Рішення № 102254697, 24.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року справа № 580/10102/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.10.2021 №971010306330 про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді календарний період проходження строкової служби – 2 роки 3 місяці 4 дні, половину строку навчання у вищому навчальному закладі – 1 рік 8 місяців 20 днів, роботу на посаді слідчого УВСТ МВС УРСР – 5 років 1 місяць 24 дні;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 06.03.2020 №04-53/3469/20, виданої Черкаським окружним адміністративним судом, починаючи з 19.02.2020, а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманими сумами.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 №2-р/2020, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач здійснив відповідний перерахунок, однак протиправно зменшив відсоткове значення його грошового забезпечення з 80% на 62%.

Відповідач не подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов у визначений судом п`ятнадцятиденний строк до 23.12.2021, хоча копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримав 08.12.2021, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи.

Згідно ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

У відповідності до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням наведених положень КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.03.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 16.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду від 06.03.2020 №04-53/3469/20, виданої Черкаським окружним адміністративним судом, про те, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, складає 131795 грн. 40 коп.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 20.03.2020 позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №580/3142/20 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 20.03.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Черкаського окружного адміністративного суду №04-53/3469/20 від 6 березня 2020 з 19 лютого 2020 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 №1402-VIІІ на підставі довідки Черкаського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-53/3469/20 від 6 березня 2020 року з 19 лютого 2020 року та виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року наведене судове рішення у справі № 580/3142/20 залишено без змін, тобто набрало законної сили 18 грудня 2020 року.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 580/3142/20 відповідачем здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача в розмірі 62% від суддівської винагороди працюючого судді.

19.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 18 лютого 2020 року виходячи з 80% суддівської винагороди працюючого судді, а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.

Рішенням відповідача від 23.10.2021 №971010306330 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку та виплаті довічного грошового утримання з тих підстав, що законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини терміну навчання на юридичному факультеті вищого начального закладу, періоду проходження строкової військової служби, періоду роботи на посаді слідчого УВТ МВС УРСР.

Не погоджуючись із наведеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).

Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності Законом №1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, Закон №1402-VIII не містить норм, які по різному визначають порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Згідно з абзацом четвертим п. 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-ХІІ у редакції чинній на час перебування позивача на посаді судді (далі - Закон № 2862-ХІІ) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-УІ від 07.07.2010 (далі - Закон №2453-УІ), який прийнято та який діяв на час роботи суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На час набрання чинності Законом № 2453- VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Положеннями п.п. 3-1 п. 3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та, одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, передбачено право зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової військової служби, а також періоду роботи на посаді слідчого.

Враховуючи те, що позивач призначений суддею з 06.04.1990, тому його стаж роботи на посаді судді станом на 06.04.2000 становив 10 років. Як наслідок, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 482/684/17, від 18 січня 2019 року у справі № 137/173/17, від 14 березня 2019 року у справа № 490/7796/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 607/5454/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 692/290/17, від 15 січня 2020 року у справі №683/600/17.

Окрім цього, до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен зараховуватись період роботи на посаді слідчого, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 06 березня 2018 року у справі №2 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 9 грудня 2019 року у справі №2592/2737/17.

З огляду на викладене, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і неврахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Розглядаючи спір у справі № 369/2234/17 Верховний Суд у постанові від 19.08.2021 вказав про відсутність підстав для відступу від вказаних правових висновків.

Підсумовуючи вищенаведені обставини та норми матеріального права, суд дійшов висновку, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 35 років 11 місяців 2 дні, що також підтверджено довідкою Черкаського окружного адміністративного суду №5 від 05.03.2020 та включає:

- строкову військову службу у Збройних Силах СРСР (з 29.10.1978 по 02.02.1981) - 2 роки 3 місяці 4 дні;

- половину періоду навчання у Харківському юридичному інституті (з 01.09.1981 по 11.02.1985) - 1 рік 8 місяців 20 днів;

- роботу на посаді слідчого УВСТ МВС УРСР (з 12.02.1985 по 05.04.1990) - 5 років 1 місяць 24 дні;

- роботу на посаді народного судді Соснівського районного народного суду м. Черкаси (з 06.04.1990 по 16.06.1994) - 4 роки 2 місяці 11 днів;

- роботу на посаді судді арбітражного (господарського) суду Черкаської області (з 01.08.1994 по 11.05.2007) - 12 років 9 місяців 11 днів;

- роботу на посаді судді, голови Черкаського окружного адміністративного суду (з 01.06.2007 по 22.03.2017) - 9 років 9 місяців 22 дні.

Відмовляючи в зарахуванні наведених періодів роботи до стажу роботи на посаді судді, відповідач діяв неправомірно, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскарженого рішення відповідача.

Отже, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків (20 років роботи) + 30 відсотків (15 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2).

Саме таке відсоткове значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці мало бути застосовано відповідачем, однак відповідачем під час проведення перерахунку не дотримано вимог Закону №1402.

Оскільки відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в належному розмірі, а інших підстав для відмови в його перерахунку не вбачається, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до стажу роботи на посаді судді та здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 06.03.2020 №04-53/3469/20, виданої Черкаським окружним адміністративним судом, починаючи з 19.02.2020, а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманими сумами.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 23.10.2021 №971010306330 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді календарний період проходження строкової служби – 2 роки 3 місяці 4 дні, половину строку навчання у вищому навчальному закладі – 1 рік 8 місяців 20 днів, роботу на посаді слідчого УВСТ МВС УРСР – 5 років 1 місяць 24 дні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 06.03.2020 №04-53/3469/20, виданої Черкаським окружним адміністративним судом, починаючи з 19.02.2020, а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманими сумами.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО