Вирок № 102246435, 28.12.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Вовчанський районний суд Харківської області

справа № 617/435/21

провадження № 1-кп/617/108/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року

м.Вовчанськ Харківської області

Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Петрової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Павлюкової С.М.

сторін кримінального провадження:

прокурора – Карапетян Л.А., Гусєйнова А.П.

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Атаманюка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Вовчанську Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220260000035 від 27.01.2021 року, за №12018220260001066 від 17.11.2018 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Зарічне Вовчанського району Харківська область, громадянина України, неодруженого, освіта професійно-технічна, раніше судимого вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 22.01.2016 року за ч.3 ст.152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 7 років, звільнений 17.07.2017 року за відбуттям строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2018 близько 15:30 год. ОСОБА_1 знаходився на вул.Набережній в с.Зарічне Вовчанського району Харківської області, де у нього виник злочинний умисел, направлений на вчинення крадіжки чужого майна, у зв`язку з чим він почав дивитися будинки, з яких можна викрасти майно. Перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 звернув увагу на те, що у вищевказаному будинку ніхто не мешкає. Після чого, близько 16:00 години він, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, зі сторони городу зайшов на територію двору вищевказаного домоволодіння, де, впевнившись, що його протиправні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, підійшов до вхідних дверей житлового будинку, які були зачинені на навісний замок та за допомогою рук зірвав його та відкривши двері, зайшов до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим незаконно проник до житла потерпілої ОСОБА_2 . Після чого, ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні вищевказаного будинку та продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, таємно, керуючись корисливим мотивом наживи, підійшов до печі та демонтував з неї чавунну двоконфорочну плиту, металеві дверцята з печі та чавунні колосники, які належать потерпілій ОСОБА_2 . Далі, ОСОБА_1 поклав вищевказані речі до мішку, який він знайшов у приміщенні вказаного будинку та покинув вказаний будинок, тим самим вчинив крадіжку вищевказаних речей. Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_2 згідно з висновком судово - товарознавчої експертизи № 4435 від 27.11.2018 матеріальні збитки на загальну суму 620,00 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

Крім того, 16.11.2018 близько 17:00 год., ОСОБА_1 звернув увагу на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де ніхто не мешкав. Так, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, зі сторони городу проник на територію двору вищевказаного домоволодіння, де, впевнившись, що його протиправні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, через дверний пройом, зайшов до недобудованого приміщення гаражу, тим самим незаконно проник до іншого приміщення потерпілої ОСОБА_3 . Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, таємно, керуючись корисливим мотивом наживи, знайшов у приміщенні гаражу НОМЕР_1 газових балони, ємністю кожен по 27 літрів, вартістю 1350,00 грн., які належать потерпілій ОСОБА_3 . Далі, ОСОБА_4 по черзі виніс вищевказані балони за територію двору вищевказаного домоволодіння, тим самим вчинив їх крадіжку. Крім того, ОСОБА_1 на території двору знайшов дитячу металеву ванну білого кольору, об`ємом на 158 літрів, вартістю 600,00 грн., яка належить потерпілій ОСОБА_3 , після чого виніс її з території двору вищевказаного домоволодіння, тим самим вчинив крадіжку вказаної дитячої ванни. Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_3 згідно з висновком судово - товарознавчої експертизи № 4510 від 30.11.2018 матеріальні збитки на загальну суму 1950,00 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, сховище.

Крім того, 17.11.2018, близько 13:00 год., ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення крадіжки чужого майна, повернувся на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , оскільки він знав, що у вказаному будинку ніхто не мешкає. Зайшов до вказаного домоволодіння зі сторони городу, де, впевнившись, що його протиправні дії залишаться непоміченими сторонніми особами та продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, таємно, керуючись корисливим мотивом наживи, знайшов на території двору вищевказаного домоволодіння наступні речі, які належать потерпілій ОСОБА_2 , а саме: газовий металевий балон, ємністю 50 літрів, газову пічку ТМ «Брест» на 4 конфорки з духовкою для випікання, п`ять металевих листів, розміром 140 см X 70 см кожен, металеву сітку з ліжка, розміром 110 см X 90 см з чотирма металевими кутами, розміром 40 см х 40 см х 4 см кожен, металевий кут, розміром 30 см х 30 см х 3 см, довжиною 150 см та 320 см та оцинковані корита - ночви, ємністю 100 літрів, переніс їх за територію двору вищевказаного домоволодіння та склав біля двору, тим самим намагався вчинити крадіжку вищевказаного майна та спричинити потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду відповідно до висновку судово - товарознавчої експертизи № 4435 від 17.11.2018 на загальну суму 2798,72 грн., виконавши при цьому усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. ОСОБА_1 не розпорядився вище зазначеним майном у зв`язку з тим, що його дії були помічені та припинені ОСОБА_5 , який мешкає по сусідству у буд. АДРЕСА_3 .

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення.

До того ж, 27.01.2021 близько 01:00 год. у ОСОБА_1 , який знаходився на задньому сидінні в автомобілі ВАЗ 2106 з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , на автомобільній дорозі Харків-Вовчанськ неподалік від бази відпочину «Сокольники», що розташовується за адресою: Харківська область Вовчанський район село Зарічне, вулиця Соснова, 29, раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи.

Далі, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, з погрозою застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, вчинив напад на водія автомобіля ВАЗ 2106 з реєстраційним номером НОМЕР_2 ОСОБА_6 , приставивши ніж до його обличчя з метою заволодіння грошовими коштами, які належать потерпілому ОСОБА_6 .

В подальшому ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите заволодіння чужим майном, погрожуючи, викрав грошові кошти в розмірі 300 грн., після чого зник з місця вчинення кримінального правопорушення, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальні збитки на вищевказану суму.

Своїми умисним діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Допитаний у судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, розкаявся та дав суду свідчення щодо обставин вчинення злочинів, як про це викладено в обвинувальних актах. В скоєному щиро розкаюється, просить врахувати, що він повністю повернув потерпілим викрадене, вони не мають до нього жодних претензій матеріального або морального характеру, зазначив, що зробив для себе висновки, просить суд дати йому шанс на виправлення та не призначати суворе покарання.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Обвинувачений ОСОБА_1 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію також висловили прокурор та захисник Атаманюк П.В.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяву про проведення судового засідання за їх відсутності, цивільні позови не подавали, будь-яких претензій до ОСОБА_1 не мають.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Щодо раніше наданих ОСОБА_1 суду показань та плутанину в свідченнях, пояснив суду, що перебував в хворобливому стані, який викликаний тим, що він страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості, але відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними, наразі добре почувається та не потребує медичної допомоги.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст визнаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальних актах, та беручи до уваги, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику у справах проти життя та здоров`я особи», необхідно звернути увагу судів на необхідність суворого додержання вимог законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти

життя та здоров`я особи. Однієї з важливих гарантій здійснення проголошеного ст. 3 та ст. 27 Конституції України права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, сховище, та за ч.1 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій) доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 згідно з п.1,2 ч. 1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до п.1,13 ч.1 ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп ’яніння.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 22.01.2016 року за ч.3 ст.152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 7 років, звільнений 17.07.2017 року за відбуттям строку покарання, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, проживає разом з матір`ю, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працює, згідно довідки Вовчанського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Харківській області від 28.01.2021на обліку Вовчанського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Харківській області не перебуває, виключений з військового обліку згідно ст.37 ч.6 п.6 ЗУВО і ВС відповідно довідки Вовчанського РТЦ комплектування та соціальної підтримки від 28.01.2021, згідно висновку судово-психіатричного експерта № 77 від 15.02.2021 ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості, відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, потерпілі претензій матеріального та морального характеру не мають, дані про ведення асоціального способу життя за місцем проживання відсутні, його щире каяття в скоєному.

Згідно з абз.17 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до висновку досудової доповіді Вовчанського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 22.04.2021 встановлено високий ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та дуже високий ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства, зазначено про високу ймовірність вчинення нових правопорушень. Беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_1 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення та обмеження волі на певний строк може ставити небезпеку для суспільства.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

За таких обставин, призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наявність декількох пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєних злочинів та щире розкаяння у вчиненому, позицію потерпілих, які не мають претензій до обвинуваченого, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.187, ч.2 ст.15 - ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин цих статей, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

В зв`язку з тим, що обвинувачений скоїв декілька кримінальних правопорушень, ні за одне із яких він засуджений не був, суд вважає за необхідне призначити покарання за правилами ч.1 ст. 70 КК України.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного взяття під варту, а саме з 27 січня 2021 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КПК України зарахувати ОСОБА_1 в строк призначеного покарання час перебування його під вартою у період з 27.01.2021 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 призначається покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити йому запобіжний захід у вигляді тримання від вартою.

Потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 претензії матеріального та морального характеру до обвинуваченого не заявлялися.

Відповідно до вимог статті 374 КПК України, суд при постановленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

В ході досудового розслідування відповідно до ухвали Вовчанського районного суду Харківської області від 05.02.2021 року накладено арешт на майно, а саме: на кухонний ніж загальною довжиною 35 см. з пластиковим руків`ям чорного з сірим кольору, який було вилучено в ході огляду місця події на відкритій місцевості в с.Зарічне Вовчанського району Харківської області поблизу бази відпочинку «Сокольники».

Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість скасування арешту майна, оскільки в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільні позови не заявлені.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368,370,373,374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

-за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

-за ч. 1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 8 (вісім) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного взяття під варту, а саме з 27 січня 2021 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КПК України зарахувати ОСОБА_1 в строк призначеного покарання час перебування його під вартою у період з 27.01.2021 року, з розрахунку один день попереднього ув,язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 05.02.2021 року на кухонний ніж загальною довжиною 35 см. з пластиковим руків`ям чорного з сірим кольору, який було вилучено в ході огляду місця події на відкритій місцевості в с.Зарічне Вовчанського району Харківської області поблизу бази відпочинку «Сокольники».

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-два сліди папілярних візерунків, які були вилучені на два відрізки прозорої липкої стрічки;

-кухонний ніж загальною довжиною 35 см. з пластиковим руків`ям чорного з сірим кольору, які зберігаються в кімнаті речових доказів відділу поліції №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині вирок може бути оскаржено учасниками процессу до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Петрова Н.М.