Ухвала суду № 102254272, 24.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/8345/21

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Морська Г.М., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Херсонської міської рдаи Херсонської області Децик Юлія Олександрівна про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Херсонської міської ради Херсонської області (далі – відповідач 1), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі – відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Херсонської міської ради Херсонської області Децик Ю.О. від 22.06.2021 №58863785 про відмову у проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення загальною площею 18,4 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними та скасувати п.п.1,3 наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 23.09.2021 №721/03-08 в частині відмови у задоволенні вимог, зазначених у скарзі, а саме відмову скасувати рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, прийняте державним реєстратором Децик Ю.О., відмову у проведенні державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_1 , та скасувати рішення приватного нотаріуса Новікової Л.В. про державну реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення за ОСОБА_2 ;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Херсонської міської ради Херсонської області провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 18,4 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та скасувати рішення приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Новікової Л.В. про державну реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення за ОСОБА_2 на підставі рішення Херсонського міського суду від 17.02.2021 та постанови Херсонського апеляційного суду від 26.05.2021, які набрали законної сили.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, згідно якої суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 344/10480/16-а), від 04 червня 2019 (справа №826/4204/18), від 23.05.2018 року (справа N 914/2006/17) публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

Так, у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду вказано, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Поряд з цим, приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, визначений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Тому, в разі якщо особа вбачає порушення своїх прав, свобод та інтересів у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних (господарських) правовідносин та/або мають майновий характер чи пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) цих рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних (господарських) прав та інтересів.

Як слідує із матеріалів, долучених до позовної заяви, ОСОБА_1 оспорює дії державного реєстратора та прийняте ним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, з підстав, як зазначає позивач, що він є законним власником нежитлового приміщення, що підтверджується рішенням Херсонського міського суду від 17.02.2021, яке було надане відповідачу.

Втім, суд вважає, що незалежно від того, із яких правових підстав позивач оскаржує дії та рішення державного реєстратора, визначальним для визначення характеру цього спору є те, на що спрямовані як самі наслідки оскаржуваних дій та рішень, так і кінцева мета, яку переслідує позивач звертаючись за захистом своїх прав до суду. Тобто, заявляючи вимоги щодо оскарження рішень державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, позивач в будь-якому разі переслідує визначальну для нього мету відновлення права на нерухоме майно.

У даному випадку із долучених до позовної заяви матеріалів слідує, що спірними рішеннями відмовлено позивачу у державній реєстрації прав та їх обмежень у зв`язку з тим, що «…Відповідно інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 вже зареєстровано право власності на нежилі приміщення підвалу площею 18,4 кв.м. на підставі договору дарування від 15.12.2014 ».

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у її постанові від 28 листопада 2018 року у справі N 490/5986/17-ц, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви в контексті статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка регламентує відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Необхідно відмітити, що у даній справі позивач оскаржує рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, прийняте в порядку ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Втім, причиною відмови державного реєстратора була наявність вже зареєстрованого права на нежитлове приміщення.

Отже у даних правовідносинах вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нежитлових приміщень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України, а господарських в статті 20 ГПК України. Зокрема, п.13 ч.1 ст.20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Виходячи із вищенаведеного суд вважає, що даний спір про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Херсонської міської ради Херсонської області Децик Ю.О. від 22.06.2021 №58863785 про відмову у проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення та зобов`язання зареєструвати за позивачем право власності на нежитлове приміщення, виник в межах приватно-правових відносин та стосується захисту цивільних прав позивача на користування нежитловим приміщенням, отже не є публічно-правовим, а тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 КАС України, на нього не поширюється.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що залежно від суб`єктного складу учасників справи судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати за правилами цивільного судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, та є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.170, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Державного реєстратора прав на нерухоме майно Херсонської міської рдаи Херсонської області Децик Юлія Олександрівна про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп., сплачений за подання до суду адміністративного позову, відповідно до квитанції від 20.12.2021 року №71.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Г.М. Морська

кат. 114000000