Вирок № 102246626, 28.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17455/20

Провадження № 1-кп/638/951/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

за участю секретаря - Коваленко О.В.,

прокурора - Масловського Є.А., Божко О.В., Овод К.К.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому в ЄРДР №12020225480000843 від 02.11.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

встановив:

01.11.2020 року близько о 16 годині 45 хвилин ОСОБА_1 знаходився у приміщенні магазину «ТОВ Пілот», супермаркет «РОСТ» код ЄДРПОУ 43094673, що розташований за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 61-Ж, де в нього виник раптовий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Після чого останній шляхом вільного доступу з корисливих мотивів з метою особистого збагачення вирішив таємно заволодіти майном, належним вказаному магазину.

Реалізуючи свій злочинний намір, розуміючи протиправність своїх умисних дій, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, упевнившись та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе йому завадити, ОСОБА_1 , пересуваючись по торгівельній залі взяв чоловічі парфуми «Mersedes Benz сlub», об`ємом 100 мл, та сховав їх у внутрішню кишеню своєї куртки та почав виходити з приміщення магазину, проте приміщення магазину не покинув, тому що був затриманий охоронцем, чим міг спричинити магазину «ТОВ Пілот» згідно з висновком товарознавчої експертизи №31 матеріальну шкоду на загальну суму 1938 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними та злочинними діями, скоїв кримінальне правопорушення – проступок, прередбачений ч.2 ст.15 ч.1 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 провину у скоєному проступку визнав у повному обсязі та судом встановлено, що він вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.

Враховуючи ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, обставини вчиненого правопорушення, що викладені в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорюють фактичних обставин правопорушення, судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення-проступку при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, доведена у повному обсязі та кваліфікує дії за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст.185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , передбачена ст. 66 КК України, є щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , передбачених ст. 67 КК України судом не встановлено.

Цивільний позов не заявлено.

Кримінальним правопорушенням завдано матеріальної шкоди на суму 1938 гривень 00 копійок, що підтверджується висновком товарознавчої експертизи №31, як обвинуваченим не відшкодована.

При призначенні покарання, суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансері не перебуває, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.

Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України в Постанові № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України для виправлення обвинуваченого достатнім та необхідним буде призначення покарання у вигляді обмеження волі.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вищезазначені данні щодо особи обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. За зазначених обставин, суд дійшов висновку про призначення покарання обвинуваченому у межах, встановлених санкцією статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений проступок, у вигляді обмеження волі.

З урахуванням вищевикладеного, зокрема того, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності, однак в силу ст. 89 КК України не судимий, на шлях виправлення не став, суд вважає, що ОСОБА_1 слід обрати покарання у виді обмеження волі, адже саме таке покарання обвинуваченому буде справедливим та достатнім і сприятиме його виправленню та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Судові витрати у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України суд,-

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1(одного року) обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на засудженого обов`язки відповідно до ст.76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд міста Харкова 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя