Рішення № 102252741, 28.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9529/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Обставини справи.

Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит», заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій в сумі 57542,95 грн. за період з березня 2021 року по травень 2021 року за Списком № 2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТзОВ «САМШИТ» знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та згідно п.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) від 09.07.03 №1058-ІV зі змінами та доповненнями визначено страхувальником. Вказує, що відповідно до п.1 ч.2 Прикінцевих положень Закону 1058, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам за Списком № 2. Загальна сума заборгованості відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, за період з березня 2021 року по травень 2021 року за Списком № 2 до Пенсійного фонду становить 57572,95 грн. На підставі повідомлень про Розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, надісланих відповідачу Пенсійним фондом, підприємство, відповідно до п. 6. 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 зі змінами та доповненнями зареєстрованої Міністерством юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663, щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Зазначає, що за період роботи у ТзОВ «САМШИТ» право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 отримав працівник, зазначений у Розрахунку заборгованості (додаток 1). Згідно з Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.91 (з подальшими змінами та доповненнями) відповідач зобов`язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати в розмірі 57572,95 грн.

Ухвалою від 18.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

У поданому суду відзиві відповідач проти позову заперечує повністю. Вказує, що як вбачається із мотивів позовної заяви позивач стверджує, що працівник, зокрема пенсіонерка ОСОБА_1 , право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 отримала за період роботи у ТзОВ "САМШИТ». Однак такі твердження є безпідставними, надуманими, не відповідають дійсним обставинам справи та доказам, які в повному обсязі спростовують вказане. Повідомляє, що ОСОБА_1 пільгова пенсія була призначена на підставі судового рішення, постановленого за її адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області про неправомірні дії, визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2016 року, яка набрала законної сили 24.11.2016 року, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що працював на посадах, зазначених у розділі XXXII, списку №2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 з 05.10.2015 року. Даним судовим рішенням встановлено та викладено в резолютивній частині постанови про те, що «вважати таким, що період роботи з 16.03.1983 року по 01.08.1997 року надав ОСОБА_1 право на пенсію на пільгових умовах, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зазначених у розділі XXXII «Общие професии» списку №2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956року №1173». Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 здобула право на пенсію на пільгових умовах за період роботи з 16.03.1983 року по 01.08.1997року. Вказує, що згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 07.04.1981 року прийнята на Фабрику по виготовленню та ремонту художніх меблів, з 16.03.1983 року працювала оздоблювальницею. 04.01.1993 року Фабрика по виготовленню та ремонту художніх меблів перейменована на ДКППО «Львівська меблева фабрика». 14.02.1995 року ДКППО «Львівська меблева фабрика» перейменована в ТзОВ «Полісандер». Згідно наказу №1 від 01.08.1997 року по ТзОВ «Полісандер» ОСОБА_1 переведена із ТзОВ «Полісандер» у ТзОВ «САМШИТ» у зв`язку з реорганізацією ТзОВ «Полісандер». Згідно наказу №1 Від 01.08 1997 року по ТзОВ «САМШИТ» ОСОБА_1 зарахована оздоблювальницею IV розряду. Наказом №4 від 02.11.1998 року переведена для подальшої роботи прибиральницею. Наказом №11 від 02.08.1999 року звільнена з роботи на підставі ст.. 38 КзПП. Згідно порядкового номеру 12 трудової книжки ОСОБА_1 згідно наказу №25 від 03.08.1999 року прийнята на роботу оздоблювальницею виробів з деревини у ТзОВ «РЕНОМЕ» звідки звільнена за власним бажанням згідно наказу №43 від 30.11.2009 року. Із вказаного вбачається, що ОСОБА_1 із 03.08.1999 року по 30.11.2009 року працювала оздоблювальницею виробів у ТзОВ «РЕОМЕ», а отже виконувала роботу, яка за вказаний період дає їй право на пенсію на пільгових умовах, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зазначених у розділі XXXII «Общие професии» списку №2. Звертає увагу, що бажаючи врегулювати спір в позасудовому порядку ТзОВ «САМШИТ» надало Пенсійному фонду України вичерпні роз`яснення та докази того, що на цьому підприємстві пенсіонер не набула стажу, який давав їй право на пільгову пенсію, оскільки Товариство не здійснювало робіт, пов`язаних із шкідливими умовами праці, однак з невідомих причин, без будь-яких пояснень позивачем ці доводи не були враховані та заявлено даний позов. Відповідач визнає, що 10.03.2021 року із фінансово-економічного управління Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «САМШИТ» надійшов розрахунок витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 52929, 70 грн. Однак вказує, що на лист директора ТзОВ «САМШИТ» від 29.03.2021 року про надання роз`яснень з приводу підстав скерування даного документу Товариству отримано відповідь за підписом заступника начальника Головного управління пенсійного фонду М. Білецької від 16.04.2021 року про обов`язок відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «САМШИТ» фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 з дати призначення даної пільгової пенсії до дати досягнення нею пенсійного віку, що становить 52929, 70 грн. Відповідач зазначає, що в трудових відносинах із ТзОВ «САМШИТ» ОСОБА_1 перебувала з 01.08.1997 року по 02.08.1999 року, однак робіт із шкідливими умовами праці не виконувала, оскільки Товариство не вело діяльності, пов`язаної із наявністю шкідливих робіт, відповідно і атестація робочих місць, згідно постанови Кабінету Міністрів №442 від 01.08.1992 року «Про порядок проведення робочих місць за умовами праці», не проводилася. А така атестація вимагається чинним законодавством для визначення наявності у особи права на пенсію на пільгових умовах. З дня її переведення із ТзОВ «Полісандер» у ТзОВ «САМШИТ», тобто з 01.08.1997 року по 02.11.1998 року ОСОБА_1 , як і інші працівники Товариства, згідно наказу перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.. В подальшому була переведена прибиральницею, що вбачається із змісту її трудової книжки. З огляду на вказане трудові відносини, в яких перебувала позивачка із ТзОВ «САМШИТ», права на зарахування трудового стажу при призначенні пенсії на пільгових умовах не дають. Відповідач вказує, що таким чином, ОСОБА_1 набула необхідний стаж для оформлення пенсії на пільгових умовах в період з 16.03.1983 року по 01.08.1997 року, працюючи оздоблювачем меблів на Львівській фабриці по виготовленню й ремонту художніх меблів, перейменовану в подальшому на ДК ППО «Львівська меблева фабрика», а згодом в ТзОВ «Полісандер», яке являється правонаступником ДІЇ «Львівська меблева фабрика». Зазначає, що згідно із вимогами чинного законодавства, наявної судової практики, якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стадіє було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Тобто, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах покриваються лише тими підприємствами, на яких було здобуто стаж, що дає право на призначення пільгової пенсії (пільговий стаж). Згідно доказів, наявних в матеріалах справи, пільговий стаж ОСОБА_1 набула у ТзОВ «Полісандер», а отже, саме це підприємство повинно відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгової пенсії цього пенсіонера. З огляду на вищевикладене відповідачу є незрозумілою позиція позивача про обов`язок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 52 929, 70 грн., Товариством. Вказує, що ТзОВ «САМШИТ» не є правонаступником ТзОВ «Полісандер», саме товариство «Полісандер» не ліквідоване, є діючим і веде свою діяльність в повному обсязі, про що ТзОВ «САМШИТ» інформував Пенсійний фонд та надав відповідний витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб. За таких обставин усі матеріальні відшкодування, які стосуються фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 , повинні здійснюватися ТзОВ «Полісандер». З огляду на вищевикладене ТзОВ «САМШИТ» вважає, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Позивач подав відповідь на відзив у якому з доводами відповідача наведеними у відзиві не погоджується. Вказує, що Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2016 року у справі № 450/2886/15-а задоволено позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області щодо визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах. Під час розгляду вказаної справи в якості третьої особи участь у справі брало ТОВ «САМШИТ», як вбачається із постанови Верховного суду від 06.02.2020 у справі № 813/2255/17, яке не заперечувало проти задоволення відповідного позову, в тому числі і в частині набуття зазначеною особою пільгового стажу на цьому підприємстві, вказане судове рішення набрало законної сили. Таким чином, на виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2016 у справі № 450/2886/15-а Головне управління призначило ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2. Повідомляє, що у червні 2017 року, Головне управління звернулося до суду з адміністративним позовом, до ТОВ ПО «Полісандер» у якому просило стягнути заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 24 162,15 грн. Однак, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 у справі № 813/2255/17 у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 у справі № 813/2255/17 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 813/2255/17 касаційну скаргу Головного управління залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09. 2017 року - без змін. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що відповідач не повинен здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за розрахунками надісланими органами Пенсійного фонду, оскільки пенсіонер на доставку пенсії якого мають здійснюватися відповідні витрати, набула пільговий стаж не на підприємстві ТОВ ПО «Полісандер», а іншому підприємстві у Товаристві з обмеженою відповідальністю «САМШИТ», яке було створене, саме в результаті реорганізації шляхом виділення, і є правонаступником ТОВ ПО «Полісандер». Оскільки, з 01.08.1997 в результаті проведеної реорганізації ОСОБА_1 була переведена і прийнята на посаду оздоблювальника меблів IV розряду у ТОВ «САМШИТ», де пропрацювала до 02.08.1999. Крім того, Верховний Суд зазначив, що додатком до акта від 01.08.1997, згідно з яким проведено розподіл балансу ТОВ ПО «Полісандер» з виділенням сум на баланс ТОВ «САМШИТ» засвідчується передавання: розподільчого балансу з додатками, трудових книжок (36 штук), чисельність працюючих - 39 чоловік, серед списку яких є і ОСОБА_1 . Крім того, Постановою Верховного Суду 06.02.2020 року у справі № 813/2255/17 суд дійшов висновку, що згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, 29,07.1997 внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій запис про створення ТОВ «САМШИТ». Також у вказаному судовому рішенні зазначено, що витрати пов`язані з виплатою та доставкою пільгової пенсії пенсіонерці ОСОБА_1 перейшли внаслідок реорганізації до правонаступника ТОВ «САМШИТ». Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, які були встановлені рішенням, що набрало законної сили, в одній адміністративній справі не доказуються в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Тобто, вказані обставини вже були предмет розгляду у яких суд, чітко висловив свою позицію. Таким чином із вище зазначено вбачається, що саме на ТОВ «САМШИТ» покладений обов`язок відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон № 1058), у частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення до ТОВ «САМШИТ». За таких обставин, керуючись ч. 4 ст. 78 КАС України, ст. ст. 44, 79, Законом № 1058,», пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення просимо, позовну заяву Головного управління про стягнення з ТзОВ «САМШИТ» на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 57542,95 грн., заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за період з березня 2021 року по травень 2021 року за Списком № 2 - задоволити повністю.

Ухвалою від 26.07.2021 відмовлено у розгляді справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 26.07.2021 відмовлено у залученні третіх осіб.

Суд дослідив подані докази, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та

в с т а н о в и в:

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2016 року задоволено повністю позовні вимоги ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Пустомитівському районі Львівської області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Самшит». Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віток на пільгових умовах за списком №2. Вирішено вважати таким, що період роботи з 16.03.1983 року по 01.08.1997 року надав ОСОБА_1 право на пенсію на пільгових умовах, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що працював на посадах зазначених у розділі XXXII „Общие професии" списку № 2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173. Зобов`язано управління Пенсійного Фонду України в Пустомитівському районі Львівської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що працював на посадах зазначених у розділіділі XXXII „Общие професии" списку № 2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 з 05.10.2015 року,

На виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2016 у справі № 450/2886/15-а Головне управління призначило ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, що підтверджується долученим до справи протоколом 174766 від 13.12.2016.

У червні 2017 року, Головне управління звернулося до суду з адміністративним позовом, до ТОВ ПО «Полісандер» у якому просило стягнути заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 24 162,15 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 у справі № 813/2255/17 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 у справі № 813/2255/17 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 813/2255/17 касаційну скаргу Головного управління залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09. 2017 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що відповідач не повинен здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за розрахунками надісланими органами Пенсійного фонду, оскільки пенсіонер на доставку пенсії якого мають здійснюватися відповідні витрати, набула пільговий стаж не на підприємстві ТОВ ПО «Полісандер», а іншому підприємстві у Товаристві з обмеженою відповідальністю «САМШИТ», яке було створене, саме в результаті реорганізації шляхом виділення, і є правонаступником ТОВ ПО «Полісандер».

Оскільки, з 01.08.1997 в результаті проведеної реорганізації ОСОБА_1 була переведена і прийнята на посаду оздоблювальника меблів IV розряду у ТОВ «САМШИТ», де пропрацювала до 02.08.1999.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що додатком до акта від 01.08.1997, згідно з яким проведено розподіл балансу ТОВ ПО «Полісандер» з виділенням сум на баланс ТОВ «САМШИТ» засвідчується передавання: розподільчого балансу з додатками, трудових книжок (36 штук), чисельність працюючих - 39 чоловік, серед списку яких є і ОСОБА_1 .

Також у вказаній Постанові Верховного Суду 06.02.2020 року у справі № 813/2255/17 суд дійшов висновку, що згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, 29,07.1997 внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій запис про створення ТОВ «САМШИТ» та зазначив, що витрати пов`язані з виплатою та доставкою пільгової пенсії пенсіонерці ОСОБА_1 перейшли внаслідок реорганізації до правонаступника ТОВ «САМШИТ».

У подальшому позивач супровідним листом від 10.03.2021 у відповідності до п. 6.4. Інструкції Пенсійного фонду України про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 за №64/8663 надіслав відповідачеві "Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б,,-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Додаток 6) з березня 2021 року на суму 52929,70 грн.

У вказаному розрахунку від 04.03.2021 №1893/56-83 зазначено про призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії з 05.10.2015 та визначено відшкодування відповідачем щомісяця суми -1537,75 грн.

Оскільки відповідач визначену у розрахунку від 04.03.2021 №1893/56-83 суму 52929,70 грн. добровільно не сплатив, позивач звернувся за її стягненням та стягненням сум витрат за березень-травень 2021 (разом 57542,95) до суду.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII), Законом N 1058-IV та Інструкцією N 21-1.

Статтею 13 Закону N 1788-XII визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- пункт "а" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- пункти "б"-"з", зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених згідно з пунктами "а", "б-з" частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками N N 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року N 36.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, якою затверджена Інструкція.

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції N 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.4 Інструкції N 21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції N 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону1788-XII, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, відповідач зобов`язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону N 1058-IV, в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону N 1788-XII, покладений на підприємства (відповідача).

Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №640/18421/19.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, до основних завдань, які стоїть перед органами Пенсійного фонду України, відноситься забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій.

Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Добросовісне виконання суб`єктами господарювання свого обов`язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують.

Відповідно до ч.1-2 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно повязані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обовязків відповідачу. Пасивні факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.

Предметом доказування відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення несплачених фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії у судовому порядку, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Правомірність призначення пільгової пенсії та визначення відповідача відповідальним за відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії виходить за межі предмета доказування у даній справі, оскільки розрахунок від 04.03.2021 №1893/56-83 фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б,,-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з березня 2021 не є предметом судового розгляду, відтак суд не може в межах заявленого позову, предметом якого є стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, здійснювати правий аналіз підстав призначення пенсії та визначення відповідача відповідальним за відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Доводи відповідача суд не бере до уваги, оскільки такі зводяться до намагання у даній справі здійснити переоцінку встановлених обставин у рішенні Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2016 у справі № 450/2886/15-а де розглядалося питання призначення пільгової пенсії та встановлених обставин у Постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі 813/2255/17, де судом вказано про відсутність підстав стягнення витрат по пільговій пенсії з ТзОВ «Полісандер» оскільки усі права та обов`язки перейшли до відповідача - ТзОВ «Самшит».

Враховуючи вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач у добровільному порядку не здійснив відшкодування позивачу сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які призначені відповідно до Закону N 1788-XII в сумі 57542,95 грн по Списку N 2, тому вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати, а відшкодування витрат на правову допомогу відповідачеві при задоволенні позову не передбачено, судові витрати розподілу у справі не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» (79000, м. Львів вул. ткацька 29, ЄДРПОУ 22394896) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області (79016, м. Львів, вул.. Митрополита Андрея 10, ЄДРПОУ 13814885) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за період з березня 2021 по травень 2021 за списком №2 в сумі 57542,95 грн. (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот сорок дві грн. дев`яносто п`ять коп.)

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складений 28.12.2021.

Суддя Коморний О.І.