Рішення № 102249949, 04.11.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2871/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Дегтярьової С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

секретаря судового засідання – Ярошук Т.О.,

представників:

позивача - Муньки О.М.

відповідача – ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу від 17.05.2021 р. №262-к Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів “Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Департаменту захисту споживачів” у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису апарату Держпродспоживслужби відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат”;

- зобов`язати вчинити у встановленому законом порядку дії щодо поновлення його на роботі та перевести його на посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами;

- зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вчинити у встановленому законом порядку дії щодо виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внаслідок незаконного звільнення.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2021 р. (а.с.72-73 т.1).

20.07.2021 року розгляд справи вирішено здійснювати в режимі відеоконференції (а.с.214-215 т.1).

Ухвалою судді від 10.08.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2021 р. (а.с.233 т.1).

08.09.2021 р. розгляд справи відкладено на 24.09.2021 р. в зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному (а.с.249).

24.09.2021 року оголошено перерву до 12.10.2021 року в зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі (а.с.4-5 т.2).

Судове засідання 12.10.2021 року в зв`язку з технічною неможливістю (а.с.121 т.2) не проводилось в режимі відеоконференції, а здійснено в письмовому провадженні, під час якого виникла необхідність витребувати додаткові докази.

28 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено на 01.11.2021 року за клопотанням представника відповідача (а.с.194 т.2).

Судове засідання 01.11.2021 року відкладене на 04.11.2021 року в зв`язку з технічною неможливістю (а.с.216 т.2) провести його в режимі відеоконференції.

04.11.2021 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі. Виготовлення повного тексу відкладено до 15.11.2021 року.

В періоді з 11.11.2021 року по 12.11.2021 року перебувавала у відпустці, а з 15.11.2021 року по 28.11.2021 року суддя була на лікарняному.

29.09.2021 року на вимогу ухвали суду від 24.09.2021 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких ним повідомлено про допущення описки в прохальній частині позову, а саме – він просив вважати помилковим вказання в позовних вимогах про скасування п.2 оскаржуваного наказу, та просив вважати правильним предметом спору п.1 наказу.

Додатково він в поясненні вказав, що його вимоги зводяться до такого формулювання:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу від 17.05.2021 р. №262-к Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів “Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Департаменту захисту споживачів”;

- поновити ОСОБА_1 на роботі та зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів перевести його на посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами;

- стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.10-15 т.2).

Необхідність подання такого пояснення обґрунтовано представником позивача допущеними ним технічними помилками при складенні позовної заяви.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірний наказ про його звільнення у зв`язку зі скороченням штату суперечить вимогам статей 40, 42, 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки йому не було запропоновано усіх вакантних посад, які би позивач зміг зайняти в силу відповідної професії чи спеціальності в тій самій установі, зокрема, але не виключно, вважає що були наявними підстави для переведення його на посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами.

У свою чергу, заперечуючи проти задоволенні позовних вимог, відповідач наполягав, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства щодо порядку вивільнення працівників, законодавства про державну службу.

Так, відповідач зазначав, що на виконання вимог Закону копію повідомлення про наступне звільнення позивачу було вручено своєчасно, запропоновано вакантну посаду завідувача сектору координації діяльності територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

При цьому відповідач посилався на те, що на нову посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами оголошено конкурс, оскільки переведення працівника на новостворену посаду в такому випадку без конкурсу є виключним правом роботодавця, а не обов`язком. При цьому відповідач посилався на позицію Верховного Суду у справі №380/932/20. Додатково в обґрунтування підстав неможливості зайняття позивачем посади директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами відповідачем вказано, що така посада не є рівнозначною по відношенню до тої, яку він займав до звільнення.

Також відповідач посилався на те, що у роботодавця відсутній обов`язок пропонувати всі вакантні посади працівнику, посада якого скорочується, а тому роботодавець обрав для такої пропозиції саме посаду завідувача сектору координації діяльності територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Згідно із записами у трудовій книжці від 12.09.206 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 31 березня 2008 року призначений на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення та роботи зі зверненнями Управління правового забезпечення та кадрової роботи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. До 17.06.2010 року займав різні посади та був звільнений 17.06.2010 року з посади заступника начальника управління правового забезпечення та роботи зі зверненнями Управління правового забезпечення та кадрової роботи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України – запис №10 в трудовій книжці (а.с.196 зв.-197 Т.1).

03.03.2011 року в трудову книжку внесено запис про недійсність запису №10, поновлено на попередній посаді та переведено на рівнозначну посаду – заступника начальника юридичного управління – начальника відділу правового забезпечення та присвоєно 8 ранг державного службовця – записи №11 та 12 трудової книжки (а.с.197 т.1).

30.12.2011 року позивач звільнений за переведенням для подальшої роботи в Державній службі України з питань захисту споживачів на підставі п.5 ст.36 КЗпП України (а.с.197 т.1).

З 03.01.2012 року – начальник юридичного управління Держспоживінспекції України.

З 12.03.2016 року призначений на посаду директора Департаменту захисту споживачів Держпродспоживслужби (а.с.14, 128 т.1).

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою КМУ від 2 вересня 2015 р. № 667, державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Згідно п. 15. Положення Держпродспоживслужба є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Судом встановлено, що наказом голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 30.09.2020 року №645 введено в дію з 01 жовтня 2020 року структуру апарату Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, погоджену 25.08.2020 року Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, та штатний розпис апарату, погоджений 18.09.2020 року, відповідно до змісту якого, структура служби становила наступний склад:

Керівництво:

- Голова Держпродспоживслужби – 1 штатна одиниця;

- Перший заступник Голови Держпродспоживслужби – 1 штатна одиниця;

- Заступник Голови Держпродспоживслужби – 2 штатні одиниці.

Департамент безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини:

- Директор департаменту – 1 штатна одиниця;

- Заступник директора департаменту – 1 штатна одиниця;

Всього у департаменті - 60 штатних одиниць.

Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства

Всього в управлінні – 11 штатних одиниць.

Департамент фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва:

- Директор департаменту – 1 штатна одиниця;

Всього у департаменті – 38 штатних одиниць.

Департамент захисту споживачів:

- Директор департаменту – 1 штатна одиниця (посада, яку позивач займав до звільнення);

- Заступник директора Департаменту – 1 штатна одиниця;

Всього у департаменті – 40 штатних одиниць.

Управління контролю за регульованими цінами (11 штатних одиниць).

Управління правового забезпечення (16 штатних одиниць).

Управління кадрового забезпечення (14 штатних одиниць).

Управління міжнародного співробітництва (15 штатних одиниць).

Управління економічної діяльності (16 штатних одиниць).

Управління фінансів та бухгалтерського обліку (17 штатних одиниць).

Управління цифрового розвитку, цифрових технологій і цифровізації (9 шт.од.).

Адміністративне управління (11 штатних одиниць).

Інші відділи у Службі – 58 штатних одиниць (а.с.20-27 т.2).

Загальний штат Держпродспоживслужби – 320 штатних одиниць.

Також 15 вересня 2020 року затверджено штатний розпис на 2020 рік – 320 штатних одиниць (а.с.28-35 т.2).

Відповідно до п.1 Положення про Департамент захисту споживачів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 08.01.2019 року №9, Департамент захисту споживачів – є самостійним структурним підрозділом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та підпорядковується заступнику Голови Держпродспоживслужби.

Згідно до п.5 Положення, департамент очолює директор. Посада належить до категорії «Б» посад державної служби (а.с.94-103 т.1).

Судом встановлено, що позивач займав посаду Директора департаменту захисту споживачів, яка, відповідно до структури апарату, затвердженої наказом голови Держпродспоживслужби від 30.09.2020 року №645, передбачена п.п.5.1 п.5 структури та штатного розпису апарату п.61 (заробітна плата за посадовим окладом – 15900,00 грн.) та відносилась до категорії «Б» (підкатегорія «Б1») (а.с.23, 30 т.2).

В ході судового розгляду встановлено, що наказом голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 23.12.2020 року №822 введено в дію з 23 грудня 2020 року структуру апарату Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, погоджену 26.11.2020 року Міністром фінансів України, та штатний розпис апарату, погоджений 08.12.2020 року, в межах граничної чисельності працівників 320 штатних одиниць, відповідно до змісту якого, структура становила наступний склад:

Керівництво:

- Голова Держпродспоживслужби – 1 штатна одиниця;

- Перший заступник Голови Держпродспоживслужби – 1 штатна одиниця;

- Заступник Голови Держпродспоживслужби – 3 штатні одиниці.

- Заступник Голови Держпродспоживслужби з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації – 1 штатна одиниця.

Всього в керівництві – 6 штатних одиниць.

Департамент безпечності харчових продуктів, ветеринарної медицини та контролю у сфері органічного виробництва:

- Директор департаменту – 1 штатна одиниця;

- Відділ інформаційно-аналітичного забезпечення, методології та цифрової трансформації у сфері ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів (4 штатні одиниці).

- Управління безпечності харчових продуктів , кормів та контролю у сфері органічного виробництва (18 штатних одиниць).

- Управління державного контролю (14 штатних одиниць).

- Управління здоров`я та благополуччя тварин (14 штатних одиниць).

Всього у департаменті – 50 штатних одиниць.

Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства та розслідування епідеміологічних спалахів

Всього в управлінні – 17 штатних одиниць.

Департамент фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва та якості зерна:

- Директор департаменту – 1 штатна одиниця;

- Відділ інформаційно-аналітичного забезпечення, методології та цифрової трансформації у сфері ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів (4штатні одиниці)

- Управління фітосанітарної безпеки та контролю якості зернових (19 штатних одиниць).

- Управління контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна (13 штатних одиниць).

Всього у департаменті – 37 штатних одиниць.

Департамент захисту споживачів та контролю за цінами:

- Директор департаменту – 1 штатна одиниця;

- Відділ інформаційно-аналітичного забезпечення, методології та планування (4 штатних одиниці).

- Управління захисту споживачів (31 штатна одиниця);

- Управління контролю за регульованими цінами (9 штатних одиниць).

Всього у департаменті – 45 штатних одиниць.

Управління правового забезпечення (17 штатних одиниць).

Департамент з управління персоналом та організаційного розвитку:

- Директор Департаменту – 1 штатна одиниця;

Всього у департаменті – 18 штатних одиниць.

Департамент з міжнародних комунікацій, внутрішніх та зовнішніх зв`язків:.

- Директор Департаменту – 1 штатна одиниця.

Всього у департаменті – 21 штатна одиниця.

Департамент з управління фінансами та економічної діяльності:

- Директор Департаменту – 1 штатна одиниця.

Всього у департаменті – 28 штатних одиниць.

Управління державного контролю на кордоні – 14 штатних одиниць.

Департамент адміністративного управління.

Директор Департаменту – 1 штатна одиниця.

Всього у департаменті – 28 штатних одиниць.

Управління цифрового розвитку, цифрових технологій і цифровізації – 11 штатних одиниць.

Управління внутрішнього аудиту, моніторингу та координації діяльності – 9 штатних одиниць.

Сектор координації діяльності територіальних органів – 3 штатних одиниці.

Інші відділи та працівники у Службі – 16 штатних одиниць (а.с.21-26 т.1).

Загальний штат Держпродспоживслужби – 320 одиниць.

Також 04 грудня 2020 року затверджено штатний розпис на 2020 рік – 320 штатних одиниць (а.с.28-35 т.1).

Як видно зі змісту нової структури відбулось об`єднання двох структурних підрозділів Департаменту прав споживачів та Управління контролю за регульованими цінами в один структурний підрозділ - Департамент захисту споживачів та контролю за регульованими цінами.

Так, до об`єднання Департамент захисту споживачів налічував - 40 штатних одиниць:

1) Директор – 1 штатна одиниця;

2) Заступника директора – 1 штатна одиниця;

3) Відділ ринкового нагляду – 7 штатних одиниць;

4) Відділ метрологічного нагляду – 4 штатні одиниці;

5) Відділ контролю у сфері робіт і послуг – 9 штатних одиниць;

6) Відділ контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства – 7 штатних одиниць;

7) Відділ контролю у сфері торгівлі – 9 штатних одиниць;

8) Сектор державного пробірного контролю – 2 штатні одиниці.

До об`єднання Управління контролю за регульованими цінами налічувало – 11 штатних одиниць:

1) Начальник управління – 1 штатна одиниця;

2) Відділ контролю за цінами на фармацевтичному ринку та ринках товарів – 4 штатні одиниці;

3) Відділ контролю за тарифами на житлово-комунальні послуги – 4 штатні одиниці;

4) Сектор методології, планування та аналізу – 2 штатні одиниці (а.с.30-31 т.2).

Створений Департамент захисту споживачів та контролю за регульованими цінами має 45 штатних одиниць:

1) Директор Департаменту – 1 штатна одиниця;

2) Відділ інформаційно-аналітичного забезпечення, методології та планування – 4 штатні одиниці;

3) Управління захисту споживачів:

- Заступник директора Департаменту захисту споживачів та контролю за регульованими цінами – начальник управління – 1 штатна одиниця;

- Відділ ринкового нагляду – 7 штатних одиниць;

- Сектор метрологічного нагляду – 3 штатні одиниці;

- Відділ контролю у сфері робіт та послуг – 7 штатних одиниць;

- Відділ контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства – 6 штатних одиниць;

- Відділ контролю у сфері торгівлі та державного пробірного контролю – 7 штатних одиниць;

Всього в управлінні – 31 штатна одиниця.

4) Управління контролю за регульованими цінами:

- Заступник директора Департаменту захисту споживачів та контролю за регульованими цінами – начальник управління – 1 штатна одиниця;

- Відділ контролю за цінами на фармацевтичному ринку та ринках товарів – 4 штатні одиниці;

- Відділ контролю за тарифами на житлово-комунальні послуги – 4 штатні одиниці;

Всього в управлінні – 9 штатних одиниць.

Таким чином, в сукупності Департамент захисту споживачів та Управління контролю за регульованими цінами налічували – 51 штатну одиницю. Після злиття в Департамент захисту споживачів та контролю за регульованими цінами – 45 штатних одиниць.

Порівнюючи дві структури та штатні розписи судом встановлено наступне.

Відділ метрологічного нагляду Департаменту захисту споживачів перетворений в сектор метрологічного нагляду Департаменту захисту споживачів та контролю за регульованими цінами зі збільшенням штату зі зменшенням на одну штатну одиницю – 3 штатні одиниці (а.с.31 т.1, 31 т.2).

Відділ контролю у сфері робіт та послуг Департаменту захисту споживачів ввійшов до Департаменту захисту споживачів та контролю за регульованими цінами із скороченням штату на дві штатні одиниці – 7 штатних одиниць замість 9 (а.с.31 т.1, 31 т.2).

Відділ контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства Департаменту захисту споживачів ввійшов до Департаменту захисту споживачів та контролю за регульованими цінами із скороченням штату на одну штатну одиницю – 6 штатних одиниць замість 7 (а.с.31 т.1, 31 т.2).

Відділ контролю у сфері торгівлі (9 штатних одиниць) та сектор державного пробірного контролю (2 штатні одиниці) Департаменту захисту споживачів стали Відділом у контролю у сфері торгівлі та державного пробірного контролю Департаменту захисту споживачів та контролю за регульованими цінами із скороченням штату на чотири штатні одиниці – 7 штатних одиниць замість 11 (а.с.31 т.1, 31 т.2).

Сектор методології, планування та аналізу Управління контролю за регульованими цінами (2 штатні одиниці) ввійшов до новоствореного структурного підрозділу як самостійний відділ інформаційно-аналітичного забезпечення, методології та планування Департаменту захисту споживачів та контролю за регульованими цінами зі збільшенням штату – 4 штатні одиниці (а.с.31 т.1, 31 т.2).

Таким чином, відбулось скорочення посад в загальній кількості після створення Департаменту захисту споживачів та контролю за регульованими цінами в кількості 8 посад та введено 2 нові посади. В загальній кількості штат зменшився на 6 посад (з 51 на 45).

Зважаючи на зменшення штатної чисельності новоствореного структурного підрозділу - Департаменту захисту споживачів та контролю за регульованими цінами, відповідачем 09.03.2021 року вирішено попередити ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади директора Департаменту захисту споживачів через її скорочення. Таке попередження здійснене під підпис 30 березня 2021 року (а.с.46 т.1).

Попередження, мотивоване п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, містило пропозицію вакантної посади завідувача сектору координації діяльності територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (а.с.46 т.1).

ОСОБА_1 30.03.2021 року подав заперечення на попередження про наступне вивільнення в письмовій формі та вказав, що відповідно до ст.87 Закону № 889-VIII йому повинна була бути запропонована рівнозначна посада, і лише, як виняток, нижча посада. Окрім цього позивач вказав, що йому не надано повний перелік вакантних посад, не вказано причин, чому він не може продовжити державну службу на посаді директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами, а також посилався на неврахування переважного права на залишенні його на роботі (а.с.47 т.1).

Судом встановлено, що Національним агентством України з питань державної служби оголошено конкурс на вакантну посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами, який повинен відбутися 13.04.2021 року (а.с.49 т.1).

В зв`язку з цим, ОСОБА_1 подав голові Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів письмову заяву про призначення його на посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами без проведення конкурсу у відповідності до ч.1 ст.41 Закону № 889-VIII, як рівнозначну в розумінні Закону № 889-VIII (а.с.48-50 т.1).

Додатково позивач просив повідомити про наявність у Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів рівнозначної вакантної посади, а також повідомити про наявність інших вакантних посад та надати копію структури та штатного розпису Держпродспоживслужби на 2021 рік (а.с.52 т.1).

Відповідачем повідомлено позивача, що запропонована йому посада завідувача сектору координації діяльності територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є рівнозначною посаді директора Департаменту захисту прав споживачів, яку він займав на той час, оскільки вони обидві належать до посад державної служби підкатегорії Б1. Додатково відповідач навів перелік вакантних посад, які станом на 12.04.2021 року були вакантними в апараті Держпродспоживслужби, та відносились, на його думку, до посад підкатегорії Б1,:

- директор Департаменту безпечності харчових продуктів, ветеринарної медицини та контролю у сфері органічного виробництва;

- директор Департаменту управління фінансами та економічної діяльності;

- начальник Управління цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації;

- завідувач сектору координації діяльності територіальних органів;

- завідувач сектору по взаємодії із асоціаціями;

- завідувач сектору оцінки ризиків.

Щодо інших вакансій посад державної служби підкатегорії Б1 поінформовано, що з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, головою Держпродспоживслужби прийнято рішення про оголошення конкурсів на їх зайняття (а.с.53-54 т.1).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виявив бажання зайняти запропоновану посаду завідувача сектору координації діяльності територіальних органів. Інших посад позивачу запропоновано не було.

На посаду директора Департаменту захисту споживачів та контролю за регульованими цінами оголошено та проведено конкурс (а.с.49-119 т.2).

Наказом голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 17.05.2021 року №262-к ОСОБА_1 звільнено 20 травня 2021 року з посади директора Департаменту захисту споживачів у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису апарату Держпродспоживслужби відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (п.1 наказу від 17.05.2021 року №262-к) (а.с.64, 134 т.1).

Позивач стверджував про те, що він протиправно не переведений на посаду директора Департаменту захисту споживачів та контролю за регульованими цінами, а також йому не запропоновано усі вакантні рівнозначні посади, які на момент звільнення були в наявності.

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 38 Конституції України унормовано, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону № 889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно ч.3. ст.87 Закону № 889-VIII (чинної на час попередження про наступне звільнення позивача) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1 1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Відповідно до п.1 абз.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом встановлено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справах № 140/90/20, №260/261/20 та від 20 вересня 2021 року у справі №340/221/20, аналізуючи вищевказані законодавчі зміни, зазначив, що виключення зі статті 87 Закону № 889-VІІІ бланкетної (відсилочної) норми щодо застосування законодавства про працю при визначенні процедури вивільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої цієї статті не вказує на заборону щодо його застосування, враховуючи приписи частини третьої статті 5 цього Закону та неврегульованість цим Законом відповідних правовідносин.

Приписи частини п`ятої статті 40 КЗпП України вказують лише на можливість врегулювання спеціальним законом особливостей застосування порядку звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом першим частини першої цієї статті.

Суд звертає увагу на те, що відносини публічної служби в основі своєї правової природи є наслідком реалізації не тільки права на участь в управлінні державними справами через забезпечення доступу до державної служби, визначеного статтею 38 Конституції України, але і права на працю, оскільки перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації права на працю, закріпленого у статті 43 Конституції України, а тому за правовою позицією Верховного Суду України, сформованою у постанові від 06 листопада 2013 року у справі №21-389а13, до відносин публічної служби застосовуються норми трудового законодавства в частині неврегульованій спеціальним законодавством.

Усталеною є також судова практика субсидіарного застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, з приводу яких виник спір, у значенні різновиду аналогії закону як засобу подолання прогалин спеціального законодавства.

За приписами частини третьої статті 49-2 КЗпП України обов`язок у роботодавця запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації виникає одночасно з попередженням про звільнення.

Підстави припинення державної служби у зв`язку зі скорочення чисельності або штату державних службовців за своєю правовою природою відповідають ознакам вивільнення працівників, що ґрунтується на загальних підставах звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також терміновий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим їм органом у разі <…> скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України регламентована положеннями частини другої статті 40, статей 42, 49-2 цього Кодексу, що містять юридичні гарантії забезпечення прав працівників від незаконного звільнення та сприяння у збереженні роботи.

Так, частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.3. ст.87 Закону № 889-VIII державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що роботодавець в силу норм Закону № 889-VIII не зобов`язаний пропонувати всі наявні вакантні посади, оскільки в силу ч.3. ст.87 Закону № 889-VIII він пропонує державному службовцю іншу (одну) рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, що, ним і було зроблено.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16, від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13-a, наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, Верховний Суд звертав увагу на обов`язок суду з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення (постанови від 09 квітня 2020 року у справі № 182/1670/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 683/1084/17 та інш.).

Тож у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом. Інша вакантна робота, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду пропонується в разі відсутності рівноцінної посади.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року та від 08 липня 2020 року у справі 2а-9821/11/2670, від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17, від 15 травня 2020 року у справі №П/811/2408/15, від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13-a та інш.

У відповідності п.6) ч.1 ст.2 Закону № 889-VIII рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Згідно ч.1 ст.6 Закону № 889-VIII посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Відповідно до п.2) ч.2 та ч.4 ст.6 Закону № 889-VIII до категорії категорія "Б" відносяться посади:

- керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

- керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2021 р. № 15) затверджена схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2021 році.

Так, посада, яку позивач займав до звільнення відноситься до підкатегорії Б1 категорії Б з окладом 15900,00 грн. (керівник департаменту захисту прав споживачів Держпродспоживслужби), а тому є рівнозначною до посади керівника департаменту захисту справ споживачів та контролю за регульованими цінами, яка також віднесена до цієї ж підкатегорії та з таким же посадовим окладом – 15900,00 грн.

В той час, запропонована посада завідувача сектору координації діяльності територіальних органів належить до підкатегорії Б3 з окладом 11000,00 грн., як посада керівника сектору у складі служби, а тому є посадою нижчою, по відношенню до тієї яку позивач займав до звільнення, а тому в силу ч.3. ст.87 Закону № 889-VIII вона повинна була бути запропонована позивачу за відсутності рівнозначних посад.

У судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що посада директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами є нерівнозначною посадою по відношенню до посади директора Департаменту захисту споживачів, а тому переведення позивача на посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами без проведення конкурсу було неможливим. При цьому відповідач посилався на позицію Верховного Суду, викладено у постанові від 29.09.2021 року у справі 280/5286/20 (провадження №К/9901/25915/21).

Не заперечуючи самого факту неможливості переведення працівника без конкурсу на вищу посаду, суд не приймає посилання відповідача на вказану постанову Верховного Суду, так як в тому провадженні дійсно досліджувалось питання можливості (неможливості) переведення працівника без конкурсу з посади провідного спеціалісті (5 рангу) на посаду начальника управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в області тобто з посади нижчої на вищу. В даному ж провадженні встановлено та описано вище, що посади директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами та директора Департаменту захисту прав споживачів є в силу закону рівнозначними.

Суд вважає за необхідне в даній ситуації звернути увагу на правову позицію Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 29.04.2020 у справі 812/1303/17, згідно з якою визначена КЗпП України процедура звільнення у випадку реорганізації, яка супроводжується скороченням чисельності працівників або штату спрямована на те, щоб не витримати строк тривалістю 2 місяця (30 днів) і після того звільнити працівника, а насамперед на те, щоб протягом цього строку вжити заходів для того, щоб працевлаштувати осіб в межах можливостей, в цьому випадку суб`єкта призначення.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що у Держпродспоживслужбі в період з 09.03.2021 року по 15.05.2021 року були вакантними 92 посад. Із них, зокрема, наступні посади:

- директора Департаменту безпечності харчових продуктів, ветеринарної медицини та контролю у сфері органічного виробництва (посадовий оклад 15900,00 грн.);

- директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами (посадовий оклад 15900,00 грн.);

- директора Департаменту міжнародних комунікацій, внутрішніх та зовнішніх зв`язків (посадовий оклад 15900,00);

- начальника Управління державного контролю на кордоні (посадовий оклад 13300,00 грн.);

- директора Департаменту адміністративного управління (посадовий оклад 15900,00 грн.).

В судовому засіданні представник позивача не заперечував того факту, що роботодавцем такі вакантні посади позивачу не пропонувались.

Наявними у справі доказами підтверджено, що, позивачу не пропонувалися посади з категорії «керівництво», хоча з огляду на вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України та наявність таких вакантних посад на час наданих йому пропозицій, посади саме зазначеної категорії мали бути в першу чергу запропоновані позивачу.

Крім того, вакантними, крім запропонованих позивачу, залишалися на час таких пропозицій ще кілька десятків інших посад.

Ці обставини, підтверджуються письмовими доказами, отриманими судом, та не заперечуються сторонами.

Суд вважає, що висловлене позивачем бажання обійняти посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами не свідчить про відмову зайняти інші, не запропоновані посади, а тому належало їх йому запропонувати.

Більш того, відповідно до абзацу 3 ч.3. ст.87 Закону № 889-VIII державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Таким чином, аналіз вказаної норми свідчить про те, що державний службовець може бути звільнений лише тоді, коли роботодавець запропонував вакантні посади, а не одну з них, як стверджував в судовому засіданні представник відповідача.

З огляду на те, що у відповідача були вакантні посади, в тому числі і керівні, які в силу своєї кваліфікації міг зайняти позивач, суд вважає, що керівник мав можливість запропонувати їх державному службовцю. Оскільки зміст спірного наказу не містить жодних обґрунтувань з приводу надання переваг звільненню перед переведенням по відношенню до позивача, відсутні підстави вважати, що при прийнятті вказаного наказу дотримано критеріїв обґрунтованості. Так, керівник, приймаючи рішення про звільнення позивача, обрав найбільш несприятливі наслідки для нього, при можливості сприяти реалізації його права на переведення на іншу посаду в цьому ж органі.

Враховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.

В своєму позові представник позивача просить суд поновити ОСОБА_1 на роботі та зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів перевести його на посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами. На яку посаду належить поновити позивача представник не вказує.

Суд звертає увагу позивача на те, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Суд зазначає, що у Верховному Суді сформувалася судова практика щодо застосування частини першої статті 235 КЗпП України до вказаних правовідносин.

У такий самий спосіб частину першу статті 235 КЗпП України в подібних правовідносинах застосовано й у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, від 20 січня 2021 року у справі №804/958/16, від 11 лютого 2021 року у справі №640/21065/18, від 31 травня 2021 року у справі №0840/3202/18, від 06 липня 2021 року у справі №640/3456/20, від 06 липня 2021 року у справі №640/1627/20.

Суд звертає увагу на те, що поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. Однак повноваження суду при вирішенні трудового спору про поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

Отже, позивач повинен бути поновленим на тій посаді, яку він займав до звільнення.

Додатково суд вважає доцільним зазначити, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №808/2741/16.

Крім того, за змістом частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

У своїх позовних вимогах представник позивача не зазначає суму середнього заробітку, яку він вважає належною до стягнення з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за час вимушеного прогулу.

Вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, який триває з дня звільнення працівника до дня винесення рішення суду про поновлення його на роботі.

При цьому, вирішуючи питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд має визначити розмір такого заробітку за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100), навівши відповідний розрахунок.

Порядком №100 встановлено, а саме - пунктом 2, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки від 25.06.2021 №21.3/24, наданої Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, загальна сума нарахованої заробітної плати позивачу за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, становить 44124,64 грн., з яких 12810,38 грн. за березень 2021 року та 31314,26 грн. за квітень 2021 року. Середньоденна заробітна плата складає 1423,38 грн. (13320,08 грн. / 31 відпрацьований день (9 у березні (лікарняний з 15 по 29 березня 2021 року) та 22 у квітні). Середньомісячна заробітна плата складає 31314,26 грн. (а.с.123 т.1).

Отже, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом здійснено таким чином: позивача звільнено з посади з 17.05.2021 року, останній день роботи є днем звільнення. Період вимушеного прогулу складає 116 робочих дня, зокрема, у період з 21.05.2021 року по 04.11.2021 року включно.

Ураховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування п.1 наказу про його звільнення підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.05.2021 року по 04.11.2021 року включно у розмірі 165112,08 грн. (визначено без утримання податків й інших обов`язкових платежів).

Ураховуючи те, що судом прийнято рішення про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З огляду на це, рішення суду в частині стягнення 29890,98 грн. (165112,08 грн. / 5,5 місяців) та в частині поновлення на посаді належить допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу від 17 травня 2021 року №262-к Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів “Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Департаменту захисту споживачів”.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту захисту споживачів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з 21 травня 2021 року.

4. Стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (ЄДРПОУ 39924774 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 165112,08 грн. (сто шістдесят п`ять тисяч сто дванадцять грн. 08 коп.).

5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць – у сумі 29890,98 грн. (двадцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто грн. 98 коп.) підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 09.12.2021 року у зв`язку з перебуванням судді Дегтярьової С.В. на лікарняному та у відпустці у період з 11.11.2021 року по 26.11.2021 року включно та 08.12.2021 року, а також значним навантаження через велику кількість позовів, що надходять до суду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова