Ухвала суду № 102243794, 23.12.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7519/20

У Х В А Л А

23 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі колегії суддів:

головуючого-судді Єзерського Р.Б.

суддів Білінської Г.Б., Зими І.Є.

при секретарі Ваврин М.М.

з участю прокурора Грицишина В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників Самбір Т.Б., Ставрук Н.З., Стех Ю.Я., Решнюк А.В.,

Шпонарського Є.В. Лопушанського І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові об`єднані обвинувальні акти у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140160000340 від 04 червня 2019 року та №12020140000000412 від 20.05.2020 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч.2 ст. 317 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,-

в с т а н о в и в:

у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні захисник Ставрук Н.З. заявила клопотання про скасування арешту майна, який накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22.05.2020 (справа №461/1287/20, провадження №1-кс/461/3343/20) на транспортний засіб марки «BMW Х3», н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 .

В обґрунтування своїх доводів покликається на те, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22.05.2020 на транспортний засіб марки «BMW Х3», н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 було накладено арешт. Вважає, що на даний час подальше застосування арешту є безпідставним та незаконним, оскільки арештований автомобіль є власністю ОСОБА_6 , яка не є стороною у кримінальному провадженні, та є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Зазначає, що арештований автомобіль вона придбала в Італії та на даний час вона та її чоловік ОСОБА_7 позбавлені можливості зареєструвати даний автомобіль у сервісному центрі у передбаченому законом порядку, та вона змушена додатково сплачувати податок на вказаний автомобіль та штрафні санкції через не ввезення його назад на територію реєстрації в Республіці Італія, тобто у зв`язку з неможливістю завершити реєстрацію даного транспортного засобу ОСОБА_6 змушена нести значні додаткові фінансові витрати. При цьому ОСОБА_6 не є фігурантом даного кримінального провадження, про підозру їй не повідомлялося, а відтак відсутня підстава для накладення арешту. Крім того, після накладення арешту, слідчим не було проведено жодних слідчих та процесуальних дій з участю даного автомобіля, останній не є об`єктом жодної судової експертизи. З огляду на це, ОСОБА_6 , як власник автомобіля обмежена в конституційному праві володіння, користування та розпорядження своїм приватним майном. Водночас, транспортний засіб тривалий час перебуває на стоянці під відкритим небом, що призводить до поступового його руйнування. Зазначає, що вона на вказаний автомобіль не давала дозволу на використання ОСОБА_3 в будь-яких незаконних цілях, та він не є знаряддям злочину, як зазначено в ухвалі про накладення арешту, оскільки з його допомогою не здійснювалося посягання нам об`єкт кримінально-правової охорони. У зв`язку із вищенаведеним просить суд скасувати арешт накладений ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.05.2020.

У судовому засіданні прокурор Грицишин В. у задоволенні клопотання про скасування арешту майна просив відмовити.

Інші учасники провадження у судовому засіданні заявлене клопотання підтримали.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту рухомого майна, колегія суддів приходить до висновку, що у такому слід відмовити, виходячи з наступного.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22.05.2020 накладено арешт на транспортний засіб марки «BMW Х3», н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що підставою накладення арешту на майно ОСОБА_6 є те, що згаданий автомобіль, який перебуває у користуванні підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має значення речового доказу, оскільки був знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, на вказаному автомобілі підозрюваний як встановлено перевозив психотропну речовину та прекурсор, а також здійснював збут психотропної речовини, що зафіксовано в ході оперативних закупок. Відповідно до ч. 2 ст. 59 КПК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в цьому кодексі.

Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. А згідно ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна являється тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існують сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, який скасовується у встановленому порядку. Арешт майна допускається з метою: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації майна; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначених у ст. 98 КПК України. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Настання негативних наслідків за результатами накладення арешту на вказане майно для інших осіб не передбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Оскільки, розгляд вказаного кримінального провадження знаходиться на підготовчій стадії, у якому судом ще не визначено порядок і обсяг дослідження доказів, не з`ясовано, що стало підставою для винесення слідчим суддею ухвали про арешт майна, не досліджено протоколи проведення процесуальних дій, що слугували підставою для винесення вказаної ухвали, тому колегія суддів вважає, що клопотання про скасування арешту є передчасним, тому у його задоволенні слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 170, 174 КПК України,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання захисника Ставрук Н.З., яка представляє інтереси ОСОБА_6 про скасування арешту майна – відмовити.

Ухвала є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Р.Б. Єзерський

Суддя Г.Б. Білінська

Суддя І.Є. Зима