Рішення № 102240481, 23.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12238/21

2/357/4720/21

Категорія 82

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства ( м. Київ ) про звільнення майна з-під арешту та виключення запису з реєстру заборон, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства ( м. Київ ) про звільнення майна з-під арешту та виключення запису з реєстру заборон, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 ( факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть ).

Після смерті матері відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

10 червня 2021 року він звернувся до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини.

За його зверненням Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області була відкрита спадкова справа.

Внаслідок цього була заведена спадкова справа № 453/2021, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, № 65129823 від 10.06.2021 року.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що на все майно ОСОБА_2 було накладено арешт відповідно до постанови від 16.09.20216 року ВП №52235502.

Як стало відомо позивачу, дана постанова була винесена в рамках виконавчого провадження № 52235502, щодо примусового виконання виконавчого напису від 29.01.2014 року, що був вчинений Кобелєвою Аллою Михайлівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Відповідно до вказаного виконавчого напису було запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до даного виконавчого напису стягувалася заборгованість ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» за кредитним договором №144/П/13/2008/84 від 04.07.2008 року.

Постановою від 19.06.20219 р. року ВП №52235502, виконавчий напис було повернуто стягувану на підставі п. 9 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувану якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

04 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту з належного ОСОБА_2 майна.

Листом 16.08.2021 року за №75468 відповідач повідомив позивача, про те, що у нього відсутні підстави для поновлення виконавчого провадження та знаття арешту з майна ОСОБА_2 , навів перелік випадків коли знімається арешт з майна та повідомив, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наявність арешту на квартиру АДРЕСА_1 порушує майнові права позивача.

Таким чином, на момент звернення до суду з даним позовом наявністю арешту на все майно ОСОБА_2 , порушується право позивача на спадкування. Внаслідок чого останній позбавлений змоги в повному обсязі використати своє законне право на оформлення спадщини на майно яке належало його матері яка померла.

Окрім того, у провадженні ДВС, жодних виконавчих документів відносно матері ОСОБА_2 не має, тобто підстав для продовження обтяження на майно позивач не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту.

На даний час позивач має намір оформити свої спадкове право після смерті його матері, але нотаріус будь-які нотаріальні дії не може здійснити, оскільки згідно відомостей Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на майно його матері накладено арешт. Таким чином, арешт накладений на майно ОСОБА_2 порушує набуття права власності позивача.

Просив суд звільнити з під арешту майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2008 року, що посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Кушнір Н.Б. зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №4191, та зареєстрована Комунальним підприємством Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» 27.07.2008 року, реєстраційні номер 20860457, номер запису 11220 в книзі 102 , реєстраційний номер , яке обтяжено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, № 52235502 від 16.09.2016 року. Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний запис №16709090, дата та час реєстрації 03.10.2016 року про арешт нерухомого майна ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І ( а. с. 23 ) та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 21 жовтня 2021 року позовна заява заявою ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства ( м. Київ ) про звільнення майна з-під арешту та виключення запису з реєстру заборон була залишена без руху ( а. с. 28-30 ).

27 жовтня 2021 року за вх. № 50034 судом отримано заяву на виконання ухвали суду ( а. с. 31 ) та договір № 11/10/21 про надання правничої ( правової ) допомоги від 11 жовтня 2021 року ( а. с. 32 ).

Ухвалою суді від 29 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 11 годину 30 хвилин 17 листопада 2021 року ( а. с. 33-34 ).

Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 годину 30 хвилин 23 грудня 2021 року ( а. с. 41-42 ).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, 23.12.2021 року за вх. № 60562 судом отримано клопотання від представника позивача - адвоката Телющенко П.П., в якому останній просив засідання проводити без участі позивача та представника позивача. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) в судове засідання представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявна довідка про доставку електронного листа.

З вказаної довідки вбачається, що електронний документ ( ухвала суду від 17.11.2021 року ) доставлено до електронної скриньки 17.11.2021 року .

В зазначеній ухвалі від 17.11.2021 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 годину 30 хвилин 23 грудня 2021 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач завчасно був повідомлений про дату судового засідання.

Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзив на позовну заяву позивача з боку відповідача.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Ухвалою суду від 23.12.2021 року постановлено провести розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про смерть, яке видане Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ), серія НОМЕР_1 від 24.05.2021 року ( а. с. 11 ).

Встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відрилася спадщина.

Померлій ОСОБА_2 на праві власності належала квартира квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним в матеріалах справи договором купівлі-продажу квартири від 04 липня 2008 року ( а. с. 12, 13 ) та відповідно Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ( а. с. 14 ).

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 , про що в матеріалах справи свідчить наявна копія свідоцтва про народження ( а. с. 15 ).

10 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини ( а. с.9 ).

Встановлено, що внаслідок зазначеного була заведена спадкова справа № 453/2021, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, № 65129823 від 10.06.2021 року ( а. с. 10 ).

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на все майно ОСОБА_2 було накладено арешт відповідно до постанови від 16.09.20216 року ВП №52235502 ( а. с. 8 ).

Встановлено, що 16.09.2016 року була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сівак В.О. ( а. с. 17).

Зазначена постанова була винесена в рамках виконавчого провадження № 52235502, щодо примусового виконання виконавчого напису від 29.01.2014 року, що був вчинений Кобелєвою Аллою Михайлівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Відповідно до вказаного виконавчого напису було запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бібаєвою В.В. від 19.06.2019 року, виконавчий документ повернуто стягувачу ( а. с.18 ).

Постановою від 19.06.20219 р. року ВП №52235502, виконавчий напис було повернуто стягувану на підставі п. 9 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувану якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

04 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту з належного ОСОБА_2 майна.

Листом 16.08.2021 року за №75468 відповідач повідомив позивача, про те, що у нього відсутні підстави для поновлення виконавчого провадження та знаття арешту з майна ОСОБА_2 , навів перелік випадків коли знімається арешт з майна та повідомив, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду ( а. с. 19 ).

Звертаючись до суду з вищевказаною позовною заявою, позивач наголошує на тому, що наявність арешту на квартиру АДРЕСА_1 порушує майнові права позивача, порушується право позивача на спадкування, внаслідок чого останній позбавлений змоги в повному обсязі використати своє законне право на оформлення спадщини на майно яке належало його матері яка померла.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 391 ЦК України визначає, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 цього Кодексу незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Позивачем доведено, що відповідно до ст.1261 ЦК України позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_2 , в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, а отже є власником спадкового майна.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Тобто мається на увазі особа, яка не є стороною виконавчого провадження - саме вона має можливість звернутися до цивільного суду з позовною заявою про зняття арешту зі свого майна.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини ( ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» ).

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки, нараз відсутні будь-які виконавчі провадження стосовно ОСОБА_2 , то накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , суттєво обмежує права позивача, як спадкоємця власника квартири на оформлення спадщини та розпорядження майном.

Отже, збереження арешту спадкового майна чинить позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні успадкованим майном, а отже суд вважає, що належне позивачу майно під арештом знаходиться безпідставно.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав стягувача, боржника та інших осіб здійснюється шляхом оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а також у позовному провадженні.

Оскільки боржником у виконавчому провадженні була особа, яка померла, і захист майнових прав шляхом оскарження бездіяльності державного виконавця неможливий, суд прийшов до висновку, що іншого способу поновити своє порушене право позивача не має, тому обґрунтовано останній звернувся до суду з вказаним позовом.

При цьому суд враховує, що наданими позивачем доказами підтверджено, що боржниця померла, тобто її правоздатність припинена, на виконанні в органах державної виконавчої служби виконавче провадження, у межах якого накладено арешт на майно спадкодавця ОСОБА_2 , не перебуває, наявність арешту на спадкове майно суттєво обмежує права позивача як спадкоємця, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про звільнення майна з-під арешту, що буде відповідати характеру порушеного права, оскільки в іншій спосіб захистити свої права позивач позбавлений можливості.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги про зняття арешту зі спадкового майна підлягають задоволенню.

Стосовно вимог в частині виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний запис № 16709090, дата та час реєстрації 03.10.2016 року про арешт нерухомого майна, то така вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Виходячи зі змісту положень ЦПК України щодо компетенції суду, останній не може підміняти інший державний орган та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього державного органу. Судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили про звільнення квартири з-під арешту є підставою для зняття арешту державним виконавцем та внесення відповідного запису про це в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Приверненні до суду з вищевказаною позовною заявою позивач ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору, так як є інвалідом 2 групи, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою до акту огляду МСЕК ( а.с.7 ).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ч. 6 ст. 141 ЦПК України ).

Враховуючи неведене, суд приходить до висновку про можливість віднесення судових витрат за рахунок держави.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 41Конституції України, ст.ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 263, 265, 273, 280-289 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України ", Законом України «Про судовий збір», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства ( м. Київ ) про звільнення майна з-під арешту та виключення запису з реєстру заборон, - задовольнити частково.

Звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2008 року, що посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Кушнір Н.Б. зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №4191, та зареєстрована Комунальним підприємством Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» 27.07.2008 року, реєстраційні номер 20860457, номер запису 11220 в книзі 102, реєстраційний номер, яке обтяжено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, № 52235502 від 16.09.2016 року.

Роз`яснити, що рішення суду про звільнення майна з-під арешту є підставою внесення/виключення відомостей до/з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у порядку встановленим Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В решті позову, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) ( адреса місцезнаходження: 09112, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 94, ЄДРПОУ: 34846021 );

Повне заочне судове рішення складено 23 грудня 2021 року.

Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов