Рішення № 102254640, 26.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року справа № 580/7477/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді Трофімової Л.В., за участі секретаря Фесенка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/7477/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [представник позивача – не прибув]

до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (вул. Надпільна, 222/2, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 24289962) [представник відповідача – Шепель О.В.]

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні, прийняв рішення.

24.09.2021 вх. 36753/21 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Липовий С.О., звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку, просить:

- визнати протиправними дії Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 24289962) щодо встановлення січня 2016 року базовим місяцем під час нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018;

- визнати протиправними дії Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 24289962) щодо неправильного нарахування та невиплати повністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018;

- зобов`язати Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 24289962) нарахувати та виплатити повністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018 з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 24289962) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Ухвалою від 29.09.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено судове засідання на 20.10.2021. Ухвалою від 20.10.2021 судове засідання відкладено до 17.11.2021. Ухвалою від 17.11.2021 судове засідання відкладено до 24.11.2021. Ухвалою від 24.11.2021 судове засідання відкладено до 26.11.2021 (у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення за участі представника відповідача Шепеля О.В.).

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що наказом від 04.12.2018 № 244 майора ОСОБА_1 , заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи було звільнено з військової служби у запас (наказом від 23.12.2019 № 260 позивача виключено із списків військової частини та направлено для зарахування на облік до Черкаського об`єднаного міського військового комісаріату) без здійснення позивачеві виплат індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, тому позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду, який позовні вимоги у справі № 580/718/20 задовольнив частково. Виконуючи рішення суду у справі № 580/718/20 відповідач неправильно (на думку позивача) здійснив розрахунок індексації із визначенням базового місяця – січень 2016 року. Листом відповідача від 14.09.2021 № 77/пр/1821 позивачу повідомлено, що індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена по грудень 2018 року включно. У 2016-2017 роках і з 01 січня по 28 лютого 2018 року індексація не нараховувалась і не виплачувалась через відсутність фінансування та кошторисних призначень для індексації. Позивач зазначає, що з огляду на посадовий оклад за посадами, що обіймав позивач, з січня 2008 року зменшувався у зв`язку із організаційно штатними заходами в меншу сторону, тому базовий місяць, з якого необхідно нараховувати невиплачену індексацію, є саме січень 2008 року.

Відповідач позов не визнав, 26.11.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 580/718/20 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. На виконання рішення суду позивачу було нараховано та виплачено 5 726,73 грн із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2016 року, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для здійснення індексації, що здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, що обіймає працівник, у тому числі військовослужбовець. Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), що варто брати до уваги для проведення індексації. Відповідач зазначає про недотримання адвокатом вимог співмірності витрат зі складністю наданих послуг, тому просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, а у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем, представником позивача та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні арантії» з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі – Закону № 1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині 1 цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078). Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації належать грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що належить індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-ІІІ) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у Законі № 2050-ІІІ розуміють грошові доходи громадян, що вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З огляду на виплачену позивачу грошову індексацію на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 580/718/20, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з нарахування та виплати індексації позивачу за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, позаяк судовий контроль здійснюється у відповідній справі № 580/718/20.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням необхідно розуміти повноваження, що адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, що він вважає найкращим за даних обставин.

ЄСПЛ аналізував наявність, межі, способу та законності застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі Pedersen and Baadsgaard проти Данії, заява №49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, що визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, що б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі Волохи проти України, заява № 23543/02, оцінюючи повноваження державних органів, суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі – у разі потреби за допомогою відповідної консультації – регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було би несумісним з принципом верховенства права. Закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Як вбачається із сформованої правової позиції Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 під дискреційним повноваженням необхідно розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження – певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Повноваження щодо обчислення індексації, у тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, відповідно до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII покладається на відповідача, а тому, перевірити підстави здійсненого розрахунку індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» та/або «січня 2016 року» є можливим у межах судового контролю щодо виконання рішення у конкретній справі.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем 21.07.2021 позивачу було здійснено перерахунок грошового забезпечення на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/718/20 (платіжне доручення № 262), що набрало законної сили 07.08.2020. Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Верховний Суд у справі № 0940/2394/18 зазначив: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Судовий контроль – це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі (постанова Верховного Суду у справі №520/11829/17 від 27.11.2018).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, позаяк примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404 у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження (постанова від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 К/9901/50946/18 ЄДРСР 79365485).

Передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду належить застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, що у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання судом протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру на користь особи-позивача. Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2, 4, 5 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із державних гарантій в оплаті праці. У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 №1013, що набрала чинності з 15.12.2015 та застосовується з 01.12.2015, змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку №1078 викладено у такій редакції: «у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу».

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов. Вказане підтверджується роз`ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення»: відповідно до пункту 3 виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Під час повторного розгляду заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправними, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі. Позивачем не обґрунтовано з доказами на підтвердження виникнення між сторонами нового спору, що не пов`язаний з питаннями виконання рішення у вирішеній справі № 580/718/20, що набрало законної сили.

Існує особливий порядок подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, визначений ст. 383 КАС України. Відповідно до норм вказаної статті, вирішення таких вимог здійснює суд, який приймав відповідне рішення. Вимоги щодо невиконання відповідачем рішення адміністративного суду або його дії щодо неналежного виконання такого рішення належать розгляду судом, що постановив вказане рішення, в порядку розгляду питань, що пов`язані із виконанням рішення суду. Варто зазначити, що у разі незгоди із діями відповідача, що вчиненні на виконання судового рішення, позивач має звернутися до суду не із позовною заявою, а із відповідною заявою у справі № 580/718/20 у порядку, визначеному статтею 383 КАС України. Встановлення місяця підвищення (базового місяця) відповідно до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282 належить до повноважень відповідача, докази неправильного визначення відповідачем базового місяця має перевірити суд у вирішеній справі № 580/718/20 з метою ефективного захисту прав позивача з урахуванням оцінки здійснення виконавчого провадження.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Верховний Суд зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18.

У справі № 380/2597/20 ЄДРСР 93118008 зазначено: визначення базового місяця належить до виключної компетентності відповідача і суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснення його розрахунку, позаяк відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур відповідача, а тому належним способом захисту порушених прав позивача, на переконання суду апеляційної інстанції, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період.

Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 580/718/20 містить вимогу до виконання: визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, що передбачає здійснення судового контролю з метою забезпечення виконання даного судового рішення як ефективного захисту прав позивача, позаяк позовні вимоги позивача фактично зводяться до оскарження бездіяльності відповідача щодо неналежного, на його думку, виконання рішення суду у тотожному спорі, що виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, зокрема з перевірки твердження відповідача про базовий місяць, тому у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будь-яких правовідносинах, тому ВП ВС у справі № 522/1528/15ц розмежувала превентивний та ефективний способи захисту.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке. Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 258, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку [вул. Надпільна, 222/2, м.Черкаси,18000, код ЄДРПОУ 24289962]

Судове рішення складено 30.11.2021.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА