Рішення № 102252917, 14.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8962/21

провадження № П/380/9096/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Середа О-В.І.,

за участю:

представника позивача Роздіна Н.Є.,

представника відповідача Іванейко І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові, в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30) (місцезнаходження: вул.Шевченка, 156, м.Львів, 79039, код ЄДРПОУ 08680448) звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ: 43968090), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про опис майна у податкову заставу № 45644/10/13-01-13-04-09 від 20.11.2020 застосованого щодо Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)»;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області зняти з Державного реєстру обтяжень рухомого майна публічне обтяження за типом податкова застава реєстраційний №28314417 від 23.11.2020 відносно майна державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)».

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що оспорюване рішення прийняте всупереч ч. 3 ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу», адже майно підприємства установи виконання покарань не може бути об`єктом застави. Окрім цього, вказує, що відповідно до частини 6 статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави не можуть бути об`єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації та частини 7 предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці. Однак, ГУ ДПС у Львівській області не зважаючи на пряму вказівку спеціальних Законів, провело опис усього майна Підприємства, на підставі якого 23.11.2020 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про обтяження рухомого майна Підприємства (витяг додається), паралізувавши таким чином структурний підрозділ Державної кримінально-виконавчої служби України. Відтак, вважаючи рішення відповідача про опис майна у податкову заставу № 45644/10/13-01-13-04-09 від 20.11.2020 протиправним, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 08.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

15.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що станом на 20.11.2020 у позивача обліковується податковий борг по податку на додану вартість в частині чистого прибутку та податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 1 521 748,89 грн. Зазначає, що пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Враховуючи наведене, вказує, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов`язань ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення про опис майна в податкову заставу від 20.11.2020 р. № 45644/10/13-01-13-04-09. Зазначає, що станом на даний час відсутні підстави для звільнення майна позивача з податкової застави, оскільки у підприємства обліковується податковий борг, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді від 04.10.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 04.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30) ( код ЄДРПОУ 08680448) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Головного управління ДПС у Львівській області № 45644/10/13-01-13-04-09 від 20.11.2020 про опис майна у податкову заставу відповідно до статті 89 Податкового кодексу України здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Державної установи «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30) ( код ЄДРПОУ 08680448).

31.03.2021 позивач у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України подав до Державної податкової служби України скаргу № 48 на рішення про опис майна у податкову заставу № 45644/10/13-01-13-04-09 від 20.11.2020.

18.05.2021 Рішенням Державної податкової служби України № 10967/6/99-00-13-05-06 від 18.05.2021 про результати розгляду скарги рішення ГУ ДПС у Львівській області № 45644/10/13-01-13-04-09 від 20.11.2020 про опис майна у податкову заставу залишено без змін, а скаргу Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30) №48 від 31.03.2021 без задоволення.

Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до підпунктів 14.1.152 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному підпунктом 16.1.4 пунктом 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 вказаної статті, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, враховуючи підпункт 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 ПК України не може бути предметом застави майно, визначене Законом України "Про заставу".

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 93.3 статті 93 ПК України порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пунктів 4-5, 9-11 Розділу І Порядку застосування податкової застави, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 (далі Порядок) контролюючими органами метою забезпечення виконання платником податків обов`язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу. З метою забезпечення виконання платником податків обов`язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 глави 9 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою, ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно з пунктами 1-2 Розділу ІІ Порядку опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).

Отже, у разі наявності у платника податку податкового боргу, здійснюється опис майна такого платника у податкову заставу шляхом прийняття керівником контролюючого органу відповідного рішення, на підставі якого, в свою чергу, призначеним податковим керуючим здійснюється опис майна у податкову заставу з оформленням акту.

Як свідчать матеріали справи, у позивача обліковується податковий борг у зв`язку з чим та відповідно до статті 89 Податкового кодексу України рішенням Головного управління ДПС у Львівській області № 45644/10/13-01-13-04-09 від 20.11.2020 про опис майна у податкову заставу здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)».

Як вже зазначалося вище, статтею 89 ПК України, визначено, зокрема, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності, зокрема й у господарському віданні або оперативному управлінні.

Щодо посилань представника позивача на положення ст.4 Закону України «Про заставу», суд зазначає, що відповідно до даної норми предметом застави не можуть бути об`єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Водночас, Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 № 847-XIV, було затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1 та перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком 2.

При цьому, відповідно до Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 року №145-ІХ (далі - Закон №145-ІХ), Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» втратив чинність з 20.10.2019.

Натомість, відповідно до п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ, забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Відтак, суд зазначає, що Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)» не було віднесено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

При цьому, суд враховує, що майно позивача (відповідно до пункту 4.1 Статуту Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2994/5 від 03.09.2020) є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, а також враховує посилання позивача на ч. 3, 5 статті 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», відповідно до яких майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави, а звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Водночас суд зазначає, що питання адміністрування податків та зборів, що включає в себе заходи з погашення боргу регулюється виключно Податковим кодексом України, крім випадків прямо передбачених цим Кодексом.

Крім того, ПК України, зокрема статтею 87, чітко визначено, майно, на яке не поширюється право податкової застави і матеріалами справи такі обмеження не доведені.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає оскаржуване рішення правомірним, оскільки контролюючий орган вчиняв законні дії щодо погашення податкового боргу відповідно до ПК України.

Окрім цього, слід зазначити, що положеннями статті 93 ПК України передбачено підстави та порядок припинення податкової застави.

Зокрема, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

- визнання податкового боргу безнадійним;

- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

- отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Як видно з п. 93.2. ст. 93 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Згідно з п. 93.4 ПК України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Станом на даний час відсутні вищевказані підстави для звільнення майна позивача з податкової застави, оскільки у підприємства обліковується податковий борг, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2021.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна