Рішення № 102264755, 16.12.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/341/21

Провадження № 2/307/101/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря с/з Ваш Е.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства закритого типу «ДГС», Тячівської державної нотаріальної контори, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТЗТ «ДГС»: ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства закритого типу «ДГС» про визнання договору № 12 купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку від 15 червня 1998 року дійсним та визнання права власності на нерухоме майно – незавершений будівництвом житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТЗТ «ДГС» ОСОБА_2 .

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2021 року залучено до участі у справі в якості відповідача Тячівську державну нотаріальну контору.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15 червня 1998 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Акціонерним товариством закритого типу «ДГС» було укладено договір № 12 купівлі - продажу незакінченого будівництвом житлового будинку, готовність якого складає 50% відповідно до проектно - технічної документації. Зазначений об`єкт належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між Спільним підприємством Тячівського райзаготпрому, Тячівської райспоживспілки та Акціонерним товариством закритого типу «ДГС» від 13 червня 1997 року і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до ст. 224 ЦК Української РСР (в редакції Закону 1963 року) за договором купівлі - продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму на виконання умов договору. Зазначає, що на виконання умов договору на підставі акту приймання - передачі незакінченого будівництвом житлового будинку від 24 липня 1998 року відповідач-продавець передав майно позивачу-покупцю. На виконання п. 2.2. договору, яким передбачено, що продаж об`єкту вчиняється за 78 000, 00 (Сімдесят вісім тисяч 00 копійок) гривень, оплата здійснюється після підписання договору, позивач – покупець провела оплату в повному обсязі з 15 червня 1998 року по 24 липня 1998 року, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №№ 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 56, 57, 58, 60, 61, 63, 64, 65, 66, 68, 69, 70, 71, 72,73, 74, 75, 76, 77, 78. Як вбачається зі змісту укладеного договору, сторони досягли згоди щодо його істотних умов: визначили предмет договору, порядок передачі майна, ціну майна та порядок оплати. Ці умови визнаються істотними по закону і є необхідними для договору купівлі - продажу, як це передбачено ст.ст. 224, 228 ЦК Української РСР. Однак, ні в момент укладення договору, ні в подальшому договір купівлі-продажу не посвідчено нотаріально. Як на підставу позовних вимог посилається на ст. 55 Закону України «Про нотаріат», ст. 47 ЦК Української РСР (в редакції Закону 1963 року), ст. ст. 203, 215, 220 ЦК України (в редакції Закону 2004 року) та зазначає, що відсутність нотаріального посвідчення договору ставить під сумнів правомірність укладеної угоди, існує невизначеність щодо її права власності на об`єкт нерухомості, придбаний за вказаним договором, що позбавляє її прав власника та робить неможливим виконання її обов`язку щодо закінчення будівництва зазначеного будинку при відсутності заборони на відчуження майна, обтяженого боргами.

29 листопада 2021 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Антал І.В. подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати договор купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку № 12 від 15 червня 1998 року дійсним та просить зобов`язати Тячівську державну нотаріальну контору внести відомості про даний правочин до Державного реєстру правочинів.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Антал І.В. в судове засідання не з`явилися, позаяк адвокат Антал І.В. подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у їх відсутності та в заяві вказує, що позовні вимоги позивач та представник підтримують та просять позов задовольнити.

Представник відповідача АТЗТ «ДГС» в судове засідання не з`явився повторно з невідомої суду причини, хоч належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності на підставі письмових доказів, що є в матеріалах справи.

Представник відповідача завідуюча Тячівської державної нотаріальної контори Черевко Л.В. в судове засідання не з`явилася, позаяк подала суду заяву, в якій просить справу розглянути у відсутності представника Тячівської державної нотаріальної контори та рішення просить прийняти згідно закону.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТЗТ «ДГС» ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, позаяк подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, при цьому зазначив, що позовні вимоги визнає повністю та проти задоволення позову не заперечує.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд уважає, що позов ОСОБА_1 потрібно задовольнити з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15 червня 1998 року між позивачем ОСОБА_1 , як покупцем, та відповідачем Акціонерним товариством закритого типу «ДГС» в особі ОСОБА_3 , як продавцем, було укладено договір купівлі – продажу № 12 незакінченого будівництвом житлового будинку, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві предмет договору - незакінчений будівництвом 6-ти квартирний житловий будинок, загальною площею 1 200 кв.м., 50 % готовності, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 0,10 га згідно рішення виконкому Тячівської міської Ради народних депутатів за № 52 від 28 березня 1997 року разом із проектно-технічною документацією, а покупець зобов`язалася прийняти незакінчений будівництвом 6-ти квартирний житловий будинок, загальною площею 1 200 кв.м., 50 % готовності і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в договорі.

Відповідно до п. 1.4 даного договору купівлі-продажу право власності на майно виникає у покупця з моменту підписання акту приймання-передачі незакінченого будівництвом житлового будинку, а пункт 1.5 передбачає, що акт приймання-передачі незакінченого будівництвом житлового будинку складається в день, коли буде дійснена оплата в повному обсязі.

В пункті 2.1 цього договору купівлі-продажу сторони погодили, що вартість незакінченого будівництвом 6-ти квартирного житлового будинку, загальною площею 1 200 кв.м., 50 % готовності, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складає 78 000 гривень.

В пункті 3 даного договору купівлі-продажу сторонами визначені обов`язки сторін цього договору – продавця та покупця, а також у пункті 4 визначено порядок розгляду спорів, що виникають при виконанні умов цього договору.

Відповідно до акта приймання-передачі незакінченого будівництвом 6-ти квартирного житлового будинку, загальною площею 1 200 кв.м., 50 % готовності, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 24 липня 1998 року Акціонерне товариство закритого типу «ДГС» в особі Шімона Миколи Івановича, як продавець, передав, а ОСОБА_1 , як покупець, прийняла незакінчений будівництвом 6-квартирний житловий будинок, загальною площею 1 200 кв.м., 50 % готовності. Підписанню цього акту приймання-передачі передувала сплата покупцем в касу продавця 78 000,00 гривень вартості придбаного майна, про що свідчать квитанції до прибуткового касового ордера з 15 червня 1998 року по 24 липня 1998 року.

Також судом встановлено, що предмет договору купівлі-продажу - незакінчений будівництвом 6-ти квартирний житловий будинок, загальною площею 1 200 кв.м., 50 % готовності, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав продавцю – відповідачу Акціонерному товариству закритого типу «ДГС» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 13 червня 1997 року, посвідченого завідуючою Тячівської державної нотаріальної контори Педан М.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1274.

Відповідно до наказу відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради Закарпатської області від 11 жовтня 2021 року за № 01-08/42 об`єкту будівництва – 6-ти квартирному житловому будинку змінено адресний номер з АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 47 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції Закону від 1963 року), яка діяла на час укладення договору, передбачала, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими

частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від

нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка

виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне

нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції Закону від 1963 року), яка діяла на час укладення договору, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. А норми статті 227 цього кодексу регламентували, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

А норми статті 153 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції Закону від 1963 року), яка діяла на час укладення договору, визначали, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Аналогічні вимоги визначені у Цивільному Кодексі України, який діє з 01 січня 2004 року, та відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4).

Так, відповідно до вимог статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ч. 1). Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (ч. 2). Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною першої статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Для визнання такого договору дійсним обов`язковою умовою, як і для будь-якого іншого договору, є відповідність його змісту ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина третя статті 209, частина перша статті 203 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року, якщо правочин повністю або частково виконаний однією зі сторін, а інша ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд відповідно до п. 2 ст. 220 ЦК за вимогою сторони, що виконала правочин (або її правонаступника), може визнати його дійсним. Це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження (заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов. Відповідно, суди мають перевіряти дотримання сторонами вимог, які є необхідними для чинності правочину (частини 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК). Слід враховувати, що умовами застосування ч. 2 ст. 220 ЦК є безповоротне ухилення та втрата стороною можливості з будь-яких причин посвідчити правочин. Суди повинні перевіряти, чи підлягав правочин нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно ухилялася сторона від його посвідчення і чи немає підстав для визнання правочину нікчемним (невідповідність умовам законодавства). У кожному конкретному випадку суддям необхідно встановлювати, який правочин вчинено та яка форма передбачена саме для цього правочину законом, що діяв на момент вчинення.

Правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 336/679/17-ц, провадження № 61-24753св18, визначають, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин; при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилялася від його посвідчення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 15 червня 1998 року між позивачем ОСОБА_1 , як покупцем, та відповідачем Акціонерним товариством закритого типу «ДГС» в особі ОСОБА_3 , як продавцем, було вчинено правочин - укладено договір купівлі – продажу № 12 незакінченого будівництвом житлового будинку, предметом якого є незакінчений будівництвом 6-ти квартирний житловий будинок, загальною площею 1 200 кв.м., 50 % готовності, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та який належав продавцю на праві власності, та в договорі встановлено ціну предмету договору в сумі 78 000 гривень.

Судом також встановлено, вказаний договір купівлі-продажу є укладеним, оскільки сторони цього договору в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору про предмет договору, ціну, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, цей договір передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику. Підстав для визнання цього правочину нікчемним не має.

Також судом встановлено, що цей договір купівлі-продажу повністю виконаний сторонами, про що свідчить акт приймання-передачі незакінченого будівництвом 6-ти квартирного житлового будинку, якому передувала сплата покупцем в касу продавця 78 000,00 гривень вартості придбаного майна, та зазначений договір купівлі-продажу на момент його вчинення підлягав нотаріальному посвідченню, однак, з незалежних від позивача ОСОБА_1 , як покупця, причин, він не був нотаріально посвідчений, оскільки передставник продавця - відповідача АТЗТ «ДГС» Шімон Микола Іванович дійсно ухилявся від його нотаріального посвідчення. В подальшому нотаріально посвідчити цей договір купівлі-продажу стороною втрачено можливість з тих причин, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 20 липня 2011 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відповідача, тобто, судом встановлено факт безповоротного ухилення продавця - відповідача АТЗТ «ДГС» та його представника ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення цього правочину – договору купівлі-продажу та втрата можливості з об`єктивних причин нотаріально посвідчити цей правочин на даний час.

Враховуючи вищенаведені обставини, які підтверджені належними та допустими доказами, суд вважає, що вимогу сторони, що виконала правочин – договір купівлі-продажу – покупця ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати його дійсним з тих підстав, що позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні доведено, що цим безповоротним ухиленням продавця - відповідача АТЗТ «ДГС» та його представника ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення цього правочину завдано шкоди її правам і, на думку суду, ухвалене рішення в цій справі відновить її права.

Відповідно до п.п. 1.2 Інструкції про ведення Державного реєстру правочинів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 року за № 86/5 Державна реєстрація правочину проводиться реєстратором шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням. Про внесення запису до Державного реєстру правочинів реєстратор видає кожній особі, яка отримала примірник правочину, або уповноваженим

нею особам витяг з Державного реєстру. У справі нотаріуса, який

посвідчив правочин, залишається витяг про реєстрацію, який виготовляється реєстратором безкоштовно з використанням

спеціального бланка документів реєстрів інформаційної системи

Міністерства юстиції України.

Також підлягає до задоволення вимога позивача ОСОБА_1 про внесення відомостей про даний правочин до Державного реєстру правочинів відповідно до вимог Інструкції про ведення Державного реєстру правочинів.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 18, 133-141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати договір купівлі – продажу № 12 незакінченого будівництвом житлового будинку від 15 червня 1998 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , як покупцем з однієї сторони, та відповідачем Акціонерним товариством закритого типу «ДГС» в особі Шімона Миколи Івановича, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 10, ЄДРПОУ 19313776, як продавцем з другої сторони, предметом якого є незакінчений будівництвом 6-ти квартирний житловий будинок, загальною площею 1 200 кв.м., 50 % готовності, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 0,10 га згідно рішення виконкому Тячівської міської Ради народних депутатів за № 52 від 28 березня 1997 року, - дійсним.

Зобов`язати Тячівську державну нотаріальну контору внести відповідну інформацію про договір купівлі – продажу № 12 незакінченого будівництвом житлового будинку від 15 червня 1998 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , як покупцем з однієї сторони, та відповідачем Акціонерним товариством закритого типу «ДГС» в особі Шімона Миколи Івановича, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 10, ЄДРПОУ 19313776, як продавцем з другої сторони, предметом якого є незакінчений будівництвом 6-ти квартирний житловий будинок, загальною площею 1 200 кв.м., 50 % готовності, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 0,10 га згідно рішення виконкому Тячівської міської Ради народних депутатів за № 52 від 28 березня 1997 року, до Державного реєстру

правочинів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_3 .

Відповідач: Акціонерне Товариство Закритого типу «ДГС», місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 10, ЄДРПОУ 19313776.

Відповідач: Тячівська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 90500, м. Тячів, вул. Незалежності, 30,Закарпатської області, ЄДРПОУ 02884003..

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТЗТ «ДГС» - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 16 грудня 2021 року.

Головуюча суддя: Сойма М.М.