Рішення № 102261932, 20.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року

м. Харків

справа № 638/5473/21

провадження № 2-а/638/305/21

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Проданової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

у с т а н о в и в :

14 квітня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови.

Позовна заява мотивована тим, що 31 березня 2021 року командиром взводу лейтенантом поліції роти №4 батальйону №3 УПП у Харківській області, Назаренком Артемом Юрійовичем було винесено постанову серії ЕАН 4001865 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Відповідно до постанови о 22 годині 33 хвили 03 секунд, керував автомобілем FORD CROWN VICTORIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , з непрацюючою правою фарою у режимі ближнього світла в темну пору доби, та не мав при собі чинного полісу обов`язкового страхування наземних транспортних засобів, чи порушив п.п, 2.1 (ґ) ПДР України.

Дії інспектора вважає неправомірними, постанову незаконною, яка винесена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню за таких підстав.

31 березня 2021 року, він, рухаючись у м. Харкові в транспортному засобі FORD CROWN VICTORIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Танкопія 35А був зупинений поліцейським. Зупинившись із дотриманням правил дорожнього руху та відчинивши вікно, знаходячись у автомобілі до нього підійшов поліцейський, не повідомивши причину зупинки, в порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію», не роз`яснивши права, передбачені статтею 268 КУпАП, статтею 63 Конституції України, чим порушено право на захист. Пізніше поліцейським було озвучено вимогу пред`явити для перевірки документи. На питання, за яких саме підстав, йому було повідомлено, що у нього не працює права фара, тому необхідно перевірити документи. На що він зауважив, що згідно з п.п. 31.4.3 (в) порушенням є не працююча ліва фара режимі ближнього світла в темну пору доби, однак у нього не працювала права фара в режимі ближнього світла і тому це не є порушенням ПДР, проте поліцейський наполягав на тому, щоб він пред`явив документи.

Пред`явивши водійське посвідчення та реєстраційний документ, поліцейський попросив пред`явлення йому полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на що, оскільки він не порушував ПДР, зауважив, що пред`явлення полісу в даному випадку незаконне, крім того, є вичерпний перелік випадків, за яких необхідно пред`являти поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Після чого поліцейський склав постанову про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 126 КУпАП.

Вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною, оскільки винесена незаконно та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призачено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача причин неявки не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином відповідно до частини першої статті 268 КАС України шляхом направлення ухвали, судової повістки на поштову адресу, а також тексту повістки на офіційну електронну адресу, а також за відомими суду номером телефону, електронною поштою. Клопотань про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина четверта статті 159 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною дев`ятою статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

31 березня 2021 року командиром взводу лейтенантом поліції роти №4 батальйону №3 УПП у Харківській області, Назаренком Артемом Юрійовичем було винесено постанову серія ЕАН 4001865 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 31 березня 2021 року, о 22 годині 33 хвили 03 секунд, ОСОБА_1 керував автомобілем FORD CROWN VICTORIA, д.н.з НОМЕР_1 , з непрацюючою правою фарою у режимі ближнього світла в темну пору доби, та не мав при собі чинного полісу обов`язкового страхування наземних транспортних засобів, чи порушив п.п, 2.1 (ґ) ПДР України.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки, зокрема, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.п. 2.1.«Ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до змісту частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які докази, враховані при винесенні цієї постанови, відсутні відомості про розглянуті клопотань в разі їх наявності. Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених в постанові.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

На час розгляду справи, відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 126 КУпАП, та як наслідок, не доведено факту порушення позивачем правил дорожнього руху.

Водночас суд зауважує, що відповідальність за статтею 126 частини першої КУпАП настає за керування транспортним засобом без документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Крім того, суд виходить з того, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина четверта статті159 КАС України).

Зважаючи на зазначене вище, суд доходить висновку, що постанова, яка складена стосовно позивача, не містить доказів підтвердження вини останнього у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, а тому є необґрунтованою.

Враховуючи викладене, факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, істотні порушення з якими складена постанова, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30 травня 2019 року, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного необхідно зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі обставини, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, за відсутності достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених в постанові та, відповідно, вчинення позивачем правопорушення, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про повернути суму штрафу у розмірі 425 грн на його користь суд зауважує, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 126 КУпАП підлягають задоволенню.

Постанову серії ЕАН № 4001865 від 31 березня 2021, винесену командиром взводу лейтенантом поліції роти № 4 батальону № 3 УПП у Харківській області Назаренком Артемом Юрійовичем, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 126 КУпАП небхідно скасувати. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 126 КУпАП - закрити. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, провадження № 11-1287апп18, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 454 грн.

Керуючись статтями 77, 139, 246, 286 КАС України, статтями 7, 247, 251, 280 КУпАП, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серія ЕАН № 4001865 від 31 березня 2021, винесену командиром взводу лейтенантом поліції роти № 4 батальону № 3 УПП у Харківській області Назаренком Артемом Юрійовичем, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 126 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 126 КУпАП - закрити.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області, ЄДРПОУ – 40012425, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.

Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2021 року.

Суддя В. М. Яковлева