Рішення № 102263186, 08.12.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/36/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2021 Справа № 908/490/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Дроздова С.С.,

Смірнов О.Г.,

при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС” (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Визволителів, буд. 13, код ЄДРПОУ 03748986)

про стягнення вартості частини майна пропорційної частці в статутному капіталі в сумі 136 350,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Лебедєв В.В., наказ (розпорядження) №2-к від 23.01.2019, заступник директора з економічних та правових питань

Від відповідача: Новицький Д.О., ордер №АЕ 1095427 від 05.10.2021

ВСТАНОВИЛА:

26.02.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 від 24.02.2020 р. (вх. №553/08-07/20 від 26.02.2020 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС” про стягнення вартості частини майна пропорційної частці в статутному капіталі в сумі 136 350,00 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2020 р. справу №908/490/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/490/19 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження – 5/36/20 та підготовче засідання призначено на 30.03.2020 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою від 30.03.2020 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 29.04.2020 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 29.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 31.05.2020, розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 20.05.2020 о/об 15 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 20.05.2020 витребувано у Державного архіву Запорізької області завірені належним чином копії річної фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС” за 2000-2003 роки.

Ухвалою від 20.05.2020 справу № 908/490/20 передано на колегіальний розгляд.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.05.2020 на підстав ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.05.2020, враховуючи категорію справи, її складність та з метою забезпечення всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи №908/490/20, вказану справу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Проскурякову К.В., судді Корсун В.Л., Смірнов О.Г.

Ухвалою 27.05.2020 справу № 908/490/20 прийнято до свого провадження у порядку загального позовного провадження, розгляд справи у підготовчому провадженні розпочато спочатку та підготовче засідання призначено на 22.06.2020 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнати обов`язковою.

Розпорядженням керівника апарату суду №П-254/20 від 22.06.2020, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) у справі Проскурякова К.В., відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47 та 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-учасника колегії Корсуна В.Л. з 22.06.2020 по 07.07.2020, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/490/20.

Витягом з протоколу автоматичної розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020, справу №908/490/20 передано на розгляд у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Горохов І.С., Смірнов О.Г.

Ухвалою від 22.06.2020 розгляд справи №908/490/20 розпочато спочатку зі стадії підготовчого провадження та підготовче засідання призначено на 22.06.2020 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 22.06.2020 витребувано з Сектору архівної справи Розівської районної державної адміністрації Запорізької області завірені належним чином копії річної фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС” за 2000-2003 роки. Оголошено перерву до 29.07.2020 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 29.07.2020 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 12.08.2020 о 15 год. 15 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 12.08.2020 витребувано з Державного архіву Запорізької області, ЄДРПОУ: 03494617, який знаходиться за адресою: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 48, завірені належним чином копії річної фінансової звітності ТОВ “Прогрес” (ЄДРПОУ: 03748986) за 2000-2010 роки, які знаходяться в документах, що передавались на постійне зберігання від Головного управління статистики у Запорізькій області. Витребувано у ТОВ “Прогрес” ЄДРПОУ: 03748986, який знаходиться за адресою: 70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Визволителів буд. 13, завірені належним чином копії річної фінансової звітності ТОВ “Прогрес” (ЄДРПОУ: 03748986) за 2000-2019 роки. Витребувано з Головного управління статистики у Запорізькій області, ЄДРПОУ: 02360576, яке знаходиться за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75, завірені належним чином копії річної фінансової звітності ТОВ “Прогрес” (ЄДРПОУ: 03748986) за 2010-2019 роки.

Ухвалою від 12.08.2020 призначено у справі № 908/490/20 судову економічну експертизу фінансово-господарської діяльності ТОВ “Прогрес”, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6). Провадження у справі № 908/490/20 зупинено на час проведення судової економічної експертизи.

На вирішення експерта поставити наступні питання:

- Яка вартість частини майна ТОВ “Прогрес” належна до виплати ОСОБА_1 у зв`язку з її виходом зі складу учасників ТОВ “Прогрес” і переходом права власності/володіння на її частку в статутному капіталі ТОВ “Прогрес” в розмірі 9,09% станом на 25.10.2002 р.?

- Який розмір доходу ТОВ “Прогрес”, що підлягав би до розподілу між учасниками ТОВ “Прогрес” (виплаті дивідендів) і мав нараховуватися на кожен 1 (один) відсоток від статутного капіталу ТОВ “Прогрес” за кожний рік (щорічно) з 2003 по 2019 роки включно, без урахування застосованої учасниками ТОВ “Прогрес” рекапіталізації та/або рішення про не розподіл належної до розподілу між учасниками товариства частки доходу ТОВ “Прогрес”?

- Який щорічний розмір дивідендів на частку в статутному капіталі ТОВ “Прогрес” в розмірі 9,09% з 2003 по 2019 рік включно?

- Який розмір/об`єм правонаступництва щодо кожного учасника ТОВ “Прогрес” та/або самого ТОВ “Прогрес” від правочину з переходу права власності на частку в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”, яка належала ОСОБА_1 з моменту відчуження (25.10.202р.) її частки в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”?

Ухвалою від 06.10.2020 провадження у справі поновлено з 21.10.2020 для розгляду клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 21588/20-72 від 04.09.2020 (вх. № 18087/08-08/20 від 15.09.2020). Підготовче засідання призначено на 21.10.2020 о 10 год. 15 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка у судове засідання представників сторін визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 21.10.2020 задоволено клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 21588/20-72 від 04.09.2020 (вх. № 18087/08-08/20 від 15.09.2020) про уточнення питань, які поставлені на вирішення експерту та надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової економічної експертизи по справі № 908/490/20.

Вирішено уточнити 2 та 3 питання викладені у п. 2 резолютивної частини ухвали суду від 12.08.2020 по справі № 908/490/20, а саме, на вирішення експерта поставити наступні питання:

2) Який розмір доходу ТОВ “Прогрес” підлягав до розподілу між учасниками ТОВ “Прогрес” (виплаті дивідендів) щорічно з 2003 по 2019 роки включно?

3) Який щорічний розмір дивідендів підлягав виплаті на частку належній ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ “Прогрес” в розмірі 9,09% з 2003 по 2019 рік включно?

Виключити з переліку четверте питання викладене у п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020 по справі № 908/490/20.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі № 908/490/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020 у справі № 908/490/20 – задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020 у справі № 908/490/20 – змінити, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції:

« 1. Призначити у справі № 908/490/20 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 13).

2. На вирішення експерта поставити наступні питання:

- Якою є вартість частини майна ТОВ “Прогрес” пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом зі складу учасників ТОВ “Прогрес” станом на 25.10.2002р.?

- Якою є частка прибутку, одержаного ТОВ “Прогрес” у 2002р., до моменту виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ “Прогрес” - 25.10.2002р. пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом зі складу учасників ТОВ “Прогрес”?

3. Запропонувати ОСОБА_1 здійснити попередню оплату судової експертизи з подальшим розподілом судових витрат за результатами розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України.

4. Попередити судових експертів Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

5. Зупинити провадження у справі № 908/490/20 на час проведення судової економічної експертизи.

6. Направити до Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 13) для дослідження та проведення судової експертизи матеріали справи № 908/490/20.»

Ухвалою від 26.01.2021 провадження у справі поновлено з 09.02.2021 для розгляду клопотання Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 10/1666/1667-20/21 від 18.01.2021 (вх. № 1387/08-08/21 від 22.01.2021). Підготовче засідання призначено на 09.02.2021 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка у судове засідання представників сторін визнана обов`язковою.

Однак, судове засідання призначене на 09.02.2021 р. о 10 год. 00 хв. не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Проскурякова К.В. на лікарняному.

Ухвалою від 22.02.2021 призначено судове засідання на 26.02.2021 о 10 год. 00 хв. без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 26.02.2021 задоволено клопотання Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 10/1666/1667-20/21 від 18.01.2021 (вх. № 1387/08-08/21 від 22.01.2021) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової економічної експертизи по справі № 908/490/20. Зупинено провадження у справі № 908/490/20 на час проведення судової економічної експертизи.

25.08.2021 р. до суду від Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз супровідним листом від 25.08.2021 р. за вих. №1666/1667-20 надійшов висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи по справі №908/490/20.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 р., враховуючи перебування судді-учасника колегії Горохова І.С. у щорічній відпустці, справу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., суддя Топчій О.А., суддя Смірнов О.Г.

Ухвалою від 15.09.2021 справу № 908/490/20 прийнято до свого провадження у порядку загального позовного провадження, розгляд справи у підготовчому провадженні розпочато спочатку, провадження у справі № 908/490/20 поновлено та підготовче засідання призначено на 05.10.2021 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

У судовому засіданні 05.10.2021 судом оголошено перерву до 20.10.2021 об 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 20.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 № б/н від 04.09.2021 (вх. № 20629/08-08/21 від 05.10.2021) про призначення по справі № 908/490/20 додаткової судово-економічної експертизи та у задоволенні заяви ОСОБА_1 № б/н від 04.10.2021 (вх. № 20632/08-08/21 від 05.10.2021) про зміну предмету позову по справі № 908/490/20.

Також ухвалою 20.10.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.11.2021 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Розпорядженням керівника апарату суду № П-795/21 від 04.11.2021, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) у справі Проскурякова К.В., відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47 та 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, враховуючи тимчасову непрацездатність судді-учасника колегії ТопчійО.А. з 29.10.2021, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908490/20.

Протоколом та витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2021, на підставі тимчасової непрацездатності судді-учасника колегії Топчій О.А. з 29.10.2021, справу № 908/490/20 для розгляду розподілено колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя: Проскуряков К.В., судді: Дроздова С.С., Смірнов О.Г.

Ухвалою суду від 05.11.2021 справу № 908/490/20 прийнято до свого провадження. Повторний розгляд справи по суті призначено на 09.11.2021 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

У судовому засіданні 09.11.2021 судом оголошено перерву до 08.12.2021 об 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 08.12.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 08.12.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Акорд”.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

07.12.2021 до суду від позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі від 07.12.2021, в якій зазначено, що 16.10.2021 на загальних зборах ТОВ «Прогрес» було прийнято рішення про укладення мирової угоди по справі № 908/490/20. У прийнятому рішенні відповідач зазначив: «Товариство протиправно досі використовує невиплачені кошти у своїй господарській діяльності та отримує прибутки. Враховуючи викладене, вважаю за необхідне по справі №908/490/20 запропонувати ОСОБА_1 укласти мирову угоду, якою встановити наступні умови: 1. Відповідач виплачує Позивачу завдані збитки в розмірі 6000000 (шість мільйонів) грн. 2. Позивач в зв`язку із виплатою зазначеної в п. 1 мирової угоди відмовляється від будь-яких вимог та претензій майнового характеру відносно ТОВ «ПРОГРЕС». 3. Позивач відмовляється від будь-яких судових витрат понесених в зв`язку із розглядом справи №908/490/20... ». Позивач вважає, що теперішній час є всі підстави для укладення мирової угоди по справі. Разом з тим в проваджені Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/3211/21 про визнання недійсними договорів дарування часток у статутному капіталі, актів прийому-передачі часток у статутному капіталі та скасування державної реєстрації змін. По справі №908/3211/21 оскаржуються внесенні зміни, щодо складу учасників ТОВ «Прогрес», в результаті яких ОСОБА_2 став учасником ТОВ «Прогрес» з часткою 66.67% статутного капіталу. Щодо об`єктивної неможливості розгляду справи №908/490/20 зазначив, що прийняте відповідачем рішення про укладення мирової угоди в результаті задоволення позовних вимог по справі №908/3211/21 може бути самостійно відмінено та безпосередньо вплине на можливість чи неможливість укладення мирової угоди. Також позивач зазначив, що відповідачем прийнято рішення про розірвання діючих договорів щодо: надання правової допомоги Товариству та/або надання послуг з адвокатської діяльності та/або юридичних послуг, правового забезпечення, тощо. Також відповідач прийняв рішення про виключення відомостей про ОСОБА_3 , як особу яка може вчиняти дії від імені юридичної особи. Тобто, фактично представляти інтереси відповідача по справі не можуть діючі представники.

На підставі викладеного, просить суд зупинити провадження по справі №908/490/20 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №908/3211/21. Клопотання про зупинення провадження по справі №908/490/20 розглянути за відсутності позивача та його представників.

Представники відповідача заперечили проти задоволення вказаної заяви позивача, пояснивши, що їм не було відомо про проведення Загальних зборів учасників ТОВ «ПРОГРЕС», яке оформлено Протоколом №1/2021 від 16.10.2021 та про перелік питань, які розглянуті на порядку денному.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд розглянувши вказану заяву зазначає, що позивачем не надано довіреності від 27.08.2021, НРК 860173 на підтвердження повноважень Кулікова Р.Л. представляти інтереси ОСОБА_2 , не надано належних та допустимих доказів внесення до Єдиного державного реєстру відповідних відомостей про виключення ОСОБА_3 як особу яка може вчиняти дії від імені юридичної особи.

Крім того, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Зазначена заява про зупинення провадження у справі №908/490/20 подана позивачем вже під час розгляду справи по суті, а отже вона не підлягає розгляду на стадії розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 від 07.12.2021 про зупинення провадження у справі №908/490/20.

Крім цього, будь-якої мирової угоди, підписаної уповноваженими представниками сторін на затвердження до суду не надано.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС», з часу заснування даного Товариства. Розмір частки позивача в статутному капіталі складав 9,09%. В 2017 року позивач дізнався, що його незаконно виключили зі складу учасників ТОВ «Прогрес» на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Прогрес», яке було оформлене протоколом № 6 від 22 листопада 2006 року. Вказане рішення було оскаржено до Господарського суду Запорізької області справа №908/1555/17. Судом першої та другої інстанції позов було задоволено, за Позивачем було визнано корпоративні права на частку в ТОВ «Прогрес». В подальшому вказані рішення судів було скасовано. В ході розгляду справи №908/1555/17 відповідач надав суду Протокол №22 загальних зборів учасників ТОВ «Прогрес» від 30.10.2002, в якому також зафіксовано рішення загальних зборів пр. виключення позивача зі складу засновників ТОВ «Прогрес». Рішення Відповідача від 30.10.2002 також оскаржено до Господарського суду Запорізької області справа №908/442/18. В ході розгляду вказаних справ №908/1555/17 та №908/442/18, позивач дізнався, що підставою для його виключення стала написана заява від 25.10.2002 року про вихід зі складу засновників. Так, дійсно в той час (жовтень 2002 року) Позивач подав до Відповідача для відома про можливі зміни, два не нотаріально завірені та не підписані проекти заяв: одну про вихід зі складу засновників; другу про переоформлення своєї частки на сина ОСОБА_2 . В подальшому позивач втратив інтерес до продажу частки, а враховуючи, що зазначені заяви мають юридичну силу лише після їх підпису та нотаріального посвідчення (згідно вимог діючого законодавства на той час), позивач вказані заяви назад не забирав. В свою чергу відповідач розглянув один із проектів заяв, як заяву позивача, а саме заяву про вихід зі складу засновників на загальних зборах від 30.10.2002 та прийняв рішення про виключення позивача зі складу засновників ТОВ «Прогрес». На вказані загальні збори позивача не запрошували, а тому про прийняті рішення позивач не знав. Лише в ході розгляду справи №908/1555/17 позивач в повній мірі дізнався про обставини свого виключення. Як зазначалося вище, вказане рішення оскаржено в суді - справа №908/442/18. На сьогоднішній день рішення по справі винесено та набуло законної сили. Вказаним рішенням суду відносно рішення загальних зборів від 30.10.2002 про виключення зі складу засновників встановлено наступне «Прийнявши вказане рішення на загальних зборах 30.10.2002 відповідач порушив корпоративні права позивачки, оскільки всупереч п. 24 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності" № 740 від 25.05.1998 прийняв рішення на підставі неналежно оформленої заяви ОСОБА_1 від 25.10.2002.» Справа №908/1555/17 розглянута Верховним Судом у складі колегії судців Касаційного господарського суду та направлена на повторний розгляд. У постанові від 30.05.2018 по справі №908/1555/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду визначив право позивача на вимогу від відповідача здійснення виплати належної їй вартості частки. На підставі зазначеної правової позиції Верховного Суду, позивачем було подано 03.12.2018 року заяву про виплату вартості частки на загальну суму 10 630 573,20 грн. Зазначена сума є орієнтовною без фактичного підтвердження та взята на підставі балансу підприємства за 2017 рік, який було витребувано судом по справі №908/442/18. Відповіді на дату подачі позовної заяви про задоволення чи відмову в задоволені заяви про виплату вартості частки немає. Позивачем отримано лист в якому зазначено, що відповідне питання буде розглянуто на чергових зборах засновників. Про результати розгляду позивача не повідомляли. Повторно справа №908/1555/17 розглянута Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду 29.11.2019. Таким чином судом, за участі сторін по справі встановлено, що датою виходу зі складу засновників є 15.01.2003.

Позивач не був присутній на жодних загальних зборах (в 2002 та 2006 роках), на яких його було незаконно виключено, в зв`язку з чим не міг заявити вимогу про належну йому вартість частки. Більш того, відповідач не вчинив жодних дій на встановлення вартості частки позивача, як в 2002 році, так і 2006 році. Тобто частка Позивача до сьогодні формує для відповідача дохідну частину від господарської діяльності, оскільки входить до складу статутного капіталу товариства, враховується при обчисленні вартості чистих активів товариства і є частиною джерела для нарахування і виплати дивідендів, вирахування прибутку товариства. Враховуючи викладене у позивача наявні всі правові підстави для стягнення з відповідача вартості частки товариства станом на кінець 2003 року з урахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України. На сьогоднішній день, документи на підставі яких може бути встановлена вартість частки у позивача відсутня. Позивачем подано заяву до відповідача про надання фінансових документів та господарських документів ТОВ «Прогрес» за період з моменту заснування по 2003 рік включно, для визначення вартості частки, що належить позивачу, проте відповіді не отримано. Разом з тим, не задовго до виключення зі складу засновників позивачка звільнилася з посади головного економіста ТОВ «Прогрес». За наявною у неї інформацією, станом на 2003 рік ринкова вартість підприємства, з урахуванням ліквідності оцінювалося в 1 500 000 грн. Отже, ринкова вартість частки в 9,09 позивачем оцінюється в 136 350,00 грн. На підставі ст.ст. 22, 190, 261, 615, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. 139 Господарського кодексу України, ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції чинній на 15.01.2003 р.), позивач просить суд стягнути з ТОВ «Прогрес» га користь ОСОБА_1 суму вартості частки та компенсації збитків (вигоди від майна) в розмірі 136 350,00 грн.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 26.03.2020 за вих. №13 пояснивши, що відповідач дійсно мав у складі своїх учасників позивача, розмір частки якої складав 9,09 відсотків статутного капіталу. Позивач стверджує, що вона у 2017 році дізналася про незаконне її виключення зі складу учасників ТОВ "Прогрес", однак та відповідач з цим не погоджується, оскільки як встановлено судом в справі №908/1555/17, позивач вийшла з учасників товариства 25.10.2002, отримала в повному розмірі внесок до статутного капіталу. Рішенням суду від 15.04.2019 по справі №908/1555/17 встановлено, що відповідач на законних підставах вивів Позивачку з учасників товариства, рішенням загальних зборів учасників протокол №6 від 22.11.2006. Рішенням суду від 15.04.2019 по справі №908/1555/17 та рішенням суду від 13.01.2020 по справі №908/442/18 встановлено, що позивачка була обізнана про вихід з товариства, так як сама розпорядилася своїм правом на вихід з товариства отримала 15.01.2003 свій внесок в статутний фонд товариства. Таким чином, Позивачці було відомо про її вихід з товариства ще в жовтні 2002 року, та її вихід було оформлено рішенням загальних зборів учасників від 22.11.2006 без порушення законодавства. Судом у справі №908/1555/17 розглядалось питання про законність рішення загальних зборів учасників ТОВ "Прогрес" від 22.11.2006 протокол №6, щодо внесення змін у склад учасників товариства та виключення зі складу Позивачки, та встановлено, що позивачка лишилася корпоративних прав 15.01.2003 в результаті своїх дій по отриманню внеску до статутного фонду у повному розмірі. Щодо твердження позивача, що саме в ході розгляду справи №908/1555/17 та №908/442/18 вона дізналася про те що підставою її виключення стала написана заява від 25.10.2002 про вихід зі складу засновників, слід враховувати, що людина, яка складає заяву не може не знати про її зміст в момент її написання. Тому Позивач знав про зміст заяви від 25.10.2002 про вихід зі складу засновників ще під час її написання. У ході розгляду зазначених справ судом було встановлено що позивач подав до відповідача не дві заяви, а три заяви, а саме заяви від 25.10.2002 про: виведення її зі складу засновників за власним бажанням з виплатою засновницького внеску, з нарахуванням процентів за користування по банківським ставкам; виділення земельного паю в натурі для ведення власного господарства; викуп майнового паю за 10 % вартості. Кожна із цих трьох заяв була розглянута та задоволена відповідачем та всі дії по виконанню відповідачем заявлених вимог були прийняти позивачем. Таким чином, всі три заяви позивача мали юридичні наслідки для позивача та відповідача. Заяви Позивача про переоформлення своєї частки на сина ОСОБА_2 не має в матеріалах справ №908/1555/17 та №908/442/18, так саме як відсутня вона в матеріалах цієї справи. Позивач має право вимагати від відповідача здійснення виплати вартості частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Таке право Позивача ґрунтується на приписах частини 1 статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Наслідком виходу учасника є виникнення у товариства обов`язків щодо здійснення з ним розрахунків на його вимогу. Внесок до статутного фонду товариства був повернутий позивачу 15.01.2003. Невиплата при виході з товариства частки майна, пропорційної внеску у статутний фонд тягне за собою право позивача вимагати від товариства здійснення такої виплати.

Як зазначено у постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 30.05.2018 по справі №908/1555/17 після сплати відповідачем внеску до статутного фонду у позивача відсутні у статутному фонді (капіталі) товариства будь-які корпоративні права, а невиплата при виході з товариства частки майна, пропорційної внеску у статутний фонд тягне за собою право позивачки вимагати від товариства здійснення такої виплати. Враховуючи те, що з 15.01.2003 у позивача відсутні корпоративні права у статутному фонді товариства, заявлена вимога про сплату вартості частки на загальну суму, що була розрахована на підставі балансу 2017 року є безпідставною, тому, що вихід позивача з товариства відбувся 25.10.2002, но ні як не у 2017 році. Позивач не відрізняє вихід із товариства учасника та відсутність корпоративних прав, тому робить висновок, що датою виходу зі складу засновників є 15.01.2003. В постанові Верховного суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 29.11.2019 по справі №908/1555/17 зазначено, що "висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що датою виходу ОСОБА_4 зі складу учасників товариства є дата подачі нею заяви про вихід - 25.10.2002р. є обґрунтованими та законними".

Відповідач погоджується з твердженням позивача, щодо застосування положень статті 54 Закону України "Про господарські товариства", в редакції що діяла на момент виходу — 25.10.2002. Відсутність позивача на зборах 30.10.2002 не заважила їй отримати 15.01.2003 свій внесок до статутного фонду товариства. Тому не зрозуміло, як відсутність на зборах в 2002 та 2006 роках заважила заявити вимогу про сплату вартості частини майна товариства, пропорційна її частці у статутному фонді. Відповідач не погоджується з висновком позивача, щодо встановлення вартості частини майна товариства станом на кінець 2003 року. Відповідач вважає, що розрахунок повинен бути проведений станом на дату виходу за результатами затвердження звіту за рік. Дійсно відповідач не має змоги визначити вартість майна на дату виходу позивача з товариства. Але в 2002 році, в 2003 році фінансовий стан товариства був скрутним, Товариство знаходилося на межі існування. Лише у 2016 році товариство вперше сплатило дивіденди учасникам. На момент виходу позивача з товариства у жовтні 2002 року діяла норма законодавства, та склалася судова практика, щодо визначення вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, виходячи із вартості чистих активів товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу. Позивачка стверджує, що їй відома ринкова вартість підприємства, з урахуванням ліквідності вона становить 1500000,00 грн., але ж ніяких відомостей про таку ринкову вартість до суду не надано. У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлено у три роки. Відповідач вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки цей позов подано до суду – 24.02.2020, а відповідач дізналася про порушення свого права - 15.01.2003, коли отримала грошові кошти у касі товариства, чим підтвердила свою згоду з рішенням загальних зборів учасників товариства від 30.10.2002 на якому розглянуто її заяви від 25.10.2002. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.04.2019 у справі № 908/1555/17за позовною заявою: ОСОБА_1 до відповідачів: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, 2 - Розівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Прогрес", скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційних дій, у задоволенні позову відмовлено.

Вказаним рішенням суду встановлено, що: «Отже, датою виходу позивача зі складу засновників (учасників) ТОВ “Прогрес” є дата подачі ОСОБА_1 дирекції ТОВ “Прогрес” відповідної заяви - 25.10.02.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 отримала 15.01.03 засновницький внесок у розмірі 673,00 грн. згідно із видатковим касовим ордером № 1680 від 15.01.03.

Крім того, відповідно до протоколу зборів засновників (учасників) ТОВ “Прогрес” № 22 від 30.10.02, наказу № 113 від 13.11.02 товариством виділено земельну ділянку (пай) площею 5,96 га ОСОБА_1 , за договором купівлі-продажу майнового паю від 13.11.02 ОСОБА_1 продала ТОВ “Прогрес” майновий пай за 1 708,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, яка діяла станом на момент проведення загальних зборів 22.11.06), при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, частка у статутному фонді обмежується саме розміром внеску позивача, але при виході з товариства ОСОБА_1 мала право на виплату не частки у статутному фонді, а вартості майна товариства пропорційну її частці у статутному фонді, що визначається, виходячи з вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів).

Внесок до статутного фонду товариства був повернутий позивачу 15.01.03 (т. 1, а.с.123).

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, за відсутності у статутному фонді (капіталі) товариства частки позивача, у нього відсутні будь-які корпоративні права у товаристві, а невиплата при виході з товариства частки майна, пропорційної внеску у статутний фонд, тягне за собою право позивача вимагати від товариства здійснення такої виплати. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.18 у справі № 908/1555/17 (сторінка 10 постанови).

Отже, оскаржуваним в даній справі рішенням загальних зборів (учасників) ТОВ “Прогрес”, оформленим протоколом № 6 від 22.11.06, жодним чином не було порушене право позивача отримати від товариства виплату вартості частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді.

При цьому, у разі невиконання товариством обов`язку виплатити вартість частини майна товариства, пропорційну частці позивача в статутному капіталі, позивач не був позбавлений можливості звернутися до відповідача 1 з вимогою про здійснення такої виплати, або звернутися із відповідним позовом до суду з цього питання.

Проте, вимоги здійснити виплату вартості частини майна, пропорційної частці у статутному фонді, позивачем у цій справі не заявлено.

Своїми діями, вчиненими у 2002-2003 роках, забравши 15.01.03 засновницький внесок із статутного фонду в розмірі 673,00 грн., позивач фактично підтвердив свої наміри, викладені у власноруч написаній заяві від 25.10.02, а саме підтвердив свій вихід зі складу засновників ТОВ “Прогрес”.

Саме з дати отримання внеску до статутного капіталу ОСОБА_1 не володіє часткою у статутному капіталі товариства. Саме з цієї дати їй відомо про втрату неї частки у статутному капіталі товариства та відповідно корпоративних прав товариства.

Тобто, станом на день проведення загальних зборів учасників (засновників) 22.11.06 у ОСОБА_5 були відсутні корпоративні права у товаристві, що, в свою чергу, виключає можливість їх порушення на зборах 22.11.06.

Таким чином, права позивача рішенням загальних зборів учасників (засновників) ТОВ “Прогрес”, оформлених протоколом № 6 від 22.11.06, не були порушені.

Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством.

Отже, враховуючи викладене, станом на момент прийняття рішення загальними зборами від 22.11.06 позивач вже не був учасником ТОВ “Прогрес”. А відтак, рішення від 22.11.06 не порушує корпоративних права позивача, оскільки на момент прийняття цього рішення корпоративні відносини позивача з товариством припинилися.

Фактичні обставини та матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 вийшла зі складу засновників ТОВ “Прогрес” добровільно за власним волевиявленням, яке виявилось у формі власноруч написаної нею заяви про вихід від 25.10.02 та подальших її діях (отримання земельного паю, продаж майнового паю, отримання засновницького внеску (частки)), які підтвердили наміри (в т.ч. намір про вихід), викладені в усіх трьох її заявах.

Отже, метою вчинення ОСОБА_1 дій у 2002-2003 роках (подання трьох заяв, в т.ч. про вихід, одержання в натурі земельного паю, продаж майнового паю, отримання засновницького внеску) була реалізація наміру вийти зі складу засновників (учасників) ТОВ “Прогрес”.

В свою чергу, метою прийняття загальними зборами учасників ТОВ “Прогрес” рішень, оформлених протоколом № 6 від 22.11.06, є необхідність юридично оформити (провести державну реєстрацію змін складу учасників товариства) вихід ОСОБА_5 зі складу учасників (засновників).

При цьому, питання щодо виведення ОСОБА_5 зі складу засновників було вирішено зборами раніше, а саме 30.10.02 та було оформлене протоколом № 22.

Рішення загальних зборів засновників ТОВ “Прогрес”, оформлене протоколом № 22 від 30.10.02, оскаржувалось ОСОБА_1 в рамках справи № 908/442/18, яка розглядалась в господарському суду Запорізької області. Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.19 у справі № 908/442/18 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у зв`язку з безпідставністю та пропущенням строку позовної давності. Станом на час прийняття рішення в даній справі на рішення господарського суду від 27.02.19 у справі № 908/442/18 подана апеляційна скарга.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/1555/17, ОСОБА_1 вважала, що і після виплати їй засновницького внеску вона є учасником товариства, тому що ТОВ “Прогрес” не виплатило їй вартість частини майна, пропорційну її частці. На її думку частка позивача в статутному фонді товариства не обмежується лише внеском, а є пропорційною часткою вартості майна товариства. Крім того, як зазначено в уточненій позовній заяві, вона вважала, що її заява від 2002 року взагалі не розглядалася, а бажання добровільного виходу зі складу засновників ТОВ “Прогрес” у 2006 році вже не мала.

Проте, всі ці твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими, спростовуються наявними у справі доказами та встановленими судом обставинами.

Як зазначено вище, невиплата при виході учасника з товариства частки майна, пропорційної внеску у статутний фонд, тягне за собою право позивача вимагати від товариства здійснення такої виплати. Проте, такої вимоги у цій справі не заявлено.

Заява ОСОБА_1 від 25.10.02 про добровільний вихід зі складу засновників ТОВ “Прогрес” була розглянута ще на загальних зборах засновників (учасників) 30.10.02 та задоволена, що підтверджується протоколом № 22 засідання засновників ТОВ “Прогрес” від 30.10.02 (т. 1, а.с. 120-121).

Після прийняття зборами вказаного рішення, 15.01.03 ТОВ “Прогрес” повернуло ОСОБА_5 засновницький внесок в розмірі 673,00 грн. згідно видаткового касового ордеру № 1680 від 15.01.03 (т. 1, а.с. 123).

Посилання позивача в уточненій позовній заяві на ч. 2, 3 ст. 43 Закону України “Про господарські товариства” є безпідставними, оскільки приписами вказаної статті Закону України “Про господарські товариства” врегульований порядок скликання загальних зборів акціонерів, а даній справі спір стосується оскарження рішення, прийнятого учасниками (засновниками) товариства з обмеженою відповідальністю.

Позивач - ОСОБА_1 після отримання засновницького внеску у січні 2003 року будь-якої участі в управлінні товариством як засновник (учасник) не приймала. Вказані обставини підтвердив представник позивача в судовому засіданні 15.04.19 та представник відповідача 1 під фіксацію.

Матеріали справи свідчать, що останній раз ОСОБА_1 була присутня на загальних зборах товариства 30.08.02, що підтверджується протоколом зборів засновників ТОВ “Прогрес” № 20 від 30.08.02 (т. 3, а.с. 163-164).

Разом з тим, як свідчать матеріали цієї господарської справи, ОСОБА_1 діяльністю ТОВ “Прогрес” взагалі не цікавилась протягом 15 років, а саме: з моменту отримання в січні 2003 року свого внеску до квітня 2017 року (звернення до ТОВ “Прогрес” із заявою від 26.04.17).

Також матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернулася до ТОВ “Прогрес” із заявою від 15.05.17, в якій просила виплатити дивіденди за участь в якості учасника в діяльності товариства (т. 2, а.с. 19-20).

ТОВ “Прогрес” на вказану заяву надало відповідь листом вих. № 411 від 13.06.17 (т. 2, а.с. 9), в якому повідомило позивача про те, що вона не є учасником товариства та не має ніякого права на отримання дивідендів, товариство готове надати для ознайомлення баланс та протоколи зборів за час участі як учасника товариства за період до 2002 року.

Тобто, щодо питання виплати дивідендів ОСОБА_1 , яка вважає себе учасником товариства, поцікавилася лише в травні 2017 року.

Таким чином, поведінка позивача, а саме: не прийняття будь-якої участі в управлінні товариством як засновник (учасник) (в тому числі в загальних зборах) протягом 15 років, відсутність інтересу до діяльності товариства протягом 15 років, спростовує його (її) твердження про те, що він (вона) є учасником ТОВ “Прогрес”, в т.ч. з урахуванням отримання 15.01.13 позивачем засновницького внеску від товариства та, як наслідок, втратою ним (нею) корпоративних прав у товаристві.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не довів суду належними та допустимими доказами порушення з боку відповідача 1 порядку скликання та проведення загальних зборів від 22.11.06, наявність корпоративних прав на момент проведення зборів 22.11.06, в т.ч. порушення таких прав, а також наявність законних підстав для визнання рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ “Прогрес”, оформленого протоколом № 6 від 22.11.06, недійсним.

За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес” про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ “Прогрес” від 22.11.06, оформленого протоколом № 6 зборів учасників ТОВ “Прогрес”, слід відмовити як необґрунтовано заявленої.»

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2019 рішення у справі № 908/1555/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 29.11.2019 у справі № 908/1555/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2019 у справі №908/1555/17 залишено без змін.

У вказаній постанові Верховний суд зазначив наступне: «Верховний Суд звертає увагу, що вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв`язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі №127/16567/17.

Суди обох інстанцій встановили, що ОСОБА_1 25.10.2002р. подала дирекції ТОВ “Прогрес” заяву про вихід зі складу засновників (учасників) ТОВ “Прогрес”, яка містить її прізвище у вигляді підпису, а 15.01.2003р. отримала засновницький внесок у розмірі 673,00 грн. згідно із видатковим касовим ордером №1680 від 15.01.2003р.

Крім того, відповідно до протоколу зборів засновників (учасників) ТОВ “Прогрес” №22 від 30.10.2002р., вирішено виділити ОСОБА_5 земельний пай в натурі, задовольнити прохання ОСОБА_5 та вивести її зі складу засновників з виплатою засновницького внеску. Згідно з наказом № 113 від 13.11.2002р. товариством виділено земельну ділянку (пай) площею 5,96 га ОСОБА_5 , а за договором купівлі-продажу майнового паю від 13.11.2002р. ОСОБА_5 продала ТОВ “Прогрес” майновий пай за 1 708,00 грн.

Як правильно враховано судами попередніх інстанцій, частка у статутному фонді обмежується саме розміром внеску позивача, але при виході з товариства позивач мав право на виплату не частки у статутному фонді, а вартості майна товариства пропорційної його частці у статутному фонді, що визначається виходячи з вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів).

Як встановлено судами, внесок до статутного фонду товариства був повернутий позивачу 15.01.2003 р.

Таким чином, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності у статутному фонді (капіталі) товариства частки ОСОБА_1 , у неї відсутні будь-які корпоративні права у товаристві.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що датою виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства є дата подачі нею заяви про вихід - 25.10.2002р. є обґрунтованими та законними. Питання щодо виведення ОСОБА_1 зі складу засновників було вирішене зборами 30.10.2002р. та оформлене протоколом №22, а метою прийняття загальними зборами учасників ТОВ “Прогрес” рішень, оформлених протоколом № 6 від 22.11.2006р., була необхідність юридично оформити (провести державну реєстрацію змін складу учасників товариства) вихід ОСОБА_1 зі складу учасників (засновників).

Судами також правомірно зазначено, що невиплата при виході з товариства частки майна, пропорційної внеску у статутний фонд, тягне за собою право позивача вимагати від товариства здійснення такої виплати. Вказуючи про це в судових рішеннях, суди попередніх інстанцій не виходили за межі судового розгляду, як зазначає скаржник, а надавали оцінку аргументам позивача, викладеним у позовній заяві.

Доводи скаржника про те, що заява про вихід від 25.10.2002р. не може бути належним доказом волевиявлення заявника щодо виходу, спростовуються тим, що позивач своїми діями, вчиненими у 2002-2003 роках, забравши 15.01.2003 р. засновницький внесок із статутного фонду в розмірі 673,00 грн., реалізував свої наміри, викладені у власноруч написаній заяві від 25.10.2002р. …

Встановивши, що участь позивача у ТОВ “Прогрес” припинилася ще у 2002 році, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскаржуваним в даній справі рішенням загальних зборів (учасників) ТОВ “Прогрес”, оформленим протоколом №6 від 22.11.2006р., корпоративні права позивача порушені не були, оскільки їх станом на 2006 рік у позивача не існувало.

Оскільки ОСОБА_1 не довела суду належними та допустимими доказами порушення з боку відповідача-1 порядку скликання та проведення загальних зборів від 22.11.2006р., суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ “Прогрес”, оформленого протоколом №6 від 22.11.2006р. та вимоги про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційних дій відносно ТОВ “Прогрес” (ЄДРПОУ 03748986) №10951050002000053 від 27.11.2006р., яка є похідною від вимоги про визнання недійсним спірного рішення загальних зборів учасників.

Враховуючи недоведеність позивачем наявності корпоративних прав на момент проведення загальних зборів 22.11.2006р., обставини щодо повідомлення позивача, який не був учасником товариства, не впливають на правові підстави відмови у позові. А тому доводи скаржника у цій частині відхиляються Судом як безпідставні.

Аргументи скаржника про те, що згідно з протоколом №6 від 22.11.2006р. позивач є засновником ТОВ “Прогрес”, спростовано наведеними вище встановленими судами обставинами.

Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на неукладення правочину про відчуження частки, оскільки вихід учасника з товариства і відчуження учасником частки не є тотожним.»

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2020 у справі №908/442/18 за позовом: ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів засновників, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Прогрес" від 30.10.2002, оформленого протоколом №22, відмовлено та у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на частку в розмірі 9,09% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" станом на 15.01.2003 року відмовлено.

Вказане рішення суду в апеляційному або касаційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили – 13.02.2020.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про господарські товариства» (в редакціях чинній на 15.01.2003 року) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Позивач зазначає, що не був присутній на жодних загальних зборах (в 2002 та 2006 роках), на яких його було незаконно виключено, в зв`язку з чим не міг заявити вимогу про належну йому вартість частки.

Однак, вказані твердження позивача судом до уваги не приймаються та спростовуються обставинами, встановленими у рішеннях судів по справах №908/1555/17 та №908/442/18.

Позивач вважає, що частка позивача до сьогодні формує для відповідача дохідну частину від господарської діяльності, оскільки входить до складу статутного капіталу товариства, враховується при обчисленні вартості чистих активів товариства і є частиною джерела для нарахування і виплати дивідендів, вирахування прибутку товариства.

У відповідності до приписів частини 3 статті 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 623 ЦК України Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.»

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 66 та ст. 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті/розподілу, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі у товариства.

Як вже встановлено судами, внесок до статутного фонду товариства був повернутий позивачу 15.01.2003.

За відсутності у статутному фонді (капіталі) товариства частки ОСОБА_1 , у неї відсутні будь-які корпоративні права у товаристві.

Невиплата при виході з товариства частки майна, пропорційної внеску у статутний фонд, тягне за собою право позивача вимагати від товариства здійснення такої виплати.

У цій справі розглядаються позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Прогрес» на користь ОСОБА_1 суми вартості частки та компенсації збитків (вигоди від майна) в розмірі 136 350,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020 призначено у справі № 908/490/20 судову економічну експертизу фінансово-господарської діяльності ТОВ “Прогрес”, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі № 908/490/20, якою ухвалу суду від 12.08.2020 у справі № 908/490/20 змінено, та на вирішення Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз поставлено наступні питання:

- Якою є вартість частини майна ТОВ “Прогрес” пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом зі складу учасників ТОВ “Прогрес” станом на 25.10.2002?

- Якою є частка прибутку, одержаного ТОВ “Прогрес” у 2002р., до моменту виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ “Прогрес” - 25.10.2002 пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом зі складу учасників ТОВ “Прогрес”?

25.08.2021 до суду від Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз супровідним листом від 25.08.2021 р. за вих. №1666/1667-20 надійшов висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи по справі №908/490/20, згідно якого надано відповіді наступного змісту:

По питанню №1: в об`ємі наданих документів встановлено, що вартість частини майна ТОВ “Прогрес” пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом 25.10.2002 зі складу учасників ТОВ “Прогрес” у грошовому еквіваленті на найближчу звітну дату 01.01.2003 р. від дати виходу зі складу учасників товариства, становить - 61 902,90 грн. Оскільки на дослідження експерту не надано фінансову звітність ТОВ “ПРОГРЕС” на дату виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства - 25.10.2002, розрахунок проведено на найближчу звітну дату від дати виходу - 01.01.2003.

По питанню № 2: в об`ємі наданих документів встановлено, що частка прибутку, одержаного ТОВ “Прогрес” у 2002 році, пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом 25.10.2002 зі складу учасників ТОВ “Прогрес” у грошовому еквіваленті на найближчу звітну дату 01.01.2003 від дати виходу зі складу учасників товариства, становить - 15 998,40 грн. Оскільки на дослідження експерту не надано фінансову звітність ТОВ “ПРОГРЕС” на дату виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства - 25.10.2002 р., розрахунок проведено на найближчу звітну дату від дати виходу - 01.01.2003 р.

Згідно з ч. 1 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У статті 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням проведеної судової економічної експертизи по справі №908/490/20, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені вимоги про стягнення з ТОВ «Прогрес» на користь Божко (Тюкало) вартості частини майна ТОВ “Прогрес” пропорційної частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом 25.10.2002 зі складу учасників ТОВ “Прогрес” у грошовому еквіваленті на найближчу звітну дату 01.01.2003 р. від дати виходу зі складу учасників товариства, становить 61 902,90 грн., а також про компенсацію збитків (вигоди від майна), що є тотожним встановленим судовою експертизою розміром частки прибутку, одержаного ТОВ “Прогрес” у 2002 році, пропорційної частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом 25.10.2002 зі складу учасників ТОВ “Прогрес” у грошовому еквіваленті на найближчу звітну дату 01.01.2003 від дати виходу зі складу учасників товариства, та становить - 15 998,40 грн., і підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідачем у цій справі заявлено про застосування до спірних вимог строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Нормою ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” визначено, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

У разі пропуску строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин такого пропуску.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини»).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У пункті 47 рішення у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2021 у справі № 2-5256/11 (провадження № 61-18477cв20).

Як вже встановлено у рішеннях суду у справах №908/1555/17 та №908/442/18, прийнявши рішення на загальних зборах 30.10.2002, оформлене протоколом № 22, відповідач порушив корпоративні права позивачки.

Позивачка визнала факт того, що була обізнаною про проведення загальних зборів 30.10.2002, що зазначено в уточненій позовній заяві від 08.01.2019 (рішення суду від 13.01.2020 №908/442/18).

Заява ОСОБА_1 від 25.10.2002 про добровільний вихід зі складу засновників ТОВ “Прогрес” була розглянута на загальних зборах засновників (учасників) 30.10.2002 та задоволена, що підтверджується протоколом № 22 засідання засновників ТОВ “Прогрес” від 30.10.2002.

Після прийняття зборами вказаного рішення, 15.01.2003 ТОВ “Прогрес” повернуло ОСОБА_5 засновницький внесок в розмірі 673,00 грн. згідно видаткового касового ордеру № 1680 від 15.01.2003 і його отримано позивачкою.

Після отримання засновницького внеску у січні 2003 року позивачка - ОСОБА_1 будь-якої участі в управлінні товариством як засновник (учасник) не приймала.

Матеріали справи свідчать, що останній раз ОСОБА_1 була присутня на загальних зборах товариства 30.08.2002, що підтверджується протоколом зборів засновників ТОВ “Прогрес” № 20 від 30.08.2002.

Разом з тим, ОСОБА_1 діяльністю ТОВ “Прогрес” взагалі не цікавилася протягом 15 років, а саме: з моменту отримання в січні 2003 року свого внеску до квітня 2017 року (звернення до ТОВ “Прогрес” із заявою від 26.04.2017).

Отже, достеменно знаючи про прийняте загальними зборами учасників (засновників) рішення, оформлене протоколом № 22 від 30.10.2002, позивачка з 2003 року не вчиняла жодних дій з метою захисту своїх порушених прав, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Однак, з цим позовом у справі № 908/490/20 позивачка звернулася до суду лише 24.02.2020.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 29.11.2019 у справі № 908/1555/17 було встановлено, що «Висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що датою виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства є дата подачі нею заяви про вихід - 25.10.2002р. є обґрунтованими та законними. Питання щодо виведення ОСОБА_1 зі складу засновників було вирішене зборами 30.10.2002р. та оформлене протоколом №22, а метою прийняття загальними зборами учасників ТОВ “Прогрес” рішень, оформлених протоколом № 6 від 22.11.2006р., була необхідність юридично оформити (провести державну реєстрацію змін складу учасників товариства) вихід ОСОБА_1 зі складу учасників (засновників).»

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 була обізнана про проведення загальних зборів 30.10.2002, в тому числі про результати вказаних зборів, а саме: прийняте рішення, оформлене протоколом № 22, своїми діями, вчиненими у 2002-2003 роках, забравши 15.01.2003 р. засновницький внесок із статутного фонду в розмірі 673,00 грн., реалізував свої наміри, викладені у власноруч написаній заяві від 25.10.2002р., та протягом 15 років не зверталася за захистом свого порушеного права, суд приходить до висновку, що позивачці саме з 15.01.2003 р. – дати отримання внесу до статутного капіталу, стало відомо про порушення свого права щодо невиплати їй вартості частини майна ТОВ “Прогрес” пропорційної частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом 25.10.2002 зі складу учасників ТОВ “Прогрес”.

Позивач зазначає, що справа №908/1555/17 розглянута Верховним Судом у складі колегії судців Касаційного господарського суду та направлена на повторний розгляд. В постанові від 30.05.2018 по справі №908/1555/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду визначив право позивача на вимогу від відповідача здійснення виплати належної їй вартості частки. На підставі зазначеної правової позиції Верховного Суду, позивачем було подано 03.12.2018 заяву про виплату вартості частки на загальну суму 10 630 573,20 грн. Зазначена сума є орієнтовною без фактичного підтвердження та взята на підставі балансу підприємства за 2017 рік, який було витребувано судом по справі №908/442/18. Відповіді на дату подачі позовної заяви про задоволення чи відмову в задоволені заяви про виплату вартості частки немає.

Отже, з 15.01.2003 достоменно знаючи про порушення своїх прав лише 03.12.2018 позивач звернулась з заявою до відповідача про виплату вартості частки на загальну суму 10 630 573,20 грн. та отримала від відповідача лист від 27.12.2018 за вих. №1120, в якому зазначено, що відповідне питання буде розглянуто на чергових зборах засновників. Про результати розгляду позивача буде повідомлено.

Як пояснив відповідач враховуючи те, що з 15.01.2003 у позивача відсутні корпоративні права у статутному фонді товариства, заявлена вимога про сплату вартості частки на загальну суму 10 630 573,20 грн., що була розрахована на підставі балансу 2017 є безпідставною, тому, що вихід позивача з товариства відбувся 25.10.2002, но ні як не у 2017 році.

Судом встановлено, що в період часу з початку 2003 до грудня 2018 позивачем ніяких вимог про сплату вартості частини майна, пропорційної частці у статутному фонді ТОВ «Прогрес» не було заявлено відповідачу. Доказів зворотнього позивачем суду не надано.

Враховуючи обставини обізнаності позивача про порушення свого права ще з 15.01.2003, відсутність доказів, які б свідчили про добросовісне здійснення нею своїх прав, зокрема вчинення всіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне звернення до відповідача з відповідною заявою щодо виплати вартості частини майна ТОВ “Прогрес” пропорційної частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ “Прогрес”, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення строку щодо подання цього позову до суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити у зв`язку з пропущенням позивачкою строку позовної давності щодо звернення з цими позовними вимогами до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76 – 79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, –

ВИРІШИЛА:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено: 20.12.2021

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя С.С. Дроздова

Суддя О.Г. Смірнов

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.