Постанова № 10224428, 23.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 р. № 9/39/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Яценко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства

на постанову господарського суду Миколаївської області від 13.04.2010 р. по справі № 9/39/10 про банкрутство ПП "Велеском", -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.03.2010 р. порушено провадження по справі №9/39/10 про банкрутство ПП "Велеском", на підставі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.04.2010 р. по справі № 9/39/10 /суддя Філінюк І.Г./ боржника ПП "Велеском" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Шульгу Д.Л., якого зобовязано у пятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання банкрутом ПП "Велеском".

В касаційній скарзі Миколаївське обласне відділу з питань банкрутства просить постанову господарського суду Миколаївської області від 13.04.2010 р. скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Постанова господарського суду Миколаївської області від 13.04.2010 р. про визнання боржника банкрутом, в порядку ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мотивована тим, що боржник припинив свою діяльність, у боржника відсутні відкриті банківські рахунки, відсутні основні і оборотні засоби для ведення господарської діяльності, сума кредиторської заборгованості складає 314533,15 грн., у боржника немає дебіторської заборгованості і відсутнє будь-яке майно.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що поскільки фінансовий стан боржника ПП "Велеском" характеризується стійкою неспроможністю, погашення заборгованості кредитору в повному обсязі не можливо, то у суду є підстави для визнання його банкрутом, відповідно до ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

15.12.2009 р. власником ПП "Велеском" прийнято рішення про ліквідацію підприємства та створення ліквідаційної комісії у складі голови Татарова О.Д. (а.с.12).

Провадження по справі про банкрутство ПП "Велеском" порушене господарським судом Миколаївської області на підставі ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Згідно ч.1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення державного реєстратора про прийняття 15.12.2009 р. власником боржника рішення про його припинення.

Згідно з ч.4 ст.105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 60 ГК України, яка встановлює, що ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до ч.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно з вимогами ч.5 ст.60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, в порядку ст.60 Господарського кодексу України, публікації комісією з припинення юридичної особи повідомлення в друкованих засобах масової інформації, в порядку ст. 105 ЦК України, для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складання проміжного ліквідаційного балансу для з'ясування питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, можливе звернення до господарського суду, після закінчення строку, який передбачений ст.105 ЦК України, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Звернення з заявою до суду про порушення справи про банкрутство та порушення провадження за спрощеною процедурою на підставі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, можливе лише після закінчення строку, який передбачений ч.4 ст.105 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вищезазначених вимог Закону, до заяви Голови ліквідаційної комісії ПП "Велеском" Татарова О.Д. про порушення справи про банкрутство не додано повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку та докази публікації оголошення.

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” субєкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

При винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд на зазначені вище вимоги закону уваги не звернув і не дав їм належної оцінки.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що справа про банкрутство ПП "Велеском" порушена безпідставно, без належного з'ясування кола кредиторів боржника та обсягу кредиторської заборгованості, без наявності доказів повідомлення кредиторів комісією з припинення юридичної особи і дотримання строків, які передбачені ч.4 ст.105 ЦК України та всебічного встановлення, відповідно до вимог норм ЦК України та ГК України того факту, що вартості майна боржника, щодо якого власником прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, в зв'язку з чим у господарського суду були відсутні правові підстави для визнання постановою від 13.04.2010 р. боржника банкрутом на підставі ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За таких обставин, постанову господарського суду Миколаївської області від 13.04.2010 р. по справі про банкрутство ПП "Велеском" не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а провадження по справі припиненню на підставі п.1-1, ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст.125,129, 150 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. касаційне оскарження постанов /ухвал/ Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідком розгляду касаційних скарг /подання/ не передбачено.

На підставі викладеного та керуючись п.1-1,ч.1 ст.80 ГПК України, ст.ст.1115, 1117 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства задовольнити частково.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 13.04.2010 р. по справі № 9/39/10 скасувати.

Провадження по справі № 9/39/10 припинити.

Державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи відмінити державну реєстрацію визнання банкрутом юридичної особи - Приватного підприємства "Велеском", м. Миколаїв, вул.Артелерійська, 19 (код ЄДРПОУ 35330322), проведену відповідно до постанови господарського суду Миколаївської області від 13.04.2010 р. по справі № 9/39/10

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й

Яценко О.В.