Рішення № 102254941, 28.12.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/6526/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Так, згідно позовної заяви у новій редакції, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мотовилець Н.Г. від 10 листопада 2021 року про відкриття виконавчого провадження (ВП №67441574).

В обґрунтування позову вказано, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем не було враховано факт пропуску строку виконання виконавчого документа, з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження №67441574. На думку позивача, виконавче провадження відкрито після закінчення строку для виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Крім цього, у позові вказано і про протиправність дій Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради при винесенні, заповненні та направленні постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 28 грудня 2021 року о 10 год. 00 хв.; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву; залучено до участі в даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради, та запропоновано подати до суду пояснення щодо позову, а в разі отримання відзиву - пояснення щодо нього із врахуванням положень статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив, в якому вказав про правомірність оскаржуваної постанови. Просив у задоволенні позову відмовити. Також просив суд справу розглядати без участі представника Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради, подала до суду пояснення по справі, в яких, стверджуючи про правомірність своїх дій щодо направлення до органу державної виконавчої служби постанови про накладення адміністративного стягнення від 09 серпня 2021 року та дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з її примусового виконання, просила в задоволенні позову відмовити.

28 грудня 2021 року представник позивача ознайомився з матеріалами даної справи та подав заяву про її розгляд у його відсутність в порядку письмового провадження.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повідомленні належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

За таких обставин та враховуючи положення частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, передбачених частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на положення частини дев`ятої статті 205, частини третьої статті 194, частини третьої статті 268 та частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З наданих позивачем та відповідачем матеріалів вбачається, що 09 серпня 2021 року інспектором з паркування інспекції з паркування Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради Михайловим О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) Серія СЕ №001197 (далі – постанова від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197).

Так, постановою від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. за порушення пункту 15.9 (г) ПДР, що виразилось у зупинці транспортного засобу ближче 10 м ( а саме 1 м) від перехрестя, що є скоєнням правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

З названої постанови вбачається зазначення у ній порядку та строків її оскарження, а також вказано, що у разі несплати штрафу протягом 30 днів з дня набрання її законної сили така постанова підлягає примусовому виконанню в подвійному розмірі штрафу, зазначеного у постанові.

Згідно повідомлених учасниками справи обставин та наданих на їх підтвердження матеріалів, ОСОБА_1 , отримавши постанову від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197, її не оскаржувала.

Як зазначено у наданій сторонами справи постанові від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197, вона набрала законної сили 01 вересня 2021 року, строк пред`явлення постанови до виконання – 01 грудня 2021 року.

Оскільки постанова від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197 набрала законної сили і штраф в добровільному порядку не було сплачено, то Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради листом від 29 жовтня 2021 року Серія СЕ №001197 (вих.№1398) надіслало до Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для організації виконання і примусового стягнення з правопорушника адміністративного штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп. постанову від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197.

Вказану постанову отримано органом державної виконавчої служби 09 листопада 2021 року, що підтверджується відміткою на супровідному листі від 29 жовтня 2021 року Серія СЕ №001197 (вих.№1398).

10 листопада 2021 року старшим державним виконавцем Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мотовилець Н.Г. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №67441574), якою відкрито виконавче провадження з виконання постанови №001197, виданої 09 серпня 2021 року інспекцією з паркування Чернівецької міської ради про стягнення з ОСОБА_1 штраф у розмірі 680 грн 00 коп.

Не погоджуючись з указаним рішенням державного виконавця, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 – 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З матеріалів справи вбачається, що даний спір між позивачем та органом державної виконавчої служби виник у зв`язку із прийняттям останнім постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 листопада 2021 року щодо примусового виконання постанови інспекції з паркування Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197, прийнятої відносно позивача про стягнення з неї штрафу за вчинене адміністративне правопорушення, який не був добровільно сплачений після набрання законної сили вказаної постанови. При цьому незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження позивач обґрунтовує закінченням строку для примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа наведені у статті 4 Закону №1404-VІІІ.

Так, відповідно до приписів указаної, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Порядок пред`явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначається Міністерством юстиції України.

Згідно частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 12 Закону №1404-VІІІ передбачені строки пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Згідно частини першої та другої статті 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Отже, з наведених норм вбачається, що одним із видів виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, є постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Строк пред`явлення такого виконавчого документа до виконання становить три місяці з наступного дня після набрання ним законної сили. При цьому одним із обов`язкових реквізитів виконавчого документа є зазначення у ньому дати набрання законної сили та строку пред`явлення рішення до виконання. Пропуск встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є підставою для повернення органом державної виконавчої служби виконавчого документа стягувачу.

Судом встановлено, що постанова від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197 набрала законної сили 01 вересня 2021 року, а строк пред`явлення її до виконання – 01 грудня 2021 року, про що вказано в самій постанові від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197.

Зазначене не заперечувалось у позовній заяві.

Поряд з цим судом встановлено, що оскільки постанова від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197 набрала законної сили і штраф в добровільному порядку не було сплачено, то Управлінням порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради було її надіслано органу державної виконавчої служби для організації виконання і примусового стягнення з правопорушника адміністративного штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп., тобто в подвійному розмірі, зазначеному у постанові від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197, листом від 29 жовтня 2021 року Серія СЕ №001197 (вих.№1398), який 09 листопада 2021 року отримано Вижницьким відділом державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

За таких обставин та враховуючи наведені вище норми матеріального права, суд приходить до висновку про не пропущення встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та, відповідно, про правомірність відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197 не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа

Отже, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 10 листопада 2021 року (ВП №67441574) є законною та скасуванню не підлягає. У спірних відносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи позову про те, що виконавче провадження відкрито після закінчення строку для примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

При цьому твердження у позові щодо постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 22 червня 2021 року, щодо набрання її законної сили та щодо строку пред`явлення її до примусового виконання є безпідставними, оскільки такі не підтверджені належними доказами. В наданих позивачем до позову матеріалах та наданих відповідачем до відзиву матеріалах виконавчого провадження постанова від 22 червня 2021 року відсутня.

Водночас, як зазначено у письмових поясненнях Управлінням порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради, 22 червня 2021 року відносно позивача постанова не виносилась, а було прийнято лише повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, що підтверджується матеріалами справи.

Поряд з цим суд звертає увагу і на те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 10 листопада 2021 року (ВП №67441574) прийнята саме з приводу примусового виконання постанови від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197, а не постанови від 22 червня 2021 року, як помилково вважає позивач.

Оскільки постанова від 09 серпня 2021 року Серія СЕ №001197 набрала законної сили та правопорушником в добровільному порядку штраф не було сплачено, то така підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону №1404-VІІІ.

Щодо доводів позову про протиправність дій Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради при винесенні, заповненні та направленні постанови про накладення адміністративного стягнення, то такі оцінці не підлягають, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення та указані дії Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради не є предметом даного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, а тому такі задоволенню не підлягають.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України “Про банки і банківську діяльність” та Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої – третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів протиправність оскаржуваної постанови. Натомість доводи відповідача та третьої особи свідчать про необґрунтованість та безпідставність позову.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 грудня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), відповідач – Вижницький відділ державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (59200, Чернівецька область, м. Вижниця, вул. С. Стрільців, 4-В), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради, (58001, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 7).

Суддя О.П. Лелюк