Вирок № 102258069, 28.12.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/9205/21 провадження № 1-кп/415/1988/21

ВИРОК

Іменем України

"28" грудня 2021 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Павлова О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 09.01.2020 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12020130240000053 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, який не є особою з інвалідністю, судимого 1) 06.11.2012 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 2) 27.11.2014 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, 69, ч.1 ст.70, 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі; 3) 13.09.2016 Лисичанським міським судом Луганської області ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 4) 17.11.2021 Лисичанським міським судом Луганської області ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190,ч.1 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Беднарського А.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Хорольського І.В.,

В С Т А Н О В И В:

08.01.2020 о 15 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в районі будинку № 296 по вулиці Володимира Сосюри міста Лисичанська, побачивши раніше незнайому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проходила біля вказаного будинку та прямувала додому, керуючись раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, почав наздоганяти її з метою заволодіння жіночою сумкою. Наздогнавши ОСОБА_2 ззаду, ОСОБА_1 шляхом ривку, вирвав з руки останньої жіночу сумку (матеріальної цінності не представляє), у якій знаходилося належне їй майно, а саме: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області на ім`я ОСОБА_2 , ліхтарик-електрошокер марки «POLICE» модель «1111», вартістю 220 гривень 30 копійок та грошові кошти у сумі 1000 гривень. Після цього, ОСОБА_1 втік з місця вчинення злочину та у подальшому розпорядився викраденим майном на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 1220 гривень 30 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

26.11.2021 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000053 від 09.01.2020, між прокурором Лисичанської окружної прокуратури Беднарським А.Є., якому, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Хорольського І.В., за письмовою згодою потерпілої ОСОБА_2 , на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України, з врахуванням вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 17.11.2021 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим покаранням, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, на початку січня 2020 року приблизно о 15 годині він, перебуваючи в районі будинку АДРЕСА_3 , побачив раніше незнайому йому потерпілу, яка проходила біля вказаного будинку. В цей час у нього виник умисел на викрадення чужого майна, реалізуючи який він почав наздоганяти її з метою заволодіння жіночою сумкою. Наздогнавши ОСОБА_2 ззаду, він шляхом ривку, вирвав з руки останньої жіночу сумку у якій знаходилося належне їй майно, після чого втік з місця вчинення злочину. Витягнувши з сумки ліхтарик-електрошокер та грошові кошти у сумі 1000 гривень він викинув сумку у сміттєвий бак, після чого ліхтарик продав знайомому, а гроші витратив на особисті потреби.

У скоєному - щиро розкаявся, вину усвідомив, вибачався перед потерпілою, про те що сталося жалкує, зазначив, що готовий нести відповідальність. Цивільний позов визнає у повному обсязі, зобов`язався сплатити спричинену потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду. При призначенні покарання просив суд врахувати, що під час досудового розслідування він не намагався уникнути відповідальності, зробивши для себе належні висновки, надавав правдиві свідчення про обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Просив суд врахувати що він проживає однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом ІІI групи та з її двома малолітніми дітьми, яких утримує, підробляючи на тимчасових роботах. Викрадене майно частково було повернуто потерпілій ОСОБА_2 працівниками поліції. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заяви клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Беднарський А.Є. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, потерпіла надала письмову згоду на укладення ними угоди, у зв`язку з чим просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Хорольський І.В. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Потерпіла ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явилася, надала письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, не заперечувала проти затвердження даної угоди, підтвердивши добровільність своєї позиції. Майнова шкода їй не відшкодована, у зв`язку з чим просить задовольнити поданий нею цивільний позов, проти призначення узгодженого покарання з застосуванням положень ст.75 КК України не заперечувала.

Заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України – як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 26.11.2021 між прокурором Лисичанської окружної прокуратури Беднарським А.Є., якому, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Хорольського І.В. відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Окрім того, судом з`ясовано, що потерпіла розуміє наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, надавши письмову згоду на її укладення та не заперечувала проти її затвердження, її позиція є добровільною.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, з урахуванням вимог ч.4 ст.70 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених у ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, не працює, неодружений, судимий, не одержує амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря-психіатра, не перебуває на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога, проживає однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом ІІ групи та з її двома малолітніми дітьми, яких утримує, підробляючи на тимчасових роботах, з врахуванням:

- обставини, яка, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченого – щирого каяття, що характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою провину, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався перед потерпілою за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

- активного сприяння розкриттю злочину, що виражається у поведінці обвинуваченого, який як під час досудового розслідування даного кримінального провадження, так і під час розгляду справи в суді надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його провину, дав критичну оцінку своїм кримінальним протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, зобов`язавшись надалі такого не вчиняти.

- та відсутності обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, його обтяжують.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого – рецидив злочинів, зазначену стороною обвинувачення в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України, як повторність, так і рецидив злочинів, суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує, що в даному випадку унеможливлює визнання в якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого при призначенні покарання за ч. 2 ст. 186 КК України.

Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства. При цьому, суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

При цьому суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 759/13520/18 від 06 серпня 2020 року, згідно якої наявність у особи непогашеної судимості відповідно до закону не є перешкодою для застосування до нього ст. 75 КК України (постанови ВС від 19 лютого 2019 року у справі № 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі № 753/13972/17).

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілою ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 1000 грн., суд дійшов наступного висновку.

Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов (ч. 1 ст. 61 КПК України).

Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (с. 127 КПК України).

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128 КПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений цивільний позов визнав у повному обсязі, проти його задоволення не заперечував.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

При цьому, під майновою шкодою у ст. 1166 ЦК України розуміється не лише прямі втрати у наслідок викрадення чи знищення майна, а також витрати, які понесені власником задля відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд приймає визнання обвинуваченим цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в обсязі її доведення належними доказами.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 1000 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, суд вважає встановленою у судовому засіданні і доведеною повністю, а майнова шкода завдана потерпілій ОСОБА_2 у розмірі 1000 грн. підтверджена матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-105 від 24.01.2020 (а.с.74-79), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с.73) складає 942 (дев`ятсот сорок дві) грн. 06 коп,

- трасологічної експертизи № 19/113/7/3-40е від 31.01.2020 (а.с.88-94), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с.87) складає 2198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 14 коп.,

підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (отримувач ГУК у Луганській обл./МТГ м. Лисичанськ/24060300 код ЄДРПОУ 37991110, банк – Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 24060300, рахунок UA468999980313070115000012491).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- слід взуття, вилучений шляхом гіпсового зліпку, упакований у картонну коробку, скріплено биркою з пояснювальним написом та підписами учасників слідчої дії, що відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 09.01.2020 (а.с.29), знаходиться на зберіганні у камері схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 09.01.2020 – підлягає знищенню;

-ліхтар – електрошокер, що відповідно до розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 – підлягає поверненню власниці - потерпілій ОСОБА_2 .

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 26.11.2021 між між прокурором Лисичанської окружної прокуратури Беднарським А.Є. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Хорольського І.В., за письмовою згодою потерпілої ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020130240000053 від 09.01.2020 відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 вересня 2021 року, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням:

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-105 від 24.01.2020 у сумі 942 (дев`ятсот сорок дві) грн. 06 коп.

- трасологічної експертизи № 19/113/7/3-40е від 31.01.2020 у сумі 2198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 14 коп. (отримувач ГУК у Луганській області./МТГ м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк – Казначейство України (ЕАП), рахунок UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- слід взуття, вилучений шляхом гіпсового зліпку, упакований у картонну коробку, скріплено биркою з пояснювальним написом та підписами учасників слідчої дії, що відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 09.01.2020, знаходиться на зберіганні у камері схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 09.01.2020 – знищити;

-ліхтар – електрошокер, що відповідно до розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 – повернути власниці - потерпілій ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова