Рішення № 102252161, 28.12.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5460/21

Провадження № 2-а/211/63/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 грудня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Бехало В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача Державної екологічної інспекції Придніпровського округу та просить суд визнати незаконною та скасувати постанову від 18.08.2021 № 211691 про притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на суттєве порушення процесуальних норм. В обґрунтування вимог зазначив, що відповідачем на підставі наказу про проведення планової перевірки від 30.07.2021 № 1252 направлення на перевірку від 30.07.2021 № 4-971-22 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Лінксервіс КР». В результаті здійснення планового заходу 18.08.2021 інспекцією було складено акт за № 308/2.2/21, який ТОВ «Лінксервіс КР» буде оскаржувати, оскільки висновки інспекції необґрунтовані та безпідставні. 18 серпня 2021 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Білим О.В. відносно нього, позивача, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 211691, якою визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 82-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. Відповідно до тексту постанови, державний інспектор, розглянувши протокол та вислухавши осіб, що брали участь у розгляді справи, встановив, що позивач працюючи на посаді начальника дільниці СотаПР ТОВ «Лінксервіс КР» вчинив порушення ст..ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» тим, що при проведенні планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України згідно річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції встановлено змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу. В місцях зберігання побутових відходів було виявлено змішування побутових відходів із відходами пластику. Однак протокол від 17.08.2021 № 211691, на підстав якого винесена оскаржувана постанова, складений без його участі та не були йому вручені. Йому не відомий зміст протоколу, жодних пояснень ним не надавалось у зв`язку з необізнаністю суті порушень, розгляд справи відбувся за його відсутності, оскільки посадові особи відповідача не сповістили його про місце та час розгляду справи, а тому він був позбавлений можливості бути присутнім на судовому засіданні, заявляти клопотання, давати пояснення, тощо. Вказані порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності є суттєвими, оскільки фактично обмежили можливість його повноцінно приймати участь у розгляді даної справи, захищати свої права та інтереси, користуватися професійною правничою допомогою. Відповідачем не з`ясовано, чи винен саме позивач у вчиненні передбаченого ст.. 82-4 КУпАП правопорушення та чи взагалі було вчинено адміністративне правопорушення. ТОВ «Лінксервіс-КР» не проводиться утилізація відходів, оскільки підприємством укладено договори з підрядними організаціями на передачу відходів на зберігання, оброблення та утилізацію та під час проведення перевірки були надані договори, а саме договір про надання послуг зі збирання з подальшою утилізацією відходів від 03.06.2020 та договір про надання послуг від 04.01.2021. Зазначено про те, що у постанові зазначено про наслідки несплати ОСОБА_2 штрафу, в той час як до відповідальності притягується ОСОБА_1 . Тому просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу направлено рекомендованим поштовим відправленням на виконання ухвали суду від 05.10.2021, до суду надійшов відзив на позов Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області).

В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Лінксервіс КР» провадить наступні види діяльності: 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування (основний), 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 діяльність у сфері інжирінгу. Геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах№ 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. В ході перевірки було встановлено і зафіксовано актом перевірки № 308/2.2/21 від 18.08.2021 у розділі опис виявлених порушень законодавства про те, що в місцях зберігання побутових відходів було виявлене змішування побутових відходів із відходами пластику, що є порушенням ст..ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього середовища». З урахуванням вищевикладених обставин було складено матеріали про адміністративне правопорушення. вважають, що процедурні порушення з боку державних інспекторів з охорони навколишнього середовища не спростовують факт вчинення порушення вимог природоохоронного законодавства в частині поводження з відходами. Інформація позивача про намір оскаржувати акт № 308/2.2/21 від 18.08.2021 не має бути покладена в основу судового рішення, оскільки акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а подання позову та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Протокол про адміністративне правопорушення № 211691 від 17 серпня 2021 року було підписано ОСОБА_1 без зауважень, в протоколі міститься відмітка про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивачем отримано другий екземпляр протоколу. Тому просять в задоволенні вимог відмовити.

В обґрунтування відповіді на відзив представником позивача викладені мотиви аналогічні зазначеним в тексті позовної заяви.

В додаткових поясненнях представником позивача вказано, що протокол від 17.08.2021 № 211691 містить підпис позивача, однак цей протокол було складено позивачем за місцем роботи і позивач проставив в ньому підпис в силу юридичної необізнаності. При цьому в протоколі, який було долучено представником відповідача до відзиву на позов, міститься час складання. Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту повідомлення позивача про час та адресу складання протоколу. Дата та час розгляду справи в протоколі, що був наданий позивачу, відсутні – тобто протокол вручений позивачу, відрізняється від протоколу, долученого представником відповідача. З огляду на викладене не є доречним зауваження представника відповідача, що позивач не заперечував своєї відповідальності внаслідок відсутності пояснень, оскільки надання пояснень є право позивача, а їх відсутності не говорить про визнання вини та не впливає на обов`язок доведення відповідачем винуватості особи та факту скоєння правопорушення. Зі змісту постанови вбачається, що єдиним доказом вини позивача є протокол про притягнення до адміністративної відповідальності. Однак протокол не містить посилання на докази, які підтверджують факт вчинення правопорушення. А ні постанова, ані протокол не містять місця та часу вчинення правопорушення, що позбавляє можливості перевірити дотримання посадовою особою при винесенні постанови строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а також встановити, чи перебував позивач у період вчинення правопорушення у трудових відносинах з ТОВ «Лінксервіс КР». Відсутні будь-які докази, які свідчать про наділення позивача, як головного бухгалтера ТОВ «Лінксервіс КР» рганізаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими обов`язками по контролю за поводження з відходами. В протоколі та постанові відсутні посилання на будь-які накази, посадові інструкції, з якими позивач була б ознайомлена та які б покладали на позивача такі обов`язки. До того ж протокол складений 17.08.2021, тоді як акт перевірки складений 18.08.2021, тобто протокол складено передчасно. Тому оскільки постанова не містить посилання на докази, які б доводили наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, просить задовольнити вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Згідно статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР.

Частиною першою статті 1 цього Закону визначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до пункту «з» статті 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про відходи» визначено вимоги щодо зберігання та видалення відходів.

Як встановлено судом, 18 серпня 2021 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу Білим О.В. винесено постанову за № 211691 про накладення адміністративного стягнення, яким визнано начальника дільниці СотаПР ТОВ «Лінксервіс КР» ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною IV статті 82 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85,00 грн. (а.с. 17 – копія постанови).

В обґрунтування постанови державним інспектором зазначено, що ОСОБА_1 працюючи на посаді начальника дільниці СотаПР ТОВ «Лінксервіс КР» вчинив порушення: ст.ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», ст.. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» тим, що при проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України згідно річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2021 рік, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 27.11.2020 № 454 та наказу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу від 30.07.2021 № 1252 встановлено: змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу. В місцях зберігання побутових відходів було виявлене змішування побутових відходів із відходами пластику.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Нормами частини другої статті 70 КАС України встановлено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами першою, другою статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення від 18 серпня 2021 року № 211691, державним інспектором притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною IV статті 82 КУпАП, в той час як стаття 82 КУпАП містить тільки одну частину.

Навіть якщо брати до уваги, що державний інспектор допустив описку в тексті постанови, оскільки протокол складено по ст. 82-4 КУпАП, то вказаною статтею передбачено накладення стягнення за змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - на посадових осіб.

Чинний КУпАП не містить поняття «посадова особа», однак аналіз чинного законодавства визначає посадову особу як «фізичну особу, яка постійно або тимчасово виконує обов`язки укладеним в установленому законом порядку, що пов`язані з виконанням обов`язків керівника, заступника керівника в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також інші особи, які з огляду на свої посадові (службові) обов`язки відповідають за виконання вимог, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами, і які входять до виконуваних ними трудових (службових) обов`язків або на підставі спеціально ї м наданих повноважень».

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 являється посадовою особою ТОВ «Лінксервіс КР», яка несе відповідальність за змішування чи захоронення відходів.

У відзиві на позов відсутні посилання представника відповідача щодо наявності доказів того, що саме позивач є посадовою чи відповідальною особою за цим напрямком діяльності товариства: відсутні як посадова інструкція начальника дільниці підприємства, так і наказ керівника підприємства щодо призначення відповідальних осіб у цій сфері.

Досліджуючи матеріали справи, на підставі яких було складено оскаржувану постанову, суд вважає відсутніми докази, які свідчать про наділення позивача по справі як посадової особи підприємства організаційно розпорядчими чи адміністративно господарськими обов`язками по контролю за змішуванням чи захороненням відходів.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, на державного інспектора покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.

У даній справі, суб`єкт владних повноважень не виконав даного обов`язку та не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Відсутність заперечень при винесенні протоколу та розгляді справи по суті, не впливають на обов`язок відповідача по доведеності правомірності своїх дій.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, постанова про накладення адміністративного стягнення є необґрунтованою через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 82-4 КУпАП.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, заява №16347/02 та «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, заява №36673/04, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у постанові про адміністративне правопорушення, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення вищезазначеної норми, а також те, що судові витрати здійснені позивачем у розмірі 454,00 грн. документально підтверджені (а.с.1), суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження з суб`єкта владних повноважень на користь позивача судових витрат.

Крім того, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвокат (частини 1,2 статті 134 КАС України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В якості доказів щодо понесених судових витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру, копію акту надання правової допомоги та копію квитанції про сплату за надання правової допомоги на суму 3 000,00 грн., з яких вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу за: ознайомлення з оспорюванню постановою, наданням консультації, правовим аналізом судової практики, розроблення правової позиції та складання адміністративного позову.

Згідно частин 5-7 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача надано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу оскільки позивачем не доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим: сума витрат на професійну правничу допомогу не є спір мірною до санкції статті, яка застосовується постановою до відповідача, а також не обумовлена складністю категорії справи. До того ж відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представником позивача надано заперечення на клопотання, оскільки всі необхідні докази надано до суду.

Враховуючи викладене, предмет позову, складністю справи та часом адвоката, витраченим на виконання робіт, зазначених в акті виконаних робіт, що надано позивачем до суду, суд вважає необхідним вказані вимоги задовольнити, стягнувши на користь позивача витрати, понесені на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 77, 134, 139, 243-246,286 КАС України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 18.08.2021 № 211691 винесену державним інспектором з охорони навколишнього середовища Придніпровського округу Білим Олегом Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Стягнути з Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (код ЄДРПОУ 43877118, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 92) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви суму в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири гривні) 00 коп. та витрат на оплату правничої допомоги в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду з дня вручення повного рішення суду.

Повний текс рішення суду складено 28 грудня 2021 року

Суддя Н.Г.Середня