Рішення № 102246300, 28.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 грудня 2021 р. Справа № 120/15443/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною завою до Стрижавської селищної ради (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 17.09.2021 №46, яким внесено до рішення від 20.08.2021 №86 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Стрижавка» наступні зміни: у тексті рішення замість слів «0,4 га» читати «0,02 га».

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №120/1603/20-а, рішенням відповідача від 20.08.2021 №86 надано позивачеві дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га із земельної ділянки 4,6164 га кадастровий номер 0520655900:02:009:1256, розташованої по АДРЕСА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області. З метою розроблення технічної документації із землеустрою позивач звернувся до розробника такої документації, однак дізнався, що рішенням 22 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 17.09.2021 №46 внесено зміни до рішення від 20.08.2021 №86 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Стрижавка, а саме: у тексті рішення замість слів «0,4 га» читати «0,02 га». Тобто, відповідачем зменшено площу земельної ділянки на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої ОСОБА_1 було надано дозвіл з 0,4 га до 0,02 га.

Не погоджуючись з таким рішенням органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Ухвалою від 17.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справі. Запропоновано відповідачеві подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі отримано останнім 24.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на наведені норми, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами в порядку письмово провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежилові приміщення свинарника №5 «А» загальною площею 180,2 кв.м, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2018. Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 загальною площею 4,6164 га.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256 загальною площею 4,6164 га розташована за адресою: АДРЕСА_3 і перебуває у користуванні гр. ОСОБА_2 .

З метою отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4000 га на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства, позивач звертався до відповідача з відповідним клопотанням.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач двічі відмовляв ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення бажаної позивачем земельної ділянки орієнтовною площею 0,4000 га.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 120/2820/19-а визнано протиправним та скасовано рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №22 від 29.05.2019, зобов`язано Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.03.2019 (одержане 03.04.2019 вх.№98) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Крім того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі № 120/1603/20-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №25 від 26.02.2020. Зобов`язано Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га із земельної ділянки площею 4,6164 га кадастровий номер 05200655900:009:1256, розташованій по АДРЕСА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

На виконання рішення ВОАС від 05.11.2020 у справі № 120/1603/20-а рішенням 20 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 20.08.2021 №86 надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га із земельної ділянки площею 4,6164 га кадастровий номер 05200655900:009:1256, розташованій по АДРЕСА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

В подальшому, рішенням 22 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 17.09.2021 №46, враховуючи акт обстеження земельної ділянки кадастровий номер 05200655900:009:1256 від 03.03.2021 та враховуючи, що земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, будівля на земельній ділянці фактично відсутня, захаращена чагарниками, висновок постійної комісії селищної ради з питань охорони навколишнього природного середовища та регулювання земельних відносин, внесено зміни до рішення 20 сесії Стрижавської селищної ради 8 скликання від 20.08.2021 №86, вказано з тексті рішення замість слів «0,4 га» читати «0,02 га».

Не погоджуючись з вказаним рішенням органу місцевого самоврядування позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян (п. а) ч. 3).

Статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26).

Під час розгляду цієї справи суд встановив, що на виконання рішення ВОАС від 05.11.2020 у справі № 120/1603/20-а рішенням 20 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 20.08.2021 №86 надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га із земельної ділянки площею 4,6164 га кадастровий номер 05200655900:009:1256, розташованій по АДРЕСА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

В подальшому, рішенням 22 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 17.09.2021 №46, враховуючи акт обстеження земельної ділянки кадастровий номер 05200655900:009:1256 від 03.03.2021 та враховуючи, що земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, будівля на земельній ділянці фактично відсутня, захаращена чагарниками, висновок постійної комісії селищної ради з питань охорони навколишнього природного середовища та регулювання земельних відносин, внесено зміни до рішення 20 сесії Стрижавської селищної ради 8 скликання від 20.08.2021 №86, вказано з тексті рішення замість слів «0,4 га» читати «0,02 га».

Тобто відповідач, менше ніж через місяць після надання позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою на бажану ним земельну ділянку площею 0,4 га, самовільно зменшив площу земельної ділянки до 0,02 га, шляхом внесення змін до власного рішення.

Жодних пояснень щодо причин і підстав такого зменшення відповідач не надав. Проте у спірному рішенні послався на акт обстеження земельної ділянки від 03.03.2021 та вказав, що земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, будівля на земельній ділянці фактично відсутня, захаращена чагарниками, висновок постійної комісії селищної ради з питань охорони навколишнього природного середовища та регулювання земельних відносин.

При вирішенні цього спору, надаючи оцінку мотивам спірного рішення, суд враховує, що в підтвердження правомірності підстав його винесення, відповідач не надав суду жодних доказів та матеріалів, взятих за основу при його винесенні.

Крім того, з рішення від 17.09.2021 №46 вбачається, що селищною радою враховано зокрема акт обстеження земельної ділянки від 03.03.2021. Суд зауважує, що вказаний акт існував на момент прийняття рішення від 20.08.2021 №86, яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою бажаної земельної ділянки. Разом з тим, був врахований відповідачем лише при прийнятті рішення від 17.09.2021 №46.

При цьому, важливо наголосити що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі № 120/1603/20-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021, зобов`язано Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га із земельної ділянки площею 4,6164 га кадастровий номер 05200655900:009:1256, розташованій по АДРЕСА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

В контексті цієї спірної ситуації, на переконання суду, дії органу місцевого самоврядування щодо самовільного зменшення розміру раніше наданої земельної ділянки лежать поза межами повноважень селищної ради у сфері земельних відносин, оскільки не передбачені жодним законодавчим актом та прямо суперечать рішенню суду, яке, в силу норм статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Тому, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці 2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання і тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Разом з тим, принцип неможливості скасування ненормативних правових актів після їх виконання, який сформульований у даному рішенні спрямований на забезпечення гарантій стабільності суспільно-управлінських відносин.

Правові висновки щодо неможливості орану місцевого самоврядування скасовувати своє ж рішення наведені в постанові Верховного Суду від 22.01.2020, справа №208/5023/17(2-а/208/285/17).

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, Суд розтлумачив поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо неопосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам».

Суд вважає за необхідне наголосити, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), №33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), №48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункту 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), №10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20.05.2010 і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини' (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), №35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно.

Принцип добросовісності - загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність може розглядатися як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Стрижавської селищної ради від 17.09.2021 №46 не відповідає критеріям правомірності, передбачених пунктами 1, 3 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 908 грн.

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена ним сума судового збору у розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 17.09.2021 №46, яким внесено до рішення Стрижавської селищної ради від 20.08.2021 №86 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту смт. Стрижавка» наступні зміни: у тексті рішення замість слів « 0,4 га» читати « 0,02 га».

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Стрижавська селищна рада (вул. 40-річчя Перемоги, 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, 23210, код ЄДРПОУ 04330007)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.12.2021

Суддя Томчук Андрій Валерійович