Рішення № 102257488, 30.11.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1135/21

Провадження № 2/369/2812/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчко А.Я.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є спадкоємицею за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

До складу спадщини входить 1/6 житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями після померлого є його діти – позивач та відповідач.

У встановлений законом термін позивач прийняла спадщину після смерті батька, оскільки подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та постійно проживала разом з померлим. При зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини отримала відмову нотаріусу через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на майно та реєстрації в державному реєстрі, а саме на земельну ділянку.

Оскільки спадкодавець набув право власності на спадкове майно у встановленому законом порядку, вона після його смерті також спадщину прийняла, але не може отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, тому вважає своє право порушеним. При цьому вона отримала свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться на земельній ділянці.

Просила суд визнати за нею право власності на 1/12 частину земельної ділянки площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала, проти заочного рішення не заперечувала.

У судове засідання Відповідач та представник Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, відзив на позов заперечення, пояснення суду не подавали. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцієюУкраїнита законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зіст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності дост. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , що видане Київським міським відділом державної реєстрації смерті центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) від 13 липня 2020 року, актовий запис № 11638.

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1/6 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями після померлого є його діти, Позивач - ОСОБА_1 та Відповідач – ОСОБА_2 .

Родинні відносини між позивачем та спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 .

Належні спадкодавцю частки житлового будинку та земельної ділянки були успадковані ним смерті його дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 , в порядку ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно вимог ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_3 спадщину після смерті своєї дружини прийняв, оскільки постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, але не оформив своїх спадкових прав, тому що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Позивач спадщину після смерті свого батька в установленному законодавством порядку прийняла, подала приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьову Івану Сергійовичу заяву про прийняття спадщини, на підставі чого нотаріусом заведено спадкову справу № 103/2020.

25.12.2020 року Позивач звернулася до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Леденьова І.С. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/12 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/12 частку земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстровим номером 9006, на 1/12 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак нотаріус своєю Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1973/02-31 від 25.12.2020 року відмовив Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкову земельну ділянку, аргументуючи відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю та відсутністю зареєстрованого права власності за останнім відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Позивач зазначила, що інші 5/6 частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за реєстровим номером 1910, яке видане приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Леденьовим І.С. від 23.03.2019 року.

Також, 5/6 частин спадкової земельної ділянки належать ОСОБА_1 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.08.2019 року, що ухвалене по справі 369/5363/19.

Згідно зі ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, що регламентовано ст. 1218 Цивільного кодексу України.

Частиною 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ст. 1226 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог Позивача про визнання за нею права власності на 1/12 частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом, оскільки таке право спадкодавця підтверджене наявними в матеріалах справи доказами, і тому позов підлягає задоволенню.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

На підставі ст. ст. 15, 16, 1217, 1218, 1223, 1261, 1268, 1276 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст.12,13,76-81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/12 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0500 га, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 , після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: А.Я. Волчко