Ухвала суду № 102251223, 24.12.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/688/18

Провадження № 4-с/487/110/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2021 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., при секретарі Тітові А.О., прокурора Левкович С.І., державного виконавця Ярмоленко М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Колеснікова В.В. на дії та рішення старшого державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г.

В С Т А Н О В И В:

23.09.2021 до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Колеснікова В.В., в якій він просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, за яким держава (державний орган) пропустила тримісячний строк пред`явлення до виконання, встановлений ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження»; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №65422494 від 14.05.2021, винесену державним виконавцем Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г..

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 14.05.2021 державним виконавцем Ярмоленко М.Г. було відкрито виконавче провадження №65422494 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 02.04.2021 про стягнення з ОСОБА_1 та з ММР судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги, у рівних частках по 6895,55 грн. з кожного. Однак, державний виконавець повинен був повернути зазначений виконавчий документ стягувачу, оскільки його було пред`явлено до виконання із пропущенням тримісячного строку. Крім того, зауважив, що виконавчий документ був виданий неналежним судом, оскільки рішення про стягнення судового збору було ухвалено апеляційним судом, а відповідно до пп.17.1 пп.17 п.1 Перехідних положень ЦПК України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів виконавчий документ видається судом, який ухвалив відповідне рішення. А, отже, Заводський районний суд м. Миколаєва не наділений повноваженнями видавати виконавчий лист щодо судового збору, стягнутого додатковою постановою апеляційного суду. Враховуючи зазначені порушення та незаконні дії державного виконавця, скаржник звернувся до суду із даною скаргою.

Ухвалою суду від 25.10.2021 скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

24.12.2021 до канцелярії суду надійшов відзив Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на скаргу, що розглядається. Представник Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. проти задоволення вимог скарги заперечувала, посилаючись на відповідність дій державного виконавця нормам чинного законодавства. Зауважила, що виконавчий лист по справі №487/688/18, виданий Заводським районним судом м.Миколаєва 02.04.2021, відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Зауважила, що у згаданому вище виконавчому листі зазначено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання – 3 роки, рішення набрало законної сили 10.01.2020. 14.05.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та за вих. №38114 від 14.05.2021 направлено сторонам для відома та виконання. Боржником було сплачено борг, суму виконавчого збору та суму витрат виконавчого провадження. 30.11.2021 старшим державним виконавцем Ярмоленко М.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Представник Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. на відсутність, на її думку, предмету спору, оскільки станом на 21.12.2021 виконавче провадження закінчено, скасовано всі заходи примусового виконання та права заявника не порушено. Відтак, у задоволенні скарги просила відмовити.

Адвокат Колесніков В.В. до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за своєї відсутності та за відсутності ОСОБА_1 , вимоги скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. в судовому засіданні у задоволенні скарги просила відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Прокурор Левкович С.І. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на необґрунтованість її вимог.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги та додані сторонами документи, оглянувши матеріали цивільної справи №487/688/18, суд доходить переконання, що скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Колеснікова В.В. підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Стаття 55 Конституції України зазначає, що «кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань». Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції).

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч. 1 ст. 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст. 6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду. У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 р. Суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя в контексті кримінального провадження має дуже важливе значення, і без сумніву його необхідно вважати засадою.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно з ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальне законодавство встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (статті 447, 448 ЦПК України з дотриманням строків, визначених ст.449 ЦПК України).

14.09.2018 року Заводським районним судом м.Миколаєва ухвалено рішення, яким в задоволенні позову заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Савицької М. до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування пунктів рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02.12.2019 року частково задоволено апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування відповідних пунктів рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку; визнано незаконними та скасувати пункти 20, 20.2 розділу І рішення Миколаївської міської ради № 47/49 від 25.06.2010 року про затвердження проекту землеустрою та надання безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 937 кв. м, нормативною грошовою оцінкою 378004,54 грн., за рахунок земель ТОВ «Інвест-Трейдінг-Груп-М», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 904565 від 21.09.2010 року виданий ОСОБА_1 на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:12:004:0035. Окрім того, зобов`язано ОСОБА_1 повернути у комунальну власність спірну земельну ділянку площею з кадастровим номером 4810136300:12:004:0035.

На виконання рішення суду Заводським районним судом м.Миколаєва видано відповідний виконавчий лист.

10.01.2020 року Миколаївський апеляційний суд ухвалив додаткову постанову, якою стягнув з ОСОБА_1 та з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради 13791 грн.55 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги, у рівних частках по 6895 грн.55 коп. з кожної особи на користь прокуратури Миколаївської області.

Зазначене вище судове рішення набрало законної сили 10.01.2020 року.

На виконання рішення суду Заводським районним судом м.Миколаєва видано відповідний виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.05.2021 відкрито виконавче провадження №65422494 з примусового виконання виконавчого листа №2/487/1136/18 (487/688/18) від 02.04.2021 року, виданого Заводським районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 та Миколаївської міської ради через виконавчий комітет ММР 13791,55 грн. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги, у рівних частках по 6895,55 грн. з кожної особи на користь прокуратури Миколаївської області.

Зазначена вище постанова направлена сторонам виконавчого провадження для відома та виконання 14.05.2021 за вих. №38114.

30.11.2021 старшим державним виконавцем Ярмоленко М.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Суд критично ставиться до посилання представника Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. на відсутність предмету спору у зв`язку із закінчення виконавчого провадження, скасуванням всіх заходів примусового виконання, виходячи з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається з матеріалів справи, стягувачем у виконавчому провадженні №65422494 є Миколаївська обласна прокуратура Окружна прокуратура міста Миколаєва, яка відповідно до п.2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» представляє інтереси громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, стягувачем є держава в особі органу прокуратури, а виконавчий лист може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з ч.1 ст.384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття останнім днем строку пред`явлення до виконання виконавчого листа про стягнення судового збору за додатковою постановою від 10.01.2020 року є 11.04.2020 року.

Пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, суд приходить до переконання, що під час відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не було перевірено строк пред`явлення стягувачем виконавчого листа до виконання та порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.05.2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП №65422494 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 447-451 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Колеснікова В.В. на на дії та рішення старшого державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. - задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. щодо відкриття виконавчого провадження ВП №65422494 неправомірними.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. від 14.05.2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП №65422494.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївської апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.12.2021.

Головуючий суддя: І.В.БОБРОВА