Рішення № 102255290, 24.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Київ № 640/4300/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у порядку згагального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія»доКиївської митниці Держмитслужбипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» або Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі також - відповідач, Митниця), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000177/7.8-19-04 від 24.12.2020, яким визначено зобов`язання по ввізному миту на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 3778070,09 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 1889035,05 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000178/28-19-04 від 24.12.2020 згідно якого було визначене податкове зобов`язання по податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів за основним платежем 755614,02 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 377807,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства. Позивач вважає, що надав встановлені законодавством документи на підтвердження обставин щодо походження товару, що ввозився з країн Європейського Союзу.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію тим, що сертифікат з перевезення (походження) товару, наданий позивачем, не може бути визнаний для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару. Так, положення статті 25 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014 передбачають, що «Лінія для наповнення мішків та великих мішків» товарної позиції 8422 згідно з УКТ ЗЕД оподатковується ввізним митом за ставками Митного тарифу.

Представником позивача подана письмові пояснення, у яких заперечуються доводи відповідача та повторно наголошено на порушеннях митного органу, що слугували для позивача підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з визначенням лати підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 27.10.2021 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадженні і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку щодо дотримання позивачем вимог законодавства Уераїни з питань митної справи у частині обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за 50 митними деклараціями, а саме:

- від 30.10.2017 № UA 101020/2017/014954, від 30.10.2017 № UA 101020/2017/014955, від 30.10.2017 № UA 101020/2017/014957, від 01.11.2017 № UA 101020/2018/015134; від 12.06.2018 № UA 101020/2018/009962; від 12.06.2018 № UA 101020/2018/009915; від 22.05.2018 № UA 101020/2018/008451; від 18.05.2018 № UA 101020/2018/008190; від 17.05.2018 № UA 101020/2018/008061; від 14.05.2018 № UA 101020/2018/007751; від 14.05.2018 № UA 101020/2018/007755; від 14.05.2018 № UA 101020/2018/007704; від 14.05.2018 № UA 101020/2018/007703; від 14.05.2018 № UA 101020/2018/007702; від 10.05.2018 № UA 101020/2018/007467; від 08.05.2018 № UA 101020/2018/007315; від 07.05.2018 № UA 101020/2018/007228; від 07.05.2018 № UA 101020/2018/007227; від 07.05.2018 № UA 101020/2018/007226; від 07.05.2018 № UA 101020/2018/007225; від 07.05.2018 № UA 101020/2018/007200; від 07.05.2018 № UA 101020/2018/007198; від 05.05.2018 № UA 101020/2018/007132; від 02.05.2018 № UA 101020/2018/006830; від 02.05.2018 № UA 101020/2018/006829; від 02.05.2018 № UA 101020/2018/006826; від 02.05.2018 № UA 101020/2018/006824; від 02.05.2018 № UA 101020/2018/006823; від 02.05.2018 № UA 101020/2018/006822; від 02.05.2018 № UA 101020/2018/006821; від 27.04.2018 № UA 101020/2018/006686; від 27.04.2018 № UA 101020/2018/006645; від 27.04.2018 № UA 101020/2018/006643; від 26.04.2018 № UA 101020/2018/006538; від 25.04.2018 № UA 101020/2018/006526; від 25.04.2018 № UA 101020/2018/006524; від 25.04.2018 № UA 101020/2018/006523; від 25.04.2018 № UA 101020/2018/006521; від 25.04.2018 № UA 101020/2018/006520; від 25.04.2018 № UA 101020/2018/006519; від 25.04.2018 № UA 101020/2018/006518; від 24.04.2018 № UA 101020/2018/002998; від 24.04.2018 № UA 101020/2018/003000; від 04.05.2018 № UA 101020/2018/003573; від 04.05.2018 № UA 101020/2018/003594; від 11.04.2018 № UA 101020/2018/002299; від 24.04.2018 № UA 101020/2018/002984; від 26.04.2017 № UA 101020/2018/003196; від 03.05.2018 № UA 101020/2018/003520; від 15.05.2018 № UA 101020/2018/004154, за результатами перевірки складено акт №109/20/7.8.-19-04/39325379 від 04.12.2020.

Згідно з висновками, наведеними в акті позивачем порушено вимоги:

- статті 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони від 27.06.2014, частини 1 статті 257, частини 4, 5 статті 280 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму - 3778070,09 грн;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму - 755614,02 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.12.2020:

№0000177/7.8-19-04, яким визначено зобов`язання по ввізному миту на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності за основним платежем в сумі 3778070,09 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 1889035,05 грн;

№0000178/28-19-04 яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів за основним платежем 755614,02 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 377807,01 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стало дослідження відповідачем під час контрольного заходу правильності визначення обов`язкових до плати платежів за результатами ввезення на митну територію України товару, а саме:

1) складові КО «Лінія пресування для виробництва паркету, у розібраному стані...», країна виробництва: Польща; код згідно із УКТ ЗЕД - 8465 94 00 00 (всього 4 МД);

2) складові КО «Стругальна лінія клеєного брусу на базі широкоформатного стругально-калювального верстату WACO WIDEMAT 700, бувша у використанні...», країна виробництва: Німеччина, код згідно із УКТ ЗЕД - 8465 10 90 00 (всього 14 МД)

3) складові КО «Комплектна функціонуюча лінія для виробництва клеєного бруса, бувша у використанні...», країна виробництва: Німеччина, код згідно із УКТ ЗЕД - 8465 10 90 00 (всього 22 МД);

4) «Автоматичний верстат з ЧПК, для заточування зубців стрічкових пил. Модель - WACO WIDEMAT 700...», країна виробництва: Швеція, код згідно із УКТ ЗЕД - 8460 31 090 00 (всього 1 МД);

5) складові КО ««Лінія для наповнення мішків та великих мішків...», країна виробництва; Словенія; код згідно із УКТ ЗЕД - 8422 ЗО 00 99 (всього 4 МД);

6) складові КО «Додаткове обладнання для стрічкової лісопильної лінії для розпилу твердолистяних порід...», країна виробництва: Люксембург, код згідно із УКТЗЕД - 8465 91 10 00 (всього 5 МД).

Митне оформлення здійснювалось із наданням преференційного режиму по сплаті ввізного мита, як передбачено абзацом першим частини першої статті 29, додатком 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони для товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (код пільги 410), на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1, перелік яких наведено у додатку №1 до цього акта, який є його невід`ємною частиною.

Загальна сума преференції, наданої на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 (всього 50) склала 3778070,09 грн (ввізне мито).

Тобто, фактичною підставою прийняття оскаржуваних індивідуальних актів стали висновки відповідача про те, що позивачем фактично не підтверджено походження товарів, а відтак безпідставно використано передбачені митним законодавством преференції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд, при вирішенні спору по суті, бере до уваги таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Правові аспекти спірних питань, що виникли у межах справних правовідносин, врегульовані положеннями національного та міжнародного законодавства.

Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Отже сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 Митного кодексу України (далі - МК України), встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Стаття 276 МК України визначає платників мита, з-поміж яких:

1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом;

2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях;

3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог;

4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу);

5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом;

6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є:

1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України;

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Частиною першою статті 280 Митного кодексу України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита:

1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування;

2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу;

3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За змістом частини другої статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 43 МК України передбачено, що документами, які підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

За змістом частини восьмої цієї статті у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Стаття 44 МК України визначає порядок підтвердження країни походження товару.

За змістом частин першої, другої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

З 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (надалі також - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно зі статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Відповідно до статті 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію вказано, що якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах необхідно визначити основну мету підтвердження походження - ідентифікації товарів.

Цілями асоціації України та ЄС є у тому числі запровадження умови для посилених економічних та торгівельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, як це визначено у Розділі IV («Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею») Угоди, та підтримувати зусилля України стосовно завершення переходу до діючої ринкової економіки, у тому числі шляхом поступової адаптації її законодавства до acquis ЄС.

Преференційними правилами походження, які запроваджені згідно із Главою 1 Розділу IV Угоди про асоціацію визначено, що сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності Угодою-1, відповідно до положень цієї Угоди. Зона вільної торгівлі означає, що товари ЄС та України ввозитимуться на території ЄС та України без обтяжень по сплаті митних платежів. Важливим є лише підтвердження походження цих товарів з відповідних територій.

Суд зазначає, що згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З огляду на викладене, міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

Відповідач звертався з листами до уповноваженого органу Словенії від 11.11.2019 №4246-582/2019-4; уповноваженого органу Німеччини від 13.11.2019 № 2 4215Г-1004/18-1; уповноваженого органу Німеччини від 06.11.2019 № 2 4215В-В 1303 (013А/18) (013А/19) (014А/19); уповноваженого органу Німеччини від 12.08.2019 № 2 4215В-В 1302 (023А/18); уповноваженого органу Польщі від 27.11.2019 №1601-І0А.4331.8.2019.

У відповідь на вищевказаний лист Житомирська митниця ДФС отримала інформацію від уповноваженого органу Польщі (лист від 27.11.2019 №1601-10А.4331.8.2019) стосовно результатів перевірки сертифікатів, які були подані ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» для застосування тарифних преференцій зі сплати ввізного мита при оформленні складових КО «Лінія пресування для виробництва паркету, у розібраному стані...» за 4 МД, що підлягають перевірці, та за результатами перевірки уповноваженим органом Польщі підтверджено автентичність сертифікатів з перевезення товарів EUR.1.

У відповідь на вищевказані листи Житомирська митниця ДФС отримала інформацію від уповноваженого органу Німеччини (листи: від 13.11.2019 № 2 4215Р-1004/18-1, від 12.08.2019 № 2 4215В-В 1302 (023А/18)) стосовно результатів перевірки сертифікатів, які були подані ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» для застосування тарифних преференцій зі сплати ввізного мита при оформленні товарів КО «Стругальна лінія клеєного брусу на базі широкоформатного стругально-калювального верстату WACO WIDEMAT 700, бувша у використанні...» (всього 14 МД) та КО «Комплектна функціонуюча лінія для виробництва клеєного бруса, бувша у використанні...» (всього 22 МД) за 36 МД, що підлягають перевірці.

Згідно інформації, наданої уповноваженим органом Німеччини товари, які перелічені у вказаних вище сертифікатах з перевезення товару ЕІЖ.1 не є товарами походження у значенні Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

За результатами перевірки уповноваженим органом Німеччини не підтверджено автентичність походження складових КО «Стругальна лінія клеєного брусу на базі широкоформатного стругально-калювального верстату WACO WIDEMAT 700, бувша у використанні...» та складових КО «Комплектна функціонуюча лінія для виробництва клеєного бруса, бувша у використанні...» про що зроблено відмітки в графі 14 «Результат перевірки» сертифікатів з перевезення товару EUR.1.

Також, Житомирська митниця ДФС отримала інформацію від уповноваженого органу Німеччини (лист від 06.11.2019 № 2 4215В-В 1303 (013А/18) (013А/19) (014А/19) стосовно результатів перевірки сертифікату з перевезення товару, який був поданий ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» при декларуванні товару до МД від 25.04.2018 №11А101020/2018/007228.

За інформацією уповноваженого органу Німеччини товар за сертифікатом з перевезення EUR.1 від 04.05.2018 №А 573841 не є товаром походження у значенні Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

За результатами перевірки уповноваженим органом Німеччини не підтверджено автентичність походження товару «Автоматичний верстат з ЧПК, для заточування зубців стрічкових пил. Модель - WACO WIDEMAT 700...», у графі 14 «Результат перевірки» сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 04.05.2018 №А 573841 здійснено відповідну відмітку про те, що виконана перевірка довела, що сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності.

Разом з тим, у зазначених листах зазначено, що по цим сертифікатам вже проводили перевірки.

Житомирська митниця ДФС направила до ДФС України лист від 23.05.2019 №1378/8/06-70-19 про розгляд питання щодо звернення до уповноваженого органу Словенії на предмет проведення перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1: від 20.04.2017 № А 2860985, від 20.04.2017 № А 2860986, від 25.04.2017 № А 2860988 та від 25.04.2017 № А 2860989.

У відповідь на лист від 23.05.2019 №1378/8/06-70-19 Житомирська митниця ДФС отримала інформацію від уповноваженого органу Словенії (лист від 11.11.2019 № 4246- 582/2019-4) стосовно результатів перевірки сертифікатів, які були подані ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» для застосування тарифних преференцій зі сплати ввізного мита при оформленні товарів КО «Лінія для наповнення мішків та великих мішків...», за 4 МД, що підлягає перевірці.

Німеччина, Польща та Словенія є країнами, що входять до Європейського Союзу, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Ураховуючи те, що відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції, зважаючи на основну мету підтвердження походження - ідентифікації товарів, при митному оформленні поставленого товару ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» не порушило вимог статті 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію і мав право на розмитнення партій товару за преференційною ставкою ввізного мита.

Однак недоведеність походження деяких складових частин розібраного товару з країн ЄС не завжди може свідчити про те, що застосуванню не підлягають преференційні ставки мита.

Так, відповідно до статті 2 Протоколу 1 з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Наведена норма дає підстави вважати, що якщо товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені повністю у Європейському Союзі, можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

За змістом статті 6 Протоколу 1 та статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу.

Також, суд враховує, що сертифікати про походження EUR. 1 видані уповноваженим органом Німеччини вже неоднаразово перевірялися та не скасовані, недійсними не визнані, тобто є чинними, а, відтак, є єдиним документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів.

Таким чином, поставлений товариством товар має підтвердження походження з країн Європейського Союзу (Німеччина, Польща та Словенія) відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, а, відтак, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх висновків, покладених в основу оскаржуваних рішень, що дає суду підстави визнати такі рішення протиправними і скасувати та задовльнити позов.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000177/7.8-19-04 від 24.12.2020.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000178/28-19-04 від 24.12.2020.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (01034, м. Київ вул. Ярославів Вал 38; код ЄДРПОУ 39325379) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривен 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Держмитслужби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Суддя Н.А. Добрівська