Рішення № 102256865, 23.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12137/21

2/357/4688/21

Категорія 82

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ Державної виконавчої служби у м.Біла Церква Білоцерківського району Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з вказаною позовною заявою та просить суд зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 , що був накладений у виконавчому провадженні № 5876014, на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: ВП №5876014, виданої 04.06.2018 року, шляхом припинення вказаного обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, запис 26446341 (спеціальний розділ).

Позов обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 , є дочкою та єдиною спадкоємицею боржника у виконавчому провадженні № 587601, відкритого на підставі виконавчого листа №2-6546 про стягнення з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу. В рамках даного виконавчого провадження на все нерухоме майно ОСОБА_3 , було накладено арешт. Боржник ОСОБА_3 померла, по закінченню виконавчого провадження арешт з нерухомого майна боржника не знятий. З метою оформлення спадкових прав після смерті матері, позивач звернулась до нотаріальної контори, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину, однак отримала відмову у зв`язку із тим, що все нерухоме майно ОСОБА_3 , знаходиться під арештом. ДВС відмовив скасувати постанови про тимчасові обмеження та зняти арешт з майна.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.11.2021 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження (а.с.65-54).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не заперечувала проти винесення заочного рішення (а.с.94).

Відповідач – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву, будь-яких заяв та клопотань суду не надав.

Третя особа - відділ Державної виконавчої служби у м.Біла Церква Білоцерківського району Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не направив в судове засідання свого представника, про день та час розгляду справи був повідомлений належно.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 07.07.2020 року, актовий запис №1386 (а.с.17).

Відповідно до довідки державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук М.В. від 05.02.2021 року №378/02-14, спадкоємицею майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 1967 року народження, є позивач ОСОБА_1 (а.с. 16).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 накладено арешт на нерухоме майно, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника ВП № 5876014, видана 04.06.2018р., видавник: Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, головний державний виконавець Власенко О.А., опис предмета обтяження: все нерухоме майно, номер запису обтяження : 26446341 (спеціальний розділ) ( а.с.8).

Згідно листа начальника МВ ДВС Соколовського О.В. від 15.03.2021 року вказано, що в провадженні БЦ МВ ДВС ЦМУ МЮ (м.Київ) перебував виконавчий лист №2-6546 про стягнення з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу, у зв`язку із наявність заборгованості зі сплати аліментів, державним виконавцем винесено постанови про тимчасові обмеження та постанову про накладення штрафу. Також позивачу було роз`янено, що державний виконавець може надавати іншим особам інформацію, що містить професійну таємницю, виключно у випадках і порядку передбачених законом, тому у БЦ МВ ДВС ЦМУ МЮ (м.Київ) відсутні правові надання детальнішої інформації. Відповідно до ч.4ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»: встановлено вичерпний перелік підстав, які передбачають зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини, в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с. 11-13).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Підстави та порядок зняття арешту при виконанні рішень суду визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Як було встановлено, судом боржник у ВП з виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду в справі № 2-6546, померла.

Відповідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, ВП №5876014 має статус завершеного. Але у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно продовжує бути зареєстроване обтяження у вигляді арешту на все нерухоме майно боржника.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Положеннями ч.ч. 4, 5 цієї статті передбачено, що підставами для зняття державним виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наразі, як було встановлено судом, при завершеному ВП, державний виконавець не знімає арешт з майна, який накладений за постановою ДВС, /реєстраційний номер обтяження 26446341/.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що мета застосування процедури арешту майна боржника, для забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.

За ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст.16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.

Отже ефективний спосіб захист має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (пункт 67), «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (пункт 45).

Таким чином, аналізуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, адже обтяження спадкового майна, необхідність у якому відпала, позбавляє позивача права отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно, а іншого способу захисту прав позивача не існує.

Позивач не ставить вимог про відшкодування судових витрат.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 39, 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 141, 265, 273,280 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 , що був накладений у виконавчому провадженні № 5876014, на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: ВП №5876014, виданої 04.06.2018 року, шляхом припинення вказаного обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, запис 26446341 (спеціальний розділ).

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд –якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28.12.2021 року.

СуддяО. Я. Ярмола