Рішення № 102252767, 28.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/1592/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

в провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, надане листом №1300-5215-8/4881 від 20.01.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно з її заявою від 04.01.2021 на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020), а саме у зв`язку з досягненням пенсійного віку 45 років при наявності загального стажу більше 15 років, в тому числі, пільгового стажу за Списком №1 більше 7 років 6 місяців.

Ухвалою від 10.02.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Ухвалою від 15.03.2021 суд перейшов зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 31.05.2021 суд зупинив провадження у справі.

Ухвалою від 08.12.2021 суд поновив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у спірному випадку необхідно врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-УІІІ. Позивач зазначає, що на день звернення і заявою про призначення пенсії досягла 45 років, загальний стаж становив більше 15 років, пільговий стаж за списком №1 становив більше 7 років 6 місяців, а тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

10.03.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що стаття 114 Закону України № 1058 є чинною, її положення неконституційними не визнавались, а відтак норми цієї статті підлягають застосуванню під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Оскільки позивачу виповнилось 45 років 20.11.2020, її стаж становить 27 років 10 місяці 29 день, в тому числі робота за Списком № 1 - 23 роки 3 місяці 4 дні, то умови призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 визначаються згідно із Законом України № 1058, а не на підставі пункту "а" статті 13 Закону України № 1788.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № I- р/2020.

У судове засідання позивач не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надходило.

Ухвалою від 20.12.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Згідно з довідкою комунального некомерційного підприємства "Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.12.2020 № 1030 позивач працювала повний робочий день у комунальному некомерційному підприємстві "Міська дитяча клінічна лікарня м. Львова", виконувала невідкладну рентгенологічну допомогу хворим у сфері іонізуючого випромінювання повний робочий день за професією, посадою молодший спеціаліст з медичною освітою (рентген лаборант) рентгенологічного відділення, що передбачена Списком №1. Стаж роботи позивача на вказаній посаді та за зазначеною професією за період з 22.01.1996 по 30.11.2020 становив 24 роки 10 місяців 9 днів.

04.01.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На час звернення до відповідача із вказаною заявою позивачу виповнилось 45 років, позивач мала загальний страховий стаж понад 15 років, в тому числі на роботах за списком № 1 понад 7 років 6 місяців.

За результатами розгляду заяви позивача від 04.01.2021 відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", про що повідомив позивача листом від 20.01.2021 № 1300-5215-8/4881.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон України № 2148-VIII), що доповнив Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".

За приписами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі - Закон України № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону України № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон України № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом України № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України № 1058-ІV.

При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.

Тому відмова відповідача в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи 15 років, у тому числі на роботах за списком № 2 - понад 7 років 6 місяців, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного абзацом першим пункту 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-ІV, є протиправною.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому таке підлягає скасуванню.

Відтак з метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з 04.01.2021 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача необхідно стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 04.02.2021 № 14617.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з 04.01.2021 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.