Рішення № 102253722, 28.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 року Справа № 480/9371/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9371/21 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень просить:

1. Визнати протиправною та скасувати рішення Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, яке прийнято на восьмому скликанні десятої сесії на її пленарному засіданні від 27.08.2021 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 з кадастровий номер 5920689200:01:002:0776"

2. Зобов`язати Миколаївську селищну раду Сумського району Сумської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області розмір земельної ділянки 2,000 га кадастровий номер 5920689200:01:002:0776, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надання цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач звернувся до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте 27.08.2021 Миколаївською селищною радою було прийнято рішення "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою з кадастровим номером 5920689200:01:002:0776" через невідповідність вимог законів, а саме ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України. Позивач вважає зазначену відмову необгрунтованою та незаконною, оскільки відповідач посилається на державний акт на право постійного користування землею серія СМ 00338 від 23.03.1995 року, який видавався громадянину України ОСОБА_2 , але вказаний громадянин помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і користуватись даною земельною ділянко він не може.

Ухвалою суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23.10.2021 від представника ФГ "Пінчук" надійшло клопотання в якому, серед іншого просив залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Пінчук" та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 02.11.2021 залучено до участі у даній справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Пінчук".

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що частиною 5 статті 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Після повідомлення листом ГУ Держгеокадастр у Сумській області від 18.08.2021 за вих. №18-0.332-4731/2-21 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою, Миколаївською селищною радою 27.08.2021 року прийнято рішення "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою", оскільки поданий на затвердження проект не відповідає вимогам законів, а саме ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, так як земельна ділянка кадастровий номер 5920689200:01:002:0776 входить до складу земельної ділянки площею 49,2 га, яка перебуває в постійному користуванні ФГ "Пінчук" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії СМ 00338 від 23.03.1995 року.

Прийняття рішення Миколаївською селищною радою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність фактично означатиме передання її у власність ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України, оскільки право постійного користування земельною ділянкою площею 49,2 га, наданою ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, належить ФГ "Пінчук" та не припинено у встановлено законом порядку (а.с. 62-66).

Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій підтримує позовні вимоги та зазначає, що відповідачем 22.09.2021 скасовано Державний акт на право постійного користування землею серії СМ 00338 від 23.03.1995, площею 49,2 га, гр. ОСОБА_2 . Тому, позивач вдруге звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою, проте листом відповідача від 04.11.2021 повідомлено, що повторний розгляд сесією ради питання щодо якого вже прийнято рішення, яке не скасовано, чинним законодавством не передбачено (а.с. 74-75).

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Миколаївської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, на території Тучненського старостату Миколаївської ОТГ за межами населеного пункту Сумського (Білопільського) району Сумської області, кадастровий номер 5920689200:01:002:0776 (а.с. 68).

Рішенням Миколаївської селищної ради "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою" відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області через невідповідність вимогам законів, а саме ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (а.с. 67).

Не погодившись із вищевказаною відмовою, позивач звернувя до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначенні у статті 116 ЗК України.

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частини 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст. 118 ЗК України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Питання щодо передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства Миколаївської селищної ради є повноваженнями селищної ради, що реалізовується шляхом розгляду на засіданнях селищної ради, за результатами яких приймаються рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Миколаївської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, на території Тучненського старостату Миколаївської ОТГ за межами населеного пункту Сумського (Білопільського) району Сумської області, кадастровий номер 5920689200:01:002:0776 (а.с. 68).

Рішенням Миколаївської селищної ради "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою" відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області з посиланням на ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та зважаючи на те, що земельна ділянка (кадастровий номер 5920689200:01:002:0780) входить до складу земельної ділянки площею 49,2 га, яка перебуває в постійному користуванні Фермерського господарства "Пінчук" (код ЄДРПОУ 21128247) на підставі державного акта на право постійного користування землею серії СМ 00338 від 23.03.1995 року, за реєстровим № 21.

У позовній заяві позивач зазначає про незаконність вказаного рішення, оскільки відповідач послався на державний акт на право постійного користування землею серії СМ 00338 від 23.03.1995, що видавався громадянину України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з огляду на положення частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, якою визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Так, в матеріалах справи міститься копія акту на право постійного користування землею серії СМ 00338 від 23.03.1995, що видавався громадянину України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 42-43, 45).

Отже, бажана до відведення земельна ділянка станом на час звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність перебувала у постійному користуванні іншої особи.

При цьому, суд зазначає, що після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.

З моменту створення Фермерського господарства "Пінчук" відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

З огляду на викладене, доводи позивача про смерть особи засновника фермерського господарства не свідчать про протиправність прийнятого відповідачем рішення. Адже, з огляду на вимоги ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України станом на час прийняття відповідачем спірного рішення, право постійного користування ФГ "Пінчук" на бажану до відведення земельну ділянку не було припинено.

Позивачем не надано інших доказів того, що станом на час прийняття спірного рішення було припинено право користування ФГ "Пінчук" на бажану земельну ділянку.

При цьому, суд наголошує, що позивачем оскаржується саме рішення Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, яке прийнято на восьмому скликанні десятої сесії на її пленарному засіданні від 27.08.2021 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 з кадастровий номер 5920689200:01:002:0776", якому суд і надає оцінку на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Прийняття відповідачем подальших рішень не впливає на правомірність оскаржуваного рішення та може бути самостійним предметом оскарження.

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що на час прийняття спірного рішення бажана позивачем земельна ділянка входила до складу земельної ділянки, право користування якою іншою особою не було припинено, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска