Ухвала суду № 102241483, 22.12.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа №712/4072/15-к

Провадження №1-о/712/10/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м.Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді – Гоменюк О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Акатової Ю.А.,

прокурора – Ширяєва А.М.,

виправданого – ОСОБА_1 ,

захисника – Кузьмінського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву заступника Генерального прокурора Якубовського М.В. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.01.2018 у справі №712/4072/15-к,

ВСТАНОВИВ:

До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла заява заступника Генерального прокурора Якубовського М.В. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду, в якій він просить скасувати вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.01.2018 у справі №712/4072/15-к, постановлений за результатами судового розгляду кримінального провадження №42015250000000075 від 17.02.2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 та ч.3 ст.371 КК України, - за нововиявленими обставинами та ухвалити новий вирок.

Заява обґрунтована тим, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2020 у справі №711/6347/20 затверджено угоду про визнання винуватості від 01.09.2020, укладену між прокурором у кримінальному провадженні Ширяєвим А.М. та обвинуваченим ОСОБА_2 , та останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.384 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; на підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 рік. Вказаний вирок суду набрав законної сили 18.01.2021.

Крім того, під час ухвалення вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.08.2018 судом не досліджено та не враховано той факт, що постанова старшого прокурора прокуратури м.Черкаси Короля О.А. від 19.04.2014 по закриття кримінального провадження скасована 24.03.2017 керівником Черкаської місцевої прокуратури як незаконна та необґрунтована. Судом також не досліджено та не враховано, що того ж дня 24.03.2017 кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 , закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в його діях кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.294, ч.2 ст.341 КК України. Вищевикладені обставини не досліджувались судом, та мають виключне значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Прокурор вказує, що в даному випадку покази потерпілого мали вирішальний вплив на ухвалення Соснівським районним судом м. Черкаси 12.01.2018 виправдувального вироку стосовно ОСОБА_1 , факт їх неправдивості підтверджується доказами, що в сукупності становить «суттєвий недолік» та «помилку», що превалює над принципом правової визначеності та є підставою для перегляду вироку, який набрав законної сили.

В судовому засіданні прокурор підтримав заяву про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами та зазначив, що інші документи, долучені до заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, є доказами, що доповнюють обставини, викладені у вироці стосовно ОСОБА_2 .

Виправданий ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що заява про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами подана до суду з порушенням тримісячного строку, визначеного ч.1 ст.461 КК України, оскільки про надання потерпілим ОСОБА_2 неправдивих показів у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 стороні обвинувачення стало відомо ще 14.02.2020 (згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Момент винесення вироку є моментом отримання доказу наявності нововиявлених обставин, а строки потрібно рахувати з моменту коли особа дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Виправданий ОСОБА_1 також пояснив, що доводи заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами про те, що покази потерпілого мали вирішальний вплив на ухвалення виправдувального вироку, не відповідають дійсності, оскільки судом враховано також ряд інших обставин, зокрема: законність затримання і обґрунтованість підозри неодноразово перевірялися судами; наявність постанови ОСОБА_1 від 19.05.2014 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 , суд вірно розцінив, як таку, що підтверджує відсутність умислу на незаконне притягнення до відповідальності; орган досудового розслідування не довів те, що на час складання протоколу затримання, обвинувачений знав про невинуватість ОСОБА_2 і про те, що офіційні документи містили неправдиві відомості; ін. Покази потерпілого ОСОБА_2 не були суттєвими і визначальними для ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_1 , та, як наслідок, зміна таких показів не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Виправданий ОСОБА_1 також вказав, що посилання прокурора на те, що протоколи впізнань проведені з істотним порушенням КПК України, не можуть братися до уваги, оскільки вони не враховувались ним під час затримання ОСОБА_2 , так як складались пізніше. Покази свідків працівників ППС, понятих при проведенні слідчих дій, є новими доказами у справі, не можуть бути нововиявленими обставинами, оскільки вони були відомі стороні обвинувачення під час розгляду справи, але з незрозумілих причин, не були подані до суду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, суд встановив таке.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.01.2018, залишеним без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23.12.2020, у справі №712/4072/15-к ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з: відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, та недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 і ч.3 ст.371 КК України.

Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що він, здійснюючи повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12014250040000308 за фактом організації невідомими особами масових заворушень, блокування та захоплення 23 січня 2014 року невстановленими особами приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, на виконання незаконної вказівки керівництва про необхідність затримання завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан», 24 січня 2014 року о 05 год 25 хв., перебуваючи у службовому кабінеті Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області, розташованому по вул. Пастерівській, 104, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно з кар`єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе у вигляді просування по службі, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави для затримання ОСОБА_2 , склав протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та вчинив службове підроблення, а саме особисто склав і вніс до протоколу затримання завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_2 затриманий безпосередньо під час вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.294, ч.2 ст.341 КК України, хоча будь-яких фактичних даних про причетність останнього до організації масових заворушень, блокування та захоплення приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, а також активної участі у масових заворушеннях, у матеріалах кримінального провадження на момент затримання не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено. Внаслідок складеного завідомо неправдивого офіційного документу, ОСОБА_2 був поміщений та незаконно утримувався в ізоляторі тимчасового тримання Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області аж до обрання йому 25 січня 2014 року запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочини, передбачені, ч.1 ст.364 КК України – зловживання службовою особою владою, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, чи інших фізичних осіб, використані службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам; ч.1 ст.366 КК України – службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; ч.3 ст.371 КК України – завідомо незаконне затримання, вчинене в особистих інтересах.

В заяві заступника Генерального прокурора Якубовського М.В. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду, ставиться питання про скасування вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.01.2018 у справі №712/4072/15-к, постановленого за результатами судового розгляду кримінального провадження №42015250000000075 від 17.02.2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 та ч.3 ст.371 КК України, та ухвалення нового вироку.

Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (ч.1 ст.459 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Тобто цей строк встановлено виключно особі, яка звернулась до суду і він відраховується з того моменту, коли вона дізналась про обставини, які можна ідентифікувати як ново виявлені.

Водночас, частини 2-4 статті 461 КПК України встановлюють строки, протягом яких взагалі допускається перегляд за нововиявленими обставинами, а не строки протягом яких особа може звернутись до суду з заявою.

Так, виправдувальний вирок може бути переглянутий виключно протягом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч.2 ст.461 КПК України).

Аналіз вказаних норм однозначно вказує про те, що учасник кримінального провадження може звернутись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в будь-який час після ухвалення вироку, однак лише протягом трьох місяців з моменту коли йому стало відомо про такі обставини, а суд має право переглянути вирок лише в часових межах визначених ч.ч.2-4 ст.461 КПК України.

Суд зазначає, що згідно процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами підставою його здійснення є одна з визначених у ч.2 ст.459 КПК обставин, що на час подання відповідної заяви підтверджена належними засобами доказування.

З огляду на те, що за завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта у ст.384 КК України передбачено кримінальну відповідальність, тому належним засобом доказування існування викладених у заяві засудженого обставин слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти. Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №315/793/16-к (провадження №51-3062 км 19).

Заява заступника Генерального прокурора Якубовського М.В. про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами обґрунтована наявністю нововиявленої обставини - завідомо неправдивих показань потерпілого ОСОБА_2 , на підтвердження якої надано вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2020 у справі №711/6347/20, що набрав законної сили 18.01.2021.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що заява прокурора про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами подана до суду 18.03.2021 в межах тримісячного строку, передбаченого ч.1 ст.461 КПК України.

Водночас, суд зазначає, що станом на час подання заяви прокурора до суду та постановлення ухвали суду за результатами її розгляду, минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України (а саме 24.01.2017).

За вказаних обставин, виправдувальний вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.01.2018 у справі №712/4072/15-к в частині визнання ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, не може бути переглянутий судом за нововиявленими обставинами у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, згідно з ч.2 ст.461 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Згідно з п.4 ч.2 ст.462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

Таким чином, системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінального провадження в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч.2 ст.459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

Отже, нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, юридичні факти, що перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні і спростовують через їх невідомість й істотність висновки, які містяться у вироку чи ухвалі, що набрали законної сили, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2020 у справі №711/6347/20 затверджено угоду про визнання винуватості від 01.09.2020, укладену між прокурором у кримінальному провадженні Ширяєвим А.М. та обвинуваченим ОСОБА_2 , та останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.384 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; на підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 рік. Вказаний вирок суду набрав законної сили 18.01.2021.

Зокрема, у вказаному вироці встановлено, що під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у невстановлений слідством час, невідома для ОСОБА_2 особа чоловічої статі, яка встановлюється в межах окремого кримінального провадження, здійснила дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_2 та запропонували йому змінити показання в суді стосовно осіб, які приймали відносно нього рішення 24 січня 2014 року у кримінальному провадженні, та у кримінальних провадженнях стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судовому засіданні надати показання, що він перебував на місці вчинення злочину перед його фактичним затриманням, тобто поряд з приміщенням Черкаської обласної державної адміністрації, взамін невідомі йому особи пообіцяли фінансово допомогти у лікуванні його матері – ОСОБА_4 , шляхом придбання необхідних ліків та їх особистої передачі до лікувального заходу комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» для потреб ОСОБА_4 .

У свою чергу, ОСОБА_2 , усвідомлюючи незаконність пропозиції щодо зміни своїх показань, з корисливих мотивів, погодився надати завідомо неправдиві показання щодо обставин його затримання та фактичної наявності підстав для його затримання правоохоронцями 24 січня 2014 року, які б створили умови і можливість для виправдання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які мають суттєве значення для кримінального провадження.

З посиланням на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2020 у справі №711/6347/20 прокурор стверджує про наявність нововиявлених обставин – завідомо неправдивих показань потерпілого ОСОБА_2 , для перегляду вироку суду.

З виправдувального вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.01.2018 у справі №712/4072/15-к вбачається, що в основу висновку суду про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, окрім показань потерпілого ОСОБА_2 , покладені й інші докази, зокрема, показання свідків працівників міліції та прокуратури, письмові докази у кримінальному провадженні. Зокрема, суд вказав, що законність затримання ОСОБА_2 , обґрунтованість підозри і необхідність застосування до нього запобіжного заходу неодноразово перевірялась судами першої інстанції. Судом також враховано, що постановою від 19.05.2014 старшим прокурором прокуратури м.Черкаси Королем О.А. закрито кримінальне провадження № 120140250040000308 від 23.01.2014 відносно ОСОБА_2 за відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.294, ст.341 КК України. На думку суду, така об`єктивно підтверджена поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 обґрунтовує його показання про відсутність у нього наміру притягнути до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб, і спростовує обвинувачення про те, що обвинувачений з кар`єристських спонукань підписав завідомо неправдивий документ - протокол затримання особи.

У вказаному вироці суду від 12.01.2018 суд зробив висновок про те, що органами досудового слідства не доведено, що на час складання протоколу затримання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як прокурор, завідомо знав про його невинуватість і про те, що офіційні документи містили завідомо неправдиві відомості про вчинення потерпілим ОСОБА_2 злочину. Під час судового розгляду не було надано доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.371 КК України злочинів.

В ухвалі Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 у даній справі (№712/4072/15-к), постановленій за наслідкам розгляду касаційної скарги прокурора, Верховний Суд зробив висновок, що в силу положень ст.209 КПК України, ОСОБА_2 набув статусу затриманої особи не з моменту складання протоколу прокурором Королем О.А., а з часу його фактичного затримання працівниками міліції, із чого виникала необхідність виконання імперативної вимоги ч.5 ст.208 КПК України щодо складання протоколу затримання (незалежно від того, чи виконали працівники міліції вимогу Наказу МВС від 28.07.1994 №404 про складання рапорту про затримання особи).

Вирішуючи заяву прокурора про перегляд вироку, суд зазначає, що здобуті після складення протоколу затримання ОСОБА_2 докази того, що він не брав участі в подіях біля Черкаської обласної державної адміністрації 23 січня 2014 року, а кримінальне провадження щодо нього було закрите за відсутністю в його діях складу злочину, самі по собі не можуть свідчити про те, що прокурору Королю О.А. такі обставини були відомі вже на час складання протоколу про затримання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що завідомо неправдиві покази потерпілого ОСОБА_2 не спростовують висновку вироку Соснівського районного суду м.Черкаси від 12.01.2018 у справі №712/4072/15-к щодо недоведеності вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 і ч.3 ст.371 КК України.

Суд також не вважає нововиявленими обставинами прийняття керівником Черкаської місцевої прокуратури Шелудяковим С.В. 24.03.2017 постанови про скасування постанови старшого прокурора прокуратури м. Черкаси Короля О.А. від 19.05.2014 про закриття кримінального провадження №12014250040000308 від 23.01.2014 відносно підозрюваного ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.294, ч.2 ст.341 КК України; та винесення ним 24.03.2017 постанови про закриття кримінального провадження, відносно ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.294, ч.2 ст.341 КК України. Про вказані обставини прокуратурі мало бути відомо ще під час первісного розгляду справи в суді, і такі обставини не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Під час судового розгляду заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами судом відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про допит свідків з числа міліціонерів ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), понятих слідчих дій ( ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ), прокурорів ( ОСОБА_3 , Ковтуна Андрія Володимировича), затриманих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ін.) з тих підстав, що під час первісного розгляду справи в суді працівники міліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , прокурори Буджерак М.Р., Ковтун А.В. вже допитувалися в судовому засіданні, і судом надана оцінка вказаним показам; міліціонери ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на виклики суду для надання показів не з`являлись. Протоколи допиту свідків затриманих ОСОБА_14 від 06.07.2021, ОСОБА_15 від 06.07.2021, матері затриманого ОСОБА_17 від 06.07.2021, понятого ОСОБА_11 від 07.11.2018 суд розцінює як нові докази, здобуті після розгляду справи в суді.

Суд зазначає, що обставини, які існували і про які сторона знала або могла знати на момент постановлення рішення, але з тих чи інших причин не представила суду, не можуть вважатись нововиявленими. Також, не можуть вважатись підставами для перегляду за нововиявленими обставинами докази, які були доступні стороні і які вона мала можливість представити при сумлінному використанні своїх процесуальних обов`язків.

Як вище зазначалось, під час перегляду вироку за нововиявленими обставинами суд не здійснює повторний розгляд справи по суті, не встановлює фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах, суд лише перевіряє наявність передбачених у ч.2 ст.459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені.

При цьому, Законом України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (ст.1); єдність системи прокуратури забезпечується: єдиними засадами організації та діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурорів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів та ін. (ч.5 ст.7); прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (ч.2 ст.15).

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм, поняття «прокурор», яке вживається в КПК України, охоплює не лише певну посадову особу, яка здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні та визначена у порядку ст.37 КПК України, але й прокурорів вищого рівня, визначених у ч.4 ст.36 КПК України (Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник обласної прокуратури, його перший заступник та заступники).

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність нововиявлених обставин, зокрема, тих, які не були відомі на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 376, 459, 462, 466, 467 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву заступника Генерального прокурора Якубовського М.В. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Соснівського районного суду м.Черкаси від 12.01.2018 у справі №712/4072/15-к – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя О.Ю. Гоменюк