огляду та приєднання до матеріалів клопотання, DVD диск із відезаписом, із камер спостереження. Згідно протоколу огляду від 22.12.2021 року вказаного диску та відеофайлу на такому, встановлено, що на відеозаписі зафіксована подія, що мала місце 22.12.2021 близько 04.00 год., за адресою: м. Ужгород, біля перехрестя вулиць О. Блистіва та Буковинська, біля будинку №4. На відеозаписі видно, що дві особи здійснили підняття бетонного люка на колодязі, в подальшому здійснили проникнення до середини, звідки викрадено кабель.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»).

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_1 , у інкримінованому йому злочині, підтверджується: потоколом огляду місця події від 22.12.2021, протоколом огляду відеозапису із місця події від 22.12.2021, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 , працівника ЗФ АТ «Укртелеком», який виявив факт крадіжки кабелю, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є працівниками патрульної поліції, які затримали ОСОБА_1 та при огляді особистих речей у якого вилучено частину мідного кабеля, ножиці по металлу та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про можливу причетність підозрюваного до вищевказаного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у його вчиненні, оскільки, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 185 КК України, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, яке згідно з санкцією вказаної статті карається позбавленням волі на строк від 3 до 6 років.

Слідчий суддя вважає, є підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що на цей час, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, останній перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Слідчий суддя вважає, що існує ризик того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на потерпілого, свідків, у даному кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується також тим, що у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою неможливо буде запобігти контактам підозрюваного з свідками у данному кримінальному повадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Окрім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посятійне місце проживання, раніше не судимий, не має постійного місця роботи, відомостей про навність в останнього важких захворювань слідчому судді не надано.

На переконання слідчого судді, прокурором та слідчим доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. В зв`язку з чим клопотання сторони захисту про застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту, або іншого не пов`язаного з обмеженням волі, задоволенню не підлягає.

Вивченням особи підозрюваного встановлено, що останній офіційно не працює, має постійне місце проживання.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 , згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду від 23.09.2021 року засуджувався за ч.1 ст. 185 КК України, таким чином є обґрунтовані ризики того, що ОСОБА_1 зможе і надалі продовжувати злочинну діяльність, вчинити й інші кримінальні правопорушення.

Доводи сторони захисту про відсутність підстав вважати підозру обгрунтованою, не є підставою відмови в обранні до ОСОБА_1 , запобіжного заходу, оскільки у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованості підозри наданими слідчому судді доказами.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно останнього у виді тримання під вартою.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_1 , заходу забезпечення кримінального провадження – запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Щодо доводів сторони захисту про незаконне затримання підозрюваного, то слідчий суддя вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з положеннями ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно п.18 ч.1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання.

Відповідно до ч.1 ст.208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України .

Згідно з ч.4 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Частина 5 ст.208 передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

До матеріалів клопотання додано копію протоколу про затримання ОСОБА_1 , згідно якого, 22.12.2021, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано працівниками поліції 22.12.2012 о 12 год. 15 хв. після вчинення кримінального правопорушення, як підставами для затримання вказано про безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують саме на те, що ця особа щойно вчинила злочин. Протокол містить зауваження щодо часу затримання, так вказано, що «затримання відбулося о 07.00 год. працівниками патрульної поліції. Підстав для затримання немає, оскільки суб`єктивна складова відсутня. Фактичні обставини викладені в протоколі не відповідають дійсності».

В судовому засіданні захисник звернув увагу слідчого судді щодо часу затримання його підзахисного, який був фактично затримай о 07 год. 00 хв. 22.12.2021.

В ході розгляду клопотання, слідчим суддею було встановлено час фактичного затримання підозрюваного, близько 07 год.00 хв. 22.12.2021. Оскільки вказане знайшло своє підтвердження, окрім пояснень наданих підозрюваним в судовому засіданні, згідно яких після зупинки працівниками патрульної поліції та виявлення у нього частин кабелю з ножицями по металу, на нього було одягнуто кайданки. В подальшому такіц зняли, та поїхали на місце події, Крім того, вказане підтверджується матеріалами доданими до клопотання, зокрема згідно показів працівників патрульної поліції, такі вказували про фактичне затримання ОСОБА_1 близько 07 години ранку 22.12.2021 року.

Відповідно до вимог ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Разом з тим, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 22.12.2021 року складений відповідно до вимог КПК України, містить обов`язкові реквізити, посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до положень ст. 208 КПК України. Даний протокол складено у присутності понятих. Під час затримання ОСОБА_1 роз`яснювались підстави затримання, роз`яснено у вчиненні якого злочину він підозрюється, його права і обов`язки, про що мається відповідна відмітка у графі протоколу. Забезпечено право підозрюваного на захист, оскільки затримання і складання протоколу відбувалося у присутності захисника. Зауваження щодо складеного протоколу аналогічні доводам, викладених в скарзі захисника про незаконність затримання.

Істотних порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу на час розгляду заяви слідчим суддею не встановлено. Граничний строк тримання під вартою без ухвали слідчого судді не сплив, відсутні зволікання у доставлені особи до суду.

Таким чином, ОСОБА_1 , 22.12.2021 року,було затримано в порядку ч.1 ст. 208 КПК України, що підтверджується відповідним протоколом, складеним уповноваженою на те особою, з підстав, визначених процесуальним законом, а тому відсутні підстави вважати, що підозрюваний був незаконно затриманий.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь - яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з - під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Наведені вище положення статті 206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовується саме в таких випадках.

Стаття 206 КПК надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.

Також, слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), згідно якої положення ст.206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст.208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, оскільки стороною захисту не було наведено переконливих та достатніх доказів на обґрунтування незаконності затримання підозрюваного ОСОБА_1 за таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга адвоката Конара В.І., щодо визнання затримання ОСОБА_1 , є необґрунтованою, та задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. У п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана норма визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним ОСОБА_1 , обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінального правопорушення у якому підозрюється особа – злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного та розмір матеріальних збитків, що завдано потерпілому у вказаному кримінальному провадженні (18 522,00 грн.) та вважає, за необхідним визначити її у розмірі – 45 400 грн. саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Крім того, слідчий суддя враховує, що ні матеріалами кримінального провадження доданими до клопотання, ні в судовому засіданні, стороною обвинувачення необґрунтовано розмір застави про який було ними зазначено в клопотанні, що суперечить вимогам передбаченим ч.4 ст.182 КПК України.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі внесення застави на ОСОБА_1 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти обов`язки.

Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції Деревляник Олександра Олександровича, у кримінальному провадженні розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2021 за №12021071030001770, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Богданов І.В., про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,- задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, офіційно не працюючого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до шістдесяти днів, а саме до 24.01.2022 року включно.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 , а саме з 07 год. 00 хв. 22.12.2021 року.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов`язків передбачених цим Кодексом, - в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 45 400 грн.

Роз`яснити, ОСОБА_1 , що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , наступні обов`язки: - прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; - не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Скаргу захисника підозрюваного, адвоката Конара В?ячеслава Івановича, про визнання незанонним затримання та негайного звільнення з-під варти ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош