Рішення № 102250117, 28.12.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4754/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ФОП ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Большакова Р.В., звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить (а.с.2-13 т.2):

- визнати протиправним та скасувати рішення Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 26.02.2021 №140;

- зобов`язати Дмитрівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області затвердити технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовлену згідно рішення Іванковецької сільської ради від 20.10.2020 №1727 ''Про поділ земельної ділянки'' та договору від 13.11.2020 року.

Також ФОП ОСОБА_1 просить суд стягнути з Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені витрати пов`язані із розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у затвердженні проекту технічної документації щодо поділу земельної ділянки, оскільки проект землеустрою на стадії розроблення двічі перевірявся на відповідність вимогам законів спеціально уповноваженими суб`єктами, а обґрунтування, яке вказане Дмитрівською сільською радою у рішенні про відмову затвердити технічну документації, є таким, що не відповідає нормам земельного законодавства.

Дмитрівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області (надалі відповідач) подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачу відмовлено у затвердженні проекту технічної документації поділу земельної ділянки у зв`язку з невідповідністю проекту до вимог земельного законодавства (а.с.132-147 т.2).

Представник позивача подав відповідь на відзив у якій зазначив, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту технічної документації може бути лише те, що такий проект не погоджено у порядку, встановленому статтями 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках, а тому відповідач не мав права приймати рішення про відмову затвердити проект технічної документації (а.с.225-228 т.2).

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Рух справи:

Ухвалами судді від 16.08.2021 року та 31.08.2021 року позовна заява ФОП ОСОБА_1 залишалась без руху із наданням строку для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвал. Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою судді від 07.09.2021 року відкрито провадження у даній справ. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження, на 27.09.2021 року призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 03.11.2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 03.11.2021 року. В судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2021 року у зв`язку з витребуванням додаткових доказів до 19.11.2021 року

В судовому засіданні 19.11.2021 року винесено усну ухвалу суду, якою вирішено подальший розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 20.10.2020 №1727 "Про поділ земельної ділянки" надано дозвіл на поділ земельної ділянки площею – 233,0638 га з кадастровим номером 3522281900:02:000:9047 на 33 земельні ділянки: 32 по 2,00 га та 1 земельна ділянка – 169,0638 га (а.с.198 т.1).

Між Іванковецькою сільською радою в особі сільського голови Магась Л.М. та сертифікованим інженером – землевпорядником ОСОБА_1 укладено договір на виготовлення документації із землеустрою від 13.11.2020 року (а.с.229-232 т.2).

Предметом даного договору є виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок Іванковецької сільської ради Знам`янського району кіровоградської області з кадастровим номером 3522281900:02:000:9047 площею 233,0638 га.

На виконання зазначеного договору позивачем розроблено та подано до Дмитрівської сільської ради проект технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (а.с.23-230 т.1).

Рішенням Дмитрівської сільської ради від 26.02.2021 року №140 "Про затверджрення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності" відмовлено у затвердженні проекту документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у зв`язку з таким (надалі спірне рішення, а.с.231 т.1):

- в плані поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3522281900:02:000:9047 площею 233,0638 га вказано 30 ділянок по 2,0000 га та одна площею 169,0638 га, що не відповідає Рішенню сесії Іванковецької сільської ради від 20.10.2020 № 1727, яким надано дозвіл на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3522281900:02:000:9047 площею 233,0638 га на 33 ділянки з них: 32 по 2,0000 га та одна площею 169,0638 га;

- згідно плану поділу земельної ділянки виявлено, що в земельну ділянку площею 233,0638 га (кадастровий номер 3522281900:02:000:9047) входить Ботанічна пам`ятка природи "Ковилові горби під Поповим" (підстава створення об`єкту Рішення Кіровоградської обласної ради №31 від 13.02.1995 р.), площа об`єкту складає 7,0000 га. При поділі земельної ділянки площею 233,0638 га (кадастровий номер 3522281900:02:000:9047) ФОП ОСОБА_1 не враховано пам`ятку природи та в переліку обмежень у використанні земельної ділянки не вказано Охоронну зону навколо об`єкта природно – заповідного фонду. Зазначене порушення призвело до того, що частина Ботанічної пам`ятки природи "Ковилові горби під Поповим" розділена двома земельними ділянками (згідно плану поділу, ділянки № 10, 11);

- у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання відсутнє погодження ДП "Чорноліське лісове господарство" як суміжного землекористувача, так як земельна з кадастровим номером 3522281900:02:000:9047 площею 233,0638 га межує з земельною ділянкою лісового фонду;

- не дотримано вимоги п. 3.2. "Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт" (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.02.2014 № 65), а саме: створені виконавцями робіт топографо-геодезичні і картографічні матеріали підписуються керівником суб`єкта господарювання та сертифікованим інженером-геодезистом;

- в технічній документації відсутня відомість перетворення координат із системи СК-63 у систему УСК-2000, що не відповідає Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.12.2016 1№ 509);

- згідно технічних характеристик приймача GPS TRIMBLE 5700, за допомогою якого здійснювались геодезичні роботи щодо поділу земельної ділянки, базисна лінія становить до 30 км, а в схемі GNSS- спостережень від базової станції до земельної ділянки вказано 44,191 км.

Отже правомірність та законність спірного рішення та зобов`язання вчинити певні дії є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідач, заперечуючи позов, зазначив, зокрема, про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту.

Досліджуючи дані обставини суд зазначає наступне.

Згідно розпорядження КМУ від 12.06.2020р. №716-р "Про добровільне об`єднання територіальних громад" повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою стосовно якої розроблено проект землеустрою, перейшли до Димитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Отже, Димитрівська сільська рада є правонаступником усіх прав та обов`язків, у тому числі, і правовідносин щодо виконання та реалізації договору про виготовлення документації із землеустрою від 13.11.2020 року.

Усі питання, які виникають стосовно реалізації вищевказаного договору, мають вирішуватись між позивачем та Димитрівською сільською радою, як правонаступником Іванковецької сільської ради.

Договір про виготовлення документації із землеустрою від 13.11.2020 року, предметом якого є виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок Іванковецької сільської ради Знам`янського району площею 233,0638 га був розроблений та погоджений за шість днів, що підтверджується актом виконаних робіт від 19.11.2020 року (а.с.233а т.2), тобто є виконаним.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

За позицією позивача, спірне рішення порушує її права, зокрема, з огляду на те, що за результатами розгляду технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок державним кадастровим реєстратором Відділу у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 15.11.2020 проведено державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті поділу, внаслідок чого було сформовано 32 ділянки по 2,000 га та одна ділянка – площею 169,0638 га – залишок. На вказані сформовані 32 земельні ділянки позивачем були розроблені проекти землеустрою.

На початку березня 2021 року до позивача почали звертатися адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з адвокатським запитами стосовно відповідності розроблених проектів землеустрою, оскільки рішеннями Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області було відмовлено у затвердженні проектів землеустрою по усіх 32 розроблених проектах землеустрою, однією з підстав яких вказаний факт не затвердження проектної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Позивач вважає, що відмовивши у затвердженні технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок – Дмитрівська сільська рада створила штучні передумови для відмови у передачі 32 громадянам земельних ділянок, які були утворені у результаті поділу.

Водночас, як свідчать дані автоматизованої системи Діловодства адміністративного суду громадяни, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, звернулись до суду за захистом свого порушеного права з індивідуальними позовами, які перебувають на розгляді в суді. Тобто, громадяни, вважаючи, що їх права порушені, самостійно звернулись за судовим захистом.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією саме такими особами.

При цьому, суд зазначає про відсутність порушеного права позивача, як розробника документації із землеустрою, яке підлягало б судовому захисту в порядку адміністративного судочинства.

Так, позивачем, як фахівцем у галузі проектування та розроблення земельної документації розробником, надані послуги щодо виконання проектувальних робіт. А відтак, між замовником послуг - органом місцевого самоврядування, правонаступником якого є Дмитрівська сільська рада не існує адміністративного підпорядкування, отже відсутні права, які підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Порушення вимог закону рішенням, діями, чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, а тому встановлена судом відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту є підставою для прийняття рішення про відмову у позові.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №144/1883/15-а, від 01.07.2019 року у справі № 460/1019/16-а, від 08.11.2019 року у справі №157/1231/15-а, від 23.09.2020 року у справі №809/295/17, від 12.05.2021 року у справі №640/11938/20.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права ФОП ОСОБА_1 , як виконавця за договором про виготовлення документації із землеустрою від 13.11.2020 року, рішенням Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 26 лютого 2021 року №140, оскільки звертаючись з таким позовом ФОП ОСОБА_1 фактично намагається довести/встановити, що нею надано послуги щодо розроблення технічної документації поділу земельної ділянки у повному обсязі та відповідно до вимог законодавства. Водночас, така мета позивача не може бути легалізована шляхом надання правової оцінки спірного рішення, оскільки відсутнє порушене право саме ФОП ОСОБА_1 , яке може бути захищено саме шляхом судового захисту.

Отже, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Оскільки судом викладений висновок про відмову в задоволенні позову, тому розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 2, 5, 19, 77-79, 90, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (площа Перемоги, 4, с. Дмитрівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 24422; код ЄДРПОУ 04365267) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук