Рішення № 102260133, 20.12.2021, Волноваський районний суд Донецької області

221/2340/21

2/221/831/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Чальцевої Т.В.

при секретарі - Сєрих І.С., Черткові А.О., Бабенко Ю.І.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача Волноваської РДА - Ягупової О.К.,

представника відповідача Ліквідаційної комісії Волноваського

районного територіального центру

соціального обслуговування (надання соціальних послуг) – Бутковської С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації Донецької області, Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, Ліквідаційної комісії Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)про визнання протиправними та скасування наказу про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

15.04.2021р. в провадження Волноваського районного суду Донецької області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації Донецької області, Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, Ліквідаційної комісії Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування ( надання соціальних послуг) про визнання протиправним та скасування наказу про поновлення на роботі.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що 02 червня 2020 року її було прийнято на роботу та призначено на посаду фахівця із соціальної роботи сектору обліку бездомних осіб при відділенні денного перебування Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Волноваської РДА, що підтверджується записом № 10 в трудовій книжці НОМЕР_1 , виданої на iм`я позивачки. 25 червня 2020 року позивачка уклала контракт про проходження військової служби за контрактом строком на три роки, термін закінчення контракту - 25 червня 2023 року. У теперішній час позивач знаходиться у лавах Збройних сил України та є особою, яка приймала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, що підтверджується довідкою № 04/287 вiд 15 лютого 2021р., виданої Обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України.

Розпорядженням голови Волноваської районної державної адміністрації № 12 від 16.01.2021 року «Про ліквідацію юридичної особи Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» прийнято рішення щодо припинення шляхом ліквідації юридичної особи Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання послуг).

18 березня 2021 року позивачку було звільнено з посади фахівця із соціальної роботи сектору обліку бездомних осіб при відділенні денного перебування Волховського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у зв`язку з ліквідацією Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується записом № 11 в трудовій книжці на ім`я позивачки та наказом Голови ліквідаційної комісії Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) № 96 від 18 березня 2021 року. Вказаний наказ позивачка вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав i в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

18 січня 2021 року позивачці було вручено Попередження про ліквідацію Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та звільнення після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження, але ні в цьому Попередженні, ні в будь-якому іншому виді позивачці не було запропоновано ніякої іншої роботи, що с грубим порушенням норм права та є підставою для поновлення її на роботі.

Крім того, згідно зі статтею 119 КЗпП, підприємство зобов`язане зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. Чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу.

За таких обставин позивач вважає, що відповідач був зобов`язаний перевести її на іншу посаду у відповідності до штатного розпису Волноваської РДА або утримувати її посаду та відповідно, не ліквідовувати Волноваський районний територіальний центр соціального обслуговування до закінчення дії особливого періоду або до дня її фактичного звільнення з військової служби.

Крім того, позивач зазначає, що частиною 2 статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Працюючи у Волноваському районному територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) позивач отримувала заробітну плату у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої в Україні, тобто на момент звільнення її заробітна плата складала 6000грн. (шість тисяч гривен 00 копійок). Таким чином вартість одного робочого дня у позивачки складає 203,39грн. (двісті три гривні 39 копійок). Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 березня 2021 року до дня розгляду справи в суді із розрахунку 203,39грн. (двiстi три гривні 39 копійок) за кожний робочий день, який остаточно буде визначений при розгляді справи.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просила задовільнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 22.04.2021р. було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження. (а.с. 20-21)

19.05.2021р. позивач надала на адресу суду уточнення до позовної заяви та клопотання про залучення у якості співвідповідача Ліквідаційної комісії Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування ( надання соціальних послуг). ( а.с. 79-86)

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 15.06.2021р. до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Ліквідаційну комісію Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування ( надання соціальних послуг). (а.с. 90)

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили задовільнити позов у повному обсязі, з урахуванням доводів, викладених у позові та уточненні до позовної заяви.

Представник відповідача – Волноваської районної державної адміністрації Донецької області - з позовом не погодились, просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з урахуванням доводів, викладених у відзові на позов.

Представник відповідача - Ліквідаційної комісії Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування ( надання соціальних послуг - з позовом не погодились, просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи – Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації - у судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином, надали на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, подані у даній цивільній справі, вважає, що позові вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 02 червня 2020 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу та призначено на посаду фахівця із соціальної роботи сектору обліку бездомних осіб при відділенні денного перебування Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Волноваської РДА, що підтверджується записом № 10 в трудовій книжці НОМЕР_1 , виданої на iм`я позивачки ( а.с. 11-13).

25 червня 2020 року позивачка ОСОБА_1 уклала контракт про проходження військової служби за контрактом строком на три роки, термін закінчення контракту - 25 червня 2023 року (а.с. 14-15).

У теперішній час позивач ОСОБА_1 знаходиться у лавах Збройних сил України та є особою, яка приймала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, що підтверджується довідкою № 04/287 вiд 15 лютого 2021р., виданої Обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (а.с. 9).

Розпорядженням голови Волноваської районної державної адміністрації № 12 від 16.01.2021 року «Про ліквідацію юридичної особи Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» прийнято рішення щодо припинення шляхом ліквідації юридичної особи Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання послуг) (а.с. 17-18).

Відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Статтею 6 вказаного Закону визначено, що на виконання Конституції, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, як відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної админстрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керiвники структурних підрозділів – накази.

Волноваський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не є структурним підрозділом Волноваської райдержадміністрації, є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із своїм найменуванням, штампи та бланки. Волноваський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) утримується за рахунок коштів, які відповідно до бюджетного кодексу Україги виділяються з місцевих бюджетів на соціальний захист населення та соціальне забезпечення. На виконання своїх повноважень, директор Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) видає накази.

В свою чергу, розпорядженням голови Волноваської районної державної адміністрації від 16 січня 2021 року № 12 «Про ліквідацію юридичної особи Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) було прийнято рішення щодо припинення шляхом ліквідації вищевказаної юридичної особи.

Підставою для прийняття Волноваською райдержадміністрацією розпорядження від 16 сiчня 2021 року № 12 була норма бюджетного законодавства, зокрема, стаття 89 Бюджетного кодексу України (зі змінами станом на 01.01.2021 року), яка визначає, що до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, териториальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг). До 01 сiчня 2021 року зазначені видатки здійснювались з районного бюджету, за рахунок яких фінансувався і утримувався Волноваський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Саме з прийняттям змін до статті 89 Бюджетного кодексу Украйни й стало питання про припинення юридичної особи Волноваського районного територіального центру соцiального обслуговування (надання соціальних послуг) шляхом ліквідації, оскільки подальше його фінансування і утримана за рахунок районного бюджету з 2021 року не уявлялось можливим.

18 березня 2021 року позивачку ОСОБА_1 було звільнено з посади фахівця із соціальної роботи сектору обліку бездомних осіб при відділенні денного перебування Волховського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у зв`язку з ліквідацією Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується записом № 11 в трудовій книжці на ім`я позивачки та наказом Голови ліквідаційної комісії Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) № 96 від 18 березня 2021 року ( а.с.10, 11-13) .

18 січня 2021 року позивачці було вручено Попередження про ліквідацію Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та звільнення після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження (а.с. 16)

Згідно з ч.1 та 3 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників їх персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. У разі відсутності вакантних місць по відповідній спеціальності або професії, власник (уповноважений ним орган) повідомляє про це працівника.

Працівник може відмовитися від переходу на запропоновану власником (уповноваженим ним органом) роботу. Працівник у будь-який момент мас право відмінити як свою згоду на перехід на іншу роботу, так і відмову від такого переходу.

В той же час, відповідно до пункту 6 розпорядження, в.о. директора Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бутковський С. було доручено забезпечити додержання вимог трудового законодавства при вивільненні працівників та у встановленому законодавством порядку попередити працівників про припинення юридичної особи шляхом ліквідації.

На виконання цього доручення, головою ліквідаційної комісії Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) було підготовлено та надано позивачу для ознайомлення та підписання персональне попередження про наступне звільнення відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, яке було підписано з боку позивача без заперечень 18 січня 2021 року. В подальшому, 18 березня 2021 року на підставі наказу голови ліквідаційної комісії № 96 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 була звільнена з посади фахівця їз соціальної роботи сектору обліку бездомних громадян відділення денного перебування центру.

В період з 18 січня 2021 року по 18 березня 2021 року ОСОБА_1 не зверталась до Волноваської райдержадміністрації з питання щодо незаконного звільнення з посади.

В свою чергу, з метою виконання пункту № 6 розпорядження Волноваської райдержадміністрації від 16 січня 2021 року № 12 «Про ліквідацію юридичної особи Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)», в.о. директора районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бутковська С. звернулась листом від 04 лютого 2021р. №01/119 до військово-цивільної адміністрації м.Волноваха, листом від 04.02.2021р. № 01/120 до керівника Волноваського районного центру зайнятості, листом від 07.06.2021р. № 01/166 до Ольгінської СТГ, листом від 07.06.2021р. № 01/167 до Мирненської СТГ, листом від 07.06.2021р. № 01/168 до Хлібодарівської СТГ, з розгляду питання працевлаштування гр. ОСОБА_1 (а.с.100-104)

Станом на 01 грудня 2021 року відповіді на вищеначені листи не надано.

Питання щодо працевлаштувания ОСОБА_1 до Волноваської райдержадміністрації також було розглянуто, та зазначено, що зайняття вакантних посад державної служби здійснюється згідно статті 21 Закону України « Про державну службу», відповідно до якої, вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняеться, крім випадків передбачених цим Законом.

Враховуючи, що гр. ОСОБА_1 не була державим службовцем та на неї не розповсюджувались норми Закону України «Про державну службу» розглянути питання щодо її працевлаштування до Волноваської райдержадміністрації також не уявлялось можливим.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема, у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквіації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, тобто звільнення працівника допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. При цьому, неможливість переведення у випадку ліквадації є цілком очевидною. На випадки повної ліквідації підприємства, установи, організації не поширюється заборона щодо звільнення працівника з ініціативи роботодавця навіть у період тимчасової непрацездатності працівника чи його перебування у відпустці (ч.3 статті 40 КЗпП України).

Сьогодні, коли відбувається зміна соціально-економічних та політико-правових парадигм розвитку суспільства, коли мова йде про необхідність пошуку балансу інтересів між працівником, роботодавцем та державою, як ніколи гостро постає питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Застосовуючи ту чи іншу підставу для розірвання трудового договору з працівником, роботодавець зобов`язаний чітко дотримуватися порядку її реалізації. Відтак, правовий механізм порядку розірвання трудового договору за п.1 ст. 40 КзпП України має важливе значення.

Перш за все встановимо, що слід розуміти під «змінами в організації виробництва і праці». Так, відповідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 зміни в організації виробництва і праці – це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо. Вичерпного переліку «змін в організації виробництва і праці» законодавець не дає, відтак, на тому чи іншому підприємстві, в установі чи організації вони можуть бути різними.

Рішення роботодавця про «зміни в організації виробництва і праці» може бути зумовлене різними причинами, зокрема, вдосконаленням, перепрофілюванням виробництва, зменшенням обсягу виробництва продукції (надання послуг), фінансовою неспроможністю, стратегією розвитку бізнесу тощо, відповідно, це зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, необхідних для виконання роботи. Рішення про «зміни в організації виробництва і праці» – це виключно право роботодавця, оскільки мова йде про його свободу вибору при здійсненні внутрішньогосподарської діяльності підприємства, установи, організації, в тому числі при формуванні штатного розпису та внесенні до нього змін. Відтак, трудові, колективні договори, локальні акти не можуть містити положення про те, що такі «зміни в організації виробництва і праці» роботодавець може здійснити за згодою виборного органу первинної профспілкової організації. Важливо також те, що правомочність роботодавця у застосуванні п. 1 ст. 40 КЗпП України не може виходити за межі його повноважень, які можуть бути визначені нормативними актами чи статутом юридичної особи.

З урахуванням цього, працівник не може обгрунтовувати чи заперечувати доречність, доцільність, користь чи ефективність, для підприємства, установи, організації “змін в організації виробництва і праці”, скорочення чисельності чи штату працівників. Суд перевіряє лише дотримання роботодавцем законодавства про порядок розірвання трудового договору за п 1 ст. 40 КЗпП України і не може обговорювати питання про доцільність проведення скорочення штату на підприємствах, в установах, організаціях, а тому при вирішенні трудового спору не може поставити це питання на обговорення і з`ясовувати думку сторін трудового спору. Тобто, яких цілей бажав досягнути роботодавець, чим він керувався при прийнятті рішення про скорочення чисельності і штату, чи можна було б уникнути скорочення працівників, в судовому порядку не доводиться роботодавцем, та не оспорюється працівником. При цьому важливо підкреслити, що доцільність у п.1 ст. 40 КЗпП України не має протиставлятися законності й обґрунтованості порядку звільнення працівників. Відтак, порядок скорочення чисельності або штату працівників, має чітко відповідати вимогам законодавства про працю та не допускати зловживань та порушень трудових прав і законних інтересів працівників. У цьому контексті Пленум Верховного Суду у п.19 постанови “Про практику розгляду судами трудових спорів” №9 від 6 листопада 1992 р. роз`яснює: “розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є доказами про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі”. Таким чином, принцип доцільності під призмою ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає свободу розсуду і розпорядження роботодавцем своїми суб`єктивними правами, виходячи з міркувань ефективного розвитку підприємства, установи, організації, що відповідає його потребам.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у абз. 1 п.19 Постанови Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установ, організації чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, якi існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади ( інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які iснували на день звільнення.

У даному випадку йде процес повної ліквідації Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) без правонаступництва, що унеможливлює розгляд питання переведення Позивча на інше підприємство, установу, організацію або збереження за позивачем посади.

У зв`язку з вищевикладеним, суд не вбачає підстав для визнання позову обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 40, 49-2 Кодексу законів про працю України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації Донецької області, Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, Ліквідаційної комісії Волноваського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)про визнання протиправними та скасування наказу про поновлення на роботі - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, безпосередньо до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 грудня 2021 року.

Суддя: Т.В. Чальцева