Ухвала суду № 102259682, 23.12.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/53/2021

Справа № 537/3708/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2021 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання – Бакай М.С., за участю прокурора – Прокопенко М.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого – ОСОБА_2 , захисника обвинуваченого - Дашко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170000000331 від 19.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Беркакіт Нерюнгінського району республіки Саха - Якутія Російської Федерації, росіянина, громадянина Російської Федерації, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України,

встановив:

В провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу, оскільки закінчується строк дії раніше обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, вказав на необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою так, як обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які кваліфікуються як тяжкі, що підтверджується зібраними у кримінальному провадження доказами в їх сукупності. Обвинуваченому слід продовжити винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілого, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, при цьому інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого – адвокат Дашко М.В. заперечував проти продовження його підзахисному запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою прохав пом`якшити та застосувати цілодобовий домашній арешт вказавши про наявність у обвинуваченого місця та умов перебування під домашнім арештом.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого – адвокат Дашко М.В, заперечував проти продовження його підзахисному запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики на які посилається прокурор наразі зменшилися.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника, прохав його задовольнити та змінити відносно нього мірку запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Потерпілий – ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Суд заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.09.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 04.11.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який за ухвалами суду від 04.12.2020 року, 28.01.2021 року, 26.03.2021 року, 21.05.2021 року, 19.07.2021 року, 16.09.2021 року, 10.11.2021 року продовжувався строком на 60 діб та закінчує свою дію 08.01.2022 року.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України суд під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Згідно ч. 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи клопотання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Суд враховує, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів проти власності, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна.

Також, суд враховує, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має у власності цінного майна, не одружений, перебував у розшуку.

Вказані обставини вказують на ризик продовження обвинуваченим злочинної діяльності та спроб ухилення від явки до суду для уникнення покарання.

Однак, такий ризик, як незаконний вплив на потерпілого, наразі припинив своє існування, так як потерпілий вже допитаний. Крім цього, потерпілий висловив думку про можливість зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Щодо незаконного впливу на свідків, то наразі даний ризик також майже припинив своє існування, оскільки всі крім одного свідка вже допитані у судових засіданнях.

При цьому будь – яких даних, які б свідчили про вчинення такого впливу під час судового розгляду, суду не надано.

Суд також враховує, що обвинувачений має постійне місце проживання, що в разі зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, надає суду підстави вважати наявність у обвинуваченого місця та умов для перебування на домашньому арешті.

Суд також враховує, що можливість виникнення вказаних ризиків в разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю та з покладенням процесуальних обов`язків та заборон спілкуватися з потерпілим та свідками, зможе звести до мінімуму вказані ризики, а в разі сумлінного ставлення до них обвинуваченого взагалі їх виключити.

Тож, вирішуючи клопотання щодо запобіжного заходу обвинуваченого, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим, та вірогідність переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідка, однак цілодобове перебування обвинуваченого під домашнім арештом з застосуванням електронного засобу контролю, саме по собі зменшить можливі ризики у зв`язку з ізоляцією обвинуваченого від суспільства.

Суд бере до уваги, щодо до обвинуваченого застосовано судом у даній справі запобіжний захід у вигляд тримання під вартою з 25.09.2020 року, тобто вже понад рік.

З огляду на наведене, суд вважає, що є обґрунтована підозра та вказані вище ризики що передбачені ст. 177 КПК України, однак наявні ризики суттєво зменшуються таким видом запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю та покладенням процесуальних обов`язків та заборон на обвинуваченомго.

А тому, суд вважає, що встановлені під час розгляду клопотань обставини, є достатніми для переконання, що більш м`який запобіжний захід вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю та покладенням процесуальних обов`язків та заборон на обвинуваченого ОСОБА_1 , а ніж тримання під вартою, зможе запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, особу обвинуваченого, встановлені обставини, з метою запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме запобігання спробам переховуватися від суду, вчиняти повторно кримінальні правопорушення, впливати на свідка, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу є необхідним, при цьому застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу саме у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю, буде достатнім для забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, наявність яких доведено прокурором.

Крім того, обвинуваченого слід зобов`язати носити електронний засіб контролю, прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на обвинуваченого обов`язок утримуватись від спілкування із потерпілим, свідками у даному кримінальному провадженні, а також здати свій закордонний паспорт чи інші документи, які надають право виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183,194, 199, 315, 371, 372 КПК України, суд –

постановив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Клопотання захисника обвинуваченого про зміну раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з застосуванням електронного засобу контролю, строком на два місяці, а саме: з 23 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року включно.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_1 строком на два місяці, а саме з 23 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року включно, наступні заборони та обов`язки:

заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло у якому він проживає, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 :

-носити електронний засіб контролю та прибувати за кожною вимогою до суду;

-невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну у разі їх наявності.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 на два місяці обов`язок утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні, а також будь-яке спілкування з іншими обвинуваченими по даному кримінальному провадженню.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту закінчує свою дію 23.02. 2022 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених нього обов`язків до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Ухвалу направити для негайного виконання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого, зобов`язавши негайно поставити на облік обвинуваченого і повідомити про це Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області.

Ухвала окремо від вироку суду оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В. І. Хіневич

Повний текст ухвали складено та проголошено 28.12.2021 року о 11.00 год.