Рішення № 102262950, 21.12.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.2021 Справа №905/1582/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ: 14360570)

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМПРОЕКТБУД" (84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Леваневського, будинок 43, вбудоване нежиле приміщення; код ЄДРПОУ: 41135749)

до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про солідарне стягнення 849 807,00 грн., з яких заборгованість за кредитом в розмірі 799 912,76 грн., заборгованість за відсотками з користування кредитом в розмірі 45 094,76 грн., заборгованість з комісії за користування кредитом в розмірі 4 799,48 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМПРОЕКТБУД" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 849 807,00 грн., з яких заборгованість за кредитом в розмірі 799 912,76 грн., заборгованість за відсотками з користування кредитом в розмірі 45 094,76 грн., заборгованість з комісії за користування кредитом в розмірі 4 799,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМПРОЕКТБУД" з повернення коштів за договором банківського обслуговування б/н від 23.02.2017, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 799 912,76 грн., що стало підставою для нарахування позивачем відсотків за користування кредитом в розмірі 45 094,76 грн., комісії за користування кредитом в розмірі 4 799,48 грн.

Враховуючи, що в забезпечення виконання зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 23.02.2017 між акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, позивач просить стягнути заборгованість з товариства з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМПРОЕКТБУД" та ОСОБА_1 як солідарних боржників.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відповіді на відзив (т. 2, а.с. 4-7) позивач наголошував на тому, що відповідач скористався кредитними коштами, проте не виконав в повному обсязі свого зобов`язання з повернення кредиту, що підтверджується виписками по рахунку станом на 13.07.2021. Відповідачу на поточний рахунок № НОМЕР_2 відповідно до договору про банківське обслуговування від 23.02.2017 позивачем було надано кредитний ліміт у розмірі від 0 до 1 000 000,00 грн. Про розмір встановленого кредитного ліміту відповідач повідомлявся в програмному комплексі Приват24, що підтверджується довідкою банку. До відповіді на відзив позивачем додано виписку по рахунку № НОМЕР_2 , відповідно до якої сума використаних кредитних коштів відповідачем 1 станом на 13.07.2021 становила 75 822 402,00 грн., а сума внесених коштів – 75 022 489,20 грн.

У додаткових поясненнях від 20.12.2021 позивач зазначив, що відповідач 1 скористався кредитними коштами 17.01.2018 в сумі 30 402,65 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості (графа «Залишок поточної заборгованості за кредитом (тілом кредиту»). Тобто, до вищевказаної дати відповідач кредитними коштами не користувався, а отже строк позовної давності навіть не розпочався. Отримана 17.01.2018 сума кредитних коштів була повністю повернута вже 22.01.2018, а 25.01.2018 відповідач 1 знову скористався кредитними коштами. В подальшому відповідач 1 неодноразово користувався кредитними коштами, погашав заборгованість, і знову проводив платежі за рахунок залучених коштів. Лише з 24.05.2021 заборгованість відповідача вийшла на прострочення і саме з цієї дати позивач вважає, що відбулось порушення його права. Враховуючи, що банк звернувся з позовом у серпні 2021, строк позовної давності не пропущено. Також у вказаних поясненнях позивач зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по розрахунковому рахунку відповідача 1, останній активно користувався кредитними коштами та своєчасно сплачував заборгованість, в результаті чого кредитний ліміт йому було збільшено до 1 000 000,00 грн.

Відповідач 1 під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував. У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 75-80) відповідач 1 наголошував на тому, що дійсно позичав кошти у ПриватБанку, але повністю розрахувався та закрив кредит. За твердженням відповідача 1, кредитний ліміт у розмірі одного мільйона гривень відповідачу ніколи не відкривався, а дорівнював орієнтовно 250-340 тис. грн. Наявна у матеріалах справи заява на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, підписана в тому числі відповідачем 1, не містять жодних відомостей про розмір кредиту чи кредитного ліміту, який відповідач 1 просив у позивача. Інших заяв, підписаних відповідачем 1, про розмір кредитного ліміту, про надання кредиту чи кредитного ліміту (в будь-якому розмірі), матеріали справи не містять. Положення пункту Умов та правил надання банківських послуг, до яких, як стверджує позивач, приєднався відповідач 1 підписанням відповідної заяви, витяг з яких міститься в матеріалах справи, також не містять розміру (суми) кредиту, про отримання якого відповідачем 1 стверджував позивач. На думку відповідача 1, довідка про розмір встановлених кредитних лімітів не є доказом на підтвердження надання відповідачу 1 кредиту. Також відповідач 1 вважає безпідставним пред`явлення позовних вимог до поручителя, оскільки із системного аналізу умов договору поруки неможливо встановити, яке саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору поруки неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпечено порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитний ліміт, а лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою. Матеріали справи не містять договору про внесення змін до договору поруки на збільшення кредитного ліміту боржника, а відповідно на збільшення обсягу відповідальності поручителя. Також у відзиві на позовну заяву відповідач просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача, оскільки з огляду на п. 3.2.1.1.8 Умов банк мав право пред`явити позов про стягнення боргу не пізніше 23.02.2021 (3 роки після одного року використання кредитного ліміту).

Представник відповідача 2 в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 21.12.2021, до якого з`явились представник позивача Левицька А.В. (ордер ПТ№929 від 25.10.2021) та представник відповідача 1 Максимов М.І. (ордер АН№1002060 від 13.09.2021), було оголошено перерву до 16.30 год. Після перерви належним чином повідомлені представники сторін в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим суд розглядає справу без їх участі.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

23.02.2017 відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно вказаної заяви відповідач приєднався до “Умов та правил надання банківських послуг” (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 23.02.2017.

Відповідно до договору б/н від 23.02.2017 відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Приписами п. 3.2.1.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на власний вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банку «Приват24», мобільний додаток Приват 24, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому “Умовами та правилами надання банківських послуг”. Сторони погодились, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому даними "Умовами та правилами надання банківських послуг", клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного у повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг". В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, зазначеного в повідомленні.

Відповідно до п. 3.2.1.1.5 Умов кредитний ліміт стосовно до цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг» являє собою суму грошей, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України. Обов`язковою умовою встановлення/користування кредитним лімітом на розрахунковому рахунку є надання поруки фізичною особою-поручителем.

Згідно п. 3.2.1.1.6 Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банку Приват 24, мобільний додаток «Приват24», , sms-повідомлення або інших).

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) (п. 3.2.1.1.8 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов при укладенні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

За змістом п. 3.2.1.2.2 Умов клієнт зобов`язується використовувати кредит на цілі, визначені у п. 3.2.1.1.1 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг», сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п. п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, повернути кредит у строки, встановлені п. п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17, сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, 3.2.1.4.11.

Пунктом 3.2.1.4.1. Умов затверджено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015, період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів» (п.3.2.1.4.1.1. Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.2 Умов за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 28 (двадцять вісім) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п`ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім) % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у розі. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань (п.3.2.1.4.1.3. Умов).

Відповідно до п.3.2.1.4.1.4. Умов, під “непогашенням кредиту” мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення. При цьому, згідно зі ст.. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями, строки виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному об`ємі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання (п.3.2.1.2.3.4. Умов).

Згідно п.3.2.1.4.9. Умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Зобов`язання, при реалізації банком права на стягнення неустойки, виконуються в такій послідовності: кошти отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п. .3.2.1.2.2.16. 3.2.1.2.3.15 далі для погашення неустойки згідно розділу 5 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг», далі – простроченої винагороди, далі – винагороди, далі – прострочених відсотків, далі- відсотків, далі – простроченого кредиту, далі – кредиту. Остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.1.1.8. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат банку відповідно до п.п. 3.2.1.2.2.16, 3.2.1.2.3.15 за погодженням сторін можлива зміна термінів погашення (п. 3.2.1.4.10 Умов).

Відповідно до 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6. Умов, Клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов визначено, що цей договір, а саме – обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Також 23.11.2017 між ОСОБА_1 (далі - поручитель) та публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - кредитор) було укладено договір поруки № Р1511424176089825999, відповідно до 1.1. якого його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Артпромпроектбуд», юридична адреса якого: 84511, Донецька обл.., м./смт. Бахмут, пр./вул./пров. Леваневського, буд. 150, 17, код ЄДРПОУ/ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків та інших обов`язкових платежів 411135749, далі – боржник, зобов`язань за угодами-приєднаннями до:

Розділу 3.2.1. «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 «Угоди 1» - 21% (двадцять один) річних для договорів незабезпечених порукою;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 «Угоди 1» - 42% (сорок два) річних для договорів забезпечених порукою, 68% (шістдесят вісім) річних для договорів незабезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 «Угоди 1» в розмірі 3 % від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4 «Угоди 1» 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць»;

г) кредиту в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч).

Якщо під час виконання «Угоди 1» зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за «Угодою 1» в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

до розділу 3.2.2 «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг» «Угода 2», по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 «Угоди 2» - 64% (шістдесят чотири) річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у «Угоді 2».

в) кредиту в розмірі 1000,00 грн.

Якщо під час виконання «Угоди 2» зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за «Угодою 2» в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1 та Угодою 2» в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за «Угодою 1/або Угодою 2» боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору поруки).

Відповідно до п. 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язань. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за «Угодою 1 та/або Угодою 2», незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Згідно п. 2.4.1 договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п. 2.1.2 п. 2.1. цього договору.

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за «Угодою 1 та/або Угодою 2», цей договір припиняє свою дію (п. 3.1. договору поруки).

Згідно п. 5.1 договору поруки сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється сторонами тривалістю 15 (п`ятнадцять) років.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання в частині надання кредитних коштів відповідачу 1. Так, за довідкою вих. №70223КТ2МS051 від 20.07.2021 відповідачу встановлено кредитний ліміт в наступних розмірах: 23.02.2017 – 0,00 грн., 09.12.2017 – 10 000,00 грн., 14.01.2018 – 35 000,00 грн., 14.02.2018 – 60 000,00 грн., 08.06.2018 – 60 000,00 грн., 13.08.2018 – 80 000,00 грн., 11.10.2018 – 0,00 грн., 25.10.2018 – 75 000,00 грн., 14.11.2018 – 200 000,00 грн., 18.02.2019 – 55 000,00 грн., 21.03.2019 – 0,00 грн., 02.05.2019 – 50 000,00 грн., 10.06.2019 – 0,00 грн., 13.06.2019 – 10 000,00 грн., 15.07.2019 – 0,00 грн., 16.08.2019 – 30 000,00 грн., 18.09.2019 – 0,00 грн., 25.10.2019 – 50 000,00 грн., 25.11.2019 – 0,00 грн., 02.01.2020 – 50 000,00 грн., 03.03.2020 – 200 000,00 грн., 03.04.2020 – 10 000,00 грн., 25.11.2020 – 500 000,00 грн., 18.12.2020 – 740 000,00 грн., 23.01.2021 – 1000 000,00 грн., 15.04.2021 – 1 000 000,00 грн., 23.04.2021 – 1 000 000,00 грн.

Факт видачі кредиту підтверджується наявними матеріалах справи виписками по рахунку відповідача та останнім не спростований.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 23.02.2017 з встановленням кредитного ліміту, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 849 807,00 грн., з яких заборгованість за кредитом в розмірі 799 912,76 грн., заборгованість за відсотками з користування кредитом в розмірі 45 094,76 грн., заборгованість з комісії за користування кредитом в розмірі 4 799,48 грн позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Дослідивши заяву відповідача 1 від 23.02.2017, Умови та правила надання банківських послуг (Умови), які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 23.02.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір має ознаки кредитного договору, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 означеного Кодексу). Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержанням письмової форми договору зумовлює його нікчемність (ст.1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання кредитних зобов`язань утворилась та має місце заборгованість відповідача за кредитом у розмірі 799 912,76 грн., а також заборгованість по процентам за користування кредитом в заборгованість по комісії за користування кредитом.

Таке невиконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач 1 вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Разом із тим суд вважає за необхідне зазначити, що “Умови та правила надання банківських послуг”/тарифи банку, які разом із заявою про відкриття рахунку та приєднання до умов та правил надання банківських послуг складають договір банківського обслуговування б/н від 23.02.2017, та містять умови про сплату відсотків, комісії за користування кредитними коштами, відповідальність за несвоєчасне погашення кредиту, та до яких, підписавши заяву приєднався відповідач, не можна розцінювати як частину такого договору, укладеного між сторонами 23.02.2017 шляхом підписання заяви, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Так, приписами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазначає, що “Умови та правила надання банківських послуг”/Тарифи Банку, розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися останнім з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовною заявою. Таким чином, враховуючи також відсутність підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг/ Тарифи банку, відсутність в заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані в матеріалах справи та надані банком такі Умови/Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору банківського обслуговування, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими до матеріалів справи “Умовами та правилами надання банківських послуг”/Тарифами Банку ознайомився відповідач, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, що саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку мають здійснюватись нарахування платежів.

Відтак, недоведене підписання відповідачем Умов та правил банківських послуг, які встановлюють умови кредитування, дає підстави стверджувати про недотримання у їх відношенні вимог ст.1055 Цивільного кодексу України щодо письмової форми договору. Відтак, за висновками суду, розмір процентів, комісії та порядок їх нарахування не встановлений, аналогічно, не встановлені в підписаній заяві й умови відносно розміру та порядку нарахування неустойки - угода про яку згідно ст.ст.546, 547 Цивільного кодексу України повинна бути в письмовій формі. В свою чергу, недодержання письмової форми угоди про неустойку обумовлює нікчемність такої угоди.

Викладене, виходячи зі змісту ч.2 ст.215, ч.1 ст.216 цього Кодексу, дають підстави для висновку, що положення непідписаних клієнтом Умов Банку не створюють юридичних наслідків, а отже правових підстав у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України для виникнення суб`єктивного права Банку на означені проценти, комісію та пеню не має.

Відносно суми заборгованості за кредитом, суд зазначає, що дійсно, хоча укладений між сторонами договір банківського обслуговування б/н від 23.02.2017 у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак, в розглядуваному випадку згідно ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до означених правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства про позику, що враховуючи не повернення в порушення вимог ст.1049 Цивільного кодексу України відповідачем фактично отриманих та використаних коштів в добровільному порядку акціонерному товариству комерційному банку “Приватбанк” свідчить про неналежне (із допущеним простроченням) виконання відповідачем такого грошового зобов`язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України), останній вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми коштів.

Викладена правова позиція повністю відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

За змістом ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням встановленого під час розгляду даної справи факту звернення відповідача 1 до банку та отримання кредиту, суд визнає обґрунтованою заявлену позивачем суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 799 912,76 грн. з 24.05.2021, яка підтверджується наданим позивачем розрахунком і узгоджується із встановленою сумою кредитного ліміту. Будь-яких інших розрахунків чи документів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідач 1 під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що відповідачем 1 після 12.07.2021 здійснювалися платежі, якими повністю було погашено кредитний ліміт.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача 1, оскільки згідно наявної в матеріалах справи виписки по особистому рахунку відповідача 1 № 26005053620070 за період з 23.02.2017 по 12.11.2021 сума простроченого кредиту складає 799 912,76 грн.

Також зі змісту вказаної виписки вбачається, що відповідачем 1 в період з 13.07.2021 по 20.10.2021 здійснювалося погашення заборгованості зі сплати відсотків та комісії, що зазначено у призначенні вказаних платежів та узгоджується із п. 3.2.1.4.10 наданих позивачем разом із позовною заявою Умов, згідно якого зобов`язання, при реалізації банком права на стягнення неустойки, виконуються в такій послідовності: кошти отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п. .3.2.1.2.2.16. 3.2.1.2.3.15 далі для погашення неустойки згідно розділу 5 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг», далі – простроченої винагороди, далі – винагороди, далі – прострочених відсотків, далі- відсотків, далі – простроченого кредиту, далі – кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 23.02.2017 між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було укладено договір поруки № Р1511424176089825999 від 23.11.2017, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 виступає поручителем товариства з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМПРОЕКТБУД".

За змістом статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору поруки та на момент подання позову) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що для припинення поруки з передбачених нею підстав необхідна наявність наступних фактів у їх сукупності:

- зміна основного зобов`язання, забезпеченого порукою;

- наявність збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок такої зміни;

- відсутність згоди поручителя на внесення відповідних змін до основного зобов`язання між кредитором та боржником.

Як встановлено судом, обсяг відповідальності поручителя (відповідача за первісним позовом) був визначений в п.п.1.1, 1.2 договору поруки, відповідно до змісту яких Поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором, що виникли з Основного договору частково, а саме щодо сплати суми кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

В свою чергу, п.2.1 договору поруки передбачає лише підстави для здійснення Банком договірного списання з поручителя, встановлюючи, що така можливість виникає при невиконанні Боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором. Разом з тим, обсяги такого договірного списання мають відповідати обсягам відповідальності поручителя, визначеним в п.п.1.1,1.2 Договору поруки, оскільки інше в п.2.4.1 не передбачено.

Стосовно посилань відповідача 1 на те, що укладення додаткових угод до Кредитного договору потребувало його згоди в письмовій формі, шляхом укладення окремих додаткових угод, з посиланням на відповідні правові позиції Верховного Суду, судом зазначає наступне.

Як встановлено судом, згідно п.1.1 договору поруки якщо під час виконання «Угоди 2» зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою змогу на збільшення зобов`язань за «Угодою 2» в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

За правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як було встановлено судом, умови договору поруки, укладеного між сторонами по справі, не містять відповідної умови, яка б передбачала обов`язковість письмової форми внесення змін до нього, зокрема, щодо згоди поручителя на збільшення обсягу його відповідальності за основним зобов`язанням.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.06.2021 по справі № 910/16249/19 спірні правовідносини якої є подібними до даної справи, зроблено висновок про те, що правова позиція Верховного Суду по справі № 910/13109/18 не підлягає застосуванню до вказаних правовідносин (п.п.10.30,10.31 постанови).

Частина перша ст. 654 Цивільного Кодексу України надає можливість сторонам за договором, за наявності відповідної домовленості між ними, змінювати умови договору в формі, відмінній від форми договору.

Абзацом третім ч.3 ст.202 Цивільного кодексу України передбачена можливість виникнення обов`язків для інших осіб внаслідок одностороннього правочину за домовленістю з цими особами.

Свобода договору віднесена до загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України). Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За таких обставин, суд вважає, що в п.1.1 договору поруки сторони, прямо передбачивши те, що зміни умов основного договору не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін до договору поруки, досягли домовленості щодо форми змін до договору поруки у разі внесення змін до основного зобов`язання, забезпеченого порукою.

Наведене узгоджується зі статтею 654 ЦК України, згідно з якою зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором.

Одночасно, в п.1.1 Договору поруки відповідач 2, надавши згоду на зміну умов Основного договору без укладення додаткових угод до договору поруки в письмовій формі, погодився на виникнення для нього додаткових зобов`язань внаслідок одностороннього правочину з боку позивача, що не суперечить умовам ч.3 ст.202 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд, надавши оцінку відповідним доводам відповідача 1, визнає їх необґрунтованими.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно приписів ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як зазначалося вище, відповідач 2 прийняв на себе зобов`язання щодо солідарної відповідальності за виконання відповідачем 1 грошових зобов`язань за кредитним договором. Прийнятий відповідачем 2 обов`язок надає кредиторові (позивачу) право, при порушенні позичальником зобов`язання, вимагати його виконання від будь-якої зобов`язаної особи - позичальника або/та поручителя.

Беручи до уваги встановлений судом факт видачі кредиту та наявність солідарного обов`язку відповідачів щодо виконання грошового зобов`язання за спірним договором, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 23.02.2017 у розмірі 799 912,76 грн. є правомірними, доведені належним чином та відповідачами не спростовані.

Як вже зазначалося, під час розгляду даної справи від відповідача 1 надійшла заява про застосування позовної давності до позовних вимог відповідача.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В обґрунтування вказаної позовної заяви відповідач 1 посилався на те, що згідно п.3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводяться банком протягом одного року з моменту підписання кредитної угоди (23.02.2017). Таким чином, на думку відповідача 1, банк мав право пред`явити позов про стягнення боргу не пізніше 23.02.2021 (3 роки після одного року використання кредитного ліміту).

Разом із тим, як встановлено судом, заборгованість зі сплати кредиту, яку позивач просить стягнути з відповідача, винесена на прострочення 24.05.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особистому рахунку відповідача 1 №26005053620070 за період з 23.02.2017 по 12.11.2021. Враховуючи, що позовна заява було подана відповідачем 16.08.2021, що підтверджується квитанцією № 2877900233529375 від 16.08.2021 на конверті, в якому надійшла позовна заява, строк позовної давності не пропущено. Відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача 1 про застосування строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" до товариства з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМПРОЕКТБУД" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 849 807,00 грн., з яких заборгованість за кредитом в розмірі 799 912,76 грн., заборгованість за відсотками з користування кредитом в розмірі 45 094,76 грн., заборгованість з комісії за користування кредитом в розмірі 4 799,48 грн., задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМПРОЕКТБУД" (84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Леваневського, будинок 43, вбудоване нежиле приміщення; код ЄДРПОУ: 41135749) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитом в розмірі 799 912,76 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМПРОЕКТБУД" (84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Леваневського, будинок 43, вбудоване нежиле приміщення; код ЄДРПОУ: 41135749) на користь акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір в сумі 5 999,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір в сумі 5 999,34 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 21.12.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2021.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова