Рішення № 102263084, 16.12.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2021 Справа №905/715/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (84182, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Миколаївка(пн), площа Енергетиків, будинок 2/14; код ЄДРПОУ: 04341413)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, державного реєстратора Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І.О. (84140, Донецька область, Слов`янський район, село Долина, вулиція Виноградна, будинок 1 , код ЄДРПОУ 05420563).

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівельників, 30)

про визнання недійсною та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ141193540669 від 20.12.2019, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора від 13.01.2020,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

В С Т А Н О В И В

Миколаївська міська рада Слов`янського району Донецької області звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича про визнання недійсною та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ141193540669 від 20.12.2019, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора від 13.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було незаконно збудовано сторожку загальною площею 21,5 кв.м. на земельній ділянці, яка була йому передана на підставі договору оренди землі №041017200147 від 01.10.2010.

Позивач зазначає, що відповідачем не було зазначено про відсутність дозволу власника (Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області) на будівництво при поданні відповідних документів до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, який в подальшому видав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ141193540669 від 20.12.2019.

Крім того, позивач просить визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора від 13.01.2020 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким було зареєстровано право власності Ананко В.М. на нерухоме майно (сторожку площею 21,5 кв.м; за адресою: Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вул. Ювілейна, 8 А), оскільки державним реєстратором при прийнятті рішення про державну реєстрацію на об`єкт нерухомого майна не витребувано рішення виконавчого комітету про присвоєння адреси нерухомому майну після прийняття його в експлуатацію та технічний паспорт на нерухоме майно.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відповіді на відзив (т. 1, а.с. 99-101) позивач зазначив, що чинними нормами ДБН В.2.3-15:2007 не визначено правового статусу автостоянки як об`єкта нерухомого майна, тобто будь-яке будівництво капітального нерухомого майна не передбачено. Також позивач вважає хибним твердження відповідача, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації остання вичерпала свою дію фактом виконання, оскільки реєстрація права власності була проведена згідно декларації, в якій містяться недостовірні дані, а саме в інформації про пайову участь № 3312 від 23.09.22019. При цьому договір про пайову участь ані з Миколаївською міською радою, ані з виконавчим комітетом Миколаївської міської ради з ФОП Ананко В.М. не укладався.

Представник відповідача під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував. У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 62-67) відповідач наголошував на тому, що спірна земельна ділянка була в установленому законом порядку відведена з метою влаштування відповідачем автостоянки. Автостоянка відповідача створена на 58 легкових автомобілів, а отже відсутність приміщення прохідної (сторожки) на автостоянці більш ніж на 50 легкових автомобілів суперечила б вимогам чинного законодавства. Відповідачем отримані дозвільні документи на будівництво об`єкту – реєстрація декларації про початок будівельних робіт Департаментом державної архітектурної будівельної інспекції в Донецькій області, а інші повноваження щодо надання дозволу на будівництво об`єкту у Миколаївській міській раді відсутні. Крім того, позивач зволікав в укладенні з відповідачем договору пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаївка. Щодо скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації відповідач наголошував на тому, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації остання вичерпала свою дію фактом виконання, у зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законом інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків.

У запереченнях (т.1, а.с. 119-120) відповідач наголошував на тому, що за ним не зареєстровано прав на об`єкт нерухомого майна «Автостоянка», а зареєстровано право на приміщення для обслуговування персоналу «Сторожка», що є об`єктом нерухомого майна.

У письмових поясненнях (т.2, а.с. 25-26) відповідач зазначив, що п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються зареєстрована декларація в ЄДР та технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна. Жодних інших документів для державної реєстрації прав відповідачем не повинно подаватись до державного реєстратора. Відтак, у реєстратора не було правових підстав для відмови у прийнятті оскаржуваного рішення.

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в судове засідання не з`явилась. 20.08.2021 від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, надійшли пояснення (т. 1, а.с. 165-166), в яких остання просила провести розгляд справи без її участі та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі оскільки відповідачем були подані оригінал технічного паспорту та декларації ДЦ141193540669 про готовність об`єкта до експлуатації, а також паспорт та код особи власника та сплачено адміністративний збір. Оскільки в даному випадку у декларації ДЦ1411935406699 вказано адресу об`єкта нерухомого майна (м. Миколаївка, вул. Ювілейна 8-а), то державна реєстрація на об`єкт нерухомого майна (сторожку) зареєстровано згідно законодавства.

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

Рішенням Миколаївської міської ради № 15-ХХV-5 від 31.08.2009 «Про затвердження проекту відводу та укладення договору оренди (Ананко В.М.)» затверджено проект відводу щодо землеустрою, зокрема складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку Ананко Віктору Миколайовичу для розміщення та експлуатації стоянки автомобілів.

Також п. 2 вказаного рішення вирішено передати ОСОБА_1 в оренду строком до 10 років земельну ділянку площею 0,1994 га, розташовану по вул. Ювілейна, 8а (кадастровий номер 1414145400:01:001:0206) для розміщення та експлуатації стоянки автомобілів, із земель житлової та комунальної забудови Миколаївської міської ради.

01.10.2010 між Миколаївською міською радою (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ананко Віктором Миколайовичем (далі - орендар) було укладено договір оренди землі № 04101720014 (далі – договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі комерційного використання (згідно рішення сесії № 15-ХХIV-5 від 31.08.2009), яка знаходиться у м. Миколаївка по вул. Ювілейна,8а.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка (1414145400:01:001:0206) загальною площею 0,1994 га (0,1994 га – землі житлової та громадської забудови м. Миколаївка).

Земельна ділянка знаходиться у зоні житлової забудови (п. 7 договору).

Відповідно до п. 8 договору його укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 9 договору (в редакції додаткової угоди від 20.07.2016 до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Державному підприємстві «Донецька регіональна філія земельного кадастру» при Держкомземі України 01.10.2010 № 041017200147) орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2020 177,91 грн. (згідно витягу № 2-258-10-0722 від 29.03.2016) всього річна: 6065,34 грн.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації стоянки автомобілів (п. 15 договору).

Відповідно до п. 17 договору забороняється самовільна забудова земельної ділянки, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням.

Згідно п. 43 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, тс зареєстровано у Державному підприємстві «Донецька регіональна філія земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2010 за № 041017200147.

У грудні 2019 року відповідач здійснив забудову орендованої у позивача земельної ділянки.

Так, 20.12.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, зареєстровано подану відповідачем Декларацію серія ДЦ №141193540669 про готовність об`єкта до експлуатації, а саме - сторожку, загальною площею 21,5 кв.м., за адресою Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Ювілейна, будинок 8А.

В декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер №141193540669, зазначено: документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою - договір оренди землі від 01.10.2010.

В подальшому, на підставі звернення відповідача від 09.01.2020, державним реєстратором Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області було прийняте рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) Ананко В.М. на зазначене нерухоме майно, індексний номер 50632038, зокрема на автостоянку (сторожку), загальною площею 21,5 кв.м., за адресою Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Ювілейна, будинок 8А.

В матеріалах справи наявна інформаційна довідка № 225931549 від 29.09.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, відповідно до якої підставами виникнення права власності зазначено: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДЦ 141193540669, виданий 20.12.2019, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, Документ отримано з ЄРД.

Посилаючись на те, що відповідачем не було зазначено про відсутність дозволу власника (Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області) на будівництво при поданні відповідних документів до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, який в подальшому видав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ141193540669 від 20.12.2019, внаслідок чого державним реєстратором було незаконно зареєстровано право власності Ананко В.М. на нерухоме майно (сторожку площею 21,5 кв.м; за адресою: Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вул. Ювілейна, 8 А), позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку cуд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Реалізуючи своє право на судовий захист позивач звернувся із позовом до суду з вимогами про усунення порушень умов договору оренди землі від 01.10.2010 та захисту права власності територіальної громади на земельну ділянку, яке було обмежено внаслідок її забудови відповідачем та подальшої реєстрації права власності на будівлю.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Судом встановлено, що на належній позивачеві земельній ділянці відповідачем було побудоване нерухоме майно, право власності на яке, в силу положень ч.2 ст. 331 ЦК України, виникло у відповідача, і це право було офіційно визнано державою шляхом державної реєстрації.

Між сторонами відсутній спір, щодо дотримання вимог закону при реєстрації спірної декларації та реєстрації права власності на будівлю, і під час судового розгляду суд досліджував дотримання відповідачем обов`язку надання повних та достовірних відомостей під час реєстрації декларації, як то передбачено Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Таким чином, відповідач як замовник відповідальний за внесення в декларацію про готовність об`єкта до експлуатації відомостей про наявність в нього права на забудову земельної ділянки.

Як було зазначено раніше, відповідач є орендарем земельної ділянки, на якій розташована зазначена будівля, і вона перебуває у його користуванні на підставі договору оренди від 01.10.2010.

Статтею 95 Земельного кодексу України, зокрема, передбачено право землекористувачів споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1).

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Пунктом 17 договору оренди землі передбачено, що забороняється самовільна забудова земельної ділянки, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням.

Таким чином, за сукупністю положень ст. 95 ЗК України, ст.25 Закону “Про оренду землі” та п. 17 договору від 01.10.2010, відповідачу було заборонено самовільно забудовувати земельну ділянку і отримання дозволу від позивача на забудову було обов`язковою умовою для здійснення відповідачем будівництва і внесення відомостей про право забудови землі в декларацію.

Відповідний дозвіл позивача на забудову земельної ділянки в матеріалах справи відсутній.

Суд, вважає хибними доводи відповідача, що позивач надав згоду на забудову спірної земельної ділянки шляхом укладання договору оренди землі від 01.10.2010 з огляду на те, що п. 15 договору встановлено, що вона передається в оренду для розміщення та експлуатації стоянки автомобілів. Так, предметом спору по справі є порушення процедури забудови земельної ділянки, а не її функціональне використання і суд оцінює зазначені докази саме в контексті спірних правовідносин: чи передбачало використання земельної ділянки за функціональним призначенням обов`язкове зведення нерухомого майна, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни їх призначення і виникнення на них права власності відбувається.

Такі відомості в зазначених доказах відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає хибним аргумент відповідача про погодження позивачем розміщення на земельній ділянці нерухомого майна.

Також, суд відхиляє аргумент відповідача, що позивач погодився на розміщення нерухомого майна на земельній ділянці шляхом укладання договору про пайову участь в розвитку інфраструктури міста Миколаївка, оскільки укладання зазначеного договору є наслідком реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації відповідно до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, і його правові наслідки обмежуються виключно грошовою участю відповідача у розвитку інфраструктури населеного пункту, де ним здійснена забудова.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідний договір не був підписаний з боку позивача, що під час розгляду даної справи не заперечувалось відповідачем, а факт сплати відповідачем 05.12.2019 грошових коштів в сумі 1075,00 грн. із призначенням платежу «надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту» (т. 1, а.с. 78) не свідчить про його укладення. Крім того, листом від 24.01.2020 відповідача було повідомлено про те, що ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою було передбачено укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, наразі є виключеною.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови п. 17 договору оренди від 01.10.2010, ст.95 ЗК України та ч.1. ст.25 Закону України “Про оренди землі”, шляхом внесення недостовірних відомостей до Декларації серія ДЦ № 141193540669 про готовність об`єкта до експлуатації щодо наявності в нього права на забудову належної позивачеві земельної ділянки, що є порушенням (обмеженням) права позивача як власника земельної ділянки.

В силу статті 391 ЦК власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як визначено вище, порушення права власності позивача полягає у незаконній забудові земельної ділянки, що оформлено Декларації серія ДЦ № 141193540669 про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована 20.12.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області.

Відповідно до частини 10 статті 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, саме замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на момент отримання відповідачем спірної Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20.12.2019 визначався Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750).

Згідно Абз.7 п.22 вказаного Порядку, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

З огляду на наведене, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту свого права як скасування декларації ефективним і, вимоги позивача, в частині визнання недійсною та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДЦ141193540669, видану 20.12.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача про скасування рішення держаного реєстратора про державну реєстрацію права власності відповідача на збудовану будівлю, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання недійною та скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації.

Як вже зазначалося раніше, на підставі спірної декларації та звернення відповідача від 09.01.2020, державним реєстратором Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області було прийняте рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) Ананко В.М. на нерухоме майно, індексний номер 50632038, зокрема на сторожку, загальною площею 21,5 кв.м., за адресою: Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Ювілейна, будинок 8А.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та його прийняття до експлуатації.

Таким чином, враховуючі, попередній висновок суду про задоволення вимоги про визнання недійсною та скасування декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДЦ141193540669, видану 20.12.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, на сторожку за адресою Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Ювілейна, будинок 8А, в силу положень ст.376 ЦК України, має статус об`єкту самочинного будівництва, державна реєстрація прав на який законодавством не передбачена.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Слов`янської районної державної адміністрації Донецької область, Донецька обл., від 13.01.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50632038, яким було зареєстровано право власності Ананку В.М., на нерухоме майно, а саме сторожку, загальною площею 21,5 кв.м., за адресою: Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Ювілейна, будинок 8А.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на його неправильні дії, що призвели до виникнення спору та змусили позивача звернутися до суду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області до фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, державного реєстратора Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І.О. та Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, про визнання недійсною та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ141193540669 від 20.12.2019, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора від 13.01.2020, задовольнити.

Визнати недійсною та скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДЦ141193540669, видану 20.12.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області.

Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Слов`янської районної державної адміністрації Донецької область, Донецька обл., від 13.01.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50632038, яким було зареєстровано право власності Ананку В.М., на нерухоме майно, а саме сторожку, загальною площею 21,5 кв.м., за адресою: Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Ювілейна, будинок 8А.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Ананко Віктора Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (84182, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Миколаївка(пн), площа Енергетиків, будинок 2/14; код ЄДРПОУ: 04341413) судовий збір в сумі 4540,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 16.12.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2021.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова