Рішення № 102260210, 24.12.2021, Волноваський районний суд Донецької області

221/5271/21

2/221/1322/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі Гуровій Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2021 року позивача звернувся до суду з позовом до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить визнати дії неправомірними та вчинити певні дії, і свої доводи обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з грошових виплат у вигляді недоотриманої пенсії померлої. Державним нотаріусом позивачу було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії у розмірі 10596.15грн, яка знаходиться на рахунку в Волноваському об`єднаному управління Пенсійного фонду України Донецької області. На її звернення щодо виплати заборгованості Волноваським ОУПФУ Донецької області їй було відмовлено, у зв`язку з тим, що Пенсійний фонд відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплатив недоотриману пенсію за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Виплату недоотриманої пенсії проведено у відповідності до цієї статті. Вважає їх дії неправомірними, у зв`язку з тим, що свідоцтво на спадщину за законом відповідачем не оскаржувалось, тому розмір недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 повинно бути виплаченим. Тому просила визнати дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області неправомірними та стягнути на її користь грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 у розмірі 10596.15грн.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 12.08.2021 року відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 03.09.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 24.11.2021 було замінено відповідача по справі з Волноваського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Донецької області на належного відповідача Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області.

Позивач в судове засідання не з`явилася, в заяві зазначено про розгляд справи за її відсутністю, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідачем надано відзив, в якому просить у позові відмовити, у зв`язку з тим, що відповідно до положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Таким чином, підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, подані у даній цивільній справі, суд вважає, що позові вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.09.2020 року, виданим державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори Коржевниковою Л.Я., спадкоємцем до зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії в розмірі 10596.15 грн.

З листа Волноваського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області вбачається, що ОСОБА_3 фондом відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 41 Конституції Українита ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно за ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійнестрахування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні,незалежно від того, проживаливони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не зверненняними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суд зазначає, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч.1 ст.46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Тлумачення ст.ст.1218,1227 ЦК України свідчить про те, що законодавство допускає спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії. При цьому необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання відповідних сум.

Судом встановлено, що недоотримана пенсія за життя померлої ОСОБА_2 увійшла до складу спадщини після її смерті.

Оскільки, позивач, як спадкоємець за законом, в установленому порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення недоотриманої суми належних коштів за законом.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що відмова у виплаті успадкованих позивачем коштів становить порушення його права на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").

Водночас ст. 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "ОСОБА_5 дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

А тому, зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи та на однин з загальновизнаних способів захисту прав особи в національному законодавстві України, який полягає в примусовому виконанні обов`язку в натурі, суд вважає, що стягнення з Головного управління ПФУ в Донецької області на користь позивача у порядку спадкування недоотриманих померлою ОСОБА_2 пенсійних виплат є об`єктивним та обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.177, 178, 182, 190, 331, 1216, 1218, 1220 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Волноваського об`єднанного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головнго управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10596.15грн, які належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 10596.15грн., які належать їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори Коржевниковою Л.Я. 20.08.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №702, спадкова справа №92/2015.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30-ти днів після проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Н.В. Писанець