Рішення № 102263344, 13.12.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/133/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2021 Справа № 908/2906/21

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005, м.Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до відповідача: Фізичної особи – підприємця Оленєвої Людмили Володимирівни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення суми 7274,41 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” про стягнення з відповідача: Фізичної особи – підприємця Оленєвої Людмили Володимирівни суми 7274,41 грн. основного боргу за відпущену теплову енергію за період з листопада 2019 по квітень 2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2906/21, присвоєний номер провадження 9/133/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

13.12.2021 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100185 від 01.11.2006, який укладено сторонами, відповідач не оплатив своєчасно та у повному обсязі відпущену йому позивачем теплову енергію за період з листопада 2019 по квітень 2021, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 7274,41 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, та умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100185 від 01.11.2006.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, що надсилалась відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: 69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 82, кв. 72, була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 між Фізичною особою-підприємцем Оленєвою Людмилою Володимирівною (надалі – споживач, відповідач у справі) та Концерном “Міські теплові мережі” (теплопостачальна організація, позивач у справі) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100185 (на викуплені нежитлові приміщення №№ 119, 120, 121, 131, 132 першого поверху та орендовані приміщення підвалу на пр. Леніна, 171).

В п.1.1 розділу «Предмет договору» визначено, що Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід`ємними частинами.

У розділі 6 договору сторони обумовили порядок розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до п. 6.1 розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності – відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п.п. 6.2, 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а, документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно з п. 6.7.1 договору, отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання.

В п. 6.7.2 договору сторони погодили, що у разі неотримання Теплопостачальною організацією акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений пунктом 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договір діє до 01 листопада січня 2007 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору, відповідно до вимог чинного законодавства не заявила про його розірвання.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи.

Як свідчать матеріали справи, позивач у період з листопада 2019 по квітень 2020, з листопада 2020 по квітень 2021 на підставі договору № 100185 від 01.11.2006 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 7274,41 грн., про що свідчать відповідні акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період та виставлені теплопостачальною організацією рахунки. На підтвердження направлення рахунків та актів відповідачу позивачем надано відповідні вихідні реєстри. В кожному з актів приймання-передачі теплової енергії зазначено, що один примірник оформленого належним чином акту підлягає поверненню теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

У вересні 2021 року на адресу споживача позивачем направлялась претензія від 14.09.2021 № 680/05-юр про погашення заборгованості за теплову енергію в сумі 7274,41 грн., копія якої разом із доказами направлення міститься в матеріалах справи. Як зазначив позивач заборгованість відповідачем у добровільному порядку погашена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 275, ч.6 ст. 276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту ст. 24 зазначеного Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

Згідно з частиною 5 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання” у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

В пункті п. 3.2.6 укладеного сторонами договору встановлено, що споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з п. 6.4 споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право роботи передоплату.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 7274,41 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований. Доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суду не надано.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 7274,41 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця Оленєвої Людмили Володимирівни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; р/р № НОМЕР_2 філії АТ «Укрексімбанк», код МФО 322313) суму 7274 (сім тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 41 коп. заборгованості.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця Оленєвої Людмили Володимирівни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Концерну “Міські теплові мережі”, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; р/р № НОМЕР_3 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 28.12.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва