Вирок № 102244396, 28.12.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2330/20

Провадження № 1-кп/175/158/20

Вирок

Іменем України

28 грудня 2021 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Головіній А.О.,

за участю сторін: прокурорів Мухи Я.І., Федченка В.В.,

захисника Алієва Н.Д. (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також представника потерпілого Пономаренка О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12020040440000670 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області, там же зареєстрованого по АДРЕСА_1 , громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 1) 17.07.2013 року Арбузинським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185, ст.ст.75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 2) 11.12.2014 року тим же судом за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 3) 23.02.2015 року тим же судом за ч.3 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільненого з кримінально-виправної установи 26.04.2019 року по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 , будучи раніше судимим за умисні злочини проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і в період строку погашення судимостей знову вчинив аналогічні злочини при наступних обставинах.

Так, 23 травня 2020 року приблизно о 14.00 годині він знаходився у м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, де зустрів свого знайомого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця смт. Магдалинівка, який прибув у м. Підгородне на своєму автомобілі «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, вартістю 46311,93 грн.

Перебуваючи у м. Підгородне, ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 з проханням надати йому автомобіль для здійснення поїздок по місту у власних справах, на що потерпілий погодився та передав обвинуваченому ключі від власного транспортного засобу.

У період часу з 14.00 години до 21.00 години 23 травня 2020 року, під час здійснення поїздок по м. Підгородне, у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на незаконне заволодіння майном і транспортним засобом

ОСОБА_7 цією метою того ж дня приблизно о 21.00 годині обвинувачений, реалізуючи свій злочинний умисел, керуючи автомобілем ОСОБА_5 , виїхав за межі м. Підгородне та, перебуваючи на ділянці ґрунтової дороги, розташованої на відстані 1,9 км на схід від будинку № 24 «А» по вул. Некрасова у с. Перемога Дніпровського району Дніпропетровської області, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка, попросив мобільний телефон у потерпілого, який погодився та передав йому свій мобільний телефон «PRESTIGIO» моделі «Grace Al PFP 1281 DUO» вартістю 249,60 грн.

Проте, коли ОСОБА_8 висловив вимогу повернути телефон, ОСОБА_2 відповів відмовою та діючи відкрито, продовжив утримувати при собі вказане майно, запропонувавши потерпілому вийти з салону автомобіля та сісти на місце водія. На пропозицію ОСОБА_5 повернути йому ключі від автомобіля та телефон, а також вийти з салону, ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, однак ключі та телефон кинув на дорогу і запропонував потерпілому самому їх взяти.

У той час, коли ОСОБА_8 вийшов з автомобіля та почав його обходити позаду, ОСОБА_2 , використовуючи перевагу у віці, а також те, що потерпілий пересувається на протезах, першим підбіг до кинутих ключів і телефону, підняв їх і сів до автомобіля, запустив двигун і почав рух, при цьому тягнув по дорозі ОСОБА_5 , який встигнув схопитися за дверцята водія.

На прохання потерпілого, який втратив взуття на дорозі, ОСОБА_2 зупинив автомобіль і дав змогу ОСОБА_9 сісти на заднє пасажирське сидіння та взутися.

Після цього ОСОБА_2 , доводячи злочин до кінця, використовуючи перевагу у віці та фізичній силі, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_5 , витягнув останнього за одяг з салону автомобіля, а сам сів за кермо автомобіля і з місця скоєння злочину зник, тим самим незаконно відкрито заволодів приналежним ОСОБА_9 мобільним телефоном, чим завдав останньому матеріальну шкоду в розмірі 249,60 грн., а також незаконно заволодів зазначеним транспортним засобом, але реальних збитків не спричинив, оскільки автомобіль повернуто потерпілому.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину визнав частково і пояснив, що 23.05.2020 року дійсно заволодів приналежним ОСОБА_9 автомобілем «ВАЗ-2107», але не застосовував до потерпілого ніякого насильства та мобільний телефон «PRESTIGIO» не забирав. Залишив потерпілого через знервованість, оскільки останній постійно говорив, що йому необхідно їхати. Він дійсно має друзів, які працюють у полі та могли йому дати гроші, щоб повернути борг потерпілому, у зв`язку з чим і опинився на ґрунтовій дорозі неподалік с. Перемога. Свідку ОСОБА_10 він не продавав автомобіль, а лише залишив автомобіль на зберігання у зв`язку із технічними неполадками та мав намір забрати автомобіль, а гроші в сумі 4000 грн. узяв у ОСОБА_11 у борг. Телефон з іншими документами залишилися у зеленій сумці. У скоєному щиро кається та просить суворо не карати, врахувати добровільне відшкодування на користь потерпілого завданої шкоди.

Провина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні вказаних судом діянь підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3 , який у суді пояснив, що приблизно за два місяці до подій, що відбулися 23.05.2020 року, він познайомився з ОСОБА_12 , який надав йому допомогу у м. Підгородне. Під час другої зустрічі Назар узяв у нього в борг гроші у сумі 4000 грн., які обіцяв невдовзі повернути. 23.05.2020 року приблизно о 13.00-13.30 годині після телефонної розмови він зустрівся з ОСОБА_12 біля магазину у м. Підгородне, після чого обвинувачений запропонував сісти за кермо його автомобіля, на що він дав згоду, оскільки не знав місць, куди необхідно було їхати. Удвох з ОСОБА_12 вони більше 3 годин їздили по місту, чи то з метою ремонту автомобіля, чи з метою повернення боргу. Через його нестабільний стан здоров`я та тривалу відсутність за місцем проживання, йому постійно телефонували мати та сестра, у зв`язку з чим він повідомляв ОСОБА_13 , що має їхати додому. Приблизно о 20.00 годині ОСОБА_2 сказав, що необхідно заїхати ще в останнє місце, яке розташоване у напрямку смт. Магдалинівка перед залізничним переїздом у м. Підгородне, де у степу знаходяться на заробітках його друзі, які дадуть грошей для повернення йому боргу. Звернувши з автодороги, ОСОБА_13 попросив у нього телефон щоб подзвонити, але ні з ким не розмовляв, а лише вчиняв якісь дії. Під час зупинки у степу ОСОБА_2 сказав йому вийти з автомобіля, щоб сісти за кермо, на що він запропонував спочатку повернути телефон і ключі. Однак ОСОБА_13 відмовився, вийшов з автомобіля, кинув на землю ключі та телефон і запропонував йому вийти та самому забрати їх. В той час як він обійшов власний автомобіль позаду, ОСОБА_2 швидко сів за кермо та розпочав рух, а він лише встигнув схопитися за привідчинені двері водія та повис на них. Під час руху обвинувачений протягнув його близько 20-30 метрів по ґрунтовій дорозі та він загубив взуття. Потім ОСОБА_14 зупинився, щоб відчепити його від автомобіля, однак зробити цього не зміг, а тому запропонував йому сісти за кермо. Він, розуміючи ситуацію, не став відчіплятися від дверей та не погодився з пропозицією ОСОБА_13 . Оскільки конструкція його протезів не дозволяє рухатися без спеціального взуття, то повідомив, що нікуди не піде без взуття, через що вони повернулися на місце, де розпочався рух. Під час зворотного руху він також тримався за водійські двері, які при цьому пошкодились. Після цього обвинувачений наказав йому йти взуватися, на що він швидко сів на заднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_13 приніс йому взуття та почав говорити, щоб він вийшов із автомобіля з метою повернення ключів і телефону. Потім ОСОБА_13 ривком виштовхнув його з автомобіля, відірвавши рукава куртки, та кинув мобільний телефон на землю. Далі ОСОБА_2 рукою штовхнув його, внаслідок чого він упав, а сам підняв телефон, сів за кермо та поїхав у невідомому напрямку. Зумівши підвестися, він дійшов у м. Підгородне, де у магазині у продавця попросив мобільний телефон, щоб зателефонувати на інший свій номер телефону. На дзвінок відповіла сестра, якій він розповів по ситуацію. Приналежні йому автомобіль «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знайшли у одному з гаражів у м. Підгородне, а також мобільний телефон «PRESTIGIO» йому повернули працівники поліції на відповідальне зберігання. Вважає, що ОСОБА_2 винуватий у вчиненому і заслуговує на покарання на розсуд суду.

Показаннями свідка ОСОБА_15 , яка в суді пояснила, що працює продавцем у магазині «Світанок» по вул. Партизанській, 60-а у м. Підгородне. 23.05.2020 року пізно ввечері до магазину зайшов раніше незнайомий ОСОБА_8 , у якого був запилений одяг і розірвані рукава на куртці, та запитав, чи не могла б вона зателефонувати його родичам, щоб його забрали. На дзвінок відповіла жінка, яка запитала про автомобіль, на що ОСОБА_8 повідомив, що його транспортний засіб забрали. Після спілкування та жінка попросила до їх приїзду нікуди не відпускати потерпілого з магазину, оскільки останній інвалід і пересувається на протезах. Через 15-20 хвилин їй зателефонували працівники поліції, які після розмови з ОСОБА_16 прибули до магазину та почали з ним спілкуватися. ОСОБА_8 їй розповідав, що із знайомим, який винен йому гроші, їздив по м. Підгородне, потім той чоловік попросив у нього мобільний телефон, який забрав, викинув потерпілого з автомобіля в полі та поїхав у невідомому напрямку.

Показаннями свідка ОСОБА_11 , який у судовому засіданні повідомив, що 23.05.2020 року в післяобідній час він із знайомим ОСОБА_17 знаходився біля магазину по вул. Кірова у м. Підгородне, де до них підійшов ОСОБА_2 і повідомив, що продає автомобіль, на що він відповів, що автомобіль повинні оглянути спеціалісти у гаражі. Обвинувачений був разом із ОСОБА_16 , який участі у цій розмові не приймав, а знаходився у магазині. Приблизно о 21.00 годині на СТО по вул. Центральній, 15 у м. Підгородне на автомобілі «ВАЗ-2107» під`їхав обвинувачений, показав документи та паспорт власника, який, з його слів, проживає у смт. Магдалинівка та винен йому гроші. Домовившись про придбання цього автомобіля, він дав ОСОБА_18 аванс у сумі 4000 грн. і сказав прийти вранці, оскільки транспортний засіб мають оглянути зварювальники. Автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та паспорт власника залишися у нього в гаражі. Приблизно о 05.00 годині йому зателефонували поліцейські та повідомили про необхідність приїзду до гаража. Від ОСОБА_5 , який був присутнім під час огляду, він дізнався, що останнього висадили у полі та угнали автомобіль. У поліції за фотознімками він упізнав ОСОБА_6 , з яким домовився про придбання вказаного автомобіля.

Показаннями свідка ОСОБА_19 , яка в суді пояснила, що 23.05.2020 року вона приїхала у смт. Магдалинівка в гості до брата ОСОБА_20 повідомив, що поїде на власному автомобілі «ВАЗ-2107» сірого кольору у м. Підгородне, де його чекає чоловік, який має віддати борг. ОСОБА_21 на всякий випадок лишив номер телефону того чоловіка, якого звали ОСОБА_13 . Протягом дня вона неодноразово телефонувала брату і запитувала про самопочуття, оскільки останній хворіє цукровим діабетом і може втратити свідомість. Брат говорив, що перебуває з ОСОБА_13 і трішки затримається у м. Підгородне, оскільки ще не вирішили питання. Так ОСОБА_21 відповідав до самого вечора, а потім телефон уже був вимкнений. Потім вона зателефонувала ОСОБА_13 , який відповів, що не бачив ОСОБА_21 , не знає де він і кинув слухавку. У подальшому телефон ОСОБА_13 вже був вимкнений. Під час збирання на пошуки брата, у будинку задзвонив інший номер телефон ОСОБА_21 . Жінка повідомила, що працює продавцем у магазині, куди прийшов у брудному і розірваному одязі брат, який попросив зателефонувати рідним. Після короткої розмови з ОСОБА_21 вона поросила продавця, щоб той лишився у магазині до її приїзду, так як являється інвалідом. По дорозі про дану подію вона повідомила поліцію. У подальшому разом із братом і працівниками поліції їздила на те місце, де ОСОБА_2 лишив ОСОБА_21 в полі. Брат розповідав, що з ОСОБА_13 , який заборгував йому гроші, їздив за різними адресами у м. Підгородне. Потім ОСОБА_2 завіз його у лісосмугу, попросив мобільний телефон і виманив з автомобіля, а сам сів за кермо та почав рух. Однак, брат встиг схопитися за двері, через що обвинувачений протягнув його по дорозі, внаслідок чого він загубив взуття. У подальшому ОСОБА_13 викинув його з автомобіля, розірвавши одяг, і поїхав у невідомому напрямку, а брат дійшов до найближчого магазину. ОСОБА_21 мав подряпини на руках і обличчі, а вдома помітила рани в області кріплення протезів.

Показаннями свідка ОСОБА_22 , який у судовому засіданні пояснив, що 23.05.2020 року він знаходився у свого двоюрідного брата ОСОБА_23 , де перебував знайомий брата на ім`я ОСОБА_13 , який о 14.00 годині попросив відвезти його на мопеді до вул. Камчатської у м. Підгородне, де його чекав чоловік на автомобілі «ВАЗ-2107» сірого кольору. У вечірній час того ж дня ОСОБА_13 приїхав на вказаному автомобілі та поклав до багажного відділення його мопеду невелику сумку зеленого кольору. Що було у сумці він не бачив. У подальшому працівники поліції вилучили цю сумку і він від них дізнався, що ОСОБА_2 угнав автомобіль.

Матеріалами кримінального провадження № 12020040440000670, а саме:

- рапортом з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України, зареєстрованим 23.05.2020 року в ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) під № 8582, із якого убачається про надходження повідомлення ОСОБА_19 про те, що цього дня о 21.43 годині по вул. Центральній у м. Підгородне брата заявниці ОСОБА_3 , який є інвалідом на протезах, побили та викинули з його автомобіля «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким незаконно заволоділи (а.к.п.7-9);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 23.05.2020 року, з якого убачається, що потерпілий ОСОБА_8 повідомив про те, що цього дня близько 21.00 години біля залізничного переїзду між с. Перемога та м. Підгородне невстановлена особа заволоділа автомобілем «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.к.п.10);

- протоколом огляду від 23.05.2020 року і фото-таблицею до нього, з яких убачається, що цього дня у період часу з 23.40 години до 23.55 години у присутності потерпілого ОСОБА_5 оглянуто місце вчинення кримінальних правопорушень, яким є ділянка місцевості з координатами 48,6059826, 35,1106863 на ґрунтовій дорозі у полі між лісосмугами поблизу м. Підгородне, де виявлено сліди протектору гуми (а.к.п.11-13);

- протоколом огляду від 24.05.2020 року і фото-таблицями до нього, з яких убачається, що з письмових дозволів ОСОБА_11 і ОСОБА_5 цього дня у період часу з 06.25 години до 07.10 години у присутності останніх і спеціаліста ОСОБА_24 , а також понятих ОСОБА_25 і ОСОБА_26 оглянуто гаражний бокс № НОМЕР_3 по АДРЕСА_3 , всередині якого виявлено автомобіль «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 сірого кольору, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 25.11.2006 року належить ОСОБА_27 передні двері автомобіля деформовані, а в салоні відсутня магнітола. В салоні вказаного транспортного засобу виявлені та вилучені ключі від цього автомобіля, документи на ім`я потерпілого ОСОБА_5 , мікрочастки з передніх сидінь, змиви з керма та ручки КПП, сліди папілярних візерунків з передніх дверей (а.к.п.14-24);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.06.2020 року та довідкою до нього, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_8 , серед інших осіб, за зовнішніми ознаками та рисами обличчя на фото № 1 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка 23.05.2020 року приблизно о 21.00 годині заволоділа його автомобілем «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.к.п.38-41);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.06.2020 року і відеозаписом цієї слідчої дії, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_8 у присутності понятих ОСОБА_28 і ОСОБА_29 розповів про обставини злочинів, вчинених відносно нього 23.05.2020 року ОСОБА_12 , а саме щодо відкритого заволодіння приналежним йому мобільним телефоном і незаконного заволодіння транспортним засобом (а.к.п.42-43);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2020 року та довідкою до нього, відповідно до яких свідок ОСОБА_30 , серед інших осіб, за зовнішніми ознаками та рисами обличчя на фото № 1 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка 23.05.2020 року приблизно о 21.30 годині по вул. Центральній, 15 у м. Підгородне здійснила продаж автомобіля «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.к.п.50-53);

- висновком експерта № 19/104-10/2/208 від 12.06.2020 року, відповідно до якого середня ринкова вартість автомобіля «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , на день вчинення кримінального правопорушення, а саме на 23.05.2020 року, складає 46311,93 грн. (а.к.п.66-67);

- висновком експерта № 19/104-7/3/691 від 05.06.2020 року з ілюстративною таблицею до нього, відповідно до яких три сліди папілярних узорів рук розмірами 31х59 мм, 34х63 мм і 33х62 мм, вилучені 24.05.2020 року під час огляду автомобіля «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Центральній, 15 у м. Підгородне, залишені відповідно гіпотенаром, підпальцевою зоною та тенаром долоні правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 (а.к.п.72-81);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 24.05.2020 року, зареєстрованим того ж дня в ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) від № 8608, з якого убачається, що потерпілий ОСОБА_8 повідомив про те, що 23.05.2020 року близько 21.00 години ОСОБА_2 біля залізничного переїзду між с. Перемога та м. Підгородне заволодів приналежним йому мобільним телефоном «PRESTIGIO» (а.к.п.89);

- заявою свідка ОСОБА_22 (без дати) та протоколом огляду від 24.05.2020 року з фото-таблицями до нього, з яких убачається, що цього дня у період часу з 03.35 години до 03.55 години у присутності спеціаліста ОСОБА_24 , понятих ОСОБА_31 і ОСОБА_32 біля буд. № 16 по вул. Залізничній у м. Підгородне оглянуто добровільно видану ОСОБА_22 сумку зеленого кольору, яку 23.05.2020 року йому залишив ОСОБА_33 . При огляді сумки всередині виявлені та вилучені мобільний телефон «PRESTIGIO» моделі «Grace Al PFP 1281 DUO», свідоцтво про реєстрацію транспортного «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , пенсійне та водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_5 (а.к.п.90-94);

- висновком експерта № 1971 від 23.06.2020 року, з якого убачається, що ринкова вартість мобільного телефону «PRESTIGIO» моделі «Grace Al PFP 1281 DUO» станом на 23.05.2020 року становить 249,60 грн. (а.к.п.103-107);

- висновком експерта № 19/104-7/3/776 від 19.06.2020 року з ілюстративною таблицею до нього, відповідно до яких два сліди папілярних узорів рук розмірами 12х37 мм і 12х24 мм, вилучені 24.05.2020 року в ході огляду місця події з мобільного телефону «PRESTIGIO» моделі «Grace Al PFP 1281 DUO», залишені відповідно середнім і безіменним пальцями правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 (а.к.п.113-120);

- речовими доказами, долученими до матеріалів кримінального провадження, та заявами потерпілого ОСОБА_5 про отримання на відповідальне зберігання транспортного засобу, мобільного телефону і документів (а.к.п.25-28,44-45,83,95,96).

Наведені докази, які є належними, допустимими і достовірними, повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дотримуючись принципів змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, діючи в межах своїх повноважень і компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд суду сторонами, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані докази стороною обвинувачення, давши їм оцінку згідно з вимогами ст.94 КПК України, суд дійшов висновку про повну доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті від 30.06.2020 року, і його умисні дії кваліфікує: за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений повторно; за ч.2 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинене повторно.

Доводи ОСОБА_6 про те, що він не застосовував до потерпілого ніякого насильства, суд розцінює як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення покарання за вчинення більш тяжких злочинів, оскільки ці доводи спростовуються сукупністю покладених у основу вироку доказів, які дають підстави для висновку про вчинення ОСОБА_12 інкримінованих злочинів за обставин, які встановлені досудовим слідством, зокрема послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_5 , які суд визнає об`єктивними та такими, що не переслідують мети обмовити обвинуваченого.

Під час судового провадження захисник неодноразово звертав увагу суду на відсутність, на його переконання, факту застосування насильства до потерпілого, який самостійно, без будь-якого насильства, передав обвинуваченому мобільний телефон і автомобіль.

Надаючи оцінку вказаним зауваженню та твердженню, суд виходить з наступного.

Так, у пункті 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 року (зі змінами та доповненнями), під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння.

Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року (зі змінами та доповненнями), вказав, що під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Установлені у ході судового провадження обставини свідчать про умисні насильницькі дії обвинуваченого, який, скориставшись інвалідністю потерпілого, силоміць витягнув останнього за одяг з салону автомобіля, і залишивши його у завідомо для нього, ОСОБА_6 , безпорадному стані (на двох протезах нижніх кінцівок) на ґрунтовій дорозі на значній відстані від населеного пункту, на автомобілі та з мобільним телефоном, приналежними ОСОБА_9 , зник з місця вчинення кримінальних правопорушень і у подальшому, усвідомлюючи протиправність своїх дій, розпорядився чужим майном і транспортним засобом на власний розсуд.

Наведені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 , застосувавши до потерпілого насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, відкрито заволодів приналежним ОСОБА_9 майном - мобільним телефоном, і незаконно заволодів його транспортним засобом, тобто умисно вчинив тяжкі злочини проти власності, та вказують на наявність у його діях складу інкримінованих злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи захисника про відсутність в діях його підзахисного складу вказаних злочинів.

Твердження обвинуваченого про те, що він у борг взяв гроші у свідка ОСОБА_11 , суд вважає безпідставними, оскільки останній спростував ці твердження під час допиту в суді та безапеляційно стверджував, що ОСОБА_2 саме продав автомобіль з обіцянкою послідуючого переоформлення на його, свідка ім`я.

Свідок ОСОБА_30 , який, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і під присягою в суді давав показання, що повністю спростовують доводи ОСОБА_6 , на переконання суду не має на меті обмовити обвинуваченого. Його показання, які узгоджуються з показаннями потерпілого та відповідають іншим фактичним даним, судом розцінюються як об`єктивні та правдиві.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про повну доведеність «поза розумним сумнівом» вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів за обставин, установлених органом досудового слідства, і необхідність призначення йому покарання, передбаченого законом, і не вбачає підстав для ухвалення виправдувального вироку, на чому наполягав захисник у судових дебатах.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини справи та особу ОСОБА_6 , - п`ять разів притягався до кримінальної відповідальності за умисні корисні злочини, має три незняті та непогашені судимості, задовільно характеризується за місцем колишнього проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує його покарання, суд визнає добровільне відшкодування потерпілому шкоди, завданої злочинами.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочинів щодо особи з інвалідністю, оскільки обвинувачений достеменно був обізнаний про те, що потерпілий пересувається на протезах.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 вказав, що окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, адже покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

З урахуванням наведеного, загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст.50, 65-67 КК України, обставин справи та даних про особу ОСОБА_6 , який через незначний проміжок часу після відбуття покарання у виді позбавлення волі знову умисно вчинив кримінальні правопорушення, віднесені ч.5 ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів, і свідчать про його небажання виправлятися та підвищену суспільну небезпечність, суд погоджується з прокурором щодо виду покарання та вважає за необхідне призначити покарання за правилами ч.1 ст.70 КК України у виді реального позбавлення волі на строк у межах санкції ч.2 ст.289 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз, які складають 3582,45 грн. (653,80 грн. + 1471,05 грн. + 150,00 грн. + 1307,60 грн.), що підтверджуються довідками експертної установи МВС України та звітом про фактичні затрати на проведення експертизи (а.к.п.68,71,102,112).

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України та піддати кримінальному покаранню:

- за ч.2 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців,

- за ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років із конфіскацією усього майна, яке належить на праві власності.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно, за сукупністю злочинів, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років із конфіскацією усього майна, яке належить на праві власності.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 24.05.2020 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі:

- 3432 (три тисячі чотириста тридцять дві) гривні 45 копійок (отримувач - ГУК у Дн-кій обл/м.Дніпро/24060300, ЄДРПОУ – 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) - UA438999980313020115000004569, код бюджетної класифікації - інші надходження, наявність відомчої ознаки – «00» без деталізації за відомчою ознакою, призначення платежу – за експертизи: № 19/104-10/2/208 від 12.06.2020 року, № 19/104-7/3/691 від 05.06.2020 року та № 19/104-7/3/776 від 19.06.2020 року, проведені Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України);

- 150 (сто п`ятдесят) гривень (номер рахунку – UA138999980313060115000004079, отримувач – Дніпровське УК/Дніпр. р-н/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37976087, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: за судову товарознавчу експертизу № 1971 від 23.06.2020 року, проведену судовим експертом Носом Є.В.).

Автомобіль «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію та інші документами на ім`я ОСОБА_3 , а також приналежний останньому мобільний телефон «PRESTIGIO» моделі «Grace Al PFP 1281 DUO», передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 по заявах від 24.05.2020 року, - після набрання вироком законної сили залишити у його розпорядженні.

Дві мікрочастки з сидіння на двох дактоплівках, два змиви на марлевий тампон, зрізи нігтьових пластин і змиви з долонь ОСОБА_3 , які зберігаються у камері схову речових доказів ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанови слідчого Дніпровського РВП Вишнаревського М.В. від 24.05.2020 року по квитанції № 000000725, – після набрання вироком законної сили знищити як такі, що не мають ніякої цінності.

Оптичний диск із відеозаписом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 від 15.06.2020 року та шість слідів папілярних візерунків на шести липких стрічках у паперових конвертах і спец-пакетах № 0668548 і № 5360024, а також дактилокарту на ім`я ОСОБА_1 , - зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12020040440000670.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим – у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко