Рішення № 102247702, 17.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 р. Справа№200/9638/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 914190879828 від 22 червня 2021 року щодо відмови позивачу у переході на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеного у довідках, виданих Бахмутсько-Лиманським ОУ ПФУ від 15 червня 2021 року № 0574-08-8/18603, 0574-08-8/18606, 0574-08-8/18604;

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу з 16 червня 2021 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеного у довідках виданих Бахмутсько-Лиманським ОУ ПФУ від 15 червня 2021 року № 0574-08-8/18603, 0574-08-8/18606, 0574-08-8/18604 та встановити надбавку відповідно до п. 4.3 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року на двох неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії АВ № 0876059 від 28 березня 2017 року позивач є особою з інвалідністю II групи (загальне захворювання) та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону № 1058-ІV.

З 24 листопада 2000 року по 20 червня 2007 року позивач працювала на різних посадах державної служби у державній виконавчій службі, з 1 червня 2007 року по 31 травня 2021 року - на посадах державної служби у Пенсійному фонді України.

На підставі наказу від 31 травня 2021 року № 54-0 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у зв`язку із реорганізацією відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Через веб-портал Пенсійного фонду позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності другої групи, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу".

До заяви були надані наступні документи: копія паспорта НОМЕР_1 , копія картки платника податків, копія трудової книжки НОМЕР_2 , копія свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 , копія свідоцтва про народження дитини НОМЕР_4 , копія довідки 0574-08-8/18603 від 15 червня 2021 року, копія довідки 0574-08-8/18606 від 15 червня 2021 року, копія довідки 0574-08-8/18604 від 15 червня 2021 року, копія довідки про склад сім`ї № 797, копія довідки про навчання; копія довідки МСЕК.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 червня 2021 року № 914190879828 позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у зв`язку із відсутністю підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Розгляд заяви та винесення рішення за заявою від 16 червня 2021 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке визначено з принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку, тому позивач вважає що необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914190879828 від 22 червня 2021 року про відмову про перехід на інший вид пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій призначити та виплачувати позивачу з 16 червня 2021 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках, виданих Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15 червня 2021 року № 0574-08-8/18603, № 0574-08-8/18606, № 0574-08-8/18604.

Крім цього, відповідно до п. 4.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року, де зазначено, що непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, надбавка до пенсії за віком, по інвалідності та за вислугу років. передбачена Законами України "Про пенсійне забезпечення" і про "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", виплачується у розмірі 150 грн на кожну дитину (а.с. 1-5).

Ухвалою суду від 4 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 45-46).

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 серпня 2021 року із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Для жінок зазначений вік визначається ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та становить шістдесят років.

Тобто до 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Закону України від 10 грудня 2015 року № 899-VIII «Про державну службу») право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 1 травня 2016 року відповідно до ст. 90 Закону України від 10 грудня 2015 року № 899-VIII «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну служб» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Як зазначає відповідач, ОСОБА_1 хоча і мала станом на 1 травня 2016 року стаж державного службовця 15 років 5 місяці 8 днів при цьому не має права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 899-VIII «Про державну службу», оскільки на час звернення до відповідача із відповідною заявою не досягла шістдесятирічного віку.

Також у відзиві вказано, що особи з числа державних службовців, яким встановлено інвалідність, з 1 травня 2016 року втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у встановлених ст. 33 цього Закону розмірах (а.с. 58-61).

Ухвалою суду від 4 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 45-46).

Ухвалою суду від 19 серпня 2021 року було вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 8 вересня 2021 року (а.с. 55).

Протокольною ухвалою суду від 8 вересня 2021 року відкладено підготовче засідання на 22 вересня 2021 року (а.с. 76).

Протокольною ухвалою суду від 22 вересня 2021 року оголошено перерву в підготовчому засідання до 29 вересня 2021 року (а.с. 84).

Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження у справі (а.с. 106).

Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 20 жовтня 2021 року (а.с. 107).

5 жовтня 2021 року судом отримано додаткові пояснення від відповідача, в яких зазначено таке.

Частиною 9 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ «Про держану службу» визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, якщо безпосередньо перед звільненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Наказом Управління від 17 вересня 2021 № 60-0 скасовано наказ Управління від 31 травня 2021 року № 54-0 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у зв`язку із реорганізацією відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та поновлено позивача з 1 червня 2021 року посаді головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу з попередніми умовами праці з перебуванням у відпустці для догляду за дитиною з відповідно до медичного висновку по 26 квітня 2022 року або фактичного виходу з відпустки.

Таким чином, враховуючи те, що необхідною умовою для призначення спірної пенсії є припинення державної служби, вимога позивача щодо зобов`язання призначити та виплатити їй пенсію державного службовця за заявою від 16.06.2021 року не підлягає задоволенню.

Також відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача про зобов`язання управління нарахувати та виплатити позивачу пенсію державного службовця не можуть бути задоволені також у зв`язку із тим, що повноваження щодо нарахування та виплати пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суди не вправі втручатися в діяльність пенсійних органів при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам (а.с. 111-112).

19 жовтня 2021 року судом отримано додаткові пояснення від позивача, в яких зазначено, що наказ Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про поновлення її на посаді з 1 червня 2021 року не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, так як сам факт звільнення вже відбувся 1 червня 2021 року, про що свідчить запис у трудовій книжці позивача.

Зауважено, що навіть, якщо позивача було поновлено на посаді державного службовця, то період з 1 червня 2021 року по момент поновлення буде вважатися вимушеним прогулом, у який вона не перебувала на державній службі та не виконувала державних функцій. Будучи звільнена зі служби безпідставно та маючи відповідний стаж та групу інвалідності, позивач набула право на призначення відповідно пенсії до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ "Про державну службу".

Також зазначено, що наказом Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22 вересня 2021 року № 61-О державна служба позивачем припинена та вона звільнена з посади головного спеціаліста-юрисконсульта за моєю ініціативою у зв`язку за доглядом за дитиною до досягнення нею 14 віку, що підтверджується наказом та записом у трудовій книжці (а.с. 116-119).

У період з 4 по 29 жовтня 2021 року суддя перебувала на лікарняному, у зв`язку із чим судове засідання по справі, призначене на 20 жовтня 2021 року, не відбулось (а.с. 114).

Ухвалою суду від 3 листопада 2021 року судове засідання у справі призначено на 17 листопада 2021 року о 12-30 год (а.с. 127).

17 листопада 2021 року сторони в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача, яке отримано судом 5 листопада 2021 року, про розгляд справи без її участі (а.с. 130-131).

Відповідач заяв з приводу участі свого представника у судовому засіданні суду не надав.

Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства країни (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги заяву позивача про розгляд справи без її участі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 6-9).

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ пл. Соборна буд. 3, є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 58, 81).

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 , позивач з 21 червня 2007 року по 31 травня 2021 року працювала на різних посадах на державній службі в органах Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 10-22).

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії АВ № 0876059 від 28 березня 2017 року позивач є особою з інвалідністю II групи (загальне захворювання) (а.с. 30-32).

Згідно пояснень сторін позивач отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 1, 58-61).

Наказом від 31 травня 2021 року № 54-0 позивача звільнено з посади головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у зв`язку із реорганізацією відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (а.с. 22).

16 червня 2021 року через веб-портал Пенсійного фонду України позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою (№ 5824) про переведення її з пенсії по інвалідності другої групи, призначеної відповідно до Закону України № 1058-IV, на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (а.с. 33).

Як зазначено у рішенні, прийнятому за результатом розгляду заяви позивача, до заяви були надані наступні документи: копія паспорта позивача серії НОМЕР_1 , копія картки про РНОКПП, копія трудової книжки НОМЕР_2 , копія свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 , копія свідоцтва про народження дитини НОМЕР_4 , копія довідок від 15 червня 2021 року, виданих Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України №№0574-08-8/18603, 0574-08-8/18606, 0574-08-8/18604 (а.с. 33).

У позові позивача вказує, що також надавала разом із заявою копію довідки про склад сім`ї № 797, копію довідки про навчання та копія довідки МСЕК (а.с. 1).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке розглядало заяву позивача про перехід з одного виду пенсії на інший, № 914190879828 від 22 червня 2021 року позивачу відмовлено у такому переході у зв`язку із відсутністю підстав. Вказано, що відповідно до ст. 90 Закону України № 889-VIII «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 33).

Будучи не згідною із вказаним рішенням позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Суд зазначає, що під час розгляду справи Донецьким окружним адміністративним судом Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято наказ № 60-О від 17 вересня 2021 року «Про скасування наказу про звільнення № 54-0 від 31 травня 2021 року та поновлення на посаді ОСОБА_1 , яким скасовано п. 13.1 та п. 13.2 наказу від 31 травня 2021 року № 54-О «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_1 з 1 червня 2021 року на посаді головного спеціаліста юрисконсульта юридичного відділу з попередніми умовами праці з перебуванням у відпустці для догляду за дитиною по 26 квітня 2022 року або фактичного виходу з відпустки (а.с. 105).

Наказом Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 61-О від 22 вересня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 за ініціативою державного службовця у зв`язку з доглядом дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку (а.с. 99).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Основного Закону).

Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон України «Про державну службу», Закон № 889-VIII).

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби […].

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років.

У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку із продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Як встановлено судом стаж роботи позивача на державній службі станом на 1 травня 2016 року становив 15 років 5 місяців 8 днів; позивачу встановлена інвалідність ІІ групи, перед зверненням із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на загальних підставах на пенсію по інвалідності за ст. 37 Закону № 3723-XII остання працювала на державній службі, - суд дійшов висновку, що станом на 16 червня 2021 року позивач мала право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, отже, були наявні правові підстави для переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Стосовно аргументів відповідача щодо того, що позивач з 1 червня 2021 року поновлена на посаді, а призначення пенсії (перехід на пенсію) за ст. 37 Закону № 3723-XII може мати місце лише щодо осіб, які є звільненими із державної служби, суд зазначає, що предметом спору у даній справі є правомірність/неправомірність відмови пенсійного органу у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на загальних підставах на пенсію по інвалідності державного службовця, що мала місце у червні 2021 року.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18), прийнятої за наслідками апеляційного розгляду скарги на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).

Як зазначено у вказаному судовому рішенні ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - особа, яка займає (або займала) посаду держслужби та якій встановлена інвалідність;

б) відповідач - територіальний орган Пенсійного фонду України;

в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723.

Висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723.

На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, можуть впливати відмінності в обставинах справи, зокрема щодо стажу позивача.

Згідно приписам ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, оскільки дана адміністративна справа є типовою, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Стосовно посилань відповідача на дискреційність повноважень пенсійного органу на призначення та виплату пенсії, суд зазначає наступне.

У «Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийнятих Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, зазначено, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Поняття дискреції міститься в п. 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5, де зазначено, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Разом із цим суд зазначає, що під час розгляду даної справи суд дійшов висновку про неправомірність відмови позивачу у переведенні її на пенсію за ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Отже, в даному випадку відсутні дискреційні повноваження відповідача (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 4 вересня 2018 року в справі № 813/4430/16).

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках, виданих Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15 червня 2021 року № 0574-08-8/18603, 0574-08-8/18606, 0574-08-8/18604 та зі встановленням при призначенні пенсії надбавки відповідно до п. 4.3 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року на двох неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом с п о р і в у сфері публічно-правових відносин […].

Спірним питанням у даній справі є питання щодо наявності або відсутності у позивача права на перехід на пенсію за ст. 37 Закону № 3723-XII, а питання визначення відсоткового розміру пенсії від суми заробітної плати, зазначеної у довідках, виданих Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15 червня 2021 року № 0574-08-8/18603, 0574-08-8/18606, 0574-08-8/18604 та питання встановлення/не встановлення позивачу надбавки, передбаченої п. 4.3 постанови Кабінету Міністрів України № 654, з а у м о в и переведення ОСОБА_1 на пенсію за ст. 37 Закону № 3723-XII - не є спірним в межах даної справи.

Отже, позовні вимоги позивача в цій частині є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 205, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ пл. Соборна буд. 3) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 914190879828 від 22 червня 2021 року щодо відмови позивачу у переході з пенсії по інвалідності, призначеної на загальних підставах, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 16 червня 2021 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" – з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини складені та підписані 17 листопада 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2021 року.

Суддя Н.П. Волгіна