Ухвала суду № 102255280, 24.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

24 грудня 2021 року м. Київ№ 640/26204/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду

за позовомВійськового інституту телекомунікацій та інформатизації ім.Героїв Крутдо ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, -

В С Т А Н О В И В:

Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім.Героїв Крут звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім.Героїв Крут - 402482,32 грн витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

08.02.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача через канцелярію суду 26.04.2021 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Від представника позивача 04.08.2021 надійшла заява про поновлення строків звернення до суду.

Розглядаючи по суті клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду судом враховується таке.

Згідно з частиною четвертою ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 цієї ж статті встановлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Так, згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Слід наголосити на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Предметом спору у цій справі є стягнення коштів, які витрачено на навчання відповідача у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут у зв`язку з достроковим розірванням контракту, укладеного між ОСОБА_1 та інститутом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (далі - Порядок № 964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е" ,"є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).

Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, спори про відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби. У цьому судовому рішенні також зауважено, що в рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Слід зазначити, що ухвалюючи постанову від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, Велика Палата Верховного Суду відступила від своїх попередніх висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі № 461/5577/15-ц і від 31.10.2018 у справі № 820/5761/15, з метою формування єдиної правозастосовчої практики щодо поширення юрисдикції адміністративних судів на зазначені публічно-правові спори як спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п.2 ч.1 ст.19 КАС України).

З урахуванням зазначеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду суди попередніх інстанцій виходили з того, що строк звернення до суду у цій категорії справ становить один місяць, установлений ч.5 ст.122 КАС України для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу начальника Військового інституту (по стройовій частині) від 05.11.2019 №226, на підставі наказу начальника інституту від 05.11.2019 №41, старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 було відраховано інституту з 05.11.2019.

Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації ім.Героїв Крут у позові надано пояснення щодо звернення його до суду, а саме зазначено, що 26.12.2019 Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 щодо стягнення витрат за утримання у ВВНЗ, якого було відраховано з Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім.Героїв Крут (далі- ВІТІ) наказом начальника Військового інституту від 05.11.2019 №226 за місцем його реєстрації відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи, що була надана відповідачем. Ухвалою Печерського районного суду м.Києва 22.01.2020 по справі №757/610/20-ц було встановлене інше зареєстроване місце проживання відповідача та позовну заяву було передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Солом`янськогбу районного суду м.Києва. Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва 12.05.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. 07.09.2020 ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва було закрито провадження у цивільній справі №757/610/20-ц та роз`яснено позивачу, що він має право на звернення із вказаним позовом до адміністративного суду.

При цьому, ця позовна заява направлена через поштове відділення до суду 22.10.2020.

На виконання ухвали суду від 27.05.2021 про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до суду, в якій в обґрунтування поважності причин пропуску вказаного строку позивач посилається на те, що після отримання ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 07.09.2020 у справі №757/610/20-ц він 22.10.2020у відповідності до ст.122 КАС України звернувся до суду та зазначив про наявність двоякої практики щодо віднесення вказаної справи до розгляду цивільного счи адміністративного судочинства. Також позивач посилався на введення на усій території карантину та продовження усіх основних процесуальних строків, встановлених для учасників справи, а також на вжиття позивачем заходів досудового врегулювання, як на підставу пропуску строку.

Відповідно до положень ч.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" п.1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" п.2 ч.5 ст.26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Згідно ч.4 ст.124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Виходячи з аналізу викладених норм та практики Верховного Суду (постанова від 26.03.2020 у справі №1.380.2019.002643), досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.

Приписами п.4 ч.4 ст.169 КАС України можливість повернення позовної заяви у зв`язку з ненаданням доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору обумовлена конкретними випадками, в яких закон визначає обов`язковість досудового врегулювання спорів.

Такі випадки, з огляду на викладене, повинні містити послідовність дій учасників спору та форму їх вираження (наприклад, звернення зі скаргою, вимогою чи в іншій формі) з метою досягнення угоди між сторонами.

Натомість положення ч.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не визначають варіантів конкретних дій навчального закладу з метою досудового врегулювання спору з курсантом. Так, положення цієї норми визначають обов`язок особи (курсанта) відшкодувати витрати, пов`язані з її утримання у вищому навчальному закладі. Водночас у разі невиконання курсантом цього обов`язку з власної волі навчальний заклад має право звернутися до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості.

Відтак, приписами ч.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено правові підстави звернення до суду відповідного вищого навчального закладу, а не випадок обов`язкового досудового врегулювання спору.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 520/6589/19.

Щодо доводів позивача на введення на усій території карантину та продовження усіх основних процесуальних строків, встановлених для учасників справи, як на підставу пропуску строку, не приймаються судом до уваги, оскільки строк на подання позовної заяви закінчився у лютому 2020 року, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, яким розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 щодо продовження процесуальних строків на строк дії карантину, набрав чинності 02.04.2020.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа визначилась, чи реалізуватиме своє право на звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №380/5952/21.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк на подання позову щодо стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі не може бути поновлено за відсутності причин, які б об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом у визначений процесуальним законодавством строк.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Таким чином суд зауважує, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали йому звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, не наведено достатніх доводів щодо існування обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п.8 ч.1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на дату звернення позивача до суду із даним позовом - 22.10.2020 і час коли позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів, тобто, з пропуском визначеного ч.5 ст.122 КАС України строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви року без розгляду.

З огляду на зазначене та керуючись ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім.Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська