Рішення № 102259655, 11.10.2021, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/694/19

Провадження № 2/536/774/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Пасєчнікової В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві зазначено, що 12.01.2008 року КС «Перше Кредитне Товариство» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № KM-1/0031/08/1309# згідно якого позивач надав відповідачу кредит на суму 12 950 грн.

При укладанні цього договору Позивач і Відповідач, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовилися про зміну тривалості позовної давності до 10 років, що закріплено у п. 12.7 зазначеного договору (яка застосовується для загальної та спеціальної позовної давності).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору Відповідач зобов`язався повертати кредит на протязі 24 календарних місяців з моменту отримання (тобто, до 12.01.2010 р.) та сплачувати відсотки за узгодженим графіком платежів.

За прострочення повернення кредитних коштів, п. 9.4. кредитного договору була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 1 відсотка від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежів.

Незважаючи на вищевказані умови, Відповідач до цього часу не виконав свої зобов`язання, чим грубо порушив умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

В останній раз Відповідач сплатив за кредитним договором тіло кредиту 12.01.2008 р. та з того часу суму позики більш не сплачувалось.

Останній раз Відповідач добровільно сплатив гроші за цим кредитним договором 12.09.2009 р., у сумі 250 грн., що були зараховані на погашення пені.

На підставі вищевикладеного, просив суд ухвалити рішення, яким

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» загальну суму боргу у розмірі 124 541 грн. 61 коп., яка складається з наступного:

- залишок боргу за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 11 655 грн.

- заборгованість за відсотками за користування кредитом - 54 671 грн. 80 коп.

- заборгованість по пені за прострочення платежів - 58 214грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» судові витрати у розмірі 1 921 гривні.

У відзиві на позов ОСОБА_1 вказав, що твердження позивача, що ОСОБА_1 виконав зобов`язання за кредитним договором частково, а саме у розмірі 250 грн, не слід брати до уваги, оскільки позивачем не надано доказів того, що саме ОСОБА_1 сплатив на користь позивача 250 грн, а розрахунок заборгованості виконаний позивачем не є належним доказом.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, у цій справі в першу чергу підлягала встановленню обставина чи підписував ОСОБА_1 кредитний договір, оскільки без встановлення цих обставин, судове рішення не може вважатися обґрунтованими у розумінні статті 263 ЦПК України.

При укладанні цього договору Позивач і Відповідач, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовилися про зміну тривалості позовної давності до 10 років, що закріплено у п. 12.7 зазначеного договору (яка застосовується для загальної та спеціальної позовної давності).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору Відповідач зобов`язався повертати кредит на протязі 24 календарних місяців з моменту отримання (тобто, до 12.01.2010 р.) та сплачувати відсотки за узгодженим графіком платежів.

Останній раз Відповідач добровільно сплатив гроші за цим кредитним договором 12.09.2009 р., у сумі 250 грн.. що були зараховані на погашення пені та з того часу суму позики більш не сплачувалось, та окрім цього, відповідач не вчиняв жодних дій. що можуть свідчити про визнання боргу та його погашення.

Звідси слід зробити висновок, що строк позовної давності розпочався з дати наступного внесення чергового платежу - 13.10.2009 р., а строк позовної давності закінчився у 12.09.2012 р.

Підсумовуючи все вищезазначене, слід дійти висновку, що кредитний договір укладений 12.01.2008 року, а остання сплата по договору була 12.09.2009 року, враховуючи вищевикладене - сплив трирічний строк з дня виникнення права вимоги у КС «Перше Кредитне Товариство» на стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення неустойки за вказаним договором. А КС «Перше Кредитне Товариство» звернувся до суду за захистом своїх прав лише в квітні 2019 року.

За прострочення повернення кредитних коштів, п. 9.4. кредитного договору була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 1 відсотка від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежів.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Із зазначеного вище можна зробити висновок, що відсотки та пеня мали б нараховуватися відповідно до умов договору до закінчення строку його дії, а саме до 13.09.2012 року, проте позивач безпідставно нарахував їх до 24 квітня 2019 року.

На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким у задоволенні позовної заяви Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про слухання справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:

12.01.2008 року КС «Перше Кредитне Товариство» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № KM-1/0031/08/1309# згідно якого позивач надав відповідачу кредит на суму 12 950 грн.

Відповідач вказував, що суд повинен дослідити, чи підписував кредитний договір ОСОБА_1 , інакше кажучи, відповідач оспорює підписання договору, в той час ним не заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, та не надано будь-яких доказів на спростування цієї обставини.

Також, ОСОБА_1 посилався на те, що позивачем пропущена позовна давність у 3 роки. Суд, не може погодитися з такими доводами позивача з огляду на те, що при укладанні цього договору Позивач і Відповідач, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовилися про зміну тривалості позовної давності до 10 років, що закріплено у п. 12.7 зазначеного договору (яка застосовується для загальної та спеціальної позовної давності).

Отже, строк позовної давності розпочався з дати наступного внесення чергового платежу - 13.10.2009 р., а строк позовної давності закінчився у 14.10.2019 р., в той час позивач звернувся до суду в межах визначеного сторонами строку – 03.05.2019 року.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору Відповідач зобов`язався повертати кредит на протязі 24 календарних місяців з моменту отримання (тобто, до 12.01.2010 р.) та сплачувати відсотки за узгодженим графіком платежів.

За прострочення повернення кредитних коштів, п. 9.4. кредитного договору була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 1 відсотка від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежів.

Відповідач заперечуючи проти цього вказував, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Також зазначав, що із зазначеного вище можна зробити висновок, що відсотки та пеня мали б нараховуватися відповідно до умов договору до закінчення строку його дії, а саме до 13.09.2012 року, проте позивач безпідставно нарахував їх до 24 квітня 2019 року.

Суд з таким твердженням відповідача погодитися не може, оскільки він посилається на позицію ВПВС яка не є тотожною з цією справою з огляду на таке.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, основною умовою щодо нарахування відсотків у певному порядку і розміру є те, чи передбачено таке договором. Відповідно до п. 9.7. умов договору, у випадку неповернення суми кредиту в строк, встановлений п.2.1. (строк дії договору), нарахування процентів за користування кредитом триває до моменту повернення всієї суми кредиту, а пені – до моменту погашення простроченої заборгованості.

Отже, незважаючи на вищевказані умови, Відповідач до цього часу не виконав свої зобов`язання, чим грубо порушив умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором Відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зміст кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 76, 82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 287, 352 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» загальну суму боргу у розмірі 124 541 грн. 61 коп., яка складається з наступного:

- залишок боргу за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 11 655 грн.

- заборгованість за відсотками за користування кредитом - 54 671 грн. 80 коп.

- заборгованість по пені за прострочення платежів - 58 214 грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» судові витрати у розмірі 1 921 гривні.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський