Рішення № 102264368, 17.12.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/5927/21

Провадження № 2/266/1219/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Федотової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Петрухіної Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом військової частини №9937 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2021року командир військової частини №9937 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) у сумі 268440,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що на виконання Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" №303/2014 від 17.03.2014, Законів України "Про військовий обов`язок" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", 31.03.2014 відповідач Пологівсько-Чернігівським районним військовим комісаріатом Запорізької області був призваний, під час мобілізації на особливий період, на військову службу, з подальшим направленням до військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону). ОСОБА_1 згідно наказу начальника Донецького прикордонного загону №38-ос, було зараховано до списків частини та на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого водія автомобільної групи відділення авто технічного забезпечення інженерно-технічного відділу. Згідно наказу начальника Донецького прикордонного загону №1444-аг від 19.12.2017 року "Про закріплення транспортних засобів та допуску до самостійного керування" транспортний засіб Газ-33071 військовий номер НОМЕР_1 рахується на обліку Військової частини 9937. 09.02.2015 року близько 16:30 год. ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним вантажним автомобілем, та рухаючись по дорозі с. Урзуф Першотравневого району Донецької області м. Маріуполь, в напрямку м. Маріуполя, в порушення вимог п.п2.9 "а", 11.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, діючи зі злочинною самовпевненістю та необережністю, маючи технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, не дотримався безпечного інтервалу при зустрічному роз`їзді, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з цивільним транспортним засобом ГАЗ 32213388, що належить ТОВ "ХАРВІСТ ЕСЕТС", який рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди-зіткнення транспортних засобів, пасажир цивільного транспортного засобу ГАЗ 32213388 ОСОБА_3 , отримав тілесні ушкодження, які спричинили смерть. 18.05.2016 року Першотравневим районним судом Донецької області ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України і призначено йому покарання у вигляді позбавлення полі на строк 5 років. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30.01.2019 року по справі №241/680/17 (провадження №2/241/25/2019) стягнуто солідарно з військової частини 9937 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 13700,00 грн. на спорудження пам`ятника загиблому чоловіку; 100 грн. на утримання тіла, 1015 грн. за підготовку тіла до поховання, 3625 грн. за поховання тіла, а всього 4740 грн.; моральну шкоду в розмірі 150000 грн.; моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. Загальна сума стягненої судом шкоди становить 268440,00 грн. Вказане рішення залишено в силі Донецьким апеляційним судом 10.04.2019 року та Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 07.10.2020. 260224,90 грн. перераховано позивачем. У зв`язку з відшкодуванням шкоди, завданої протиправними діями відповідача ОСОБА_1 при виконанні ним обов`язків військової служби просить стягнути з останнього 268440,00 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача надав суду заяву у якій просить позовні вимоги задовольнити, справу розглянути у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву у якій справу просив розглянути у його відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Ухвалою суду від 05.10.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до такого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частина 1 статті 1188 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Аналіз положень ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди. За цим правилом відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України встановлюють правило спеціального делікту, який передбачає особливості суб`єктного складу відповідальної особи (обов`язок відшкодування шкоди покладається на вказану у законі особу - власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки) та встановлює покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Таким чином, положення ст.ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст.ст. 1166 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

За приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Як встановлено судом, не заперечується та не оскаржується сторонами по справі, встановлено судами у попередніх рішеннях, ОСОБА_1 на виконання Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17 березня 2014 року, Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 31 березня 2014 року Пологівсько-Чернігівським районним військовим комісаріатом Запорізької області був призваний, під час мобілізації на особливий період, на військову службу, з подальшим направленням до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9937).

Згідно наказу начальника Донецького прикордонного загону №38-ос, солдата ОСОБА_1 зараховано до списків цієї частини, а також до всіх видів забезпечення та призначено на посаду старшого водія автомобільної групи відділення автотехнічного забезпечення інженерно-технічного відділу.

Наказом начальника Донецького прикордонного загону №1444-аг від 19 грудня 2014 року «Про закріплення транспортних засобів та допуску до самостійного керування» транспортний засіб Газ-33071 військовий номер НОМЕР_1 , який перебуває на обліку зазначеної військової частини та є вантажним автомобілем, було закріплено за групою військовослужбовців, у числі яких був і солдат ОСОБА_1 .

Відносини між ОСОБА_1 та позивачем, щодо проходження військової служби врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Згідно ч. 1, 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаний із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, будучи військовослужбовцем, завдав шкоду державі в особі військової частини 9937, яка здійснила відшкодування шкоди внаслідок вчинення ним ДТП у період несення служби та виконання функцій військовослужбовця.

Питання щодо матеріальної відповідальності військовослужбовців врегульовані «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідно до частини 5 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди, зокрема, в разі: завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин та вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Частиною 4 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що сума стягнень завданої шкоди може бути зменшена судом залежно від обставин, за яких завдано шкоди, ступеня вини та матеріального стану винної особи (крім випадків завдання шкоди умисними злочинними чи вчиненими з особистих корисливих мотивів діяннями).

Відповідно до Постанови Верховного суду від 07.10.2020 року справа №241/680/17 касаційна скарга Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України залишено без задоволення. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30.01.2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 10.04.2019 року залишено без змін.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30.01.2019 року №241/680/17позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Державної прикордонної служби України в особі Військовій частині №9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, Моторного (транспортного) страхове бюро України, приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» Верлатого Богдана Сергійовича, третя особа Управління державного казначейства у м. Маріуполі Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державної прикордонної служби України в особі Військовій частині №9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 13700 (тринадцять тисяч сімсот) грн., на спорудження пам`ятника загиблому чоловіку.

Стягнуто з Державної прикордонної служби України в особі Військовій частині №9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_5 100 (сто) грн. за утримання тіла батька, 1015 грн. (одну тисячу п`ятнадцять) грн.. за підготовку тіла батька до поховання, 3625 (три тисячі шістсот двадцять п`ять) грн. за поховання тіла батька, а всього стягнуто 4740 (чотири тисячі сімсот сорок) грн.

Стягнуто з Державної прикордонної служби України в особі Військовій частині №9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнуто з Державної прикордонної служби України в особі Військовій частині №9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. (а.с.5-18).

Відповідно до меморіального ордеру №100720409 від 24.11.2020 року ВЧ 9937 на користь ОСОБА_4 сплатила 13700,00 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди на спорудження пам`ятника загиблого чоловіка (а.с. 19).

Відповідно до меморіального ордеру №114748031 від 24.12.2020 року ВЧ 9937 на користь ОСОБА_4 сплатила 149249,15 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди по справі №241/680/17 (а.с. 20).

Відповідно до меморіального ордеру №100703141 від 24.11.2020 року ВЧ 9937 на користь ОСОБА_5 сплатила 97275,75 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди по справі №241/680/17 (а.с. 21).

Відповідно до меморіальних ордерів військовою частиною 9937 сплачено на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди за рішенням суду №241/680/17 грошові кошти у розмірі 13700,00 грн., 149249,15 грн. та 97275,75 грн., що складає 260224,90 грн.

Суд, виходячи з зазначеного ,та з урахуванням того, що ОСОБА_1 вже визнано винним вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.415 КК України, який набув законної чинності, набрання рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30.01.2019 року №241/680/17, яким стягнуто солідарно з військової частини та ОСОБА_1 грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди - законної сили, оплати військовою частиною 9937 за рішенням суду суми 260 224,90 грн., а тому відповідно до чинного законодавства повинен нести матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини державі у разі дій що мають ознаки злочину, у зв`язку з чим, позовні вимоги військової частини 9937 знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи і підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, з яких слідує, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 4026,60 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 260224,90 грн. *100% : 260440,00 грн. ціни позову = 96,94 %), тобто 96,94% від ціни позову (96,94% *4026,60 грн. :100%), що складає 3903,39 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 12, 13, 80, 81, 141, 247, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Військової частини №9937 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь військової частини 9937, код 14321726, в рахунок відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу) у сумі 260 224 (двісті шістдесят тисяч двісті двадцять чотири) гривні 90 копійок та судовий збір у розмірі 3903 (три тисячі дев`ятсот три) гривні 39 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Федотова В. М.